Рішення

від 30.10.2018 по справі 670/989/17

ВІНЬКОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/989/17

Провадження № 2/670/73/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Потапова О. О.,

з участю секретаря Корчової А.І.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача СФГ Віта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Віньківці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці , про визнання недійсною додаткової угоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кожен окремо звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці . Справи об'єднані в одне провадження.

Позивачі вказують, що кожному з них належить на праві приватної власності земельна ділянка, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області. Їх права на цю землю закріплені у Державних актах на право власності на земельну ділянку: серії ЯГ № 403981, виданого 16 квітня 2007 року на підставі розпорядження Віньковецької районної державної № 310\2006-р ОСОБА_5 та серії ЯГ № 112030, виданого 11 червня 2007 року на підставі розпорядження цієї ж державної адміністрації № 310\2006-р ОСОБА_3

Позивачі укладали договір оренди землі в січні 2007 року, які зареєстрували в листопаді 2007 року у Віньковецькій регіональній філіії ДП Центр державного земельного кадастру та передали земельні ділянки, кожен свою за договором строком на десять років ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці . Умови, на яких передавалась земельна ділянка їх не влаштовували, тому після спливу строку дії укладених договорів вони мали намір розірвати договірні відносини з орендарем.

Новий орендар запропонував кращі умови оренди. В ході підготовки до підписання договору з новим орендарем стало відомого, що окремо кожним позивачем з відповідачем підписана Додаткова угода в 2012 році до діючого договору оренди. Згідно угоди дію основного договору продовжено на 25 років - до 2027 року. Дану додаткову угоду ні ОСОБА_3І, ні ОСОБА_4 не укладали і не підписували, та не давали доручення на її підписання третім особам.

Про наявність додаткової угоди позивачі довідались в кінці 2017 року і простять визнати її недійсною, посилаючись на приписи ст. 152 ЗК, ст.ст.14, 15 Закону України Про оренду землі , ст. 207 ЦК України.

В судове засідання позивачі не з'явились. Згідно ст. 211 ЦПК України, справа розглядалась без їх участі. Представник позивачів вимоги позову підтримав з підстав зазначеним у заявах позивачів, звернув увагу на те, що вони не пропустили строки звернення до суду, оскільки про порушення прав дізналися в 2017 році.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на перебіг строків позовної давності, просить застосувати вимоги ст. 267 ч.3 ЦК України до даних правовідносин. Зазначив, що свідок ОСОБА_6 наголошувала на тому, що в 2012 році вона за згодою ОСОБА_3 підписала додаткову угоду. Свідок телефонувала останній і пояснювала умови такої угоди.

Наголошував, що позивачем не доказано, що підпис в додатковій угоді не належить ОСОБА_3, оскільки належним засобом доказування є лише висновок експерта, а почеркознавча експертиза у справі не проводилась, тому позивач доводить предмет позову недопустимими доказами.

Також представник просить застосувати вимоги с.3 ст. 267 ЦПК України до позову ОСОБА_4, який повідомляв суду, що протягом 2007-2017 років він отримував орендну плату у відповідача і доказів про те, що він був об'єктивно позбавлений можливості дізнатись про спірну додаткову угоду, чи отримати її копії суду не представлено. Позивач не довів той факт, що не міг дізнатись про порушення свого цивільного права, тому не існує підстав для задоволення його вимог.

Заслухавши позицію сторін, дослідивши представлені ними докази, суд приходить до наступних висновків.

Сторонами не оспорюються факти укладання основних договорів оренди земельної ділянки в січні 2007 року, які зареєстровано в листопаді 2007 року у Віньковецькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру та як наслідок передано земельну ділянку кожним з позивачів в оренду строком на десять років ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці .

Також не оспорюється ними наявність додаткової угоди укладеної 02 березня 2012 року з кожним із позивачів окремо.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсними додаткових договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_4 площею 0,81 га та ОСОБА_3 площею 1,07 га через їх не підписання стороною договору.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.8 договорів оренди № 581 ОСОБА_7 та № 48 ОСОБА_4 строк дії основних договорів 10 років. Істотними умовами будь-якого договору, в тому числі договору оренди, є строк його дії. Стаття 6 зазначеного вище Закону констатує, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку визначених договором і Законом. Закон зобов'язує сторону укладати письмово договір оренди землі, а відповідно і зміни до цього договору відображаються в письмовій формі.

Згідно ч.4 ст. 203 ЦК України чинним визнається правочин (договір оренди) укладений в письмовій формі. Позивачі самостійно в письмовій формі правочин не укладали, що підтверджує свідок ОСОБА_6 щодо додаткової угоди з ОСОБА_3 та висновок експерта це підтверджує щодо додаткової угоди укладеної із ОСОБА_4 ОСОБА_6 підписала угоду за ОСОБА_3, а ОСОБА_4 особисто не підписував договір і не доручав підписання його іншим особам. Експертом визначено, що підписи від його імені у додатковій угоді виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Недотримання встановленої Законом України Про оренду землі письмової форми договору, та змін до нього з особою, яка особисто не підписувала угоду і не доручала це іншим особам, виключає волевиявлення цієї особи на його укладення. В даному випадку волевиявлення ОСОБА_4 на внесення змін до договору № 48 укладеного в 2007 році між ним та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці в частині продовження строку дії основного договору до 25 років.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18.12.2013 року № 6-127цс13, своє волевиявлення на укладення договору, учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов складання та скріплення підписом письмового документа. Також, у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 22.04.2015 року № 6-48 цс15, зазначено, що суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору, оскільки він був укладений без волевиявлення орендодавця.

Враховуючи наведене, суд вважає, що, додаткова угода до договору оренди земельної ділянки № 48 підписана невідомою особою 02 березня 2012 року не є укладеною між сторонами, у зв'язку з відсутністю волевиявлення на її укладання однієї із сторін - орендодавця. Факт отримання орендної плати ОСОБА_4 за основним договором не впливає на правовідносини, які не виникли між сторонами по додатковій угоді.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови №9 від 06.11.2009р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Із аналізу правових норм та вимог ст. 13 ЦПК України, суд доходить висновку про визнання неукладеною 02 березня 2012 року додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 48 від 12 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці і зареєстрованого 27 листопада 2007 року Віньковецькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру за № 040774900547.

З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що додаткову угоду 02 березня 2012 року ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці з ОСОБА_3 від імені і за погодженням з останньою підписала вона. Тобто, вона діяла як її представник, тому в силу ч.1 ст. 237 ЦК України, якби цю угоду в подальшому одобрила остання, свідок мала би право вчиняти правочин від імені орендодавця ОСОБА_7 Таке право представлено статтею 244 ЦК України, яка наголошує, що представництво, яке ґрунтується на договорі здійснюється за довіреністю.

Відповідач не підтвердив доказами представництво ОСОБА_6 інтересів ОСОБА_3 довіреністю. Свідок повідомила суду, що вона отримала згоду останньої на підписання додаткової угоди усно, спілкуючись з нею в телефонному режимі. Якби в подальшому ОСОБА_3 одобрила дії цього свідка, то в силу ст.241 ч.1 ЦК України відповідач набув би право на продовження договору до 2032 року, тобто на 25 років, проте, як видно із позиції представника ОСОБА_7 в суді, остання не бажала продовження дії договору з відповідачем.

Згідно ч.2 ст. 238 ЦК України представник не має право вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою яку він представляє.

Стаття 6 Закону Про оренду землі наголошує, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку визначених договором і Законом. ОСОБА_8 зобов'язує сторону укладати письмово договір, а відповідно і зміни до цього договору відображаються в письмовій формі, відповідно ставити підпис особисто.

Оскільки підпис особисто ОСОБА_7 не ставила, про що зазначив свідок запрошений відповідачем, немає підстав стверджувати протилежне.

Ні сторона позивача, ні сторона відповідача не скористалась правом призначення експертизи підпису у договорі укладеному відповідачем із ОСОБА_7 Процесуальний кодекс визначає обов'язок суду призначити експертизу відповідно до ст. 105 ЦПК України за заявою обох сторін. Самостійно суд позбавлений можливості перевірити наявність підпису у додатковій угоді укладеній товариством з позивачкою 02 березня 2012 року, тому суд приймає як допустимий доказ в цій частині повідомлення свідка про те, що договір підписала ОСОБА_6, оскільки її твердження не спростовані сторонами. Щодо допустимості її показань по даному спору, то джерело сприйняття інформації свідком і її обізнаність у вчиненні нею самою певних дій не входить в протиріччя із вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України.

Тому підписання додатку до основного договору особою яка не мала повноважень на вчинення таких дій протирічить вимогам Закону, що є підставою для визнання додаткового договору недійсним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.1 ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. З та ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові тільки в тому випадку, коли існує угода, укладена сторонами чи правовідносини виникли з інших підстав.

Як встановлено судом угода між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці не укладалась, тому не порушені права сторони, а відповідно і не застосовуються строки позовної давності.

Угода з ОСОБА_7 визначально є недійсною як така, що протирічить вимогам закону - ст. 237 ЦК України і вважається в силу ст. 236 ЦК України нечинною з моменту її вчинення, тобто сторони не набули правовідносин у 2012 році, тому не застосовуються вимоги ч.3 ст. 267 ЦК України до того, що не набуто.

Окрім цього, про існування письмової додаткової угоди позивачі дізналися в 2017 році, після закінчення строку дії основного договору оренди їх земельних ділянок, коли переуклали угоду з іншим орендарем. Копія угод, які вони не підписували їм не надсилалась ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці в період з 2012 по 2017 роки і не пропонувалось відповідачем оформлення угоди з ОСОБА_9 особисто або за наявності довіреності.

Також, у відповідності із вимогами ст. 141 ЦПК України , необхідно стягнути з Герром Інвест-Ярмолинці на користь кожного з позивачів понесені ними судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) грн.00 коп.

Керуючись вимогами ст.ст. 13, 81, 141, 263 ч. 5 ЦПК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 581 від 12 січня 2007 року укладену 02 березня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці недійсною.

Визнати неукладеною 02 березня 2012 року додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 48 від 04 січня 2007 року між ОСОБА_4 та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці і зареєстровану 27 листопада 2007 року Віньковецькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру .

Стягнути з ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці на користь ОСОБА_4 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці на користь ОСОБА_3 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення подається до Хмельницького апеляційного суду Хмельницької області через місцевий суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Потапов