Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/11343/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/11343/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробичне підприємство Електрогазохім до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 липня 2014 року № 0003052201 і № 0003062201, -

Суд відповідно до вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім (далі по тексту - позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 липня 2014 року № 0003052201 і № 0003062201.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що висновки акта Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 липня 2014 року №1715/26-53-22-01-21-22942814, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні взаємовідносин з ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мілана (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01 листопада 2011 року по 30 листопада 2013 року, документально та нормативно не підтверджуються.

На думку позивача, позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину (договір від 29 серпня 2011 року №7 щодо поставки хімічної сировини за асортиментом), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім і Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана фактично ґрунтується лише на висновках акта Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 липня 2013 року №30/22-2/30523272 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана , а тому суперечить нормам чинного законодавства України.

При цьому, позивач стверджував, що реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином оформленими первинними і розрахунковими документами (зокрема, специфікаціями, видатковими і податковими накладними, рахунків-фактур, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями та банківськими виписками), та безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім .

Представник податкового органу заперечував проти позову з підстав того, що на його думку, формування показників валових витрат і податкового кредиту за рахунок сумнівного контрагента-постачальника товарів - Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана .

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 липня 2014 року №0003052201 і №0003062201.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, а справу №826/11343/14 направлено на новий розгляд.

Направляючи вказану справу на новий розгляд суд зазначив, що суд першої та апеляційної інстанції, розглядаючи даний спір, жодних висновків щодо достовірності чи не достовірності даних, вказаних в первинних документах, та наявності в них обов'язкових реквізитів, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, не зробили, а лише, перелічивши їх, обмежилися висновками про їх наявність.

Поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишено те, що в ході розгляду спору, в тому числі і в акті перевірки, відповідач наполягав на порушенні позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку із непричетністю директора Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана до фінансово-господарської діяльності підприємства. Суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, відповідно залишили поза увагою необхідність надати правову оцінку мотивам та висновкам, на яких ґрунтується спірне донарахування.

Додатково в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року вказано, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам попередніх інстанцій необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, перевірити фактичні дані щодо підписання, виданих спірним контрагентом податкових накладних, а також інших первинних документів, повноважними особами, відповідно встановити можливість посвідчувати ними факт придбання товарів/робіт/послуг.

Вищий адміністративний суд України вказав, що під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході нового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представники позивача подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник податкового органу проти позову заперечував з підстав обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням клопотань представників позивача та неявки представника відповідача в судове засідання, судом, відповідно до вимог частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 04 липня 2014 року по 10 липня 2014 року відповідно до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01 липня 2014 року №1210 та направлення на перевірку від 02 липня 2014 року №957, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НВП Електрогазохім (ідентифікаційний код 22942814) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарських взаємовідносинам з ТОВ ВКФ Мілана (ідентифікаційний код 30523272) за період з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2013 року, за результатами якої складений акт від 16 липня 2014 року №1715/26-53-22-01-21-22942814.

За результатами перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім норм пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток за 2 -4-ий квартали 2011 року на суму 284 832, 00 грн. і податку на додану вартість на загальну суму 247 680, 00 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 129 360, 01 грн., за жовтень 2011 року - 54 560, 00 грн., за квітень 2012 року - 20 914, 00 грн.).

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що відповідно до наданих до перевірки видаткових і податкових накладних, рахунків-фактур, датованих вереснем, листопадом і груднем 2011 року, ТОВ ВКФ Мілана реалізувало позивачу товару на загальну суму 1 486 080, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 247 680, 00 грн.). Перевезення за договором поставки від 29 серпня 2011 року №7, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних здійснювалося автомобільним транспортом. Розрахунки за цим договором були проведенні в безготівковій формі в повному обсязі, наявність дебіторської та/або кредиторської заборгованості перевіркою не зафіксована.

З акта перевірки вбачається, що під час проведення перевірки перевіряючим були враховані висновки, викладені в акті Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 24 липня 2013 року №30/22-2/30523272 Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана (код ЄДРПОУ 30523272) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ Фруком (код 38256383), ТОВ Імортель груп (код 3166322), ТОВ Еко-Сервіс (код 34751286), ТОВ Скомп (код 38256357), ТОВ Прімум Компані (код 37779105), ТОВ Саміро Холдинг (код 37563814), ТОВ Рекламна агенція Принцепс (код 36827126), ТОВ Нашира (код 37474667), ТОВ Детемо (код 37563821), ТОВ Автобудсервіс-7 (код 35063331), ТОВ Новий градъ (код 37779084) за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року .

За висновками вказаного акта від 24 липня 2013 року №30/22-2/30523272 реальність здійснення господарських відносин Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана із підприємствами-постачальниками за наведеним переліком, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а також реальність здійснення господарських відносин із підприємствами-покупцями за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2013 року - не підтверджено.

На підставі зазначених вище висновків акта перевірки та виявлених порушень в ході перевірки, податковим органом 24 липня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0003052201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 371 520, 00 грн., в т.ч. 247 680, 00 грн. за основним платежем, 123 840, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 24 липня 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 284 832, 00 грн., в т.ч. 284 832, 00 грн. за основним платежем.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 24 липня 2014 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана , мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2011 року між ТОВ НВП Електрогазохім (покупець), в особі директора ОСОБА_1, і ТОВ Виробничо-комерційна фірма Мілана (агент), в особі директора ОСОБА_2, був укладений письмовий договір поставки за №7.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець, в свою чергу, - прийняти такий товар і оплатити його вартість. Ціна за одиницю товару, тип, кількість, маркування товару зазначаються в додатках-специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість товару, що постачається за договором, складається із сум всіх підписаних сторонами специфікацій.

Умовами договору передбачено, що товар поставляється партіями по заявці покупця (остання передається по факсимільному зв'язку) в терміни визначені відповідними специфікаціями. Разом з товаром продавець передає покупцю наступну документацію: рахунок, видаткову накладну, податкову накладну.

Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування покупцем безготівкових коштів на розрахункових рахунок продавця.

Строк дії договору починає свій перебіг з моменту набрання ним чинності та триває до 31 грудня 2012 року.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень позивача, товар, який поставлявся ТОВ ВКФ Мілана (хімічна сировина в асортименті) за договором поставки від 29 серпня 2011 року №7 отримувався представником ТОВ НВП Електрогазохім за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 50, та вивозився потім на складські приміщення виробничих потужностей підприємства, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 127, власним автомобільним транспортом покупця. Кожна така поставка товарів оформлювалася згідно внутрішнього та бухгалтерського документообігу наступним чином: сировина поступала на виробництво, розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Баранова 127, яка приймалася директором філії № 1 ОСОБА_3 Партії сировини, які надходили до філії проходили вхідний контроль якості, згідно та з урахуванням сертифікатів якості на ферменти ТОВ ВКФ Мілана . Перевірка та контроль якості оформлявся аналітичним листком за підписом начальника відділу контролю якості ОСОБА_4 Відділ контролю якості знаходиться на виробничих потужностях Філії №1 у м. Житомирі, вул. Баранова, 127 на підприємстві ТОВ НВП Електрогазохім .

Після проходження вхідного контролю, згідно накладних на переміщення, сировина була передана директором Філії №1 ОСОБА_3 до відділу виробництва продукції, яку приймав завідуючий виробництвом ОСОБА_5 Згодом готова продукція, з урахуванням затверджених на підприємстві норм витрат сировини і матеріалів, була реалізована суб'єктам господарської діяльності-покупцям.

На підтвердження фактів отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ Мілана товарів та проведення розрахунків за такі товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- специфікацій № 1 від 29 серпня 2011 року, №2 від 05 вересня 2011 2011 року, №3 від 26 вересня 2011 року та №4 від 01 листопада 2011 року до договору поставки від 29 серпня 2011 року №7, згідно яких предметом поставки були хімічні речовини - ферменти Lipozyme RMIM, Lipozyme TLIM, Novozym 435;

- рахунків-фактур від 01 вересня 2011 року №27, від 08 вересня 2011 року №94, від 03 жовтня 2011 року №20 та від 01 листопада 2011 року №22 на загальну суму 1 486 080,00 грн. (з ПДВ);

- видаткових накладних від 01 вересня 2011 року №27, від 08 вересня 2011 року №94, від 03 жовтня 2011 року №20 та від 01 листопада 2011 року №22 на загальну суму 1 486 080,00 грн.;

- товарно-транспортних накладних від 05 вересня 2011 року №20, від 08 вересня 2011 року №94, від 03 жовтня 2011 року №20, від 01 листопада 2011 року №22, згідно яких перевезення товарів здійснювалося покупцем (позивачем) з використанням автомобільного транспорту, який належить ТОВ НВП Електрогазохім на праві приватної власності), водії - ОСОБА_6, ОСОБА_7, пункт навантаження - м. Київ, пункт розвантаження - м. Житомир;

- подорожніх листів вантажного автомобіля від 05 вересня 2011 року №880685, від 08-09 вересня 2011 року №880688, від 03-04 жовтня 2011 року №880714, від 01 листопада 2011 року №880738, посилання на реквізити яких містяться в товарно-транспортних накладних;

- прибуткових накладних ТОВ НВП Електрогазохім від 05 вересня 2011 року №27, від 09 вересня 2011 року №94, від 04 жовтня 2011 року №20, від 01 листопада 2011 року №22, підписаних директором Філії №1 ОСОБА_3 за наслідками отримання хімічної сировини (ферментів Lipozyme RMIM, Lipozyme TLIM, Novozym 435) в обсягах, що відповідає даним видаткових накладних і товарно-транспортним накладним;

- титульних та інших аркушів журналу обліку подорожніх листів та журналу реєстрації довіреностей за відповідні періоди;

- податкових накладних від 01 вересня 2011 року №27, від 08 вересня 2011 року №94, від 03 жовтня 2011 року №20 та від 01 листопада 2011 року №22 на загальну суму 1 486 080,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 247 680,00 грн.);

- сертифікатів якості на ферменти, виданих ТОВ ВКФ Мілана ;

- виписок ПАТ Райффайзен Банк Аваль (МФО 380805) по особовому рахунку ТОВ НВП Електрогазохім №26001336469 перерахування коштів на загальну суму 1 486 080,00 грн. (з ПДВ) на користь ТОВ ВКФ Мілана в якості оплати за хімсировину згідно певних накладних.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ Мілана у зв'язку з придбанням продукції.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ Мілана на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних у 2011 році контрагент позивача згідно зазначеного вище договору був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а відтак мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ ВКФ Мілана умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб, на момент вчинення спірного правочину.

В силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Посилання відповідача на те, що продукція, поставлена контрагентом на підставі описаного вище договору, не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи письмових пояснень ТОВ НВП Електрогазохім , придбанні у ТОВ ВКФ Мілана товари (а саме - ферменти за певним асортиментом) були використані в господарській діяльності товариства - для виробництва хімічної продукції на виробничих потужностях позивача, що розташовані за адресою: м. Житомир, вул. Баранова, 127.

Зокрема, за даними акта перевірки до основного виду діяльності позивача відноситься - виробництво інших основних органічних хімічних речовин (КВЕД 20.14). До видів продукції, у виробництві якої використовувалася (-ються) фермент Lipozyme RMIM, фермент Lipozyme TLIM, фермент Novozym 435 відносяться Емульгатор Т2, Піногасник ЕСТЕР С (тв), Піногасник ЕСТЕР С (рідк), Естерін С, Моностеарат гліцерину порошок, ЕСТЕР К-01, Кристалоутворювач ЕСТЕР К-011, Полігліцерол поліріцинолеат 03, Полігліцерол поліріцинолеат 02, Полігліцерол поліріцинолеат 01, Естерін А-08, Емульгатор Естерін СТС, Емульгатор Естер П (тв), Емульгатор Естер П 01, Естер Т 05, Емульгатор Естер А. Названа продукція виготовляється позивачем у відповідності до затверджених норм витрат сировини і матеріалів.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи.

При цьому, за результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХІV та Положення та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Стосовно посилань податкового органу на протокол допиту свідка від 11 липня 2013 року ОСОБА_11, яким заперечується причетність до господарської діяльності ТОВ ВКФ Мілана , суд зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що договір поставки №7 від 29 серпня 2011 року з боку ТОВ ВКФ Мілана підписаний ОСОБА_2, як і додаткова угода №1 до вказаного договору, а також видаткові накладні №27 від 01 вересня 2011 року, №94 від 08 вересня 2011 року, №20 від 03 жовтня 2011 року, податкові накладні №27 від 01 вересня 2011 року, №94 від 08 вересня 2011 року, №20 від 03 жовтня 2011 року, специфікації №1 від 29 серпня 2011 року, №2 від 05 вересня 2011 року, №3 від 26 вересня 2011 року, товарно-транспортні накладні №20 від 05 вересня 2011 року, №94 від 08 вересня 2011 року, №20 від 03 жовтня 2011 року.

При цьому, в частині наявності протоколу допиту свідка від 11 липня 2013 року гр. ОСОБА_11 суд звертає увагу, що ні станом на момент проведення перевірки, ні станом на момент нового розгляду даної справи, податковим органом не надано суду копії вироку або ухвали про закриття кримінального провадження по нереабілітуючим підставам.

З приводу вказаних у протоколі допиту пояснень ОСОБА_11 суд зазначає, що самі по собі заперечення керівником підприємства своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання.

Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Аналогічні висновки наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі 21-1575а15, предметом якої були вимоги податкового органу про визнання недійсними з моменту реєстрації установчих документів та припинення юридичної особи з огляду на реєстрацію підприємства на підставну особу, де Верховний Суд україни зазначив, що висновок суду про фіктивність підприємства не може ґрунтуватись виключно чи переважно на показаннях особи, достовірність яких не була підтверджена безпосередньо у судовому засіданні.

Як зазначив Верховний Суд України, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами. Тут слід зазначити, що норми матеріального закону не пов'язують визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов'язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала таку особу, чи попереднього кримінального провадження і постановлення обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

Зокрема, Верховний Суд України вказав, що не можна дійти однозначного висновку про фіктивність підприємства за умови нез'ясованості достовірності та щирості показань директора/засновника про відсутність у нього наміру створювати підприємство і займатися підприємницькою діяльністю; ролі та ступені участі особи, що давала показання у створенні підприємства тощо.

У цій же постанові Верховний Суд України зазначив, що та обставина, що керівник чи засновник підприємства заперечує щодо своєї ініціативи у створенні та участі у господарській діяльності підприємства не свідчить про неможливість підприємства бути учасником господарських відносин.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентом позивача господарських операцій.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також відсутність вироку або ухвали про закриття кримінального провадження по нереабілітуючим підставам відносно гр. ОСОБА_11, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість, та відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи наявні докази стягнення на користь позивача суми сплаченого ним судового збору при зверненні до суду у розмірі 487,20 грн., а відтак підстави для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВП Електрогазохім задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 липня 2014 року № 0003052201 і № 0003062201.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук