Постанова

від 24.10.2018 по справі 902/127/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Справа № 902/127/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Максютинській Д.В.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.18 р. у справі №902/127/18 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ

до Дочірнього підприємства Монтажник товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Валіном , смт. Браїлів, Жмеринського району, Вінницької області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 навчальний заклад Браїлівський професійний ліцей , смт. Браїлів, Жмеринського району, Вінницької області

про стягнення 5367,92 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу

за участю представників:

позивача - адвокат ОСОБА_2 - за довіреністю № 14-136 від 20.07.2018 р.

відповідача - не з'явився;

третя особа - не з явився;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2018р. у справі №902/127/18 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача державний навчальний заклад "Браїлівський Професійний Ліцей", смт. Браїлів Жмеринського району Вінницької області про стягнення 5367,92 грн. заборгованості згідно договору купівлі-продажу.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Розізнана І.В., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.2018р. поновлено ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на апеляційне оскарження рішення, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк дочірньому підприємству "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" та державному навчальному закладу "Браїлівський професійний ліцей" для надання суду - відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" копії відзиву та доданих до нього документів, витягу з Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - до 18.10.2018р. включно. Зупинено дію рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2018 у справі №902/127/18 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку. Розгляд апеляційної скарги призначено на "14" листопада 2018 р. о 10:30 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №6.

У відповідності до абз.3 п.3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Указом Президента України №454/2017 від 29.12.2017р. ліквідовано Рівненський апеляційний господарський суд та створено Північно-західний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Волинську, Житомирську, Рівненську та Хмельницьку області, з місцезнаходженням у місті Рівному.

Частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

05.10.2018р. в газеті "Голос України" опубліковано оголошення про початок роботи Північно-західного апеляційного господарського суду.

У відповідності до наказу керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду №992 від 01.10.2018р. «Про комісію для передачі судових справ та матеріалів» згідно акта здачі судових справ від 03.10.2018р. до Північно-західного апеляційного господарського суду передана апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.18р. у справі №902/127/18. Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/127/18 у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В.

В апеляційній скарзі представник ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України зокрема зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов язанні. Крім цього, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонам в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. На думку скаржника суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з ясувавши всіх обставин, з ясування яких передбачене згаданою нормою.

Господарський суд при вирішенні питання, щодо зменшення пені повинен був об єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

В рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив серед іншого з інтересів сторін. Втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача.

Також судом першої інстанції не було з ясовано, чи були заподіянні позивачу збитки неналежним виконанням зобов язання, а також не було оцінено розмір таких збитків.

Крім цього скаржник звертає увагу на те, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

З-за таких обставин скаржник просить апеляційний господарський суд рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.2018 року у справі №902/127/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 2476,94 скасувати та прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги ПАТ НАК Нафтогаз України щодо стягнення неустойки - задоволити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2018р. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 24.10.2018р.

24.10.20018 року у судове засідання представник ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України з явився, доводи викладені в апеляційній скарзі підтримав. Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з явилися, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в даному судовому засіданні, оскільки явка повноважних представників у судове засідання не визнавалася обов язковою.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Згідно договору на купівлю-продаж природного газу №16-223-Б від 30.12.2015 (надалі - договір), укладеного між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (споживач), продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ (далі газ), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Згідно з п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року газ обсягом до 80,100 тис. куб. м.

Згідно з п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п.5.2 договору (з урахуванням додаткових угод №1 від 01.02.2016, №2 від 26.02.2016, №4 від 29.04.2016, №5 від 25.05.2016, №6 від 27.07.2016, №7 від 30.08.2016, №8 від 29.08.2016, №9 від 31.10.2016, №10 від 30.11.2016) сторонами встановлено, що ціна за 1000 куб.м природного газу з урахуванням податку на додану вартість становить відповідно 7677,60 грн, 7486,80 грн, 7506,00 грн, 6638,40 грн, 6724,80грн, 7304,40 грн, 6762,00 грн, 7099,20 грн, 8182,80 грн та 8577,60 грн.

Згідно з п.6.1 договору оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно додаткової угоди №3 від 31.03.2016 до договору на купівлю-продаж природного газу №16-223-Б від 30.12.2015 сторонами викладено пункт 6.1. договору у наступній редакції "6.1.Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу."

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє, в частині реалізації газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11 Договору).

Як з'ясовано судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач передав у власність, а відповідач прийняв, природний газ на загальну суму) 641081,29 гри за період з січня по березень 2016 року та з листопада по грудень 2016 року, що підтверджується належним чином оформленими, підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016 за січень 2016 року на суму 47685,58 грн; від 29.02.2016 за лютий 2016 року на суму 90058,72 грн; від 31.03.2016 за березень 2016 року на суму 61384,07 грн; від 30.11.2016 за листопад 2016 року на суму 206214,74 грн; від 31.12.2016 за грудень 2016 року на суму 235738.18 грн (а.с. 28-32).

Відповідач здійснював оплату за спожитий природний таз з порушенням визначених договором строків, що підтверджується відповідною довідкою по операціям по ДП "Монтажник" ТОВ "ТД "Валінор" (а.с.34). З огляду на викладене предметом спору у справі є вимога позивача про стягнення пені у розмірі 4953,87 грн, 3% річних у розмірі 376,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 30,05 грн, що загалом складає 5367,92 грн нарахованих за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №16-223-Б від 30.12.2015, зокрема щодо своєчасності внесення плати за поставлений газ.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для стягнення з відповідача 376.00 грн 3% річних та 38,00 грн інфляційних втрат.

Крім цього колегія суддів звертає увагу суду на те, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.З ч.і ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Згідно до ч.ч. 4, 6 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або ) певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вже встановлено, відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних встановлюється тривалістю у 5 років.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що вимога про стягнення пені у сумі 4953,87 грн. є правомірною.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, заявленого у суді першої інстанції, з огляду на домовленість сторін, що міститься у п.9.3 договору, та положення ч.1 ст.259 ЦК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дане клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується з місцевим господарським судом про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій заявленого ДП Монтажник товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Валінор , взявши до уваги наступне.

Згідно "Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", затвердженого постановою КМ України №758 від 01.10.2015 на відповідача покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу бюджетним установам та організаціям. Виконуючи дані приписи дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" згідно договору купівлі-продажу природного газу №16-223-11 від 30.12.2015 було придбано у позивача природній газ, який в подальшому використаний для реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного бюджету.

Так, з наявних у справі документів вбачається, що відповідачем здійснювались поставки природного газу до Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, відділу освіти Жмеринської РДА, державного навчального закладу "Браїлівський Професійний Ліцей". Останні є державними (комунальними), неприбутковими закладами, їх фінансування здійснюється на нормативній основі за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів. Фінансування бюджетної установи здійснюється на основі кошторису, яким на бюджетний період встановлюється повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взятгя бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Заборгованість, на яку нарахована пеня, що є предметом спору по даній справі, виникла в результаті несвоєчасного фінансування бюджетних установ, а відтак внаслідок порушення ними строків щодо перерахування коштів за спожитий газ, що, зокрема, вбачається з актів звірки взаєморозрахунків (а.с. 120-123) та первинних документів доданих на підтвердження зазначених в актах сум.

Згідно ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи, що зобов'язання щодо вчасної оплати за отриманий газ порушено відповідачем внаслідок дій інших осіб (споживачів, які є бюджетними установами), а також те, що належні до сплати штрафні санкції (пеня) є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд вбачає правомірні підстави для зменшення суми пені па 50%, а тому стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 2476,94 гри.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Пронін проти України , Кузнєцов та інші проти Російської Федерації одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі ОСОБА_3 проти Іспанії ).

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.18р. у справі № 902/127/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України - без задоволення.

На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.269, 270, 272, 273, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Вінницької області від 10.07.18 р. у справі №902/127/18 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений "29" жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.