Рішення

від 23.10.2018 по справі 816/1353/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1353/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Кінаш Т.В.,

представника відповідача - Орлової М.Є.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-АПГРЕЙД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-АПГРЕЙД" /надалі - позивач, ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" / звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області /надалі -відповідач/ про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000921405 від 23 січня 2018 року.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач зазначив, що обставини організації та ведення господарської діяльності, бухгалтерського та податкового обліків контрагентом позивача не позбавляють останнього права на податковий кредит, що підтверджений податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та документами бухгалтерського обліку, зауважень до яких відповідач під час перевірки не висував. Також зазначив, що інформація про відсутність ТОВ Геліос -СМ за місцезнаходженням не підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а інформація про відсутність у цього товариства трудових ресурсів не підтверджена жодним належним доказом відповідача і ґрунтується лише на припущенні контролюючого органу, зробленого на підставі податкової інформації Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області про неподання ТОВ Геліос-СМ податкових розрахунків за формою 1-ДФ. Договори, укладені позивачем з ТОВ Геліос-СМ , є діючими і у встановленому законом порядку не визнавалися недійсними. Непідтвердження придбання робіт ТОВ Геліос-СМ в ланцюгу постачання не свідчить про нереальність господарських операцій за участю позивача і не зумовлює притягнення позивача до відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентом /а.с. 6-10, 138-143/.

У відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях відповідач посилався на дані податкової інформації щодо контрагента позивача, отриманої ним від Кіровоградської ОДПІ, згідно яких ТОВ Геліос-СМ звітність форми 1-ДФ до податкового органу не подає і тому відомості про кількість працюючих на цьому підприємстві відсутні; ТОВ Геліос-СМ за місцезнаходженням не знаходиться і з травня 2017 року не звітується, а також посилався на необґрунтованість з боку ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" мети та доцільності залучення до виконання підрядних робіт сторонньої організації при наявності в штаті власних працівників відповідної кваліфікації та допусків, ліцензій і дозволів на виконання електромонтажних робіт /а.с. 43-45, 191-192/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала вимогу заявленого позову з підстав, викладених у заявах по суті, а представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечувала з мотивів, наведених в акті перевірки № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09 січня 2018 року та поданих заявах по суті.

Заслухавши вступне слово представників учасників справи, дослідивши письмові докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-АПГРЕЙД" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з ідентифікаційним кодом - 37469044 та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Кременчуцькій ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області.

Вказані обставини визнані сторонами у справі та у суду не має сумнівів у добровільності їх визнання та їх достовірності, а тому з огляду на приписи статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України перелічені обставини перед судом додатково не доводяться.

У період з 22 грудня 2017 року по 29 грудня 2017 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Геліос-СМ (ідентифікаційний код 40674299) за період з 01 листопада 2016 року по 28 лютого 2017 року.

За результатами цієї перевірки складено акт № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09 січня 2018 року, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на додану вартість на загальну суму 42741,00 грн, у тому числі за листопад 2016 року в сумі 14338,00 грн, грудень 2016 року в сумі 10806,00 грн, лютий 2017 року в сумі 17597,00 грн /а. с. 48-67/.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення № 0000921405 від 23 січня 2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53426,25 грн /за основним платежем - 42741,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10685,25 грн/ /а. с. 27/.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало судження фіскального органу про неможливість виконання ТОВ Геліос-СМ робіт з монтажу трансформатора в ТП-5 та монтажу високовольтних ячеек за договором № 221/11-16 від 01 листопада 2016 року, робіт з монтажу ТПЧ-400 та переносу ТПЧ-250 за договором № 282/12-16 від 01 грудня 2016 року, робіт з ремонту та монтажу двох магнітних сепараторів, ремонту печей опору, підключення трьох конвеєрів за договором № 19/02-17 від 01 лютого 2017 року, оскільки за Результатами опрацювання зібраної податкової інформації товариство з обмеженою відповідальністю Геліос-СМ звітність форми 1-ДФ про кількість працюючих осіб до фіскального органу не подавало, а відтак інформація про наявність у цього товариства трудових ресурсів відсутня. ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" також до перевірки не надало документи, які б підтверджували наявність у ТОВ Геліос-СМ необхідної для виконання робіт кількості працівників відповідної кваліфікації, а також допуски, ліцензії і дозволи для виконання електромонтажних робіт та щодо залучення ТОВ Геліос-СМ до виконання робіт субпідрядних організацій. При дослідженні ланцюга постачання електромонтажних робіт за допомогою бази даних ІС Податковий блок та бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено обрив ланцюга постачання на ТОВ Геліос-СМ , тобто це товариство не придбавало вказані роботи у інших осіб. Також ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" не обґрунтувало мету та доцільність залучення до виконання підрядних робіт сторонньої організації - ТОВ Геліос-СМ при тому, що у штаті ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" перебувають власні працівники відповідної кваліфікації, та підставу для такого залучення, враховуючи, що умовами договорів підряду № 05/01/1-2016 від 05 січня 2016 року та № 216/12/30-121/01 від 30 грудня 2016 року, укладених між ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" та НВП Фероліт , не передбачено залучення до виконання робіт сторонніх організацій. Окрім вказаного, ТОВ Геліос-СМ з травня 2017 року до контролюючого органу не звітується та за місцезнаходженням не знаходиться.

Інших мотивів для висновку про нереальність господарських операцій, здійснених позивачем у листопаді - грудні 2016 року та у лютому 2017 року, акт перевірки у собі не містить.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів та допустимість і достатність доказів, покладених відповідачем в основу оскаржуваного податкового повідомлення- рішення, на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані Податковим кодексом України /надалі - ПК України/.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 згаданого Кодексу визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 вказаного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.8 статті 201 згаданого Кодексу визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, право на формування податкового кредиту платнику податку на додану вартість надається на суму податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, за наявності зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Суд також враховує, що пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14 (номер рішення в ЄДРСР 67721381).

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Геліос-СМ , судом встановлено, що 01 листопада 2016 року між ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" (замовник) та ТОВ "Геліос-СМ" (підрядник) укладено договір № 221/11-16, предметом якого є монтаж трансформатора в ТП-5 та монтаж високовольтних ячеек вартістю 86025,60 грн, в тому числі ПДВ - 14337,60 грн /а.с. 145/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року № 221/11/1, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 221/11-16/1, рахунку -фактуру № СФ-221/11-16/1 від 30 листопада 2016 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2016 року № 221/11/2, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 221/11-16/2, рахунку -фактуру № СФ-221/11-16/2 від 30 листопада 2016 року, податкової накладної № 4 від 30 листопада 2016 року, податкової накладної № 3 від 30 листопада 2016 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 146-153, 215-221/.

01 грудня 2016 року між ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" (замовник) та ТОВ "Геліос-СМ" (підрядник) укладено договір № 282/12-16, предметом якого є монтаж ТПЧ-400 та перенос ТПЧ-250 № 2 вартістю 64836,00 грн, в тому числі ПДВ - 10806,00 грн /а.с. 154/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2016 року № 282/12-16-1, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 282/12-16-1, рахунку -фактуру № СФ-282/12-16-1 від 29 грудня 2016 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2016 року № 282/12-16-2, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 282/12-16-2, рахунку -фактуру № СФ-282/12-16-2 від 29 грудня 2016 року, податкової накладної № 17 від 29 грудня 2016 року, податкової накладної № 18 від 29 грудня 2016 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 155-163, 208/.

01 лютого 2017 року між ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" (замовник) та ТОВ "Геліос-СМ" (підрядник) укладено договір № 19/02-17, предметом якого є ремонт та монтаж двох магнітних сепараторів, ремонт печей опору, підключення трьох конвеєрів вартістю 105582,00 грн, в тому числі ПДВ - 17597,00 грн /а.с. 164/.

На підтвердження виконання вказаного виду робіт позивачем надано засвідчені копії акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 1- 19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 1- 19/02-17, рахунку - фактуру № СФ-1- 19/02-17 від 28 лютого 2017 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 2- 19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 2- 19/02-17, рахунку - фактуру № СФ-2- 19/02-17 від 28 лютого 2017 року, акта приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2017 року № 3- 19/02-17, локального кошторису з розрахунком договірної ціни № 3- 19/02-17, рахунку - фактуру № СФ-3- 19/02-17 від 28 лютого 2017 року, податкової накладної № 32 від 28 лютого 2017 року, податкової накладної № 33 від 28 лютого 2017 року, податкової накладної № 34 від 28 лютого 2017 року, банківської виписки по рахунку /а.с. 165-177, 201-205/.

З огляду на положення статей 86, 109 Податкового кодексу України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745, суд вважає, що факт вчинення платником податків податкового правопорушення має бути встановлений контролюючим органом у процедурі перевірки як наслідок самостійного здобуття повних фактичних даних про обставини дійсності, надання належної юридичної кваліфікації з'ясованим обставинам, обрання правильної норми закону, вірного застосування змісту цієї норми. При цьому всі мотиви, на яких ґрунтуються судження контролюючого органу про вчинення платником податків податкового правопорушення, мають бути докладно викладені в акті перевірки. Відсутність певного мотиву у тексті акту перевірки в силу закону свідчить про те, що цей мотив не покладений суб'єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що фіскальним органом не викладено в акті перевірки № 33/16-31-14-05-09/37469044 від 09 січня 2018 року фактів проведення ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" збиткових операцій та невикористання придбаних робіт у власній господарській діяльності; фактів, які б свідчили про наявність у формі, змісті чи походженні первинних документів та податкових накладних № № 3, 4 від 30 листопада 2016 року, № №17,18 від 29 грудня 2016 року, №№ 33, 34 від 28 лютого 2017 року дефектів, котрі б в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та статті 44 Податкового кодексу України спричиняли втрату юридичної сили і доказовості; даних, які б у встановленому законом порядку підтверджували фіктивне підприємництво ТОВ Геліос-СМ та недійсність договорів, укладених між ТОВ Геліос-СМ та ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД"; відомостей про вчинення посадовими особами ТОВ Геліос-СМ та ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на безпідставне набуття податкової вигоди, як то винесення обвинувальних вироків суду по кримінальному провадженню.

У спірних правовідносинах, заперечуючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Геліос-СМ та правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у листопаді, грудні 2016 року та лютому 2017 року, контролюючий орган посилається на відомості баз даних та на Результати опрацювання зібраної податкової інформації стосовно контрагента позивача - виконавця робіт ТОВ Геліос-СМ .

Проаналізувавши докази, які покладені відповідачем в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що відповідачем не подано документів на підтвердження тієї податкової інформації стосовно ТОВ Геліос-СМ , яка зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, та яка була використана відповідачем в обґрунтування прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов'язання.

З огляду на це, суд визнає, що такі відомості баз даних не підтверджені допустимими доказами.

Такий документ як Результати опрацювання зібраної податкової інформації не передбачений Податковим кодексом України як доказ вчинення платником податків податкового правопорушення або здійснення фіктивного підприємництва. Положеннями статті 72 ПК України збір податкової інформації використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, а не у цілях обґрунтування рішень контролюючого органу про визначення податкових зобов'язань платників податків. Виходячи з приписів пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, підставою для висновку контролюючого органу про вчинення особою податкового правопорушення є виключно акт перевірки, за результатами складання якого винесено податкове повідомлення-рішення, а не письмові документи контролюючого органу за результатами опрацювання податкової інформації.

Таким чином, використані відповідачем документи/бази даних за своїм призначенням об'єктивно не здатні підтвердити обставини відсутності у ТОВ Геліос-СМ штатних працівників за трудовими договорами та найманих працівників за цивільно-правовими договорами, допусків, ліцензій, дозволів для виконання електромонтажних робіт тощо.

За таких обставин саме лише неподання ТОВ Геліос-СМ податкової звітності форми 1-ДФ про кількість працюючих осіб не свідчить про відсутність у цього товариства працівників за трудовими та цивільно-правовими договорами.

Також законодавство не зобов'язує платника податків-замовника робіт (у даному випадку ТОВ "ПРОМ-АПГРЕЙД" ) вести облік та мати документацію стосовно працівників підрядної організації. Відповідна документація та облік має бути в наявності у виконавця робіт, тобто у контрагента позивача за договором -ТОВ Геліос-СМ . Ці обставини мали бути перевірені контролюючим органом у контрагента позивача шляхом проведення зустрічної перевірки.

З приводу викладеного в акті перевірки доводу про відсутність в тексті договорів підряду № 05/01/1-2016 від 05 січня 2016 року та № 216/12/30-121/01 від 30 грудня 2016 року посилання на залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, суд зазначає, що така обставина не може бути визнана судом достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит.

Довід відповідача про те, що ТОВ Геліос-СМ не звітується з травня 2017 року, суд вважає неспроможним, оскільки позивач мав взаємовідносини з цим товариством у листопаді, грудні 2016 року та лютому 2017 року. При цьому контролюючий орган не виявив порушень закону у визначенні ТОВ Геліос-СМ податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цей період. Наявні у матеріалах справи податкові декларації з податку на додану вартість за вказані звітні податкові періоди засвідчують факт декларування ТОВ Геліос-СМ податкових зобов'язань по господарським операціям з позивачем /а.с. 97-112/. Обставина сплати податку до бюджету ТОВ Геліос-СМ відповідачем не заперечувалася.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач формував податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних, виписаних ТОВ Геліос-СМ .

На противагу мотиву відповідача про обрив ланцюга постачання робіт на ТОВ Геліос-СМ суд зазначає, що Податковий кодекс України не покладає на платника податків обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Аргумент відповідача про відсутність ТОВ Геліос-СМ за своїм місцезнаходженням спростовується записами, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 113-115/.

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для визнання доведеними суджень відповідача про нереальність господарських операцій, здійснених позивачем, та факту вчинення останнім податкового правопорушення.

Отже, відповідач, на якому лежить процесуальний обов'язок доказування, не довів суду правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000921405 від 23 січня 2018 року.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 1762,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1520 від 19 квітня 2018 року. А відтак, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-АПГРЕЙД" (вул. 1905-го року, буд. 21, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 37469044) до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000921405 від 23 січня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (місцезнаходження: вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-АПГРЕЙД" (місцезнаходження: вул. 1905-го року, буд. 21, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 37469044) витрати зі сплати судового збору у сумі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Повне рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Суддя Н.І. Слободянюк