Постанова

від 29.10.2018 по справі 373/2552/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 373/2552/14-ц

провадження № 61-17921св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., Штелик С. П. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів: Кулішенка Ю. М., Ігнатченко Н. В., Сушко Л. П., за заявою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції про затвердження мирової угоди у процесі виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу за договорами позики,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції звернувся до суду із заявою про зміну порядку і способу виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року шляхом затвердження мирової угоди з виконання виконавчого листа № 2-1021/14.

Заява мотивована тим, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції знаходяться виконавчі листи про стягнення солідарно боргу з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4

Від начальника відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції надійшла заява про зміну способу виконання рішення суду та затвердження мирової угоди.

Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 липня 2015 року в складі судді Опанасюк І. О. заяву задоволено.

Затверджено мирову угоду від 01 липня 2015 року, укладену між сторонами виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-1021/14, якою у рахунок стягнутих за рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року сум з боржників на користь стягувача, за стягувачем ОСОБА_4 визнається право власності на: земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер НОМЕР_1; земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер НОМЕР_2; домоволодіння (житловий будинок), яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2; об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_3), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Стягувач ОСОБА_4 відмовляється від примусового виконання рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року за виконавчими листами № 2-1021/14 про стягнення з боржників: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 1 845 245,00 грн, 15 155 150,00 грн, 968 660,00 грн, 3 684,23 грн судових витрат.

У випадку затвердження судом умов цієї мирової угоди сторони вважатимуть всі спірні питання щодо стягнення вказаних сум врегульованими повністю та остаточно, не будуть мати одна до одної претензій будь-якого характеру.

Умови цієї мирової угоди будуть дотримані сторонами та виконуватись належним чином, одностороння відмова від виконання умови цієї мирової угоди, зміна положень мирової угоди не допускається.

Сторони ознайомлені з наслідками укладення, виконання, порушення та невиконання мирової угоди, передбаченими ЦПК України.

Визнання Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області мирової угоди є підставою припинення виконавчого провадження щодо примусового стягнення вказаних сум боржників.

Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями частини першої статті 372 ЦПК України 2004 року, яка регулює мирову угоду в процесі виконання.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви про зміну порядку і способу виконання рішення шляхом затвердження мирової угоди відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони виконавчого провадження укладенням мирової угоди фактично створюють нові правовідносини, які вже склалися та існують між ними.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 просять ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції допустив втручання у здійснення права власності без достатніх законних підстав.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 210 ЦПК України 2004 року ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Тобто, в ухвалі суд першої інстанції зобов'язаний навести мотиви, з яких суд дійшов висновку, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, оскільки інакше буде порушено статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про прийняття заяви про затвердження мирової угоди та закриття провадження, не надав оцінки доводам заяви, не навів мотивів ухваленого ним судового рішення та не зазначив норму закону, якою керувався, обмежившись лише викладенням частини першої статті 372 ЦПК України 2004 року.

Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що положеннями статті 372 ЦПК України передбачено право суду за результатами розгляду мирової угоди визнати або відмовити у визнанні мирової угоди, укладеної сторонами в процесі виконання, а не затверджувати її ухвалою суду.

Суд установив, що рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2014 року задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення суми боргу за договорами позики.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1 845 245,50 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1 515 150,00 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 968 660 ,00 грн.

На виконання цьогорішення 26 червня 2015 року було видано виконавчі листи.

03 липня 2015 року заступник начальника відділу державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного управління юстиції виніс постанови про відкриття виконавчого провадження та надав боржникам строк для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 372 ЦПК України 2004 року мирова угода, укладена між сторонами, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається у письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання. Суд має право перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України 2004 року мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета спору.

Специфіка цієї мирової угоди пов'язана із тим, що на відміну від частини першої статті 175 ЦПК України 2004 року, в якій сформульовано поняття мирової угоди на стадії до вирішення спору судом, мирова угода в процесі виконання не може укладатись з метою врегулювання спору.

Передбачається, що спір вже врегульований певним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за цим рішенням видано виконавчий документ, що надійшов для примусового виконання державному виконавцю.

Мирова угода в процесі виконання не може стосуватись питань про визначення фактичних обставин та відповідних правовідносин, основною метою такої угоди є встановлення (зміна) способу та порядку виконання ухваленого судового рішення, що може ґрунтуватись на взаємних поступках і стосуватись лише прав та обов'язків сторін й предмета спору.

Така мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов'язків осіб, які не є сторонами у спорі, створювати права та обов'язки для них тощо.

Розглядаючи подання в межах статей 175, 372 ЦПК України 2004 року, суд апеляційної інстанції вважав, що сторони виконавчого провадження укладенням мирової угоди фактично створили нові правовідносини, виходячи за межі тих правовідносин, які вже склалися та існують між ними.

Мирова угода між стягувачем ОСОБА_4 та боржниками: ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8 укладена на виконання рішення суду про стягнення боргу в сумі 1 845 245,50 грн, тобто предметом спору були грошові кошти, а не нерухоме майно, відносно якого укладено мирову угоду.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно затвердив мирову угоду, оскільки нерухоме майно не було предметом позову.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що сторони шляхом укладення мирової угоди намагаються відчужити нерухоме майно, яке є об'єктом незавершеного будівництва, однак такий порядок укладення угод щодо відчуження та набуття у власність майна суперечить чинному законодавству.

Оскільки суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду, допустив порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції відповідно до статті 312 ЦПК України 2004 року скасував ухвалу суду першої інстанції та відмовив у задоволенні заяви про зміну порядку і способу виконання рішення шляхом укладення мирової угоди, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції допустив втручання у здійснення права власності є безпідставними, оскільки мирова угода не може виходити за межі спірних правовідносин, стосуватися прав та обов'язків осіб, які не є сторонами у спорі, створювати права та обов'язки для них .

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик