Постанова

від 23.10.2018 по справі 1640/2343/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2343/18 Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Григорова А.М.

суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду, м. Полтава, від 15.08.2018, суддя Т.С. Канигіна, дата виготовлення повного тексту рішення не відома по справі № 1640/2343/18

за позовом ОСОБА_1

до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними,скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року;

- скасувати рішення Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 14.06.2018 № 61 "Про відмову в перерахунку пенсії";

- зобов'язати Глобинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 з 01.10.2017 пенсію з урахуванням проведених виплат, на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.

В обґрунтування позову позивач зазначає про неправомірність відмови відповідача у перерахунку пенсії, на яку позивач має право як ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. За доводами позивача, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено призначення та виплата пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у тому числі військовозобов'язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 1640/2343/18 та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Глобинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. Зазначає, що згідно статті 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань. Тобто, військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов'язані користувались всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод і несли усі обов'язки громадян СРСР, передбачені Конституцією СРСР. Системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що громадяни із числа військовозобов'язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями. Вказує, що він будучи призваним на військові збори, в період з 01.06.1986 по 02.08.1986, як військовозобов'язаний брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а тому має повне право на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що таке право мають лише військовослужбовці строкової служби, є помилковим, оскільки він суперечить висновкам Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постановах від 01.03.2016 у справах № 21-1887а15, № 398/5910/14-а, згідно яких громадяни з числа військовозобов'язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. З огляду на викладене просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 у справі № 1640/2343/18 скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Стверджує, що позивач не має права на перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не проходив дійсну строкову військову службу. Також відповідач просить розгляд справи провести за відсутності представника управління.

Позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений заздалегідь та належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія) (а.с. 32).

13.06.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно зі статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с. 29).

Рішенням Глобинського об'єднаного УПФУ від 14.06.2018 № 61 відмовлено позивачу у проведенні перерахунку пенсії, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків ЧАЕС не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 33-35).

Зазначене рішення суб'єкта владних повноважень позивач вважає протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не відповідає критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову , виходячи з на наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-XII (в подальшому - Закон № 796-XII).

Статтею 1 Закону № 796-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Згідно з частиною першою статті 49 Закону України № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Разом з тим, статтею 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Так, ст. 59 Закону № 796-XII в редакції Закону № 231-V передбачалось, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.

Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій від 3 жовтня 2017 р. № 2148-VIII були внесені зміни у названу статтю Закону №796-XII.

Відповідно до цих змін, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Однак вимога щодо участі у відповідних подіях під час проходження дійсної строкової служби залишилась незмінною.

Враховуючи вищезазначене, частина третя Закону №796-XII передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

В позовній заяві позивач зазначає, що він будучи призваним на військові збори, в період з 01.06.1986 по 02.08.1986 брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

З матеріалів справи вбачається, а саме архівної довідки від 18.03.2013 №23055, позивач у період з 27.06.1986 по 02.08.1986 року при військовій частині № 61606 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 31).

Однак , строкову військову службу він проходив з 03.05.1982р. по 25.06.1984.

Крім того, згідно матеріалів справи під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у період з 27.06.1986 по 02.08.1986 року позивач при військовій частині № 61606 виконував військовий обов'язок перебуваючи на спеціальних учбових зборах, а не під час проходження дійсної строкової служби.

Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив. Даний факт позивачем не заперечується.

Таким чином, враховуючи, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності права останнього на перерахунок пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки це не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на вказаний перерахунок.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на примітку до ст. 10 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.

Дана примітка до ст. 10 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" стосується терміну "військовослужбовці", який застосовується в законі, а положення закону, які просить в даному випадку застосувати позивач визначають не загальний термін "військовослужбовець", а конкретний вид військової служби (військовослужбовці дійсної строкової служби).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо його права на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, передбачено 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого постановою КМУ від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з огляду на наступне.

Так, пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, з встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, п.9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі ст. 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби.

Доказів проходження дійсної строкової служби у період прийняття участі в ліквідації наслідків на ЧАЕС матеріали справи не містять.

Отже, Глобинське об'єднане управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області правомірно відмовило позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону № 796-XII.

Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №820/1148/18.

Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.

В силу положень статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

За приписами статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України, окрім іншого, належить прийняття законів.

За змістом статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи із положень даної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, в залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

В силу положень розділу VIII названого Закону пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що водночас не свідчить про нерівність таких осіб у відношенні одна до одної, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на постанови Верховного Суду України у справі № 398/5910/14-а, № 21-1887а15, оскільки правовідносини у даних справах не є аналогічними тим, що розглядались у справі Верховним Судом України.

Зміни внесені до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" які стосуються розрахунку пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження, жодним чином не вплинули на розрахунок пенсії та права позивача.

Дані зміни стосувалися лише певної, конкретної, категорії військовослужбовців які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань або військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в своєму рішенні безпідставно посилається на ухвалу Верховного суду від 08.05.2018р. у справі № 820/1148/18, колегія суддів зазначає наступне.

Дане посилання жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії позивача.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та наявність у зв'язку з цим порушення його прав і законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням того, що відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 по справі № 1640/2343/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло Л.В. Тацій Повний текст постанови складено 29.10.2018.