Рішення

від 08.10.2018 по справі 826/11352/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 жовтня 2018 року 10:27 № 826/11352/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Семеняці А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0003884107

за участю представників сторін:

представник позивача: Трут Д.В.

представник відповідача: Корнейчук О.Л.

Відповідно до частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08.10.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01.09.2017року № 0003884107.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 14.09.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 21.11.2017 р.

В судовому засіданні 21.11.2017 р. за клопотанням представника Позивача, Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 12.02.2018 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 12.02.2018 р. розгляд справи відкладено до 06.03.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.

В судовому засіданні 06.03.2018 р. Судом оголошено про відкладення розгляду до 07.05.2018 р. та надання часу для ознайомлення з матеріалами справи представнику Відповідача.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 07.05.2018 р. розгляд справи відкладено до 18.06.2018 р.

В судовому засіданні 18.06.2018 р. Судом оголошено про відкладення розгляду до 06.08.2018 р.

У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 06.08.2018 р. розгляд справи відкладено до 13.08.2018 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. на лікарняному.

В судовому засіданні 13.08.2018 р. Судом на стадії дослідження доказів оголошено перерву в судовому засіданні до 08.10.2018 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, які аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

В С Т А Н О В И В:

Співробітниками Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Луї Дрейфус Компані Україна (код ЄДРПОУ 30307207) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з підприємствами ТОВ АТП 1981 (код ЄДРПОУ 38442327), ТОВ Кагарлик Агро Артіль (код ЄДРПОУ 38923649), ТОВ Слобода М (код ЄДРПОУ 37483315), ТОВ ТКМ І ДМ (код ЄДРПОУ 39796321), ТОВ Відродження ЗГП (код ЄДРПОУ 40262595) за період з 01.01.2014 по 13.07.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 14.06.2017 р. №1274/28-10-41-07/30307207 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: п. 44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 138.2. ст.138, пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI із змінами та доповненнями, занижено податок на прибуток на загальну суму 993468,00 грн., в тому числі: 2014 рік на суму 564156,00 грн.; 2015 рік на суму 429312,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2017 р. №0002124107.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішення Позивачем подано скаргу до Державної фіскальної служби України (надалі - ДФС України), рішенням ДФС України від 23.08.2017 р. №18938/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 04.07.2017 р. №0002124107 в частині застосування штрафної санкції за 2015 рік у розмірі 214656 грн. - скасовано, а в іншій частині зазначене ППР залишене без змін, а скарга Позивача - задоволена частково.

Контролюючим органом на підставі Акту перевірки та з урахуванням Рішення ДФС України прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2017 р. №0003884107, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 1275546,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в сумі 993468,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 282078,00 грн.

Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому, звернувся до Суду з даним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В Акті перевірки зазначено, що згідно інформаційних баз ДФС, Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та зібраної податкової інформації, ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М протягом 2014-2016 років не встановлено взаємовідносин з автомобільними перевізниками по отриманню транспортних послуг, та залучення інших осіб, які безпосередньо здійснювали організацію транспортних перевезень. Поряд з цим, контролюючим органом було встановлено відсутність у ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М власних виробничих, складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також, згідно даних ЄРПН останні не використовували орендованих основних засобів для виконання їх в задекларованих господарських операціях. За даними податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) встановлено недостатню кількість у ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М кваліфікованого персоналу для здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ "АТП 1981" (Постачальник), з іншої сторони, укладено ряд Договір поставки:

від 23.10.2015 р. №К 1510-1089 про поставку продукції - ячмінь фуражний 3 класу урожаю 2015 р., кількість товару -130 метричних тонн +/-10,00%;

від 05.11.2015 р. № К 1511 -0911 про поставку продукції - пшеницю групи А 2-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 85 метричних тонн +/-10,00%;

від 09.11.2015 р. № к 1511-0949 про поставку продукції - пшеницю групи А 3-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 12.11.2015 р. № К 1511-0974 про поставку продукції - пшеницю групи А 3-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 13.11.2015 № К 1511-0981 про поставку продукції - пшеницю 5-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 18.11.2015 № К1511-1018 про поставку продукції - пшеницю групи Б 4-5-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 24.11.2015 №К1511-1057 про поставку продукції - пшеницю групи А 3-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 85 метричних тонн +/-10,00%;

від 25.11.2015 р. №К1511-1069 про поставку продукції - пшеницю групи А 2-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 27.11.2015 р. №К1511-1080 про поставку продукції - пшеницю групи 6-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 02.12.2015 р. № К1512-0906 про поставку продукції - пшеницю групи А 2-го класу урожаю 2015 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано Суду наступні документи: Видаткові накладні: від 24.10.2015 р. № 12 на загальну суму з ПДВ 507819,00 грн., від 05.11.2015 р. № 21 на загальну суму з ПДВ 340952,00 грн., від 09.11.2015 р. № 23 на загальну суму з ПДВ 177091,20 грн., від 12.11.2015 р. № 25 на загальну суму з ПДВ 171030,40 грн., від 13.11.2015 р. № 26 на загальну суму з ПДВ 152892,20 грн., від 18.11.2015 р. № 29 на загальну суму з ПДВ 171402,00 грн., від 24.11.2015 р. № 32 на загальну суму з ПДВ 337077,40 грн., від 25.11.2015 р. №33 на загальну суму з ПДВ 178643,20 грн., від 30.11.2015 р. № 37 на загальну суму з ПДВ 170771,00 грн., від 02.12.2015 р. № 39 на загальну суму з ПДВ 177387,60 грн.; Товарно-транспортні накладні: від 01.04.2016 р. №875210, від 04.11.2015 р. № 875004, від 05.11.2015 р. № 1511-0911, від 04.11.2015 р. № К875007, від 09.11.2015 р. № 875011, від 11.11.2015 р. № 875012, від 12.11.2015 р. № 875013, від 18.11.2015 р. № 875001, від 23.11.2015 р. № 875020, від 23.11.2015 р. № 875021, від 24.11.2015 р. № 875024, від 27.11.2015 р. № 529758, від 01.12.2015 р.; Платіжні доручення: від 27.10.2015 р. № 5597 на загальну суму з ПДВ 507819,00 грн., від 06.11.2015 № 6063 на загальну суму з ПДВ 340952,00 грн., від 10.11.2015 р. № 6192 на загальну суму з ПДВ 177091,20 грн., від 13.11.2015 р.№ 6287 на загальну суму з ПДВ 171030,40 грн., від 16.11.2015 р. № 6323 на загальну суму з ПДВ 152892,20 грн., від 20.11.2015 р. № 6519 на загальну суму з ПДВ 171402,00 грн., від 25.11.2015 р. № 6452 на загальну суму з ПДВ 337077,40 грн., від 26.11.2015 р. № 6617 на загальну суму з ПДВ 178643,20 грн., від 30.11.2015 р. № 6721 37 на загальну суму з ПДВ 170771,00 грн., від 03.12.2015 р. № 6542 на загальну суму з ПДВ 177387,60 грн. та інші документи, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

Крім того, між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ "Слобода М" (Постачальник), з іншої сторони, укладено ряд Договір поставки:

від 10.01.2014 № К 1401-0938 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 170 метричних тонн +/-10,00%;

від 14.01.2014 р. № К1401-0974 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 130 метричних тонн +/-10,00%;

від 15.01.2014 р. № К 1401-0994 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 16.01.2014 р. № К1401-1024 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 200 метричних тонн +/-10,00%;

від 17.01.2014 р. № К1401-1061 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 130 метричних тонн +/-10,00%;

від 23.01.2014 № К 1401-1092 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 24.01.2014 р. № К1401-1122 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 160 метричних тонн +/-10,00%;

від 30.01.2014 р. № К1401-1145 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 04.02.2014 р. № К 1402-0963 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 90 метричних тонн +/-10,00%;

від 05.02.2014 р. № К 1402-0975 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 06.02.2014 № К1402-1014 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 160 метричних тонн +/-10,00%;

від 12.02.2014 р. №К1402-1084 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 80 метричних тонн +/-10,00%;

від 19.02.2014 р. № К1402-1221 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 17.02.2014 р. № К1402-1179 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 18.02.2014 р. № К1402-1200 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 80 метричних тонн +/-10,00%;

від 20.02.2014 р. № К1402-1240 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 25.02.2014 р. № К1402-1306 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 26.02.2014 р. № К1402-1325 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 80 метричних тонн +/-10,00%;

від 01.03.2014 р. № К1403-0928 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 90 метричних тонн +/-10,00%;

від 12.03.2014 р. № К1403-1084 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 08.08.2014 р. № К1408-1253 про поставку продукції - пшеницю 6-го класу урожаю 2014 р., кількість товару - 45 метричних тонн +/-10,00%;

від 15.08.2014 р. № К1408-1315 про поставку продукції - пшеницю 6-го класу урожаю 2014 р., кількість товару - 40 метричних тонн +/-10,00%;

від 11.11.2014 р. № К1411-1112 про поставку продукції - кукурудза насипом, кількість товару - 70 метричних тонн +/-10,00%.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано Суду наступні документи: Видаткові накладні: від 11.01.2014 р. № 1 на загальну суму з ПДВ 249841,20 грн., від 15.01.2014 р. № 2 на загальну суму з ПДВ 191060,10 грн., від 15.01.2014 р. № 3 на загальну суму з ПДВ 65750,10 грн., від 17.01.2014 р. № 4 на загальну суму з ПДВ 304401,30 грн., від 17.01.2014 р. № 5 на загальну суму з ПДВ 191041,50 грн., від 23.01.2014 № 8 на загальну суму з ПДВ 71734,00 грн., від 25.01.2014 р. № 9 на загальну суму з ПДВ 258048,00 грн., від 31.01.2014 р. № 10 на загальну суму з ПДВ 67659,90 грн., від 04.02.2014 р. № 11 на загальну суму з ПДВ 140828,00 грн., від 06.02.2014 р. № 12 на загальну суму з ПДВ 67080,00 грн., від 07.02.2014 р. № 14 на загальну суму з ПДВ 265524,00 грн., від 12.02.2014 р. № 21 на загальну суму з ПДВ 125557,25 грн., від 20.02.2014 р. № 24 на загальну суму з ПДВ 70574,20 грн., від 18.02.2014 р. № 22 на загальну суму з ПДВ 68541,00 грн., від 18.02.2014 р. № 23 на загальну суму з ПДВ 136784,00 грн., від 21.02.2014 р. № 26 на загальну суму з ПДВ 77347,00 грн., від 25.02.2014 р. № 31 на загальну суму з ПДВ 74743,80 грн., від 26.02.2014 р. № 39 на загальну суму з ПДВ 149326,05 грн., від 01.03.2014 р. № 40 на загальну суму з ПДВ 160600,80 грн., від 13.03.2014 р. № 48 на загальну суму з ПДВ 74302,00 грн., від 10.08.2014 р. № 127 на загальну суму з ПДВ 80400,00 грн., від 17.08.2014 р. № 128 на загальну суму з ПДВ 81600,00 грн., від 12.11.2014 р. № 151 на загальну суму з ПДВ 161450,00 грн.; Товарно-транспортні накладні: № 529760, від 10.01.2014 р. № 304317, від 10.01.2014 р. № 304318, від 14.01.2014 р. № 304306, від 14.01.2014 р. № 305589, від 14.01.2014 р. № 304308, від 14.01.2014 р. № 304323, від 15.01.2014 р. № 304305, від 15.01.2014 р. № 304320, від 15.01.2014 р. № 304281, від 15.01.2014 р. № 304305, від 15.01.2014 р. № 304282, від 16.01.2014 р. № 304288, від 16.01.2014 р. № 304294, від 16.01.2014 р. № 304289, від 22.01.2014 р. № 304312, від 24.01.2014 р. № 03, від 24.01.2014 р. № 02, від 24.01.2014 р. № 01 від 24.01.2014 р. № 18, від 30.01.2014 р. № 40, від 03.02.2014 р. № 03/1, від 03.02.2014 р. № 03/2, від 05.02.2014 р. № 64, від 06.02.2014 р. № 1, від 06.02.2014 р. № 2, від 11.02.2014 р. № 168, від 11.02.2014 р. № 037, від 19.02.2014 № 002377, від 15.02.2014 р. № 169, від 18.02.2014 р. № 95, від 17.02.2014 р. № 5, від 15.02.2014 р. № 169, від 24.02.2014 р. № 145, від 24.02.2014 р. № 145, від 25.02.2014 р. № 002399, від 25.02.2014 р. № 002400, від 28.02.2014 р. № 075152, від 28.02.2014 р. № 075155, від 12.03.2014 р. № 075163, від 10.08.2014 р. № 213364, від 15.08.2014 р. № 213365, від 11.11.2014 р. № 258066; Платіжні доручення: від 13.01.2014 р. № 109 на загальну суму з ПДВ 249841,20 грн., від 15.01.2014 р. № 109 на загальну суму з ПДВ 191060,10 грн., від 16.01.2014 р. № 180 на загальну суму з ПДВ 65750,10 грн., від 17.01.2014 р. № 231 на загальну суму з ПДВ 304401,30 грн., від 20.01.2014 р. № 358 на загальну суму з ПДВ 191041,50 грн., від 24.01.2014 р. № 573 на загальну суму з ПДВ 71734,00 грн., від 29.01.2014 № 763 на загальну суму з ПДВ 258048,00 грн., від 31.01.2014 р. № 920 на загальну суму з ПДВ 67659,90 грн., від 05.02.2014 р. № 159 на загальну суму з ПДВ 140828,00 грн., від 06.02.2014 р. № 165 на загальну суму з ПДВ 67080,00 грн., від 07.02.2014 р. № 261 на загальну суму з ПДВ 265524,00 грн., від 13.02.2014 № 397 на загальну суму з ПДВ 125557,25 грн., від 20.02.2014 р. № 1192 на загальну суму з ПДВ 70574,20 грн., від 18.02.2014 р. № 251 на загальну суму з ПДВ 68541,00 грн., від 19.02.2014 р. № 336 на загальну суму з ПДВ 136784,00 грн., від 24.02.2014 р. № 555 на загальну суму з ПДВ 77347,00 грн., від 26.02.2014 р. № 1371 на загальну суму з ПДВ 74743,80 грн., від 27.02.2014 р. № 1438 на загальну суму з ПДВ 149326,05 грн., від 03.03.2014 р. № 674 на загальну суму з ПДВ 160600,80 грн., від 13.03.2014 р. №416 на загальну суму з ПДВ 74302,00 грн., від 11.08.2014 р. №4849 на загальну суму з ПДВ 80400,00 грн., від 19.08.2014 р. № 5534 на загальну суму з ПДВ 81600,00 грн., від 12.11.2014 р. № 517 на загальну суму з ПДВ 161460,00 грн. та інші документи, які Судом досліджено та копії залучено до матеріалів справи.

В Акті перевірки зазначає, що при проведенні аналізу товарно-транспортних накладних контролюючим органом було встановлено, що послуги з перевезення сільськогосподарської продукції на ТОВ ТІС-Зерно , ЗПТЧП ПОРТО САН , ТОВ МСП Ніка-тера надавались ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М та третіми особами, фізичними-особами підприємцями. Проте, згідно інформаційних баз ДФС, Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) та зібраної податкової інформації, ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М протягом 2014-2016 років не встановлено взаємовідносин з автомобільними перевізниками по отриманню транспортних послуг, та залучення інших осіб, які безпосередньо здійснювали організацію транспортних перевезень. Поряд з цим, контролюючим органом було встановлено відсутність у ТОВ АТП 1981 та ТОВ Слобода М власних виробничих, складських, офісних приміщень, автомобільного транспорту, земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Також, згідно даних ЄРПН останні не використовували орендованих основних засобів для виконання їх в задекларованих господарських операціях.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Контролюючим органом направлялися запити про встановлення належності транспортних засобів юридичним (фізичним особам) та в Акті перевірки не зазначено, які транспортні засоби не відповідають даним реєстрації транспортних засобів зазначених в реєстрах перевезення вантажі вантажними автомобілями, а отже твердження Відповідача про порушення вимог законодавства в частині щодо не відповідність даних первинної документації є безпідставними та необґрунтованими.

Також, в матеріалах справи містяться Листи: ТОВ ТІС-Зерно від 15.05.2017 року № 1505/02; ТОВ ТІС-Зерно від 15.05.2017 року № 1505/04; ТОВ МСП Ніка-Тера від 15.05.2017 року № 1505; ТОВ МСП Ніка-Тера від 15.05.2017 року № 1505/1, якими підтверджується, що в період з січня 2014 р. по лютий 2016 р. поставлений товар (пшениця, кукурудза) по товарно-транспортним накладним передано Позивачем для експорту вищезазначеним Товариствам (ТОВ ТІС-Зерно , ТОВ МСП Ніка-Тера ).

Крім того, в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують, що придбаний Позивачем товар (кукурудза, пшениця) в подальшому був реалізований: Договори, Вантажно митні декларації: № 500010003/2014/000753 від 03.02.2014 р., № 500010003/2015/013657 від 15.12.2015 р. № 500010003/2015/013655 від 15.12.2015 р., № 500010003/2014/001853 від 21.03.2014 р., № 500010003/2014/001734 від 18.03.2014 р., № 504020000/2015/004785 від 11.12.2015 р., № 504020000/2015/004788 від 11.12.2015 р., № 50001003/2015/002467 від 13.03.2015 р., № 50010003/2014/009223 від 17.12.2014 р., № 500060703/2016/003044 від 25.03.2016 р., № 504020000/2014/002996 від 11.09.2014 р., № 500010003/2014/002510 від 11.04.2014 р., № 500010003/2014/001357 від 27.02.2014 р., № 500010003/2014/001358 від 27.02.2014 р., № 500010003/2014/001121 від 17.02.2014 р., № 500010003/2014/001122 від 17.02.2014 р., № 500010003/2014/001069 від 13.02.2014 р., № 500010003/2014/001060 від 13.02.2014 р., № 500010003/2014/000616 від 29.01.2014 р., № 500010003/2015/012446 від 24.11.2015 р., № 500010003/2014/000481 від 24.01.2014 р., № 504020000/2016/000303 від 03.02.2016 р., № 500010003/2016/002256 від 26.02.2016 р., № 500010003/2014/009543 від 24.12.2014 р., № 500010003/2014/001137 від 17.02.2014 р.; Рахунки - фактури: № 2153-5 від 06.12.2015 р., № 2872-1 від 06.12.2015 р., № 2873/1 від 31.01.2016 р.; Інвойс № 371-3 від 10.09.2014 р.; Підтвердження про перетин кордону вн. № 11357, копії яких містяться в матеріалах справи.

Судом досліджено первинну документацію та встановлено, що в вищезазначених документах зазначено, який товар (послуги) отримувався, всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах їх господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази правомірності списання палива, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пункту 2.4 Розділу 2 зазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судом першої інстанції, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Також, як вбачається з Акту перевірки, в якості доказу не підтвердження реальності господарських операцій, є твердження Контролюючого органу про неможливість реального виконання контрагентами Позивача договірних зобов'язань через відсутність у останніх необхідних умов для ведення господарської діяльності,

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, з вищезазначеної норм закону слідує, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки Відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів Позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючи органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою, тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

В частині щодо посилань Відповідача про допит під час досудового розслідування в якості свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_6, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Під час розгляду справи Судом допитано в якості свідка ОСОБА_5, який підтвердив, що був директором ТОВ Слобода М та здійснював господарську діяльність (продаж зерна), як директор Товариства.

У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАС України, Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах: Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18), від 25.052018 року по справі №2а-8687/09/2270/16 (№К/9901/2772/18), Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Суд враховує позицію Верховного суду, висловлену в Постанові суду по справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018 р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що викладені в Акті перевірки висновок Контролюючого органу про порушення Позивачем є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №820/4428/17 (№К/9901/51373/18).

Крім того, Суд звертає увагу, що перевірку Позивача призначено в рамках кримінального провадження на підставі Ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки ТОВ Луї Дрейфус Компані Україна в межах кримінального провадження № 32016000000000015.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року по справі № 760/6454/16-к, Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29 липня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області Трофімова Б.В. і надано дозвіл на проведення у кримінальному провадженні № 32016000000000015 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України - скасовано.

Суд не бере до уваги посилання Позивача, що Акт перевірки Контролюючого органу одержано з порушенням вимог законодавства, оскільки перевірки здійснювалася в 2017 р., а рішення суду (Ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2018 року) прийнята через рік після проведення перевірки, отже на час проведення перевірки у Контролюючого органу були наявні підстави для проведення перевірки.

Проте, Суд звертає увагу, що відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Згідно наведених правових норм, матеріали документальної позапланової перевірки, проведеної на підставі ухвали слідчого судді, Контролюючим органом може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення лише після винесення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, оскільки перевірка проведена в рамках кримінальної справи, а Акт перевірки слугує, як доказ в кримінальній справі.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (адреса: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 12, корпус А, офіс 601; код ЄДРПОУ 30307207) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 01.09.2017року № 0003884107.

3. Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луї Дрейфус Компані Україна" (адреса: 04073, м. Київ, пров. Куренівський, буд. 12, корпус А, офіс 601; код ЄДРПОУ 30307207) судові витрати в сумі 19133,19 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто тридцять три гривні 19 копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.Б. Федорчук