Рішення

від 12.10.2018 по справі 522/6447/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6447/18

Провадження № 2/522/3558/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді - Бойчука А. Ю.

за участю секретаря - Іскрич В. В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ Телерадіокомпанія АРТ (65009, м. Одеса, Французький бульвар 66/2, ЄДРПОУ 31116761) та ТОВ РІАК-ІНФОРМ (65009, м. Одеса, Французький бульвар 66/2, ЄДРПОУ 23860567)про захист гідності, честі та ділової репутації і спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом та відповідно до заяви про зміну предмету позову просили визнати інформацію, поширену відповідачами у сюжеті під назвою: Черные риэлторы Нептуна , а також розміщену на інтернет сайті http://7kanal.com.ua/2017/03/chemyie-rieltorvi-neptuna/ - недостовірною; зобов язати відповідачів видалити сюжет під назвою: Черные риэлторы Нептуна з офіційного - веб сайту http://7kanal.com.ua/2017/03/chernvie-rieltoryi-neptuna/ та з будь-яких інших каналів поширення інформації, що використовується відповідачами; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_3 солідарно - 30 тис грн. моральної шкоди; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_4 солідарно - 30 тис грн. моральної шкоди

При цьому позивачі мотивують свої вимоги тим, що 06.03.2018 року відповідачі розмістили в мережі інтернет сюжет, з текстовим дубляжем його змісту, під назвою Черные риэлторы Нептуна . Вказаний сюжет, на думку позивачів, містить недостовірну та негативну інформацію щодо позивачів, що в свою чергу принижує честь, гідність та ділову репутацію останніх. Вказаний сюжет, по сьогоднішній день розміщений на сайті: http://7kanal.com.ua/2017/03/сhernyie-rieltoryi-neptuna/. З даного сюжету вбачається викладення відповідачами наступних тверджень:

родной сын и невестка (позивачі) решили упечь маму в психиатрическую лечебницу

Семейная пара (позивачі) владеет агентством недвижимости «Нептун» , об их методах давно ходила дурная слава, но не настолько же

ОСОБА_5, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

... фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_6

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

«Отжимать» квартиру начали по классической схеме «черных риэлторов»

Это фиктивная продажа,

Есть даже «свой» врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости «Нептун» за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и «крышей» в правоохранительных органах.

- взял ОСОБА_7 к себе в агентство, но об этом пришлось пожалеть.

...Меня хотят кинуть на квартиру и на дачу. Я говорю, Вика, как это так? Ну мы встретились с ней, она говорит. Кто, говорю, кто хочет тебя кинуть? Она говорит, ну вот ОСОБА_7. Светлана и Владимир, которые являлись, как бы, родственниками погибшей.

Воспользовались ситуацией - ОСОБА_7 заставили подписать дочь погибшей генеральную доверенность на квартиру и дачу .

Позивачі вказують, що зазначена інформація, викладена у вказаному сюжеті є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

У судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Також, представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, він просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Судом встановлено, що на сайті: http://7kanal.com.ua/2017/03/сhernyie-rieltoryi-neptuna/ розміщено сюжет, з текстовим дубляжем його змісту, під назвою Черные риэлторы Нептуна . Вказаний сюжет, на думку позивачів, містить недостовірну та негативну інформацію щодо позивачів, що в свою чергу принижує честь, гідність та ділову репутацію останніх.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до статті 10 Свобода вираження поглядів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року), яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року (набрала чинності в Україні 11.09.1997 року) (далі по тексту - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В якості доказів, що підтверджують поширення оспорюваної позивачем інформації, останнім надано роздруківки з сайту http://7kanal.com.ua/2017/03/сhernyie-rieltoryi-neptuna/

Згідно із абз. 2 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Пунктами 11 та 12 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Разом з тим, подані позивачем матеріали не містять інформації про дійсний факт існування веб-сторінок за делегованими доменними іменами, а також того, що на каналі 7 канал дійсно відбулось відтворення відео з недостовірною інформацією про позивачів.

З даного сюжету вбачається викладення наступних тверджень:

родной сын и невестка (позивачі) решили упечь маму в психиатрическую лечебницу

Семейная пара (позивачі) владеет агентством недвижимости «Нептун» , об их методах давно ходила дурная слава, но не настолько же

ОСОБА_5, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

... фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_6

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

«Отжимать» квартиру начали по классической схеме «черных риэлторов»

Это фиктивная продажа,

Есть даже «свой» врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости «Нептун» за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и «крышей» в правоохранительных органах.

- взял ОСОБА_7 к себе в агентство, но об этом пришлось пожалеть.

...Меня хотят кинуть на квартиру и на дачу. Я говорю, Вика, как это так? Ну мы встретились с ней, она говорит. Кто, говорю, кто хочет тебя кинуть? Она говорит, ну вот ОСОБА_7. Светлана и Владимир, которые являлись, как бы, родственниками погибшей.

Воспользовались ситуацией - ОСОБА_7 заставили подписать дочь погибшей генеральную доверенность на квартиру и дачу.

Позивачі вказують, що зазначена інформація, викладена у вказаному сюжеті є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

За змістом ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Вимогами ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В абзаці 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України. Як зазначено у роз'ясненнях Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

Як випливає із змісту ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації .

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також, поширенням інформації є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Таким чином, згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 12 ЦПК позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб'єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

За правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Відповідно до частини 2 статті 30 ЗУ Про Інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч.1ст.2 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16 листопада 1992 року N 2782-XIIсвобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.6 цього Закону діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів - здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України Про інформацію та цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.26цього Закону журналіст має право: 1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; 2) відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами.

Таким чином, поширення (публікація) інформації в газетній статті є нічим іншим, як реалізація журналістом своїх прав, наданих та гарантованих йому Конституцією України, Законом України Про інформацію та Законом України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Лопеш Гомеш да Сілва проти Іспанії , визначає за журналістами право вдаватись до певної дози перебільшення та виклику, та використовувати вислови, які можуть бути полемічними і навіть заходити надто далеко в особистому плані.

Відповідно до норм ст.41 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації.

Порушеннями законодавства України про друковані засоби масової інформації є, зокрема порушення прав журналіста, встановлених цим Законом.

За ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (ч.2).

У відповідності до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Шувалов проти Естонії від 29.05.2012 року, в якому ЄСПЛ дійшов висновку про відсутність порушення пункту 2 статті 6 Конвенції з огляду на те, що всі інформування ( суддя підозрюється в отриманні хабаря , справу судді передано до суду , суддя обвинувачується в отриманні хабаря від особи, справа якої була в його провадженні , тощо ) створювали чітке уявлення про обвинувачення, а не вину особи.

Отже, висловлювання про те, що: ОСОБА_5, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

...фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_6

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

«Отжимать» квартиру начали по классической схеме «черных риэлторов»

Это фиктивная продажа,

Есть даже «свой» врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости «Нептун» за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и «крышей» в правоохранительных органах. містить припущення про певні події та оціночні судження, так як чітких обвинувачень у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень позивачем на переконання суду не містять.

Слід зазначити, що ряд інших висловлювань, що на думку позивачів принижує їх честь та гідність відповідають дійсності, що вбачається з долучених до матеріалів справи доказів, наданих представником відповідача.

Згідно з приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з вимогами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обов'язки доказування і подання доказів кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності до п.25, 26 постанови Пленуму Верховного суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 № 2, під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів у порядку, передбаченому статтями 185, 187, 189 ЦПК.

З наданих документів до суду не вбачається, в чому саме полягають порушення прав Позивачів, Позивачами не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що їх права та свободи будь-ким порушені чи не визнаються, або оспорюються, не наведено доказів, у чому полягають порушення їх прав.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної та матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Оскільки у судовому засіданні не встановлено підстав для визнання інформації, яка містилася у сюжеті під назвою: Черные риэлторы Нептуна такою, що є недостовірною, а є оціночними судження, то і підстав для задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання відповідачів спростувати дану інформацію у спосіб, в який вона була поширена, не вбачається.

Окремо слід зазначити, що посилання позивачів на порушення відповідачами ст. 307 ЦК України щодо проведення фото та телезйомки позивачів і в подальшому публічний показ цих матеріалів без згоди останніх, не відноситься до предмету розгляду вказаної справи.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У судовому засіданні позивачі не надали суду доказів та не довели факту спричинення ним моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. кожному. Так, останні не мотивували, як інформація викладена в сюжеті відобразилася на їх діловій репутації.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню із відповідачів на користь позивачів не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись: 1, 2, 5, 11, 76-80, 81, 89, 241, 247, 258, 263-265, 273, 354, ЦПК України; суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ Телерадіокомпанія АРТ (65009, м.Одеса, Французький бульвар 66/2, ЄДРПОУ 31116761) та ТОВ РІАК-ІНФОРМ (65009, м.Одеса, Французький бульвар 66/2, ЄДРПОУ 23860567) про захист гідності, честі та ділової репутації і спростування недостовірної інформації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду буде складений протягом десяти днів.

Суддя А.Ю. Бойчук