Рішення

від 25.10.2018 по справі 826/9169/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 жовтня 2018 року № 826/9169/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" доГоловного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування ППР , В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Державне підприємство Богуславське лісове господарство (надалі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012911406, №0012931406, №0012921406, №0012951406, №0012941406, №001296106 від 12 квітня 2017 року, №0026432200 від 13 липня 2017 року.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що висновок інспекторів Головного управління ДФС у Київській області є помилковим, а порушення відсутнє, оскільки первинні документи, які підтверджують використання автошин у господарській діяльності підприємства наявні та надавались під час перевірки. Також, представник позивача стверджує, що ДП Богуславське лісове господарство надано перевіряючим первинні документи, які підтверджують використання запасних частин у господарській діяльності підприємства.

Додатково в обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що в Податковому кодексі України відсутня норма, яка зобов'язує здійснювати перерахунок суми збору, зазначеного в лісорубному квитку у зв'язку з прийняттям нових ставок збору, а норми пункту 332.3 статті 332, пункту 333.1 статті 333 та пункту 334.4 статті 334 Податкового кодексу України дають право неоднозначно трактувати необхідність донарахування сум збору у зв'язку з прийняттям нових ставок. На думку позивача, формулювання порушення як заниження ставок лісового збору є некоректним, оскільки передбачає умисну дію під час нарахування розмірів лісового збору, а ставки лісового збору, які буди застосовані під час видачі дозвільних документів відповідали діючим станом на 17 грудня 2013 року ставкам, визначеним Податковим кодексом України.

Стосовно визначення позивачу податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, позивач зазначив, що об'єкти нерухомості ДП Богуславський лісгосп , що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі права господарського відання, не належатимуть до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Водночас, об'єкти нерухомості підприємства, що внесені до вказаного реєстру, не включатимуть такі об'єкти нерухомості до об'єкта оподаткування, за умови відповідності їх критеріям, визначеним у пункті а підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України щодо приналежності власника до органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Крім того, представник позивача повідомив, що оскільки комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання відноситься до поточного ремонту і відповідно до пункту 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби включаються до складу витрат, що свідчить про відсутність складу порушення щодо заниження сум чистого фінансового результату підприємства свідчить і про відсутність заниження сум частини чистого прибутку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку спрощеного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 01 березня 2017 року по 22 березня 2017 року на підставі направлень від 01 березня 2017 року №503, №504, №505, №506, №507, №508 та від 13 березня 2017 року №546, виданих Головним управлінням ДФС у Київській області, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві №340 від 28 лютого 2017 року на виконання ухвали від 07 листопада 2016 року по справі №760/18504/16-к слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва, за клопотанням старшого слідчого з ОВС СУФР Головного управління ДФС у Київській області про проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України Державним підприємством Богуславське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00992042) по проведених фінансово-господарських операціях з період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2016 року щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податків (зборів, обов'язкових платежів), проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства Богуславське лісове господарство з питань дотримання вимог податкового законодавства України Державним підприємством Богуславське лісове господарство (код ЄДРПОУ 00992042) по проведених фінансово-господарських операціях з період з 01 січня 2014 року по 01 вересня 2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №186/10-36-14-05/00992042 від 29 березня 2017 року.

Перевіркою встановлено порушення ДП Богуславське лісове господарство :

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 40 997 грн., в т.ч. за 2014 рік на 1 058 грн., за 2015 рік на 39 939 грн.;

- пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 11 335 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на 1 175 грн., за листопад 2015 року на 4 384 грн., за січень 2016 року на 3 276 грн., за лютий 2016 року на 2 500 грн.;

- підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330, пункту 331.1 статті 331, пункту 331.2 статті 331 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено лісовий збір на 104 209 грн., в т.ч. за 1 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн, 3 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн.;

- підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки на загальну суму 6 590,8 грн., в т.ч. за 2015 рік на 3 664,86 грн. та за 1 півріччя 2016 року на суму 2 925,94 грн.;

- підпункту 57.1(1).2 пункту 57.1(1) статті 57 та статті 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності на загальну суму 33 283 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2015 року на суму 33 283 грн.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що підприємством в порушення вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів на загальну суму 5 875 грн. за 2014 рік (сума вартості придбаних автошин від ТОВ Мирослава-2012 (код ЄДРПОУ 38308478), оскільки придбані автошини списані ДП Богуславський лісгосп на поточний ремонт автомобіля без наявності первинних документів, що підтверджують використання автошин у господарській діяльності підприємства, а саме - відсутні належним чином оформлені акти на установку (списання) автошин з відображенням марки автомобіля. В бухгалтерському обліку оприбуткування та списання запасних частин відображено наступними проведеннями: Дт №207 запасні частини - Кт №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на загальну суму 5 875 грн.; Дт №644 Податковий кредит - Кт №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на загальну суму 1 175 грн., Дт №23 Виробництво - Кт №207 Запасні частини на загальну суму 5 875 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно наданих для перевірки документів: оборотні відомості, журнали-ордери по рахунках №131 Знос основних засобів , №201 Сировина і матеріали , №203 Паливо , №207 Запасні частини , №205 Будівельні матеріали , №206 Матеріали передані в переробку , №209 Інші матеріали , №112 Малоцінні необоротні матеріальні активи , №22 МШП , №23 Виробництво , №47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів , №31 Поточні рахунки в національній валюті , №372 Розрахунки з підзвітними особами , №377 Розрахунки з іншими дебіторами , №631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , №65 Розрахунки з іншими дебіторами , №66 Розрахунки з оплати праці , №92 Адміністративні витрати встановлено віднесення до складу адміністративних витрат по проведених капітальних ремонтах основних засобів, що в свою чергу є порушенням підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження задекларованого показника у рядку 02 декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 221 884 грн., в тому числі за 2015 рік на 221 884 грн.

На думку перевіряючих, підприємством в порушення пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки відсутні первинні документи, що підтверджують використання запасних частин, придбаних в ТОВ КП Леменг (код ЄДРПОУ 35970586) та ТОВ Мирослава-2012 (код ЄДРПОУ 38308478) а саме: акти на установку (списання) запасних частин з відображенням марки автомобіля.

В ході перевірки податковий орган прийшов до висновку, що на порушення підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330, пункту 331.1 статті 331 Податкового кодексу України та статті 7 розділу І Закону України від 19 грудня 2013 року №3713-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків , яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, ставки збору за спеціальне використання лісових ресурсів, визначені підпунктами 331.1 та 331.2 статті 331 Податкового кодексу України ДП Богуславське лісове господарство занизило лісовий збір по рубці головного користування Таращанського лісництва на 104 209 грн., а саме - І квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 3 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн. згідно розрахунків збору за спеціальне використання лісових ресурсів поданих до Таращанського відділення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області (КОАТУУ: 3224410100), а саме Рубка головного користування Таращанського лісництва: - дані згідно довідки про перелік лісокористувачів, яким надано лісорубні квитки на загальну суму 153 385 грн., сума збору за 1 квартал 2014 року 38 346 грн. (153 385:4=38 346 грн.), в тому числі за 1 кварталу 2014 року по лісорубних квитках, по яких встановлено заниження ставки лісового збору на загальну суму 104 209 грн.:

- серія 02ЛБК №406021 від 17 грудня 2013 року на суму 66 824 грн. (по лісосіці №413-31 026 грн., по лісосіці №411 - 29 396 грн., по лісосіці №402 - 6 402 грн.;

- серія 02ЛБк №406022 від 17 грудня 2013 року на суму 20 259 грн. (по лісосіці №531 - 20 259 грн.);

- серія №02 ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року на суму 17 126 грн. ( по лісосіці №532 - 3 891 грн., по лісосіці №533 - 13 235 грн.).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області було винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0012911406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій на 41 262,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 40 997,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 265,00 грн.;

- №0012931406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП Богуславське лісове господарство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14 169,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 11 335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2 834,00 грн.;

- №0012921406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів в частині деревини, заготовленої в порядку рубок у розмірі 130 261,00 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 104 209,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 26 052,00 грн.;

- №0012951406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП Богуславське лісове господарство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1 438,04 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 1 014,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 423,69 грн.;

- №0012941406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 6 001,63 грн., у т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 4 665,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 336,25 грн.;

- №0012961406 від 12 квітня 2017 року, яким ДП Богуславське лісове господарство збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у розмірі 1 308,83 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 911,07 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 397,76 грн.;

- №0012971406 від 12 квітня 2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 41 604,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 33 283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8 321,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги №13323/6/99-99-11-01-01-25 від 21 червня 2017 року, яким податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012971406 від 12 квітня 2017 року скасовано у частині штрафної санкції з чистого прибутку, а в іншій частині вказане повідомлення-рішення залишено без змін.

13 липня 2017 року Головне управління ДФС у Київській області на підставі акта перевірки та рішення ДФС України про результати розгляду скарги №13323/6/99-99-11-01-01-25 від 21 червня 2017 року прийняло податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) у розмірі 33 283,00 грн., в т.ч. за основним зобов'язанням у розмірі 33 283,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 12 квітня 2017 року та 13 липня 2017 року зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

В частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0012911406 та №0012931406 від 12 квітня 2017 року, суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів перевірки, податковим органом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав правовідносини з ТОВ Мирослава-2012 .

Перевіркою встановлено, що за фактом поставки автомобільних шин ТОВ Мирослава-2012 виписана в адресу ДП Богуславське лісове господарство податкова накладна №66 від 23 вересня 2014 року на суму 7050 грн. у т.ч. ПДВ 1175 грн. Відповідно до наданих для перевірки регістрів податкового та бухгалтерського обліку перевіркою встановлено, що до складу витрат підприємства з відповідним відображенням в податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік ДП Богуславське лісове господарство врахована сума вартості придбаних автошин від ТОВ Мирослава-2012 у сумі 5875 грн.

Водночас, згідно отриманої Білоцерківською ОДПІ від Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкової інформації щодо ТОВ Мирослава-2012 за вересень 2014 року оформлені документально операції з придбання та реалізації товарів, передбачають значний обсяг трудовитрат. Обсяг придбаних товарів свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об'єму господарської діяльності без наявності допоміжних послуг, таких як транспортування, зберігання, сортування та інших робіт. При цьому, у ТОВ Мирослава-2012 відсутні необхідні основні засоби та трудові ресурси.

Аналогічних висновків податковий орган дійшов і стосовно взаємовідносин з ТОВ КП Леменг за фактом поставки запасних частин ДП Богуславське лісове господарство , які базуються на податковій інформації, яка отримана Білоцерківською ОДПІ від східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зареєстрована та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною третьою статті 6 Закону № 996-ХІV передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, із змінами та доповненнями (далі - П(С)БО 15).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Крім того, за змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Позивачем на підтвердження дотримання вимог законодавства в частині правовідносин з ТОВ Мирослава-2012 надано копію видаткової накладної №РН-00673 від 24 вересня 2014 року, податкової накладної №66 від 23 вересня 2014 року на суму 7050,00 грн., у т.ч. ПДВ 1175,00 грн., наряду-акту №177 від 29 вересня 2014 року щодо техобслуговування трактора МТЗ-892, заміна задньої автошини 16,9-38 Ф52 БЕЛ, яка була поставлена позивачу відповідно до договору №ДГ-70117 від 28 березня 2012 року.

Крім того, ДП Богуславське лісове господарство на підтвердження виконання умов договору з ТОВ КП Леменг надано копію видаткової накладної №РН-171115-2 від 17 листопада 2015 року, податкової накладної №31 від 17 листопада 2015 року на суму 8 304,00 грн., у т.ч. ПДВ 1 384,00 грн.; наряди-акти на виконання робіт №260 від 30 листопада 2015 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №НОМЕР_1; наряди-акти на виконання робіт №341 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автокрана УРАЛ 4320 №НОМЕР_2, видаткової накладної №РН-271115-5 від 27 листопада 2015 року; податкової накладної №56 від 27 листопада 2015 року на суму 18 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 000,00 грн.; наряди-акти на виконання робіт №306 від 25 грудня 2015 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №НОМЕР_1 в частині заміни редуктора заднього моста; видаткову накладну №РН-00000001 від 06 січня 2016 року; податкову накладну №1 від 06 січня 2016 року на суму 8 376,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 396,00 грн.; наряди-акти №336 на виконання робіт від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №НОМЕР_5; наряд-акт №338 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля УРАЛ 4320 №НОМЕР_4; наряд-акт №350 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автокрана УРАЛ 4320 №НОМЕР_3; видаткової накладної №РН-00000004 від 22 січня 2016 року; податкової накладної №4 від 22 січня 2016 року на суму 11 280,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 880,00 грн.; акт-наряд №348 від 30 січня 2016 року на технічне обслуговування автомобіля НОМЕР_2; видаткову накладну №РН-29012016-2 від 02 лютого 2016 року; податкової накладної №5 від 02 лютого 2016 року на суму 15 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 2 500,00 грн.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов'язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Твердження відповідача щодо нереальності господарських операцій ТОВ Мирослава-2012 та ТОВ КП Леменг з постачання, та відповідно порушення норм податкового законодавства, є непідтвердженими та необґрунтованими, оскільки податковим органом не наведено яких саме первинних документів не вистачає.

При цьому, нормами законодавства не заборонено залучати для здійснення господарських операцій третіх осіб, укладати договори оренди, або інші договори на використання обладнання, нерухомості, тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень №0012911406 та №0012931406 від 12 квітня 2017 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0012921406 від 12 квітня 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 329.1 статті 329 Податкового кодексу України платниками збору є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Згідно підпункту 330.1.1 пункту 330.1 статті 330 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування збором є деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

Пунктом 331.3 статті 331 Податкового кодексу України визначено, що ставки збору, встановлені пунктами 331.1 і 331.2 цієї статті, застосовуються при заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки) та заходів з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо.

Відповідно до пункту 332.1 статті 332 Податкового кодексу України суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють контролюючим органам перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.

Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах .

Як вбачається з наявних в матеріалах справи лісорубних квитків серії 02ЛБК №406021, серії 02ЛБК №406022, серії ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року, лісовий збір становить 104 209 грн.

З акта перевірки вбачається, що за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року ДП Богуславське лісове господарство задекларовано збору за спеціальне використання лісових ресурсів в сумі 4 132 288 грн. Однак, перевіркою повноти визначення задекларованого збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду за період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2015 року встановлено заниження позивачем задекларованих показників на загальну суму 104 209 грн., а саме - І квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 2 квартал 2014 року на суму 26 052 грн., 3 квартал 2014 року на суму 26052 грн., 4 квартал 2014 року на суму 26 053 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів перевірки та зазначив представник відповідача, висновок про заниження позивачем лісового збору ґрунтується на тому, що з 01 січня 2014 року розмір ставок лісового збору збільшився майже вдвічі.

Так, пунктом 332.3 статті 332 Податкового кодексу України визначено, що сума збору, зазначена в лісорубному та в лісовому квитках, підлягає перерахунку суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи , у разі якщо:

а) загальна кількість фактично заготовленої деревини під час її відпуску з обліком за площею перевищує зазначену в лісорубному квитку та кількість більше ніж на 10 відсотків;

б) фактичний обсяг використання лісових ресурсів перевищує зазначений у лісовому квитку на весь обсяг такого перевищення.

Підставою для перерахунку є спеціальні дозволи та акти огляду місць використання лісових ресурсів.

Відповідно до пункту 333.1 статті 333 Податкового кодексу України суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи , перерахунок збору за заготівлю деревини і заготівлю другорядних лісових матеріалів, побічні лісові користування та використання корисних властивостей лісів здійснюється також у разі:

- виправлення технічних помилок, які можуть бути допущені під час проведення матеріальної і грошової оцінки лісосік, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів, відпущених за лісорубними квитками або лісовими квитками, неправильного застосування сортиментних таблиць, поясів, розрядів та ставок збору, а також виправлення арифметичних помилок, допущених під час підрахунків;

- анулювання лісорубного та/або лісового квитка у зв'язку з вилученням земель для інших потреб. В інших випадках анулювання або видачі дубліката лісорубного квитка та/або лісового квитка перерахунок збору не здійснюється і вся нарахована за такими квитками сума збору повністю сплачується до відповідних бюджетів;

- надання лісокористувачеві відстрочки:

а) на заготівлю деревини - сума збору за заготівлю залишеної на пні деревини збільшується на 1,5 відсотка незалежно від строку, на який надано відстрочку;

б) на вивезення деревини - сума збору за невивезену вчасно деревину збільшується на 1,5 відсотка за кожний місяць відстрочки;

- додаткового продовження строку вивезення, але не більш як на три місяці. При цьому лісокористувачем сума збору за обсяг невивезеної вчасно деревини збільшується на 5 відсотків за кожний місяць відстрочки.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою для здійснення перерахунку збору є наявність перелічених вище обставин, а здійснює такий перерахунок суб'єкт лісових відносин, який видає спеціальні дозволи.

Пунктом 3 Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23 травня 2007 року, визначено, що лісорубний квиток видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі - органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.

Відповідно до пункту 9 вказаного Порядку №761 лісовий квиток видається щороку на підставі лімітів використання лісових ресурсів під час заготівлі другорядних лісових матеріалів, здійснення побічних лісових користувань (у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду - за погодженням з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями).

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів здійснення суб'єктом лісових відносин, який видає спеціальні дозволи, перерахунку збору, розмір якого визначений у виданих позивачу лісорубних квитках серії 02ЛБК №406021, серії 02ЛБК №406022, серії ЛБК №406023 від 17 грудня 2013 року, а відтак суд приходить до висновку про правомірність сплати позивачем лісового збору у розмірі та строки, які визначені лісорубними квитками. Існування інших обставин, як от зокрема, складання актів огляду місць використання лісових ресурсів до суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0012921406 від 12 квітня 2017 року та наявність підстав для його скасування.

Стосовно податкових повідомлень-рішень №0012951406, №0012941406, №0012961406 від 12 квітня 2017 року, суд виходить з наступного.

В акті перевірки зазначено, що за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року ДП Богуславське лісове господарство задекларовано податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 0 грн. перевіркою повноти визначення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2016 року встановлено його заниження на загальну суму 6 590,80 грн., в тому числі за 2015 рік - 3664, 86 грн., за 1 півріччя 2016 року - 2 925,94 грн.

Перевіряючі прийшли до висновку, що ДП Богуславське лісове господарство занизило податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:

2015 рік - Богуславська міська рада, КОАТУУ: 3220610100, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №25972645 від 27 грудня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Інтернаціональна, буд. 9, загальною площею 171,9 кв.м.: 0,01%*1218(м.з/п) =0,13; 0,13*171,9=22,34;

- Богуславський район, Киданівська сільська рада, КОАТУУ: 3220682701, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34711802 від 23 серпня 2011 року, що розташоване за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Киданівка, вул. Заставок, буд. 32а, загальною площею 255,2 кв.м.:0,2%*1218 (м.з/п)=2,44; 255,2*2,436=662,68 грн.;

- Бушівська сільська рада, КОАТТУ: 3223781000:

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080524 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Партизанська, б.74а, загальною площею 94,8 кв.м.;

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080440 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.;

3) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080189 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.

Житлові будівлі - 0,5%*1218(м.з/п)=6,09; 6,09*(94,8+68,3)=993,28 грн. та нежитлові будівлі - 1%*1218(м.з/п)=12,18; 12,18*163,1=1986,56 грн. Разом 2979,84 (993,28+1986,56).

1 півріччя 2016 року: - Богуславська міська рада, КОАТУУ: 3220610100, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №25972645 від 27 грудня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, м. Богуслав, вул. Інтернаціональна, буд. 9, загальною площею 171,9 кв.м.: 0,75%*1378(м.з/п) =10,34; 10,34*171,96:2(І півріччя 2016 року)=1777,45:2=888,73 грн;

- Богуславський район, Киданівська сільська рада, КОАТУУ: 3220682701, свідоцтво про право власності на нерухоме майно №34711802 від 23 серпня 2011 року, що розташоване за адресою: Київська область, Богуславський район, с. Киданівка, вул. Заставок, буд. 32а, загальною площею 255,2 кв.м.:0,2%*1378 (м.з/п)=2,76; 255,2*2,76:2 (І півріччя 2016 року)=703,35:2=351,67 грн.;

- Бушівська сільська рада, КОАТТУ: 3223781000:

1) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080524 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Партизанська, б.74а, загальною площею 94,8 кв.м.;

2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080440 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.;

3) свідоцтво про право власності на нерухоме майно №24080189 від 22 липня 2008 року, що розташоване за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Бушеве, вул. Лісова, б.45а, загальною площею 163,1 кв.м.

Житлові будівлі - 0,5%*1378(м.з/п)=6,89; 6,89*(94,8+68,3):2 (І півріччя 2016 року) =1123,56:2=561,78 грн. та нежитлові будівлі - 1%*1378(м.з/п)=13,78; 13,78*163,1:2 (І півріччя 2016 року)=2247,51:2=1123,76 грн. Разом 1685,54 (561,78+1123,76).

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта перелічені вище об'єкти нерухомого майна відносяться до державної форми власності.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно вимог підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як вбачається з листа Державної фіскальної служби України №7000/6/99-99-12-02-03-15 від 04 квітня 2017 року, яким надано роз'яснення щодо порядку справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зміст права власності у підпункті 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначається приналежність власнику права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

Водночас, як стверджує позивача та не надано податковим органом належної оцінки вказаних доводам в ході проведення перевірки, ДП Богуславське лісове господарство володіє, користується та розпоряджається майном, наданим йому на праві господарського відання.

Право господарського відання - речове право підприємства, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, визначених цим Кодексом а іншими законами; яке передбачає захист підприємства від втручання власника в оперативно-господарську діяльність, а також захист від власника майнових прав підприємства (стаття 136 Господарського кодексу України).

У вказаному листі №7000/6/99-99-12-02-03-15 від 04 квітня 2017 року Державна фіскальна служба України повідомила, що об'єкти нерухомості ДП Богуславське лісове господарство , що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі права господарського відання, не належатимуть до об'єктів оподаткування податком. Водночас, об'єкти нерухомості позивача, що внесені до вказаного реєстру, не включатимуть такі об'єкти нерухомості до об'єкта оподаткування, за умови відповідності їх критеріям, визначеним у пункті а підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, щодо приналежності власника до органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта перелічені вище об'єкти нерухомого майна виділені позивачу Богуславською міською радою та Бушівською сільською радою.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Наведене свідчить, що фактичними матеріалами справи підтверджується приналежність власника об'єктів нерухомості до органів місцевого самоврядування, а відтак об'єкти нерухомості позивача, що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві господарського відання не підлягають включенню до об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до вимог пункту а підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0012951406, №0012941406, №0012961406 від 12 квітня 2017 року та необхідність їх скасування.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0026432200 від 13 липня 2017 року суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, зокрема, заниження задекларованого показника у рядку 02 Декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 221 884 грн., у тому числі за 2015 рік на 221 884 грн., за рахунок порушень, які відображено в п.3.1.3 акту перевірки.

Так, податковий орган вказане порушення пов'язує з тим, що згідно наданих для перевірки документів: оборотні відомості, журнали-ордери по рахунках №131 Знос основних засобів , №201 Сировина і матеріали , №203 Паливо , №207 Запасні частини , №205 Будівельні матеріали , №206 Матеріали передані в переробку , №209 Інші матеріали , №112 Малоцінні необоротні матеріальні активи , №22 МШТ , №23 Виробництво , №47 Забезпечення майбутніх витрат і платежів , №31 Поточні рахунки в національній валюті , №372 Розрахунки з підзвітними особами , №377 Розрахунки з іншими дебіторами , №631 Розрахунки з оплати праці , №92 Адміністративні витрати , встановлено віднесення до складу адміністративних витрат, витрат по проведених капітальних ремонтах основних засобів, а саме:

- згідно договору №291 від 04 червня 2015 оку, укладеного ДП Богуславське лісове господарство з фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець) виконані ремонтні роботи системи опалення в адміністративному приміщенні на загальну суму 40 625 грн., що підтверджено актами виконаних робіт від 15 червня 2015 року та від 30 червня 2015 року. Дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями: Дт92 Адміністративні витрати - Кт631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 40 625 грн. Ремонтні роботи проводились із використанням матеріалів замовника, при цьому дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями Дт92 Адміністративні витрати - Кт205 Будівельні матеріали на суму 100 920,13 грн., що підтверджено актами-нарядами на виконання робіт №2, №5 від червня 2015 року;

- ДП Богуславське лісове господарство власними силами проведено капітальний ремонт будівлі гаража (заміна воріт, монтаж металопластикових конструкцій: вікон та дверей). Роботи проводились підприємством із власних матеріалів, при цьому дана операція відображена в бухгалтерському обліку підприємства наступними проведеннями Дт92 Адміністративні витрати - Кт205 Будівельні матеріали на суму 80 338,38 грн., що підтверджено актом-нарядом на виконання робіт №8 від червня 2015 року.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби передбачено, що витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Частиною 1 статті 11 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності визначено, що державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України Украерорух відповідно до Закону України Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів , державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, а також державних підприємств Міжнародний дитячий центр Артек і Український дитячий центр Молода гвардія ) та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків -державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Оскільки у податкового органу відсутні зауваження щодо правильності оформлення результатів віднесення до складу адміністративних витрат та витрат по проведених капітальних ремонтах основних засобів, водночас комплекс ремонтно-будівельних робіт передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій та інженерного обладнання та відноситься до поточного ремонту, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №0026432200 від 13 липня 2017 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з чистого прибутку (доходу) господарських організацій.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства Богуславське лісове господарство задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області №0012911406, №0012931406, №0012921406, №0012951406, №0012941406, №001296106 від 12 квітня 2017 року, №0026432200 від 13 липня 2017 року.

3. Стягнути на користь Державного підприємства Богуславське лісове господарство (09701, Київська область, Богуславський район, с. Поташня, вул. Лісова, 48, код ЄДРПОУ 00992042) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 415,85 грн. (три тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 85 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя А.Б. Федорчук