Рішення

від 22.10.2018 по справі 902/287/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" жовтня 2018 р. Cправа № 902/287/18

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Німенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ

до приватного підприємства "ВІН ЄКСПО", м.Вінниця

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, смтСтрижавка Вінницького району Вінницької області

про стягнення виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн

представники сторін та третя особа правом участі в судовому засіданні не скористались

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 05.06.2018 надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення з приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" виплаченого потерпілій стороні у дорожньо-транспортній пригоді страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не відшкодував завдані його працівником збитки у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.03.2016.

Ухвалою суду від 11.06.2018 по вказаній справі відкрито провадження у справі №902/287/18 для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.10.2018.

На визначену судом дату (09.10.2018) представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином та завчасно, ухвалою суду від 11.09.2018, яка направлена за юридичною адресою останніх, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві. При цьому, суд зазначає, що судова кореспонденція, яка була адресована третій особі, направлялася на адресу зазначену в позовній заяві і яка відповідає адресі, вказаній ОСОБА_1 в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду.

Докази отримання вказаного судового рішення позивачем та його представником наявні в матеріалах справи (поштові повідомлення про вручення поштового відправлення: вх.№ 8540 від 27.09.2018, вх.№ 8569 від 27.09.2018).

Разом з цим, в матеріалах справи міститься заява представника позивача від 18.06.2018 (вх.канц.суду №02.1-34/4920/18 від 21.06.2018) про розгляд справи за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами, у зв'язку із територіальною віддаленістю. Водночас, в даній заяві останній зазначив, що позовні вимог підтримує в повному обсязі.

Відповідач правом участі в судому засіданні повторно не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, направлена йому ухвала суду від 11.06.2018 про призначення підготовчого засідання у справі повернута до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням зберігання". При цьому, слід зазначити, що процесуальні документи по даній справі також були надіслані на адресу засновника ПП "ВІН ЄКСПО" ОСОБА_2. Так, ухвала суду від 31.07.2018 була отримана адресатом, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№ 7107 від 15.08.2018). При цьому ухвала суду від 11.09.2018 повернулася на адресу суду не врученою, з відміткою відділення поштового зв'язку на звороті конверта - "адресат не проживає".

Щодо повідомлення третьої особи про місце, дату та час судового засідання слід зазначити, що судова кореспонденція, яка була направлена на адресу третьої особи, повернулася до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням зберігання".

При цьому суд зважає на положення ст.242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч.6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу та треті особі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників процесу про дату, час та місце судового слухання, але відповідач та третя особа не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.

При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача та третьої особи щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони та третя особа належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.03.2016 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в місті Львів, автомобіль марки "DACIA LOGAN" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання бічного інтервалу водієм автомобіля МАН 19.373 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_1, про що зазначено в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду. При цьому, вказаний автотранспортний засіб належить ПП "Він Експо", з яким гр.ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки МАН 19.373 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8677499, укладеного з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" зі строком дії з 13.10.2015 по 12.10.2016.

31.03.2016 ОСОБА_3 - власник пошкодженого автомобіля звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування згідно умов страхування, перерахувавши кошти на СТО ФОП ОСОБА_4 (Реносервіс Львів).

Відповідно до рахунку-фактури № СПД-000120 від 17.04.2016, виставленого ФОП ОСОБА_4, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля "DACIA LOGAN" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) (далі по тексту - пошкоджений автомобіль) становить 14854,95 грн.

Позивач, на підставі страхового акту № UA2016033100018/01/01 від 20.04.2016 та розрахунку страхового відшкодування здійснив виплату гр. ОСОБА_3 в сумі 10759,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням №41586 від 20.04.2016, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Після виплати позивачем збитків, які виникли у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.03.2016, відповідач не відшкодував завдані його працівником збитки у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що стало підставою звернення ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з відповідним позовом до суду.

Дослідивши і оцінивши надані докази суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому слід зазначити, що ст. 5 З.У. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" № 1961-IV від 01.07.2004 (надалі - Закон № 1961-IV) визначено об'єкти обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та умови відшкодування шкоди, зокрема це майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Визначення страхового випадку закріплено в ст.6 Закон № 1961-IV, відповідно до якої це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 ст.22 Закону №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018р. по справі № 910/9396/17.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що, особа, яка надавала послугу з ремонту автомобіля "DACIA LOGAN" ФОП ОСОБА_4 визначив суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ, у розмірі 14854,95 грн.

Таким чином, позивачем вірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та без врахування, у даному випадку, податку на додану вартість.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначалось раніше, позивачем виплачено страхове відшкодування, у зв'язку із чим у нього виникло право вимоги до винної особи - ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України .

Відповідно до положень ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема з полісу № АІ/8677499 та не спростовано відповідачем та третьою особою, ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належить ПП "Він Єкспо".

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні повідомлення ПП "Він Єкспо" про викрадення транспортного засобу, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належить ПП "Він Єкспо", у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків покладених ПП "Він Єкспо".

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, пошкодженого у ДТП, а позивач як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, отримав право зворотної вимоги (регресу) до відповідача як винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

На підставі ст.86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, відповідачем не надано доказів того, що шкоду ОСОБА_1 завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/287/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення.

В зв'язку з перебування судді Нешик О.С. на лікарняному повне рішення складено та вважається ухваленим 22.10.2018.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76-80, 86, 91, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" (21007, м.Вінниця, вул.Фрунзе, буд.46, кв.55; код ЄДРПОУ 39219269) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.40; код ЄДРПОУ 20782312) 10759,32 грн - страхового відшкодування та 1762,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити згідно переліку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Січових Стрільців, буд.40, м.Київ, 04053);

3 - представнику позивача Галатенку Є.Є. (вул.Кошиця, 7-А, оф.8, м.Київ, 02068);

4 - відповідачу (вул.Фрунзе, буд.46, кв.55, м.Вінниця, 21007);

5 - засновнику ПП "Він ЕКСПО" ОСОБА_6 (23246 Вінницька обл., Вінницький район, с.Оленівка);

5 - третій особі - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1).