Постанова

від 28.03.2019 по справі 522/6447/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1004/19

Номер справи місцевого суду: 522/6447/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А.Ю.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2019 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю:

секретаря Ющак А.Ю.,

представника ОСОБА_3 - адвоката Григоржевського М.С.,

представника ТОВ ТРК АРТ , ТОВ РІАК-ІНФОРМ - адвоката Панової С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія АРТ , Товариства з обмеженою відповідальністю РІАК-ІНФОРМ про захист гідності, честі та ділової репутації і спростування недостовірної інформації,

встановив:

04 квітня 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом та відповідно до заяви про зміну предмету позову просили визнати інформацію, поширену відповідачами у сюжеті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також розміщену на інтернет сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 - недостовірною; зобов'язати відповідачів видалити сюжет під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з офіційного - веб сайту ІНФОРМАЦІЯ_2/ та з будь-яких інших каналів поширення інформації, що використовується відповідачами; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_6 30 000 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_3 30 000 грн. моральної шкоди.

При цьому позивачі мотивували свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідачі розмістили в мережі інтернет сюжет, з текстовим дубляжем його змісту, під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний сюжет, на думку позивачів, містить недостовірну та негативну інформацію щодо позивачів, що в свою чергу принижує честь, гідність та ділову репутацію останніх. Вказаний сюжет, по сьогоднішній день розміщений на сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2. З даного сюжету вбачається викладення відповідачами наступних тверджень:

родной сын и невестка (позивачі) решили упечь маму в психиатрическую лечебницу

Семейная пара (позивачі) владеет агентством недвижимости Нептун , об их методах давно ходила дурная слава, но не настолько же

ОСОБА_8, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

... фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_8

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

"Отжимать" квартиру начали по классической схеме "черных риэлторов"

Это фиктивная продажа,

Есть даже "свой" врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости "Нептун" за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и "крышей" в правоохранительных органах.

- взял ОСОБА_3 к себе в агентство, но об этом пришлось пожалеть.

...Меня хотят кинуть на квартиру и на дачу. Я говорю, ОСОБА_9, как это так? Ну мы встретились с ней, она говорит. Кто, говорю, кто хочет тебя кинуть? Она говорит, ну вот ОСОБА_3 и ОСОБА_6, которые являлись, как бы, родственниками погибшей.

Воспользовались ситуацией - ОСОБА_8 заставили подписать дочь погибшей генеральную доверенность на квартиру и дачу .

Позивачі вказали, що викладена у вказаному сюжеті зазначена інформація є недостовірною, такою, що принижує їх гідність, честь і ділову репутацію, оскільки не відповідає дійсності, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ТОВ Телерадіокомпанія АРТ та ТОВ РІАК-ІНФОРМ про захист гідності, честі та ділової репутації і спростування недостовірної інформації - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року, та постановлення нового - про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення по відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідності до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі, гідності, ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Крім того, поширенням інформації є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Пунктами 11 та 12 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Так, в якості доказів, що підтверджують поширення оспорюваної позивачем інформації, останнім надано роздруківки з сайту ІНФОРМАЦІЯ_2/.

Із даного сюжету вбачається викладення наступних тверджень:

родной сын и невестка (позивачі) решили упечь маму в психиатрическую лечебницу

Семейная пара (позивачі) владеет агентством недвижимости "Нептун", об их методах давно ходила дурная слава, но не настолько же

ОСОБА_8, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

... фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_8

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

"Отжимать" квартиру начали по классической схеме "черных риэлторов"

Это фиктивная продажа,

Есть даже "свой" врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости "Нептун" за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и "крышей" в правоохранительных органах.

- взял ОСОБА_3 к себе в агентство, но об этом пришлось пожалеть.

...Меня хотят кинуть на квартиру и на дачу. Я говорю, ОСОБА_9, как это так? Ну мы встретились с ней, она говорит. Кто, говорю, кто хочет тебя кинуть? Она говорит, ну вот ОСОБА_3 и ОСОБА_6, которые являлись, как бы, родственниками погибшей.

Воспользовались ситуацией - ОСОБА_8 заставили подписать дочь погибшей генеральную доверенность на квартиру и дачу. .

При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивачі вказували, що зазначена інформація, викладена у вказаному сюжеті є недостовірною, оскільки не відповідає дійсності.

За змістом статей 34, 68 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом з тим, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 1 ст. 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

В абзаці 1 п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27 лютого 2009 року позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Право кожного на повагу до його гідності визначено в ст. 38 Конституції України.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

За змістом ст.ст. 297, 299 ЦК України, кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 12 ЦПК позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено саме його особисті немайнові права. Суб'єктивна думка про характер цих відомостей (впевненість у тому, що вони відповідають дійсності) виключає відповідальність за їх поширення.

Разом з тим, за правилами ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЗУ Про Інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Частиною 1статті 2 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16 листопада 1992 року № 2782-XII свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань гарантуються Конституцією України і відповідно до цього Закону означають право кожного вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.6 та ч. 1 ст. 26 вищевказаного Закону діяльність друкованих засобів масової інформації - це збирання, творення, редагування, підготовка інформації до друку та видання друкованих засобів масової інформації з метою її поширення серед читачів - здійснюючи свою діяльність на засадах професійної самостійності, журналіст використовує права та виконує обов'язки, передбачені Законом України Про інформацію та цим Законом. Журналіст має право: 1) на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання інформації; 2) відвідувати державні органи, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи і організації та бути прийнятим їх посадовими особами.

Таким чином, поширення (публікація) інформації в газетній статті є нічим іншим, як реалізація журналістом своїх прав, наданих та гарантованих йому Конституцією України, Законом України Про інформацію та Законом України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із практики Європейського суду з прав людини, згідно якої за журналістами зберігається право вдаватись до певної дози перебільшення та виклику, та використовувати вислови, які можуть бути полемічними і навіть заходити надто далеко в особистому плані, про що свідчить рішення у справі Лопеш Гомеш да Сілва проти Іспанії .

Оскільки, відповідно до ст.41 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні державні органи, організації та об'єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані засоби масової інформації, то слід встановити порушення прав журналіста, встановлених цим Законом, так як за ці порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.

Разом з тим, відповідно до ст.30 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У відповідності до п.19 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Оціночними судженнями є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Шувалов проти Естонії від 29.05.2012 року, Європейський суд дійшов висновку про відсутність порушення пункту 2 статті 6 Конвенції з огляду на те, що всі інформування ( суддя підозрюється в отриманні хабаря , справу судді передано до суду , суддя обвинувачується в отриманні хабаря від особи, справа якої була в його провадженні , тощо ) створювали чітке уявлення про обвинувачення, а не вину особи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачі розповсюдили інформацію про позивачів, однак висловлена ними інформація містить припущення про певні події та оціночні судження, так як чітких обвинувачень у вчиненні конкретних кримінальних правопорушень позивачами на переконання колегії суддів не містять. Це наступні висловлювання:

ОСОБА_8, хотят похитить какие-то неизвестные люди. Вот эти люди: мужчина с красным лицом и женщина в песцах (позивачі).

ее хотели силой увезти в психиатрическую лечебницу

...фактически предотвратили захват квартиры ОСОБА_8

сын с невесткой хотят завладеть жилплощадью старушки

"Отжимать" квартиру начали по классической схеме "черных риэлторов"

Это фиктивная продажа,

Есть даже "свой" врач в городском психдиспансере. Был бы человек, диагноз найдется.

Агентство недвижимости "Нептун" за годы своей деятельности обросло своими нотариусами, врачами-психиатрами и "крышей" в правоохранительных органах

Що стосується інших висловлювань, що на думку позивачів принижує їх честь та гідність, з наступним містом:

родной сын и невестка (позивачі) решили упечь маму в психиатрическую лечебницу

Семейная пара (позивачі) владеет агентством недвижимости "Нептун", об их методах давно ходила дурная слава, но не настолько же

- взял ОСОБА_3 к себе в агентство, но об этом пришлось пожалеть.

...Меня хотят кинуть на квартиру и на дачу. Я говорю, ОСОБА_9, как это так? Ну мы встретились с ней, она говорит. Кто, говорю, кто хочет тебя кинуть? Она говорит, ну вот ОСОБА_3 и ОСОБА_6, которые являлись, как бы, родственниками погибшей.

Воспользовались ситуацией - ОСОБА_8 заставили подписать дочь погибшей генеральную доверенность на квартиру и дачу ,

то вони відповідають дійсності, оскільки були висловлені як самою ОСОБА_8, так і ОСОБА_12 - керівником Агентства нерухомості Молдаванка у їх інтерв'ю зі спеціальним кореспондентом ОСОБА_13, що підтверджується наявними у справі доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що враховуючи специфіку справ про захист честі, гідності та ділової репутації, слід виходити із того, що до предмета доказування входять 4 обставини, знайшли своє підтвердження тільки щодо двох обставини: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь- який спосіб, та те, що поширена інформація стосується певної фізичної або юридичної особи (в даному випадку позивачів).

Разом з тим, не знайшло свого підтвердження те, що поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності, оскільки вона не є фактичним твердженням, а є оціночним судженням і викладена за слів ОСОБА_8 та ОСОБА_12

Таким чином, позивачами не надано суду доказів поширення відповідачами негативної інформації до них, про принизливе ставлення відповідачів до позивачів, що в свою чергу принижує гідність останніх. Крім того, позивачі не довели, що поширення відповідачами вищевказаної інформації призвело до створення негативної соціальної оцінки особи позивачів у очах оточуючих, що призвело до порушення права на повагу до честі позивачів. Також не довели, що поширення інформації призвело до зниження оцінки ділових якостей та професійних здібностей позивачів, що призвело до втрати довіри з боку третіх осіб - що в свою чергу свідчило б про порушення права на повагу ділової репутації позивачів.

Тобто, позивачі не довели, що поширена інформація порушує їх особисті немайнові права, завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає їм повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до статті 10 Свобода вираження поглядів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом № 11 від 11 травня 1994 року, Протоколом № 14 від 13 травня 2004 року), яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року та набрала чинності в Україні 11.09.1997 року, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Однак, із доданих позивачами до суду доказів не вбачається, в чому саме полягають порушення їх прав позивачами, не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що їх права та свободи будь-ким порушені чи не визнаються, або оспорюються.

Таким чином, враховуючи, що оскільки у судовому засіданні не було встановлено підстав для визнання інформації, яка містилася у сюжеті під назвою: ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірною, та яка є нічим іншим, як оціночними судженням, то і підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів спростувати дану інформацію у спосіб, в який вона була поширена, не вбачається.

Крім того, у відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Однак, у судовому засіданні позивачі не надали суду доказів та не довели факту спричинення моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн. кожному із них, та не мотивували, як інформація, викладена у вищевказаному сюжеті, відобразилася на їх діловій репутації.

Також безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції позбавив позивачів можливості довести обставини, на які вони посилались як на підставу своїх позовних вимог. Та обставина, що 12.10.2018 року в ході судового розгляду представником відповідача були заявлені клопотання про виклик свідків та витребування доказів, однак, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні цих клопотань, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, так як суд виніс законне і обгрунтоване судове рішення на підставі наявних у справі доказів.

Що стосується доводів позивачів про те, що їх було незаконно, без їх згоди, знято на фото- та відеоносії, чим було порушено їх право на особисте життя, що передбачено ст. 307 ЦК України, то колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Проте, зйомка позивачів проводилася відкрито - явно, неприховано, несекретно для них, про що свідчить місце проведення зйомки та захід, під час якого було знято на відео особу. Оскільки зі змісту ст. 307 ЦК України слідує, що зйомки фізичної особи без отримання її згоди допускаються на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, то слід дійти висновку про відсутність порушень ст. 307 ЦК України відносно позивачів, так як їх було знято на відео у під'їзді будинку 8-А по пр-ту Шевченка у м. Одесі, тобто у громадському місці, відкрито.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти ухваленого судового рішення та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2019 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра