Постанова

від 22.01.2019 по справі 902/287/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року Справа № 902/287/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Демидюк О.О. , суддя Павлюк І.Ю.

секретар судового засідання Кушнірук Р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018р. (ухвалене у м. Вінниці об 10:38 год., повний текст складено 22.10.2018р.)

у справі №902/287/18 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", м.Київ

до Приватного підприємства "ВІН ЄКСПО", м.Вінниця

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення виплаченої суми страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення з приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" виплаченого потерпілій стороні у дорожньо-транспортній пригоді страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не відшкодував завдані його працівником збитки у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.03.2016р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018р. у справі №902/287/18 позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 10 759,32 грн - страхового відшкодування та 1762,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "ВІН ЄКСПО" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Стягнути з позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2643,00 грн та 2000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, який підписаний винуватцем ДТП. Вказане повідомлення потерпілий доставив до відділення позивача 31.03.2016р., тобто в трьохденний строк. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами (в даній справі факт страхового випадку зафіксований за допомогою повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, відповідач як особа винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, водій визнав себе винним у вчиненні ДТП, страховик сплатив страхове відшкодування), то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування шкоди у недоговірних зобов'язаннях. Судом першої інстанції неправильно застосовано підпункт 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпункту "ґ" 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

17.01.2019р. на адресу суду від Приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.03.2016р. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в місті Львів, автомобіль марки "DACIA LOGAN" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання бічного інтервалу водієм автомобіля МАН 19.373 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_1, про що зазначено в Повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду. При цьому, вказаний автотранспортний засіб належить ПП "Він Експо", з яким гр.ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу марки МАН 19.373 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 укладеного з приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" зі строком дії з 13.10.2015р. по 12.10.2016р.

31.03.2016р. ОСОБА_2 - власник пошкодженого автомобіля звернувся до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з заявою про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування згідно умов страхування, перерахувавши кошти на СТО ФОП Багрій М.М. (Реносервіс Львів).

Відповідно до рахунку-фактури №СПД-000120 від 17.04.2016р., виставленого ФОП Багрій М.М., вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля "DACIA LOGAN" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) (далі по тексту - пошкоджений автомобіль) становить 14854,95 грн.

Позивач, на підставі страхового акту №UA2016033100018/01/01 від 20.04.2016р. та розрахунку страхового відшкодування здійснив виплату гр. ОСОБА_2 в сумі 10759,32 грн, що підтверджується платіжним дорученням №41586 від 20.04.2016р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Після виплати позивачем збитків, які виникли у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.03.2016р., відповідач не відшкодував завдані його працівником збитки у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що стало підставою звернення ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є - діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено об'єкти обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та умови відшкодування шкоди, зокрема, це майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Визначення страхового випадку закріплено в ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якої це дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Крім того, згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.

Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018р. по справі № 910/9396/17.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що, особа, яка надавала послугу з ремонту автомобіля "DACIA LOGAN" ФОП Багрій М.М. визначив суму ремонту автомобіля без урахування ПДВ, у розмірі 14 854,95 грн.

Таким чином, позивачем вірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі 10759,32 грн, виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей та без врахування, у даному випадку, податку на додану вартість.

Частина 1 статті 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначалось раніше, позивачем виплачено страхове відшкодування, у зв'язку із чим у нього виникло право вимоги до винної особи - ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України .

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з полісу №АІ/8677499 та не спростовано відповідачем та третьою особою, ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належить ПП "Він Єкспо".

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні повідомлення ПП "Він Єкспо" про викрадення транспортного засобу, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, ОСОБА_1 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом, що належить ПП "Він Єкспо", у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків покладених ПП "Він Єкспо".

Частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Положеннями підпунктів 33.1, 33.1.4 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Факт неповідомлення страховика про ДТП є підставою для відшкодування страхувальником у порядку регресу сплаченого страховиком страхового відшкодування. Проте в разі, якщо факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами; відповідач як особа, винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; страховик сплатив страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку, не може братися за основу ухвалення рішення, яке повинно ґрунтуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з таких зобов'язань повинні вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі № 6-284цс15 (на яку посилається скаржник у касаційній скарзі) та від 22.03.2017р. у справі № 6-2011цс16, а також у постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі №752/9895/15-ц та від 30.03.2018р. у справі №902/549/17.

Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника, що повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, потерпілий доставив до відділення позивача 31.03.2016р., а тому пп. 33.1, 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо повідомлення страховика впродовж трьохденного строку про ДТП водієм, причетним до такої пригоди, не порушено. Крім того, не знаходять підтвердження доводи скаржника про те, що в даній справі відповідач як особа винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, а також, що водій визнав себе винним у вчиненні ДТП.

Як вбачається із матеріалів справи, дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок недотримання бічного інтервалу водієм автомобіля МАН 19.373 (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) гр. ОСОБА_1, вказаний автотранспортний засіб належить ПП "Він Експо".

Однак, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення гр. ОСОБА_1 або ПП "Він Експо" страховика впродовж трьохденного строку про ДТП.

Матеріали справи не містять доказів, що факт настання страхового випадку зафіксований правоохоронними органами. Матеріали справи містять заяву про настання страхового випадку та про виплату страхового відшкодування згідно умов страхування від 31.03.2016р., подану до ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" ОСОБА_2 - власником пошкодженого автомобіля, згідно якої у графі "У який підрозділ (МВС та ін.) було повідомлено про подію?" зазначено "не фіксували" /а.с. 16/.

Також матеріали справи не містять доказів, що відповідач як особа винна у ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене та оскільки, відповідачем не надано доказів того, що шкоду ОСОБА_1 завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі виплаченого відшкодування є правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що ухвала місцевого господарського суду прийнята у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то й відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВІН ЄКСПО" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018р. у справі №902/287/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 22.10.2018р. у справі №902/287/18 залишити без змін.

3. Справу №902/287/18 повернути Господарському суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "23" січня 2019 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І.Ю.