Постанова

від 22.02.2007 по справі 10/353/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/353/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.07                                                                                               Справа №10/353/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          Прохода І.В., довіреність № 22/115 від 27.12.2006р.;

відповідача:      не з'явився;

           розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Приватного промислово-комерційного підприємства

                                       «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар Запорізької області

на рішення                   господарського суду Запорізької області від 08.12.2006 року

у справі                         № 10/353/06

за позовом                    Регіонального відділення Фонду державного майна України по

                                      Запорізькій області, м. Запоріжжя

до відповідача             Приватного промислово-комерційного підприємства

                                       «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар Запорізької області

про                                 розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя було подано позов до Приватного промислово-комерційного підприємства «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар Запорізької області про розірвання договору № 342 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва шляхом викупу від 20.10.2000р., укладеного між сторонами та спонукання до повернення об'єкту незавершеного будівництва – Енергодарського заводу залізобетонних виробів, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, на земельній ділянці розміром 20,9 га.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 08.12.2006р. у справі № 10/353/06 (суддя Алейнікова Т.Г.) позов задовольнив: розірвав спірний договір, укладений між сторонами. В рішенні також вказано на повернення об'єкту незавершеного будівництва - Енергодарського заводу залізобетонних виробів, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, на земельній ділянці розміром 20,9 га за актом приймання-передачі.

Рішення суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, які засновані на законі та умовах спірного договору, а також підтверджені матеріалами справи.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі та в письмових поясненнях ППКП «Запоріжбудсервіс», відповідач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права; судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зазначає, що за час дії договору № 342 від 20.10.2000р. відповідач здійснив розбирання майже всіх споруд придбаного об'єкту, а нерозібраним залишилась лише будівля адміністративного корпусу і позивач не заперечував проти передачі вказаного корпусу до комунальної власності. На даний час здійснюється оформлення документів по передачі будівлі адміністративного корпусу у комунальну власність. Прийняте судом рішення не є можливим виконати, оскільки спірного об'єкту вже не існує, у зв'язку з його розібранням, крім однієї будівлі, а тому повернути об'єкт в цілому неможливо. Матеріальної шкоди позивачу завдано не було, оскільки вартість об'єкта за договором була сплачена відповідачем у повному обсязі. Скаржник також посилається на те, що його не було повідомлено про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2006р. у справі № 10/353/06 скасувати і в позові відмовити.

Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області, позивач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначає зокрема, що відповідачем не надано позивачу доказів належного виконання своїх договірних зобов'язань в частині розібрання об'єкту незавершеного будівництва до нульового рівня, а також не надано доказів передачі адміністративного корпусу до комунальної власності.

Просить рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2006р. у справі № 10/353/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні представником позивача підтримані доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач законним правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В поданій до суду заяві (від 19.02.2007р. за № 14) відповідач просить відкласти розгляд справи, у зв'язку з вибуттям у відрядження директора підприємства та звільненням юрисконсульта підприємства.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи колегією суддів залишено без задоволення як необґрунтоване, оскільки відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника в порядку, передбаченому ст.28 ГПК України. До того ж, розгляд апеляційної скарги можливий у відповідності до ст. 75 ГПК України  за наявними у справі доказами у відсутності відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 552 від 21.02.2007р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Мойсеєнко Т.В.

В судовому засіданні 22.02.2007р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням представника позивача розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 20.10.2000р. між Регіональним відділенням ФДМУ по Запорізькій області (продавець) і ППКП «Запоріжбудсервіс» (покупець) був укладений договір № 342 купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва шляхом викупу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва – Енергодарський завод залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, на земельній ділянці розміром 20,9 га, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. До вартості об'єкта незавершеного будівництва входить вартість виконаних будівельно-монтажних робіт згідно з актом обстеження будівельного майданчика.

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п.1.2 договору).

Ціна об'єкту незавершеного будівництва визначена в сумі 326.432,00 грн. (п.п. 1.3, 1.4 договору).

У відповідності з п.5.3.2 договору, одним з обов'язків покупця, є протягом двох років з моменту переходу права власності до покупця розібрати об'єкт до нульового рівня та виконати планування території.

Згідно з п.6.1 договору, продавець зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов цього договору протягом трьох років з моменту його нотаріального посвідчення.

Умовами пунктів 11.3, 11.4 договору передбачено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони згідно чинного законодавства. У разі розірвання договору об'єкт приватизації повертається покупцем у державну власність шляхом оформлення акту прийому-передачі.

Договір посвідчено нотаріально 09.11.2000р.

За актом приймання-передачі від 11.12.2000р. позивач передав відповідачу об'єкт незавершеного будівництва.

16.12.2002р. сторонами була укладена додаткова угода № 342/687-1 до договору № 342, якою внесено зміни в п.5.3.2 договору і викладено вказаний пункт в наступній редакції: «З моменту переходу права власності до покупця розібрати об'єкт до нульового рівня та виконати планування території до 09.11.2004р.». Також внесені зміни в п.6.1 договору в частині обов'язку продавця здійснювати контроль за виконанням умов цього договору до 09.11.2004р.

Додатковою угодою від 15.10.2004р. № 342/911-2 сторонами п.5.3.2 договору викладений в наступній редакції: «В термін до 09.11.2005р. розібрати об'єкт до нульового рівня та виконати планування території». Крім того, вказано на те, що додаткову угоду від 16.12.2002р. № 342/687-1 вважати такою, що втратила чинність.

Контрольно-ревізійним відділом Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області проведена поточна перевірка виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 342 від 20.10.2000р., за результатами якої складено відповідний акт від 28.07.2006р.

Фактично, зі змісту акта перевірки вбачається, що покупцем не виконаний лише п.5.3.2 договору, а інші умови договору виконані.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія (від 17.08.2006р. за № 01-22/2602) про розірвання договору купівлі-продажу № 342 від 20.10.2000р., в якій запропоновано розірвати вищевказаний договір та повернути об'єкт незавершеного будівництва. Відповідач на вказану претензію не відповів.

У зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про розірвання договору № 342 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва  від 20.10.2000р., укладеного між сторонами та спонукання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва – Енергодарський завод залізобетонних виробів, який розташований за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, на земельній ділянці розміром 20,9 га. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 526, 530, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 7, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна», ст.23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 ГК України.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», у разі відсутності заяв на приватизацію об'єкта незавершеного будівництва, який повторно пропонується для продажу на аукціоні, за конкурсом або продажу іншими способами, орган приватизації може прийняти рішення про продаж об'єкта незавершеного будівництва під розбирання. Продаж об'єктів незавершеного будівництва під розбирання може бути визначений органом приватизації як самостійний спосіб приватизації без попередніх пропозицій для продажу іншими способами.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем частково не виконані умови договору купівлі-продажу № 342 від 20.10.2000р. Відповідачем у встановлений в договорі строк не здійснено розібрання адміністративної будівлі Енергодарського заводу залізобетонних виробів, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Енергодар, до нульового рівня.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Щодо ступеня істотності порушення відповідачем умов спірного договору, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи, зокрема з акту перевірки від 28.07.2006р., вбачається, що всі інші умови договору (які не стосуються розібрання адміністративної будівлі до нульового рівня) відповідачем були виконані у повному обсязі. Так, у встановлений в договорі строк відповідачем сплачена вартість об'єкту продажу в сумі 344.952,52 грн., у т.ч. за об'єкт – 326.432,00 грн., 18.520,52 грн. – за розстрочку платежу. Договір купівлі-продажу зареєстрований відповідачем у відповідних органах місцевих рад. Придбаний відповідачем об'єкт не був перепроданий іншій особі. Відповідачем також надавались на вимогу продавця необхідні матеріали, відомості, документи про виконання покупцем умов договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР, чинного на момент укладення спірного договору, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення закріплено в ст.655 ЦК України,

Обставини справи свідчать про те, що всі істотні умови спірного договору купівлі-продажу сторонами були виконані. Зокрема, майно передано у власність відповідача, а останнім сплачена вартість такого майна в повному обсязі.

Таким чином, відповідач не заподіяв шкоди позивачу, і, відповідно, позивач отримав усе, на що він розраховував при укладенні договору (із урахуванням вимог щодо змісту та правової природи договору купівлі-продажу).

Таким чином, відсутній факт істотного порушення  умов договору купівлі-продажу, необхідний у відповідності до ст. ст. 610, 611,  для розірвання такого договору.

З приводу переходу до відповідача права власності на об'єкт слід також зазначити наступне.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про власність», власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої не забороненої законом діяльності.

У відповідності зі ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

В силу ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем не вказано і матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем вчинюються відносно спірного об'єкту будь-які дії, що суперечать закону, або те, що відповідачем використовується право власності щодо спірного майна на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, або погіршується екологічна ситуація та природні якості землі. З матеріалів справи не вбачається спричинення позивачу будь-якої матеріальної шкоди відсутністю факту розібрання відповідачем одного адмінкорпусу до нульового рівня.

Колегія суддів не вбачає з боку відповідача будь-якого істотного порушення умов договору купівлі-продажу № 342 від 20.10.2000р., що було б підставою для його розірвання.

Крім того, відповідно до ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до виконавчого комітету Енергодарської міської ради з листами, в яких пропонував безоплатно передати недобудований адмінкорпус до комунальної власності. Відповідач вказував на недоцільність руйнування адміністративного корпусу, у зв'язку з наявністю неодноразових звернень до нього різних осіб про викуп вказаного майна для потреб територіальної громади м. Енергодара.

Листом від 13.07.2006р. за № 02-22/1617 виконавчий комітет Енергодарської міської ради висловив свою згоду на передачу адміністративного корпусу до комунальної власності і запропонував укласти відповідний договір дарування зазначеного об'єкту при умові надання письмової згоди від Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області на дарування об'єкту.

Позивач фактично не заперечував проти передачі недобудованого адміністративного корпусу до комунальної власності, що підтверджується листом від 17.11.2004р. за № 7036/26-201.

В подальшому, відповідач звернувся до виконкому Енергодарської міської ради з листом від 21.08.2006р. за № 87, в якому просив направити проект договору дарування. При цьому, відповідачем повідомлено про згоду Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області щодо передачі адмінкорпусу до комунальної власності з наданням копії відповідного листа від 17.11.2004р. за № 7036/26-201.

З викладеного вбачається, що у відповідача відсутня вина в порушенні взятого на себе договірного зобов'язання. Відсутність вини виразилась в наявності у відповідача наміру передати недобудований адмінкорпус до комунальної власності, проти чого не заперечував і позивач.

Доводи представника позивача в судовому засіданні про те, що відповідачем до теперішнього часу не надано до суду і позивачу доказів реалізації наміру передати адмінкорпус до комунальної власності (зокрема, укладення відповідного договору дарування) не спростовує висновків суду про відсутність будь-якого істотного порушення умов договору купівлі-продажу, що є необхідною умовою для розірвання такого договору.

Крім того, заявляючи позовні вимоги про повернення об'єкту незавершеного будівництва – Енергодарського заводу залізобетонних виробів – позивачем не вказано, яким саме чином можливо здійснити таке повернення, з урахуванням того, що весь об'єкт, окрім одного адміністративного корпусу, розібраний відповідачем до нульового рівня.

Таким чином, вимоги позивача та оскаржуване рішення суду з питання повернення об'єкту незавершеного будівництва не відповідають фактичним обставинам справи.

Слід також зазначити наступне.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про приватизацію державного майна», до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу. Термін дії зазначених зобов'язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'ять років.

Як вказувалось вище, в договорі № 342 від 20.10.2000р. був встановлений обов'язок позивача здійснювати контроль за виконанням умов цього договору протягом трьох років з моменту його нотаріального посвідчення. Додатковою угодою № 342/687-1 від 16.12.2002р. вказаний строк був продовжений до 09.11.2004р. Разом з тим, в додатковій угоді № 342/911-2 від 15.10.2004р. сторони домовились вважати додаткову угоду № 342/687-1 від 16.12.2002р. такою, що втратила чинність. Оскільки в подальшому сторонами іншого строку контролю позивачем за виконанням відповідачем умов договору встановлено не було, то строком такого контролю слід вважати той, який первісно закріплений в договорі № 342, тобто – протягом трьох років з моменту нотаріального посвідчення договору. Як вказувалось вище, договір посвідчено нотаріально 09.11.2000р. Відповідно, строк, протягом якого позивач має право здійснювати контроль за виконанням відповідачем умов договору № 342, сплив 09.11.2003р.

Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду, позивач не мав заснованого на договорі права контролювати стан виконання такого договору. Відповідно, в такому випадку відсутній факт порушення будь-якого права позивача, з боку відповідача, що є підставою для відмови в позові.

Позивачем не вказано, на якій підставі ним за станом на липень 2006р. проводилась перевірка виконання умов договору купівлі-продажу № 342 від 20.10.2000р. та наявність для цього відповідного права.

При цьому, судом не приймається до уваги п.5 «Порядку здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації», затвердженого Наказом ФДМУ від 19.08.1998р. № 1649, згідно до якого зняття з контролю кожного конкретного договору здійснюється у разі, зокрема, повного виконання його умов (незалежно від термінів їх виконання, визначених договором), що підтверджено актом підсумкової перевірки.

Так, вищевказаний «Порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації» не пройшов державної реєстрації у відповідності з «Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер», затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992р. № 731, та Указом Президента України від 03.10.1992р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Відповідно «Порядок здійснення державними органами приватизації контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації» не набув чинності.

Крім того, відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи … мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Представник позивача в судовому засіданні обґрунтував порушення прав Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області у спірних правовідносинах тим, що відповідач не виконав у встановлений строк свого зобов'язання за договором купівлі-продажу № 342 від 20.10.2000р. в частині розібрання у повному обсязі придбаного об'єкту до нульового рівня. Проте, колегія суддів не вбачає істотного порушення умов договору з боку відповідача. Часткове невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань не може бути обов'язковим свідченням про істотне порушення умов договору. До того ж, як вказувалось вище, відповідачем були виконані у повному обсязі всі інші умови договору, у т.ч. сплачена повна вартість придбаного об'єкту. Позивачем не вказано, в чому саме полягає порушення його прав з боку відповідача, який не розібрав до нульового рівня адміністративний корпус за спірним договором. Судом не вбачається порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог і є підставою, з урахуванням наведених вище обставин справи, для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, з матеріалів справи вбачається те, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи в суді. До таких висновків колегія суддів приходить внаслідок наступного.

Відповідно до ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Згідно з п.3.5.1 «Інструкції з діловодства в господарських судах України», затвердженої Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду розсилається в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

В матеріалах справи відсутні повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження у справі від 13.10.2006р. учасникам процесу.

В позовній заяві в якості адреси відповідача зазначена наступна: 71503, м. Енергодар, вул. Радянська, буд. 4, кв. 35. Представник позивача в судовому засіданні пояснив те, що саме вказана адреса відповідача зазначена в спірному договорі № 342 від 20.10.2000р. і в Статуті ППКП «Запоріжбудсервіс». Разом з тим, згідно до наданих відповідачем суду документів, а саме: Свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 648186 від 04.11.1994р., Довідки з ЄДРПОУ №23 від 21.12.2005р., місцезнаходженням відповідача є наступна адреса: 71500, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Комсомольська, буд. 39, кв. 7.

З викладеного вбачається, що відповідач не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про час та місце розгляду справи в суді.

Відповідно до п.п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Оскільки справа в суді першої інстанції була розглянута господарським судом за відсутністю відповідача, який не був повідомлений належним чином про місце засідання суду, це є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Як наслідок, судом апеляційної інстанції приймаються від відповідача певні додаткові докази, у відповідності з ч.1 ст.101 ГПК України, оскільки заявник був позбавлений можливості подати їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

З огляду на викладене вище, у зв'язку з порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, колегія суддів знаходить підстави для скасування оскаржуваного рішення. Позовні вимоги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Судові витрати, у відповідності зі ст.49 ГПК України, відносяться на позивача – Регіональне відділення ФДМУ по Запорізькій області.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного промислово-комерційного підприємства «Запоріжбудсервіс», м. Енергодар Запорізької області задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2006р. у справі № 10/353/06 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області на користь Приватного промислово-комерційного підприємства «Запоріжбудсервіс» суму 85,00 грн. державного мита по розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Видати наказ.

Видачу відповідного наказу із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.