Постанова

від 28.03.2007 по справі 20/252-8/236/06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/252-8/236/06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.03.07                                                                                       Справа №20/252-8/236/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

від позивача:      Губорева Я.А., дов. №17 від 01.01.2007;

                           Васильєва І.П., дов. №18 від 01.01.2007;

відповідача:       Рябцев С.В., посвідчення №353821 від 25.05.2006, директор;

третьої особи:    Сириця О.Д., дов. №22/20 від 08.02.2007;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Промметалургпостач», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2007р. у справі №20/252-8/236/06

за позовом: Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Промметалургпостач», м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, м. Запоріжжя

про усунення перешкод у користуванні майном.

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2007 (суддя Попова І.А.) задоволено позов ДП «Придніпровська залізниця» до ЗАТ «Промметалургпостач» про усунення перешкод в користуванні майном, яке знаходиться за адресою: вул. Аваліані,4-а, м. Запоріжжя, та звільнити склад від майна відповідача.

Рішення обґрунтоване наступним: договір оренди державного майна, укладений 01.06.1999 між позивачем та відповідачем, припинив свою дію, тому зайняття відповідачем складських приміщень є безпідставним.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, відповідач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

На підставі розпорядження голови Запорізького апеляційного господарського суду №958 від 27.03.2007 справу прийнято до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шевченко Т.М., судді – Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

Заявник вважає, що рішення прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів зазначає, що висновок господарського суду про припинення орендних правовідносин між сторонами за договором не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, так як будь-яких повідомлень про розірвання договору оренди відповідач не отримував, а зі змісту отриманих ним листів не вбачалось, що позивач не бажає продовжувати оренді правовідносини. Лист УДППЗ «Укрпошта» від 10.03.2006, в якому йдеться про отримання відповідачем листа позивача із попередженням про закінчення дії строку договору оренди господарським судом прийнято до уваги всупереч приписам ст. 38 ГПК України. Також заявник вважає, що судом першої інстанції порушено ст. 43 ГПК України: на думку відповідача, суд оцінив докази у справі без повного, всебічного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить скасувати рішення господарського суду від 16.01.2007 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзивах на апеляційну скаргу зазначив, що договір оренди припинив свою дію, однак відповідач продовжує займати спірне приміщення, чим порушує права позивача володіти, користуватися та розпоряджатися  спірним майном; просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду від 16.01.2007 по даній справі  - без змін.

З письмового відзиву РВ ФДМУ по Запорізькій області вбачається, що третя особа погоджується з висновком господарського суду про припинення орендних правовідносин між позивачем та відповідачем за договором оренди, у зв'язку з закінченням терміну, на який  він був укладений.  

В судовому засіданні представники позивача та третьої особи підтримали свої доводи у повному обсязі. Просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду без змін.  

За клопотанням представників сторін судове засідання проводилось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 28.03.2007  за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

         У відповідності до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський  суд,  переглядаючи рішення в апеляційному порядку,  користується правами, наданими суду першої інстанції.

    Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.  

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд  

ВСТАНОВИВ:

01.06.1999 між  ДП «Придніпровська залізниця» (орендодавець) (з наступними змінами, відповідно до додаткової угоди від 01.07.2001) та ЗАТ «Промметалургпостач» (орендар) укладено договір №17 оренди державного майна, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: частину складського приміщення розміром 144 кв.м, яке знаходиться на балансі Запорізької бази Придніпровської залізниці для збереження майна. Строк дії договору встановлено до 01.06.2000 (п. 10.1 договору). Також сторонами  було узгоджено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 10.6 договору).

Попередженням №124 від 12.06.2003 орендодавець повідомив орендаря про те, що 01.06.2003 строк дії договору закінчено та ДП «Придніпровська залізниця» не бажає пролонгувати договір, що підтверджується реєстром відправки рекомендованих листів позивача. Таким чином, дія договору закінчилась 01.06.2003.

В 2004 році відповідач звільнив приміщення по вул. Аваліані,4-а, м. Запоріжжя, про що працівниками позивача складено акт від 20.01.2004.

Однак, як свідчать акти позивача від 21.01.2005, 11.02.2005, 02.06.2005, а також лист №13-05/34 від 16.02.2005, розпорядження №53 від 16.06.2005, припис від 19.04.2005 та акт 02.06.2005, впродовж січня - лютого 2005 року представники товариства "Промметалургпостач" незаконно займали складські приміщення, що з'явилось підставою для здійснення позивачем відповідних заходів реагування та предметом звернення до правоохоронних органів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

Як вбачається з матеріалів справи (Статут ДП «Придніпровська залізниця», довідка №13-05/140 від 10.08.2005), спірне майно є державною власністю та знаходиться на балансі позивача.

Статтею 48 Закону України «Про власність» передбачено: власник  може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення  і  не  були  поєднані  з  позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Аналогічний припис містить стаття 391 ЦК України, а саме: власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.       

Виходячи зі змісту Закону України «Про власність», право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном: власник на свій розсуд  володіє, користується  і розпоряджається належним йому майном.

Законодавством встановлені способи захисту суб'єктами господарювання своїх прав (ст. 20 ГК України), зокрема, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Статтями 15, 16 ЦК України також закріплено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути  припинення дії, яка порушує право; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (надалі – Закон), названий закон регулює правовідносини, пов'язані з передачею в оренду державного або комунального майна, визначає порядок укладення договору оренди, істотні умови договору, підстави припинення та його наслідки  тощо.

Виходячи зі змісту та умов договору, між сторонами виникли правовідносини стосовно оренди державного майна.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», підприємство погодило питання щодо передачі спірного майна в оренду, це вбачається зі змісту листа РВ ФДМУ №2991/26-201 від 06.08.1999.      

Відповідно до ст. 17  ЗК «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Згідно зі ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється, окрім іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Договором оренди (п.10.6) встановлено, що, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

        Як вбачається з матеріалів справи, орендні правовідносини між сторонами припинено 01.06.2003,  після направлення позивачем відповідачу листа від 12.06.2003.

Стаття 27 названого вище Закону вказує, що, у разі закінчення строку дії договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у  договорі оренди.

Аналогічні приписи містяться у ст. 785 ЦК України, відповідно до якої у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю річ  у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що господарським судом, із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України за результатами розгляду зазначеної справи у касаційній інстанції, надана відповідна правова оцінка доказам, що містяться у справі, зокрема, щодо направлення відповідачу листа від 12.06.2003.

Відповідач був належним чином повідомлений про закінчення строку дії договору та звільнення орендованого приміщення, що підтверджено дослідженими в суді першої та апеляційної інстанції доказами, однак в порушення умов договору та вимог діючого законодавства, не звільнив приміщення. Неповернення відповідачем предмету договору оренди порушує права орендодавця володіти та користуватися спірним приміщенням.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства, його законність та обґрунтованість. Підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги - відповідача по справі.       

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105  ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Промметалургпостач», м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2007р. у справі №20/252-8/236/06 – без змін.

Постанову оформлено та підписано, відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.04.2007.