Постанова

від 13.02.2019 по справі 670/989/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 670/989/17

Провадження № 22-ц/4820/173/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

за участю: представника відповідача ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці Ткачука Б.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №670/989/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року (суддя Потапов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці про визнання недійсними додаткових угод.

Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці про визнання недійсною додаткової угоди.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 403981, виданого 16 квітня 2007 року на підставі розпорядження Віньковецької районної державної № 310\2006-р, йому належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,81 га, яка розташована на території Покутинецької сільської ради.

Зазначав, що 04.01.2007 року він уклав договір оренди землі, який зареєстровано 27 листопада 2007 року у Віньковецькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за номером №040774900134 та передав вказану вище земельну ділянку в оренду ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці , строком на десять років.

Позивач вказував, що умови, на яких передавалась земельна ділянка його не влаштовували, тому після спливу строку дії укладеного договору він мав намір розірвати договірні відносини з відповідачем. Крім того, новий орендар запропонував кращі умови оренди.

Посилався на те, що в ході підготовки до підписання договору з новим орендарем стало відомо, що між ним та відповідачем підписана додаткова угода в 2012 році до діючого договору оренди. Згідно з цією угодою основний договір укладено на 25 років. Вказував, що дану додаткову угоду він не укладав і не підписував, та не давав доручення на її підписання третім особам, а про її існування він дізнався в кінці 2017 року, саме тому звернувся до суду з позовом.

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці про визнання недійсною додаткової угоди.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого 11 червня 2007 року на підставі розпорядження Віньковецької районної державної № 310\2006-р, їй належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,23 га, яка розташована на території Покутинецької сільської ради.

Вказувала, що 12.01.2007 року вона уклала договір оренди землі, який зареєстровано 27 листопада 2007 року у Віньковецькій регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040774900547 та передала вказану вище земельну ділянку в оренду ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці , строком на десять років.

Після закінчення терміну договору оренди вона мала намір укласти договір з іншим орендарем, оскільки відповідач неналежно виконував свої обов'язки за договором. Крім того, новий орендар запропонував кращі умови оренди.

Посилалась на те, що в ході підготовки до підписання договору з новим орендарем стало відомо, що між нею та відповідачем підписана додаткова угода, згідно з якою основний договір укладено на 25 років. Вказувала, що додаткову угоду вона не укладала та не підписувала, доручення на її підписання не давала, а про її існування дізналась в кінці 2017 року, саме тому звернулась до суду з позовом.

Ухвалою Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 січня 2018 року об'єднано в одне провадження позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці про визнання недійсними додаткових угод.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 581 від 12 січня 2007 року, укладену 02 березня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці , недійсною.

Визнано неукладеною 02 березня 2012 року додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 48 від 04 січня 2007 року між ОСОБА_7 та ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці , і зареєстровану 27 листопада 2007 року Віньковецькою регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру .

Стягнуто з ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці на користь ОСОБА_7 640 грн. витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці на користь ОСОБА_5 640 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому, посилається на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, недоведеність та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зазначає, що доказування того факту, що підпис на додатковій угоді не належить позивачеві ОСОБА_5 міг бути доведений шляхом проведення експертизи підпису в сукупності з показами свідка ОСОБА_8, проте, в порушення вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України, на підставі недостатніх доказів суд дійшов висновку щодо задоволення позову виключно з показів свідка сторони позивача. Також вказує на вибірковість суду першої інстанції в частині оцінки доказів свідка, і як наслідок неправильне застосування положень ЦК України про позовну давність. Крім того, задовольняючи частково і позов ОСОБА_7, судом не взято до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності та отримання позивачем орендної плати, що дає підстави вважати, що позивач не був позбавлений права дізнатись та свідомо розумів про продовження оренди у зв'язку з укладенням додаткової угоди.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_5 не підписувала додаткову угоду з відповідачем, підпис на угоді їй не належить, а замість неї угоду підписано іншою особою ОСОБА_8 Та оскільки додаткову угоду була укладено поза волею позивачки, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо недійсності вказаної додаткової угоди. Крім того, суд вважав, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №48, належної ОСОБА_7, підписана невідомою особою, не є укладеною у зв'язку з відсутністю волевиявлення на її укладення орендодавця.

Однак, з такими висновками суду у повній мірі погодитися не можна.

Встановлено, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 1,23 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (а.с. 41-42).

12.01.2007 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивач передала належну їй земельну ділянку в оренду товариству строком на 10 років (а.с. 43-44). Даний договір було зареєстровано у Віньковецькому відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 27.11.2007 року за № 040774900547.

Крім того, 02.03.2012 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №200, відповідно до якої продовжено строк оренди до 25 років та передбачено право пролонгації (а.с. 45).

Також встановлено, що позивач ОСОБА_7 є власником земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 0,81 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Покутинецької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області (а.с. 10-11).

04.01.2007 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці було укладено договір оренди земельної ділянки №48, згідно з яким позивач передав належну йому земельну ділянку в оренду товариству строком на 10 років. Даний договір було зареєстровано у Віньковецькому відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру 27.06.2007 року за № 040774900134 (а.с. 5-6).

Крім того, 02.03.2012 року між сторонами укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №22, відповідно до якої продовжено строк оренди до 25 років та передбачено право пролонгації (а.с. 74).

За висновком експерта №1.1-0067:18 від 31.05.2018 року, підписи від імені ОСОБА_7 у додатковій угоді, укладеній 02 березня 2012 року з ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці , виконано не ОСОБА_7, а іншою особою (а.с. 141-143).

Відповідно до ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис сторони договору є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри учасника правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок вказаного, підписання правочину здійснюється кожною із сторін власноручно або власноручно уповноваженими на те стороною особами.

У разі відсутності власноручного підпису, слід вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.

Статтею 208 ЦК України передбачено перелік правочинів, які належить вчиняти у письмовій формі. Одним з таких випадків зазначений у п. 2 ч. 1 вказаної статті - правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

А згідно з ч. 3 цієї статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Спірні правовідносини регулюються і спеціальним законом, яким є Закон України Про оренду землі .

Вказаним Законом передбачена і форма договору оренди, що укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Крім того, окремо у ст. 16 Закону України Про оренду землі визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Отже, визначальним для договору оренди землі є форма договору, яка включає і підпис сторони договору.

Непідписання договору оренди його стороною чи уповноваженою стороною особою, свідчить як про порушення вимоги щодо форми договору, так і підтверджує відсутність волевиявлення сторони договору щодо погодження його істотних умов.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 218 ЦК України, заперечення однією стороною факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 стали пояснення свідка ОСОБА_8 Будь-які інші дані на підтвердження доводів про те, що підпис на додатковій угоді від 02 березня 2012 року не належить орендодавцю матеріали справи не містять, належні та допустимі докази цьому позивач не надала.

Клопотань про призначення експертизи, щодо підписання додаткової угоди іншою особою або самим позивачем, позивач в суді першої не заявляла. Не скористалася таким правом вона і при розгляді справи в апеляційній інстанції.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких умов, позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.

Разом з тим, з врахуванням висновку експерта №1.1-0067:18 від 31.05.2018 року, слід дійти висновку, що позивач ОСОБА_7 не підписував додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, а тому цей правочин не відповідає вимогам, що встановлюються до письмової форми правочину і, в силу ст. 215 ЦК України, є недійсним. Відповідно, позовні вимоги ОСОБА_7 є такими, що підлягають задоволенню.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо спливу позовної давності до вимог ОСОБА_7

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_7 дізнався про порушення свого права лише наприкінці 2017 року, а тому саме ця дата і є, в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України, моментом початку перебігу позовної давності.

Доводів на спростування вказаного матеріали справи не містять, а відповідач, заперечуючи цей факт, протилежного не довів; доказів ознайомлення позивача з умовами додаткової угоди раніше зазначеного позивачем строку не надав.

Посилання відповідача на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення додаткової угоди, оскільки позивач отримував плату за користування земельною ділянкою є таким, що суперечить нормам ст. 261 ЦК України.

При цьому та обставина, що ОСОБА_7 отримував від відповідача грошові кошти та майно за користування земельною ділянкою не вказує на відсутність порушення права позивача. Адже отримання власником майна плати за фактичне використання цього майна іншою особою, а не в порядку оренди, не суперечить закону і не свідчить про відсутність порушення права власності позивача за встановлених обставин.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, з позивача ОСОБА_5 на користь відповідача ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці підлягає стягненню судовий збір в розмірі 960 грн. та з відповідача ТОВ Герром Інвест-Ярмолинці на користь позивача ОСОБА_7 - судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнити. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки №22 державний реєстраційний номер договору 040774900134 від 27 червня 2007 року, укладену 02 березня 2012 року між ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці , та зареєстровану у Відділі Держкомзему у Віньковецькому районі від 12.09.2012 року за №682060004003515.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №200 державний реєстраційний номер договору 040774900547 від 27 листопада 2007 року, укладену 02 березня 2012 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці (місцезнаходження: 32170, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Тарасівка; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34515768) 960 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Герром Інвест-Ярмолинці (місцезнаходження: 32170, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Тарасівка; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34515768) на користь ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_2) 640 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.

Судді: /підпис/ І.В. П'єнта

/підпис/ А.П. Корніюк

/підпис/ О.І. Талалай

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта

Головуючий у першій інстанції - Потапов О.О. Провадження № 22-ц/4820/173/19

Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 23