Постанова

від 21.06.2007 по справі 14/293-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

14/293-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 червня 2007 р.                                                                                   № 14/293-06  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Першиков Є.В.

судді Данилова Т.Б.

Ходаківська І.П.

розглянув

касаційну скаргу Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон

на  постанову  Запорізького апеляційного господарського суду  від 15.03.2007 р.

у справі№ 14/293-06  Господарського суду Херсонської області

за позовомОдеської залізниці, м.Одеса

до  відповідача Херсонського морського торгівельного порту, м. Херсон

про  стягнення 11890 грн. 90 коп.

За участю представників сторін:

від позивача –Ніколащенко С.О., за довіреністю

від відповідача –не з'явилися

                                                  ВСТАНОВИВ:

        Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 11890,02грн. - заборгованості за перевід стрілок у березні, квітні 2006р.

        Рішенням господарського суду Херсонської області від 03.10.2006р. у справі №14/293-06, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду  від 15.03.2007 р., позов задоволено, з відповідача на користь Одеської залізниці стягнуто 11 890,02 грн. основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача.  

        Херсонський морський торгівельний порт звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову  Запорізького апеляційного господарського суду  від 15.03.2007 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 03.10.2006р. у справі №14/293-06 і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

        Відповідно до розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й.  від 21.06.2007 р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Савенко Г.В.,  справа розглядається по суті колегією суддів у наступному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді – Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

        Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами у справі договору №466240 від 18.02.2004р. про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, Одеська залізниця зобов'язалася приймати до перевезення вантажі Херсонського морського торговельного порту, а також надавати додаткові послуги, пов'язані із перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

У пункті 7.4 договору сторони визначили, що договір укладено сторонами на 1 рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.

Як встановлено судами, доказів звернення однією із сторін про припинення вказаного вище договору немає. На момент розгляду спору судом першої інстанції зазначений договір з доповненням не розірваний, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним та в силу положень п.7.4 був пролонгованим на 2006р., що також встановлено рішенням господарського суду Херсонської області від 17.07.2006р. залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.09.2006р. по справі №2/191-06, яке відповідно до ст. 35 ГПК України має преюдиціальне значення для вирішення спору за справою № 14/293-06.

Відповідно до частини 2 п.3.1 договору №466240 від 18.02.2004р., розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначаються за домовленістю сторін і зазначаються в доповнені до цього договору.

      Доповненням до договору №466240 від 18.02.2004р. вначено, що у відповідності до п.2.1 договору залізниця виконує за вільними

тарифами послуги, для яких відсутні тарифні ставки. Вільні тарифи розраховуються на ідставі витрат залізниці на виконання послуг та рентабельності 30%. Перелік робіт і пслуг приведені у таблиці. Так, зокрема, у п.5 вказаного переліку сторонами узгоджено адання таких послуг, як "Утримання, обслуговування та перевід стрілок, відкриття і

закриття воріт, шлагбаумів на переїздах, розташованих на під'їзних коліях вітковласника". Додаток є невід'ємною частиною договору, про що зазначено в доповненні до договору.  

Як зазначено в п. 1 доповнення від 18.02.04р. до договору, вартість послуг доводиться до станції телеграмами залізниці, про що станція повідомляє порт. Термін дії договірного тарифу до його скасування або введення в дію нових тарифних ставок. Тобто сторонами в договорі узгоджено, яким чином розраховується розмір вартості послуг, що надаються залізницею, та те що вартість послуг визначається залізницею у телеграмах, про що повідомляється відповідач. Доповнення від 18.02.04р. до договору № 466240 підписано відповідачем без заперечень та розбіжностей. Погодження сторонами вартості послуг іншим чином у договорі не передбачено. Вказана домовленість сторін щодо ціни послуг з переводу стрілок відповідає вимогам ст. 632 ЦК України.

Так, телеграмою керівника Одеської залізниці від 03.01.2006р. (вих. №Н13А) структурні підрозділи залізниці поінформовані про введення з 00год. 00хв. 05.01.2006р. нових ставок вільних тарифів, що відповідає положенням ст.ст. 59-60 Статуту Залізниць України, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.

Відповідно до п. "а" пункту 13 телеграми, тариф за перевід стрілок, розташованих на під'їзних шляхах вітковласника складає 37,39грн. за першу стрілку та 15,88грн. за наступні. Порту був доведений і пред'явлений до стягнення саме тариф за перевід стрілок, а не за утримання, обслуговування під'їзних колій та стрілок. Про доведення розміру плати за перевід стрілок , зазначеного у телеграмі від 03.01.06р. свідчить підпис представника порту про це на зворотній стороні телеграми.

Залученими до справи пам'ятками про користування вагонами (контейнерами) позивач підтвердив факт надання такої послуги, як перевід стрілок, на загальну суму 11890,02грн. (разом з ПДВ). Сам факт надання таких послуг відповідач не оспорює.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до  статті 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається (ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 ЦК України).

Оскільки як встановлено судами, доказів оплати за надані додаткові послуги відповідач суду не надав, то вимоги позивача про стягнення 11890,02грн. вартості послуг за перевід стрілок у березні 2006 р. є законними та обґрунтованими.

Посилання заявника як на підставу звільнення від відповідальності на договір №59Г від 25.02.2004р. обґрунтовано відхилене судами, оскільки вказаний договір регулює інші відносини та інші послуги і повинен містити в преамбулі умови про розірвання чи припинення договору №466240 від 18.02.2004р. Доказів розірвання договору №466240 від 18.02.2004р. чи визнання його недійсним сторонами суду не надано, тому останній діє і повинен виконуватись сторонами належним чином.

Щодо доводів відповідача про утримання та обслуговування під'їзних колій його власними силами колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №752 від 22.09.1995р. "Про заходи державної підтримки залізниць в 1995-1996р.р." та у відповідності з технічним паспортом від 16.09.1996р., актами приймання-передачі від 25.12.1996р. та у грудні 1999р. залізничні колії №№15, 16, 17, 18, 19, 21, 23 та стрілочні переводи №№24, 26, 28, ЗО, 32 були передані на баланс Херсонського морського торговельного порту. Крім того, наказом Херсонського морського торговельного порту №19/А від 19.01.2000р. було наказано створити у складі дільниці спеціалізовану бригаду для проведення технічного обслуговування та ремонтних робіт залізничних та кранових колій чисельністю 5 чоловік, згідно розрахунку, це також встановлено і у рішенні господарського суду по справі №2/191-06.

Наведене узгоджується із п.1.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. відповідно до яких, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Залізничні під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування. Під'їзні колії з усіма спорудами і пристроями, локомотиви і вагони повинні утримуватися в повній справності згідно з чинними Правилами технічної експлуатації (ПТЕ) залізниць України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16.01.95 №27, і ПТЕ підприємств. Власники (користувачі) залізничних під'їзних колій забезпечують їх освітлення у межах території, яку вони займають, а також місць навантаження, вивантаження вантажів, очищення під'їзних колій від сміття і снігу.

Пунктом 1.2 Правил передбачено, що межа під'їзної колії позначається знаком "Межа під'їзної колії". Місце встановлення такого знака визначається залізницею. Стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки примикання до знака "Межа під'їзної колії" перебуває в розпорядженні залізниці.

Як встановлено судами фактично утримання та обслуговування під'їзних колій та стрілочних переводів здійснювалось робітниками відповідача - Херсонського морського торговельного порту. Вказані обставини не заперечує і позивач. Проте, як вірно зазначив апеляційний суд, ці обставини не знімають з відповідача обов'язку здійснювати оплату саме за послуги з переводу стрілок, які надавалися працівниками залізниці.

       Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її  скасування не вбачається.

        Відповідно до  ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена  вступна   та резолютивна частини постанови.

       Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11   Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Херсонського морського торгівельного порту залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. у справі № 14/293-06  Господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                     Є. Першиков

Судді                                                                                              Т. Данилова

                                                                                                       І.  Ходаківська