Рішення

від 17.09.2018 по справі 0840/2978/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 вересня 2018 року 10:34Справа № 0840/2978/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Гавриленко А.О.

позивача: ОСОБА_1

та представника

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

24.07.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач) в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову відповідача від 01.06.2018 №31-8-0.302-4123/2-18:

- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим №2321255100:09:014:0006.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 року зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинити дії по розгляду Заяви №2 ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул.Миру, буд.61; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (вх.№Д-532/0/17-18 від 08.02.2018) з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим номером №2321255100:09:014:0006, у порядку та спосіб, передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. На виконання вимог рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача та відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га ріллі Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим №2321255100:09:014:0006 для ведення особистого селянського господарства. Відмова мотивована тим, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів. Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 30.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 05.09.2018. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач у поданому до матеріалів адміністративної справи відзиві (від 05.09.2018) проти задоволення позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України). Крім того, зазначає що надання дозволу на розробку проекту землеустрою буде суперечити нормі матеріального права, викладеній у ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України. У задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 05.09.2018 оголошено перерву до 17.09.2018.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 17.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення сторін по справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

04.12.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою №1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

До заяви позивачем додано копії: викопіювання вільної земельної ділянки розміром 2 га по Веселівській селищній раді кадастровий номер 2321255100:09:014:0006, копію паспорту та ідентифікаційного коду.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області листом від 20.12.2017 №Д-10337-7611/6-17 відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У вказаному рішенні зазначено, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

01.02.2018 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою №2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га ріллі з земельної ділянки з кадастровим номером 2321255100:09:014:0006 загальною площею 11,5393 га, що відноситься до земель державної власності з цільовим призначенням 01, на території Василівської селищної ради Запорізької області біля села Єлизаветівка. У заяві вказано, що земельна ділянка перебуває у державній власності, оскільки термін дії договору оренди між фізичною особою та Веселівською райдержадміністрацією закінчився.

До заяви позивачем додано копії: викопіювання вільної земельної ділянки розміром 2 га по Веселівській селищній раді кадастровий номер 2321255100:09:014:0006, копію паспорту та ідентифікаційного коду та копію витягу з ДЗК № НВ-2303806172017 на бажану вільну земельну ділянку.

Проте, відповідач знову відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, про що свідчить лист від 07.03.2018 № Д-532-541/0/18-18. У вказаному листі зазначено, що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Позивач оскаржив таку відмову відповідача до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №808/967/18 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо надання відмови у передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1, оформлену листом за вих.№Д-532-541/0/18-18 від 07.03.2018.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області вчинити дії по розгляду Заяви №2 ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул.Миру, буд.61; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (вх.№Д-532/0/17-18 від 08.02.2018) з надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0га ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області, з кадастровим номером №2321255100:09:014:0006, у порядку та спосіб, передбачені ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

На виконання вимог рішення суду, відповідач повторно розглянув заяву позивача та листом від 01.06.2018 № 31-8-0.302-4123/2-18 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га ріллі Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим №2321255100:09:014:0006 для ведення особистого селянського господарства зазначивши що місце розташування запитуваної земельної ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно - правових актів (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Не погоджуючись із рішення відповідача позивач звернувся до суду із цим позовом.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд вбачає підстави для задоволення позову з огляду на наступне.

Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України).

Частини другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, частиною 1, пунктом «а» частини 2 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Частиною третьою статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно абзацу 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом із тим, суд зазначає, що зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Таким чином, викладені відповідачем у листі від 01.06.2018 №31-8-0.302-4123/2-18 мотиви для відмови не обґрунтовані належним чином, не зазначено, у чому саме полягає невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Більш того, суд звертає увагу на те, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2018 по справі №808/967/18 визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області щодо надання відмови у передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1, оформлену листом за вих.№Д-532-541/0/18-18 від 07.03.2018.

Вказане рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 07.03.2018 було винесено з тих же підстав, що і оскаржувана відмова Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 01.06.2018 №31-8-0.302-4123/2-18. Рішення суду наразі є таким, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га з метою ведення особистого селянського господарства на території Веселівської селищної ради.

Щодо зобов'язання відповідача видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, то суд зазначає наступне.

Статтею 13 «Право на ефективний засіб юридичного захисту» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Завданням адміністративного судочинства, згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У відповідності до пунктів 2, 3, 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Водночас суд відмічає, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі № 816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отож, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на зазначене, а також ураховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності дій відповідача та, з метою повного захисту прав позивача, суд зобов'язує Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі по Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим №2321255100:09:014:0006.

На думку суду, в даному випадку втручання зумовлено досягненням правомірної цілі, оскільки зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 гектари, не відновить порушених прав позивача та в подальшому, у разі невиконання відповідачем судового рішення, спричинить чергове звернення до суду.

Подібного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12 січня 2017 року (справа № К/800/21531/16).

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію відповідача, а відтак суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, оформлене листом від 01.06.2018 №31-8-0.302-4123/2-18, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області.

3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) надати ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул. Миру, 61; ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 2,0 гектара ріллі на території Веселівській селищній раді Веселівського району Запорізької області з кадастровим №2321255100:09:014:0006.

4. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривні 60 копійок присудити на користь ОСОБА_1 (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт.Веселе, вул. Миру, 61; ІНФОРМАЦІЯ_1; ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.10.2018.

Суддя Ю.П. Бойченко