Рішення

від 02.07.2007 по справі 11/316пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/316пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

02.07.07 р.                                                                               Справа № 11/316пд                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів

Головуючого                     О.М. Сковородіної

Суддів                                 І.В. Приходько

                                            Н.С. Морщагіної

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Березовський Г.В. – довіреність від 03.07.06р.

від відповідачів: 1) Переясловська Ю.А. – довіреність від 06.07.06р.

                            2) Переясловська Ю.А. – довіреність від 06.07.06р.

                            3) не з'явився

від третьої особи: Мітченко Ю.Д. – довіреність від 13.02.07р.

за участю прокурора: не з'явився

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк

до відповідача: 1) Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк  

                          2) Донецької міської ради м. Донецьк

                          3) Виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька

третя особа: Управління капітального будівництва Донецької міської ради                          м. Донецьк

про розірвання договору про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р. та стягнення збитків у розмірі 33 659 224,8грн.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк про розірвання договору про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р. та стягнення збитків у розмірі 33 659 224,8грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та Донецькою міською радою, виконкомом Донецької міської ради та Київською районною радою м. Донецька був укладений договір про співробітництво в будівництві готелю міжнародного класу. За умовами договору на відповідача був покладений обов'язок проведення компенсації понесених позивачем витрат щодо фінансування будівництва житлових будинків, шляхом надання пільг по платі за земельні ділянки. Проте, всупереч прийнятим на себе зобов'язання, відповідач до теперішнього часу такі пільги не надав. В зв'язку з чим, позивач вважає свої права порушеними та вимагає розірвання договору та відшкодування збитків, які дорівнюють сумі фінансування будівництва житлових будинків з урахуванням ринкових цін.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що умовами спірного договору не визначений розмір компенсації, яку мав здійснити на користь позивача виконком Донецької міської ради, і тим більше не передбачено така компенсація у грошовій формі. Окремо зазначав, що за данними Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька позивач користувався пільгами з плати на землю на суму 3561328 грн., і тому відсутні підстави вважати, що з боку відповідача не виконані умови спірного договору, і як слід, не має підстав щодо його розірвання з наведених позивачем обґрунтувань.

03.11.2006р. позивачем  подане клопотання про залучення до участі у справі інших відповідачів – Донецьку міську раду, Виконавчий комітет Київської районної в м. Донецьку ради. В зв'язку з чим він змінив позовні вимоги та просить суд розірвати договір про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р. та стягнути з  Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк, Донецької міської ради  збитки в розмірі 33 659 224,8грн. (арк. справи 93)

Ухвалою суду від 03.11.2006р. до участі у справі в якості відповідачів було залучено Донецьку міську раду (далі – відповідач 2), та виконком Київської районної ради м. Донецька (далі – відповідач 3).

Відповідач 2 повністю підтримував позицію відповідача 1 у справі та наполягав на тому, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач 3 по суті позовних вимог пояснив, що зі свого боку ним виконані всі зобов'язання за умовами спірного договору, в позовних вимогах не вказано про порушення ним умов договору, і тому вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 08.02.07р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Управління капітального будівництва Донецької міської ради  м. Донецьк. Представник третьої особи підтримав позицію відповідачів у справі.

27.11.2006р. від в.о. прокурора м. Донецька, в порядку  ст. 29 ГПК України надійшло повідомлення про вступ прокурора у справу, з метою захисту інтересів держави та територіальної громади м. Донецька.

В поясненнях від 18.01.2007р. прокурор повністю підтримував позицію відповідачів у справі. Окремо, звертав увагу суду на те, що  фактично позивачем у справі грошові кошти перераховувались не в межах спірного договору, а за окремим зобов'язанням – договором від 18.05.1992р., укладеним між ПБО “Донецкгорстрой” та Управлінням капітального будівництва міськвиконкому. Цей договір був виконаний сторонами, а спірний договір – не виконувався взагалі, і тому не має підстав вважати, позивачем понесені збитки саме внаслідок невиконання з боку відповідача 1, відповідача 2  зобов'язань щодо надання компенсації позивачу, яка передбачалась умовами спірного договору.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.

18 травня 1992р. між позивачем та відповідачами у справі був укладений договір про співробітництво у будівництві готелю міжнародного класу. Метою цього договору визначено – будівництво готелю міжнародного класу в парку імені Ленінського комсомолу для забезпечення комфортабельних умов іноземним громадянам та діловим особам, які перебувають у м. Донецьку та будівництво будинку для громадян, що мешкають на вулицях Кирпична, Матвеєва, Приовражна.

За умовами договору, кожна зі сторін, прийняла на себе певні взаємні зобов'язання. Зокрема, позивачем взяті зобов'язання щодо фінансування  будівництва житлового 240-квартирного будинку для відселення з ветхих будинків мешканців вулиць Кирпична, Матвеєва та Приовражна (п.2.2).

В свою чергу, відповідач 1, 2, (обидва в преамбулі договору визначені як „Горсовет”) мав для компенсації витрат позивача забезпечити максимально можливу пільгову плату за земельні ділянки позивача (п.3.7).

Умовами цього договору було визначено, що будівництво 240-квартирного будинку має бути виконано Управлінням капітального будівництва міськвиконкому сумісно з ПБО “Донецкгорстрой” (п.3.2).

На виконання п.3.2 спірного договору, між Проектно-будівельним обєднанням “Донецкгорстрой”, позивачем та Управлінням капітального будівництва Донецького міськвиконкому, 18.05.1992р. був укладений договір, предметом якого визначено будівництво житлових будинків № 18 та № 19 в мк. „Шахтарський” Київського району м. Донецька для відселення мешканців вулиць  Кирпична, Матвеєва та Приовражна  у зв'язку з будівництвом для Виставочного центру готелю міжнародного класу в парку імені Ленінського комсомолу (арк.70 т.2, далі за текстом рішення – договір2 ).

30.12.1992р. та 30.11.1994р. були складені акти державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію – 10-ти поверхового 160 квартирного житлового будинку № 18 мікрорайон “Шахтарський” (поштова адреса: вул. Батищева, буд. 13), та 10-ти поверхового 80 квартирного 2-секціонного житлового будинку № 19 мікрорайон “Шахтарський” Київського району (поштова адреса: вул. Батищева, 13-а; в подальшому б. 11).

З матеріалів справи вбачається, що будівництво вказаних житлових будинків було проведено за рахунок коштів позивача (арк. справи т.1 21,23, т. 2 73-81, 112, 147-150, т.3 40). Так, зокрема, суд звертає увагу, що власне відповідачем 1, 2 визнаний факт фінансування будівництва за рахунок коштів позивача у розпорядженнях № 1382/6р. від 30.11.94р., № 1116/17р. від 30.12.02р. (арк. справи 21,23 т.1).

За результатами будівництва житлових будинків, згідно з рішенням виконавчого комітету Донецької міської Ради народних депутатів № 326 від 16.09.1992р., та розпорядженням  виконавчого комітету Донецької міської Ради народних депутатів  від 11.05.1994р. № 478р, позивачем отримано у власність: у 160 квартирному будинку № 13 по вул. Батищева – 24 квартири площею 1450 кв.м, та у 80 квартирному будинку – 34 квартири площею 1822,4 кв.м.

Суд зазначає, що твердження відповідача 2, прокурора про те, що договір 2   це окреме, самостійне та  таке, що не пов'язане зі спірним договором, зобов'язання  - є хибними, з огляду на наступне.

По-перше (і головне), згадані вище рішення № 326 від 16.09.1992р. та розпорядження від 11.05.1994р. № 478, в своїй преамбулі містять посилання на обидва договори - договір про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р. та договір між Проектно-будівельним об'єднанням “Донецкгорстрой”, позивачем та третьою особою від 18.05.1992р.

Тобто, на момент прийняття згаданих рішень відповідачі  визнавали пов'язаність між собою обох договорів, та відповідно – настання певних правових наслідків за ними.

По-друге, власне договори мають однакову мету – будівництво житла для громадян, які підлягають відселенню з вулиць Кирпична, Матвеєва та Приовражна.

По-третє, особи, які мають здійснити  будівництво житлових будинків, за двома договорами, є Управління капітального будівництва Донецького міськвиконкому та Проектно-будівельне об'єднання “Донецкгорстрой”.

І хоча, Управління капітального будівництва Донецької міської ради було та залишається самостійною юридичною особою, яке  за своїм правовим статусом було взмозі укласти самостійний (окремий) договір про сумісну діяльність, суд в данному випадку, вважає, що третя особа не довела суду правових підстав укладання такого договору в інтересах міськвиконкому, а саме – за умовами договору 2 розподілення загальної площі житла після будівництва передбачало передання виконкому 7797,42 кв.м. Тобто, стверджуючи про те, що укладання договору з боку третьої особи, відбувалось виключно в межах власних повноважень та з метою реалізації власних потреб, остання не надала доказів, які б принаймі пояснювали (обґрунтовували) його дії, щодо проведення будівництва на користь міськвиконкому.

Крім того, така сумісна діяльність третьої особи не підтверджена жодним іншим доказом – як-то відкриття рахунку про сумісну діяльність, оподаткування сумісної діяльності, розроблення проекту і таке інше.

Також, до матеріалів справи, позивачем було надана заява громадянина Стерліна Едуарда Юхимовича від 25.05.2007р., посвідчена приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Курильчук Т.О., яка приймається судом як письмовий доказ в порядку ст. 36 ГПК України.

В цій заяві  Стерлін Е.Ю. зазначає, що він працював на посаді начальника Управління капітального будівництва Донецького міськвиконкому та в рамках вищевказаного договору про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу ВАТ „Спеціалізований виставочний центр” брав зобов'язання здійснити фінансування будівництва житла для черговиків та відселення зі старих домівок громадян, що мешкали на вулицях Кирпична, Матвєєва, Приовражна. Для  реалізації цього договору, з метою здійснення безпосереднього фінансування та будівництва вказаного житла, 12 травні 1992р. між Спеціалізованим виставочним центром, Управлінням капітального будівництва Донецького міськвиконкому та ПБО „Донецькміськбуд” був укладений договір на будівництво жилих будинків № 18 та № 19 в мр. Шахтарський Київського району м. Донецька.    

Враховуючи викладене, суд вважає, що позиція відповідачів 1,2 щодо розмежування договорів є нічим іншим, як наміром ухилитися від виконання прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором. А аналогічна позиція третьої особи є намаганням запобігти настанню таких зобов'язань.

24.07.2006р. позивач, вважаючи, що з боку відповідача 1,2 не виконані зобов'язання щодо надання пільг з плати за землю в рахунок компенсації витрат на фінансування будівництва житлових будинків, звернувся до відповідача з вимогою про їх відшкодування, яка залишилась незадоволеною.

Враховуючи викладені вище обставини справи суд дійшов висновку про те, що дійсно з боку відповідачів 1,2 має місце порушення виконання зобов'язань за спірним договором щодо проведення компенсації витрат позивача на фінансування будівництва житлових будинків, шляхом надання пільг з плати на землю.

Твердження відповідача 1 про те, що позивач користувався пільгами з плати на землю на протязі 1993-2003рр., розмір яких в цілому складає 3561328грн., не приймається судом, як докази виконання спірного договору, оскільки пільги щодо плати за землю позивач отримував лише в період з 1997р. по 2003р. в силу Закону України „Про плату за землю”, а не за волевиявленням відповідачів 1, 2.

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов'язань, якими, зокрема, є розірвання договору та відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 651 встановлено, що договір може бути розірваний за рішенням суду у випадку істотного порушення договору іншою стороною.

При цьому, істотним є таке порушення, коли внаслідок заподіяної цим шкоди, інша сторона в значній мірі позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору.

З огляду на те, що позивач мав отримати певний вид компенсації за тими фінансовими витратами, які він зазнав під час виконання спірного договору, суд вважає, що в цьому випадку існують ознаки суттєвого порушення зобов'язань відповідачами 1, 2, та як слід, вимоги щодо розірвання спірного договору підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові збитки, які ним заподіяні. Суд може задовольнити вимоги про відшкодування збитків, приймаючи до уваги ринкові ціни, які існували на день прийняття рішення.

Розмір збитків позивач доводить звітом про експертну оцінку вартості житлових будинків (арк. справи 151-177 т. 2) та визначає їх в сумі 33359224,8грн.

Ухвалою суду від 28.02.07р. було призначено експертизу, проведення якої доручено Інституту економіко-правових досліджень Національній Академії Наук України. За висновком експертизи від 31.05.07р. встановлено: 1) фактично понесені позивачем витрати на будівництво житлових будинків №№ 18, 19 мікрорайон „Шахтарський” м. Донецька на підставі наданих сторонами документів складають на 01.08.06р. 23550035,55грн., а на 01.05.07р. – 25639729,14грн.; 2) до складу витрат позивача на будівництво кожного з житлових будинків № № 18, 19 (такі витрати фактично були позивачем здійснені) станом на момент будівництва не включений податок на додану вартість або іншій подібний податок, тобто позивач фактично не поніс витрати з оплати ПДВ або іншого подібного податку; 3) пільги з уплати податку на землю позивачу не надавались. Позивач з 1999 по 2003р. був звільнений від сплати податку на землю як радянська установа культури згідно з п. 4 ст. 12 Закону України „Про плату за землю”. Документального підтвердження інших підстав отримання пільг з вказаного податку в інші періоди відсутні”.

При цьому, з описової частини експертного висновку вбачається, що висновок про фактично понесені витрати на будівництво зроблений виходячи з власне витрат позивача з застосуванням індексу інфляції до цих витрат.

Однак, суд вважає, що позивач не має правових підстав наполягати на відшкодуванні витрат (як збитків) в повному обсязі, оскільки, ним в межах спірних договорів отримано у власність 58 квартир площею 3106,38кв.м. в житлових будинках №№ 11, 13 по вул. Батищева в м. Донецьку.

Така кількість площі отриманих у власність позивача квартир дорівнює 25,26% від загальної житлової площі в цих будинках (яка складає 12297,7кв.м.)

Відрахування цих 25,26% (обсягу майна отриманого у власність) від приведених у експертному висновку вартісних показників витрат не потребує спеціальних знань, і тому суд відмовляє в задоволенні клопотань про призначення додаткової експертизи з метою встановлення вартості житла отриманого позивачем у власність.

Також, суд вважає недоцільним проведення повторної експертизи, оскільки мотивацією призначення такої експертизи з боку відповідача є відсутність первинних документів, на підставі яких можливо визначити витрати позивача.

Але, самі відповідачі1, 2 та третя особа не заперечує того факту, що первинні документи за давністю років – відсутні.

Тобто, повторна експертиза буде проводитись на підставі тих самих доказів, які вже зібрані в цій справі.

Тому, суд вбачає в клопотаннях про призначення повторної, додаткової експертизи лише намір зволікати розгляд справи.

Слід зазначити, що жоден з учасників процесу не заперечував проти проведення дослідження саме Інститутом економіко-правових досліджень НАН України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних  вимог щодо стягнення збитків частково в сумі 19163133,56грн. (25639729,14грн.- (розмір витрат станом на 01.05.07р. за данними експертного дослідження) – 6476595,58грн. (25,26% - обсяг житла отриманого у власність).

Судові витрати розподіляються в порядку, що передбачений ч. 2, п.3 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. ст. 611, 623, 651  ЦК України,  керуючись ст. ст. 22, 33, 42, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -          

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк до Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк, Донецької міської ради м. Донецьк, Виконавчого комітету Київської районної ради м. Донецька, за участю третьої особи: Управління капітального будівництва Донецької міської ради м. Донецьк про розірвання договору про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р. та стягнення збитків у розмірі 33 659 224,8грн.

Розірвати договір про співпрацю в будівництві готелю міжнародного класу від 18.05.1992р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк, Донецькою міською радою м. Донецьк, Київською районною радою м. Донецька.

Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98; ЄДРПОУ 04052844), Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98; ЄДРПОУ 26502957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189В, ЄДРПОУ 13525328) збитки в сумі  19163133,56грн., витрати з державного мита в сумі 14602,85грн., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 67,18грн.

Стягнути з Виконавчого комітету Донецької міської ради м. Донецьк (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98; ЄДРПОУ 04052844), Донецької міської ради (83050,  м. Донецьк, вул. Артема, 98; ЄДРПОУ 26502957) на користь Інституту економіко-правових досліджень національної академії наук України (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77, ЄДРПОУ 13530946, п/р 35225001000615 в ГУДКУ у Донецькій області м. Донецька, код банку 834016) витрати за проведення експертизи в сумі 8932,89грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Спеціалізований виставочний центр” м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 189В, ЄДРПОУ 13525328) на користь Інституту економіко-правових досліджень національної академії наук України (83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77, ЄДРПОУ 13530946, п/р 35225001000615 в ГУДКУ у Донецькій області м. Донецька, код банку 834016) витрати за проведення експертизи в сумі в сумі 6757,35грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили 13.07.07р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.   

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                        

сідді            І.В. Приходько

                                                                                    Н.С. Морщагіна