Постанова

від 15.03.2007 по справі 14/293-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/293-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15.03.07                                                                                       Справа №14/293-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Акімова Т.М.

за участю представників

позивача: не з'явився

відповідача: Романенко В.В., довіреність №30-12/6 від 16.01.2007р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 14/293-06 та апеляційну скаргу Херсонського морського торгівельного морського порту, м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2006р. у справі №14/293-06

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до відповідача Херсонського морського торгівельного морського порту, м. Херсон

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 11890,02грн. – заборгованості за перевід стрілок у березні, квітні 2006р.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.10.2006р. у справі №14/293-06 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено, з відповідача на користь Одеської залізниці стягнуто 11890,02грн. основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача. Судом першої інстанції встановлено, що правовідносини сторін врегульовані договором №466240 від 18.02.2004р. відповідно до умов якого залізниця зобов'язувалася приймати до перевезення вантажі порту, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами та заявками порту та надавати порту додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. У доповнення від 18.02.04р.  до зазначеного договору сторонами визначений перелік додаткових послуг, що надаються залізницею, у п.5 цього переліку сторонами узгоджена така послуга як перевід стрілок з одиницею виміру за 1 стрілку. У п.1 доповнення від 18.02.04р. сторони погодили, що вартість послуг з переводу стрілок доводиться станцією до порту  телеграмами залізниці. Посилаючись на те, що документами первинного обліку підтверджено факт надання Одеською залізницею послуг по переводу стрілок на під'їзних залізничних коліях відповідача у квітні 2006р. на суму 11890,02грн., суд  визнав законними та обґрунтованими вимоги заявника про стягнення основного боргу.

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що договір із доповненням не містить узгодженого розміру тарифу за послугу: “Утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласників”, та інші послуги, перелік яких міститься у доповненні наведеного договору. Вказує, що ціна є істотною умовою договору, але сторонами вона не погоджена. Суд не звернув уваги на те, що доповнення до договору не містить чіткого узгодження тарифу, а містить тільки вид, найменування, одиницю виміру, та порядок доведення тарифу до порту. Данні факти свідчать тільки про механізм такого узгодження ціни. Доповнення до договору не містить розміру плати та не надає залізниці право встановлювати такий розмір одноособово без узгодження з портом. На думку заявника апеляційної скарги суд не повністю встановив обставини справи, що привело до неправильного застосування норми матеріального права. Так, залізниця надає Порту послуги (зберігання вантажів, подача та прибирання вагонів, тощо), щодо яких здійснюється державне регулювання тарифів, тому окремо застосовувати взагалі та тарифікувати (вільно) додаткові послуги, які пов'язані з основними не правомірно. Даний факт підтверджується наявністю договору  № 59г з терміном дії з 25.02.04р. до 25.02.09р., яким передбачається надання основної послуги  з перевезення вантажів. Усі інші послуги пов'язані з основною і є додатковими  до неї. Виділення з п. 13  таблиці № 3 п.26.Розділу І Тарифного керівництва №1 Збірника тарифів на перевезення  вантажів залізничним транспортом України  і коефіцієнтів, що застосовуються  до тарифів цього збірнику, тільки частини послуги перевід стрілок порт вважає не припустимим. Представник у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник у судовому засіданні вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, відсутні підстави для його скасування. Також надав заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за перевід стрілок у березні в сумі 11890,02грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.11.2006р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 06.12.2006р. У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено до 25.01.2007р. В судовому засіданні 25.01.2007р. було оголошено перерву до 07.02.2007р. За усним клопотанням представника позивача щодо оголошення постанови у повному обсязі у судовому засіданні 07.02.2007р. оголошено перерву до 15.03.2007р. для підготовки та оголошення постанови у повному обсязі.

Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №297 від 06.02.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Коробка Н.Д., Яценко О.М., даною колегією прийнято постанову.

За згодою представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до укладеного між сторонами у справі договору №466240 від 18.02.2004р. про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, Одеська залізниця зобов'язалася приймати до перевезення вантажі Херсонського морського торговельного порту, а також надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

У пункті 7.4 договору сторони визначили, що договір укладено сторонами на 1 рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей  договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Доказів звернення однією із сторін про припинення вказаного вище договору немає. На момент розгляду спору судом першої інстанції зазначений договір з доповненням  не розірваний, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та в силу положень п. 7.4  був пролонгованим на 2006р., що також встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 17.07.2006р. залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. по справі №2/191-06, яке відповідно до ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення для вирішення спору за справою № 14/293-06.

Відповідно до частини 2 п.3.1 договору №466240 від 18.02.2004р., розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначаються за домовленістю сторін і зазначаються в доповнені до цього договору.

Доповненням до договору №466240 від 18.02.2004р. (том2 а.с.146), підписаного обома сторонами   визначено, що у відповідності до п.2.1 договору залізниця виконує за вільними тарифами послуги, для яких відсутні тарифні ставки. Вільні тарифи розраховуються на підставі витрат залізниці на виконання послуг та рентабельності 30%. Перелік робіт і послуг приведені у таблиці. Так, зокрема, у п.5 вказаного переліку сторонами узгоджено надання таких послуг, як “Утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласника”. Додаток є невід'ємною частиною договору, про що зазначено у доповненні до договору(т.3,а.с 41) .

Як зазначено в п .1 доповнення від 18.02.04р. до договору, вартість послуг доводиться до станції телеграмами залізниці, про що станція повідомляє порт. Термін дії договірного тарифу до його скасування або введення в дію нових тарифних ставок. Тобто сторонами в договорі узгоджено, яким чином розраховується розмір  вартості послуг, що надаються залізницею, та те що вартість послуг визначається залізницею у телеграмах, про що повідомляється відповідач. Доповнення від 18.02.04р. до договору  № 466240 підписано відповідачем без заперечень та розбіжностей. Погодження сторонами вартості послуг іншим чином у договорі  не передбачено. Вказана домовленість сторін щодо ціни послуг з переводу стрілок відповідає вимогам ст.632 ЦК України.

Так, телеграмою керівника Одеської залізниці від 03.01.2006р. (вих. №Н13А) структурні підрозділи залізниці поінформовані про введення з 00год. 00хв. 05.01.2006р. нових ставок вільних тарифів, що відповідає положенням ст.ст. 59-60 Статуту Залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.

Відповідно до п. “а” пункту 13 телеграми, тариф за  перевід стрілок, розташованих на під'їзних  шляхах вітковласника складає 37,39грн. за першу стрілку та 15,88грн. за наступні. Колегія суддів  звертає увагу на те, що порту був  доведений і пред'явлений до стягнення саме тариф за перевід стрілок, а не за утримання, обслуговування під'їзних колій та стрілок. Про доведення розміру плати за перевід стрілок , зазначеного у телеграмі від 03.01.06р. свідчить підпис представника порту про це на зворотній стороні телеграми (том2 а.с.142).

Залученими до справи пам'ятками про користування вагонами (контейнерами) позивач підтвердив факт надання такої послуги, як перевід стрілок, на загальну суму 11890,02грн. (разом з ПДВ). Сам факт надання таких послуг відповідач не оспорює.

Відповідно до вимог  ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно статті 193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України  та ст.525 ЦК України).

Доказів оплати за надані додаткові послуги відповідач суду не надав. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 11890,02грн. вартості послуг за перевід стрілок у березні 2006р. є  законними та обґрунтованими.

Разом з тим, у позовній заяві зазначено, що Одеська залізниця просить стягнути з відповідача заборгованість за перевід стрілок за березень і квітень 2006р. Розглядаючи вказані вимоги та перевіряючи період виникнення заборгованості, колегією суддів встановлено, що заборгованість за квітень 2006р. за цим же договором вже була предметом спору у господарській справі №14/307-06, а сума , яка заявлена до стягнення, виникла за послуги з переводу стрілок, що надані були у березні 2006р., тому позивач уточнив період виникнення заборгованості і просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача суму у розмірі 11890,02грн. за березень місяць 2006р. Колегія суддів вважає, що у мотивувальній частині рішення період, за який проводиться стягнення, слід вказати березень 2006р. замість: « березень, квітень 2006р.»

Посилання заявника апеляційної скарги, як на підставу звільнення від відповідальності, на договір №59Г від 25.02.2004р. колегією суддів не приймається до уваги, оскільки вказаний договір регулює інші відносини та інші послуги і повинен містити в преамбулі умови про розірвання чи припинення договору №466240 від 18.02.2004р. Доказів розірвання договору №466240 від 18.02.2004р. чи визнання його недійсним сторонами суду не надано, тому останній діє і повинен виконуватись сторонами належним чином.

Доводи відповідача щодо утримання та обслуговування під'їзних колій його власними силами, судом не приймаються до уваги  виходячи з наступного:

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України №752 від 22.09.1995р. “Про заходи державної підтримки залізниць в 1995-1996р.р.”та у відповідності з технічним паспортом від 16.09.1996р., актами приймання-передачі від 25.12.1996р. та у грудні 1999р. залізничні колії №№15, 16, 17, 18, 19, 21, 23 та стрілочні переводи №№24, 26, 28, 30, 32 були передані на баланс Херсонського морського торговельного порту. Крім того, наказом Херсонського морського торговельного порту №19/А від 19.01.2000р. було наказано створити у складі дільниці спеціалізовану бригаду для проведення технічного обслуговування та ремонтних робіт залізничних та кранових колій чисельністю 5 чоловік, згідно розрахунку, це також встановлено і у рішенні господарського суду по справі №2/191-06.

Такий стан речей узгоджується із п.1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. відповідно до яких, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 №27, і ПТЕ підприємств. Власники (користувачі) залізничних під'їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під'їзних колій від сміття і снігу.

Пунктом 1.2 Правил передбачено, що межа під'їзної колії позначається знаком “Межа під'їзної колії”. Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака “Межа під'їзної колії” перебуває в розпорядженні залізниці.

Як слідує із пояснень сторін, що фактично утримання та обслуговування під'їзних колій та стрілочних переводів здійснювалось робітниками відповідача - Херсонського морського торговельного порту. Вказані обставини не заперечує і позивач. Проте, ці обставини не знімають з відповідача обов'язку здійснювати оплату саме за послуги з  переводу стрілок, які надавалися працівниками залізниці .

Безпідставним є посилання заявника апеляційної скарги на постанову Вищого господарського суду України у справі № 12/236-06-6063, оскільки дана постанова не є законом та спір у цій справі розглядався між іншими сторонами, за іншим договором.

До того ж спір між цим ж сторонами про стягнення заборгованості за договором №466240 від 18.02.2004р. тільки за інші періоди було предметом судових розглядів у справах №2/191-06, №14/307-06, №14/308-06. Вказаними судовими рішеннями з Херсонського морського торгівельного морського порту стягнуто заборгованість та встановлено факт узгодження сторонами ціни послуг з переводу стрілок, тому на підставі ст.35 ГПК України обставини і факти встановлені цими рішеннями є преюдиціальними при вирішення даного спору.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують  висновків суд першої інстанції.

Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського морського торгівельного морського порту, м. Херсон залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від області від 03.10.2006р. у справі №14/293-06 без змін.