Рішення

від 25.09.2018 по справі 910/2876/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2018Справа № 910/2876/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом заступника військового прокурора Полтавського гарнізону (36003, м. Полтава, майдан незалежності, 1-Б) в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оброни України (03168, м. Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6; код ЄДРПОУ 00034022)

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави (36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36; код ЄДРПОУ 08377170)

до Полтавської обласної державної адміністрації (36014, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ СОБОРНОСТІ, будинок 45; код ЄДРПОУ 00022591)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" (37500, Полтавська обл., місто Лубни, ВУЛ.ІНСТИТУТСЬКА, будинок 6; код ЄДРПОУ 00992705);

2) Державного агентства лісових ресурсів України (01023, м. Київ, ВУЛИЦЯ ШОТА РУСТАВЕЛІ, будинок 9-А; код ЄДРПОУ 37507901);

3) Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33; код ЄДРПОУ 04057439)

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

4) Засульської сільської ради (37552, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Засулля, вул. Молодіжна, буд. 78; код ЄДРПОУ 13955798)

про визнання Розпорядження голови обласної державної адміністрації недійсним та його скасування

Представники учасників справи:

прокурор по справі: Шпірук М.В. - посвідчення №049644 від 03.03.18р.;

від позивача -1: Буданов О.П.- за довіреністю № 220/124/д від 30.01.18р.;

від позивача -2: не з'явилися;

від відповідача: Максимчук О.В. - за довіреністю № 01-52/0/72 від 09.01.18р.;

від третьої особи -1: Синенко О.М.- за довіреністю № б/н від 06.06.18р.;

від третьої особи -2: Діжевська В.О.- за довіреністю № 56 від 14.06.18р.;

від третьої особи -3: не з'явилися;

від третьої особи -4: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оброни України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання Розпорядження голови обласної державної адміністрації недійсним та його скасування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на той факт, що Полтавська обласна державна адміністрація, приймаючи Розпорядження № 491 від 31.07.2017 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державному підприємству "Лубенське лісове господарство", вийшла за межі наданих їй повноважень, надавши дозвіл на розробку технічної документації земель оборони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/2876/18, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 06.06.2018 року, а також залучено до участі у справі Державне підприємство "Лубенське лісове господарство " в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2018 року задоволено клопотання Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" та залучено до участі у справі Державне агентство лісових ресурсів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

15.05.2018 року через відділ діловодства суду надійшла заява заступника військового прокурора Полтавського гарнізону №50-1580 вих.-18 від 11.05.2018 року про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд:

1. Визнати Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 491 від 31.10.2017 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Лубенське лісове господарство " недійсним та скасувати його.

2. Скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ДП "Лубенське лісове господарство " (Код ЄДРПОУ 00992705) права постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га., кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228.

3. Визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га., кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228 за державною в особі Міністерства оброни України.

Протокольною ухвалою від 06.06.2018 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, яку суд розцінює як заяву про зміну предмета позову, зважаючи на немайновий характер вимог позивача у даній справі, судом прийнято до розгляду.

Підготовче засідання 06.06.2018 року в порядку, передбаченому ст. 183 ГПК України, відкладено на 19.06.2018 року.

Ухвалою - повідомленням від 06.06.2018 року учасників справи, що не були присутні у судовому засіданні 06.06.2018 року, повідомлено про дату, час та місце наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2018 року в порядку, передбаченому статтею 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 17.07.2018 року, зобов'язано заступника військового прокурора Полтавського гарнізону та/або позивачів (Міністерство оброни України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави ) надати суду:

1) Додатки до Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Державне підприємство "Лубенське військове лісництво" від 2013 р., визначені пунктом 22 та 26, а саме:

- довідку Держземагенства (за даними 6-зем) по Лубенській л/дільниці та по Полтавській л/дільниці (п.22 передавального акту);

- копію акту звірки площ, які рахуються по КЕВ м. Полтава та ДП "Лубенське військове лісництво" станом на 01.11.2013 року (п.26 передавального акту);

2) Чітку та якісну копію Державного акту на право постійного користування землею серії 1-ПЛ №002202 від 05.07.2001р.;

3) Належні та допустимі докази на підтвердження підстав видачі Державного акту на право користування спірною земельною ділянкою в 2001 році (Рішення Мгарської сільської ради народних депутатів від 22.06.2001р.)

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 31.07.2018 року, повторно зобов'язано заступника військового прокурора Полтавського гарнізону та/або позивачів (Міністерство оброни України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави ) надати суду належні та допустимі докази на підтвердження підстав видачі Державного акту на право користування спірною земельною ділянкою в 2001 році (Рішення Мгарської сільської ради народних депутатів від 22.06.2001р.) або письмові пояснення в разі неможливості надання вищевказаних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2018 року залучено до участі у справі Засульську сільську раду (37552, Полтавська обл., Лубенський р-н, с. Засулля, вул. Молодіжна, буд. 78; код ЄДРПОУ 13955798) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, а також Виконавчий комітет Лубенської міської ради Полтавської області (37500, Полтавська обл., м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33; код ЄДРПОУ 04057439) у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, витребувано у Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області належним чином завірену копію Рішення Мгарської сільської ради народних депутатів від 22.06.2001р., підготовче засідання відкладено на 04.09.2018 року.

В судовому засіданні 04.09.2018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 25.09.2018 року.

У судове засідання 25.09.2018 року з'явилися уповноважені представники позивача 1, третіх осіб 1, 2, відповідача та прокурор по справі, представники позивача 2 та третіх осіб 3, 4 в судове засідання не з'явились.

Про причини неявки представника третьої особи 3 суд не повідомлено, хоча про час та місце розгляду справи третя особа 3 повідомлена належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Віт третьої особи 4 та відповідача 2 до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи без участі представників вказаних осіб.

31.05.2018 року через канцелярію суду від Державного підприємства Лубенське лісове господарство надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких третя особа заперечує проти позовних вимог, посилаючись, зокрема, на факт передачі спірної земельної ділянки із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів під час передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства Лубенське військове лісництво . Окрім того, третьою особою зазначено про відсутність підстав для звернення прокурора з позовом в межах даних правовідносин.

04.06.2018 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог прокурора та зазначає, що Полтавська обласна державна адміністрація діє в рамках норм чинного законодавства та відповідно, не порушує прав та законних інтересів, установ та організацій різних форм власності, позаяк спірна земельна ділянка має цільове призначення - для лісового господарства і пов'язаних з ним послуг і даний вид цільового признанні не змінювався з моменту видачі державного акту і по даний час, та враховуючи те, що Державне підприємство Лубенське лісове господарство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства Лубенське військове лісництво .

В поданій 11.06.2018 року через канцелярію суду відповіді на відзив та пояснення третьої особи позивач 2 заперечив проти доводів відповідача та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на вилучення земельної ділянки без згоди землекористувача, тобто Міністерства оборони України, та віднесення спірних земель до категорії земель оборони.

17.07.2018 року через канцелярію суду від Державного агентства лісових ресурсів України надійшли письмові пояснення, в яких третя особа заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову прокурора.

Уповноважений представник позивача та прокурор в судовому засіданні 25.09.2018 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

В судовому засіданні 25.09.2018 року представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники третіх осіб 1 та 2 в судовому засіданні 25.09.2018 року проти задоволення позовних вимог заперечували.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 25.09.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1, відповідача, третіх осіб 1 та 2, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно частини 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно п. "ж" ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Статтею 65 Земельного кодексу України передбачено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Згідно зі статтею 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За нормами ст. 10 Закону України Про оборону України Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Як встановлено судом за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, згідно державного акту від 05.07.2001 року серія І-ПЛ №002202 Державному підприємству Міністерства оборони України Лубенське військове лісництво надано у постійне користування земельну ділянку площею 3049 гектарів для ведення лісового господарства в цілях оборони в межах згідно з планом землекористування який є невід'ємною частиною вказаного державного акту.

На виконання розпорядження Кабінету міністрів України №792-р від 28.10.2004 року, рішення Лубенської районної ради від 26.11.2004 року, акту приймання-передачі від 15.12.2005 року із сфери управління Міністерства оборони України до земель запасу Мгарської сільської ради Полтавської області передано частину земельної ділянки площею 12 гектарів від вищевказаної земельної ділянки площею 3049 гектарів, внаслідок чого за Міністерством оборони України наразі рахуються землі площею 3037 гектарів.

При цьому в позовній заяві прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України Про використання земель оборони , Закону України Про оборону України , Закону України Про Збройні Сили України , уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України, а також звертає увагу на відсутність будь-яких документально підтверджених відомостей про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Як зазначає прокурор в поданій суду позовній заяві, на виконання розпорядження Кабінету міністрів України №773-р від 04.09.2013 року, постанови Кабінету міністрів України №1482 від 01.09.2013 року, акту приймання-передачі 2013 року Державне підприємство Міністерства оборони України Лубенське військове лісництво як цілісний майновий комплекс передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Проте, на переконання прокурора, спірна земельна ділянка не передавалась.

Окрім цього прокурор наголошує на тому, що рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 3049 га на території Полтавської області Лубенський район с. Мгарь, передача її іншим особам Міністерством борони України відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 року "Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" не приймалось.

Водночас, згідно розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №491 від 31.07.2017 року Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП Лубенське лісове господарство , надано дозвіл Державному підприємству Лубенське лісове господарство на розробку технічної документації із землеустрою щодо (встановлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 3049,00 га. із земель лісового фонду для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

При цьому, розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №685 від 17.10.2017 року Про надання дозволу Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтави на проведення інвентаризації земельної ділянки та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель , надано Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтави на проведення інвентаризації земельної ділянки та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 3049,00 га. військового містечка №35 Лубенського гарнізону, що знаходиться на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області з метою формування кожної земельної ділянки окремо.

Враховуючи наявність кількох розпоряджень на одну земельні ділянку, військовою прокуратурою Полтавського гарнізону у листопаді 2017 року спрямовано лист до обласної державної адміністрації стосовно надання інформації про чинність розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №491 від 31.07.2017 року.

Листом № 10169/01-52 від 09.02.2018 року Полтавською обласною державною адміністрацією повідомлено, що підстави для скасування розпорядження №491 від 31.07.2017 відсутні, а тому дане питання повинно вирішуватись в судовому порядку.

Згідно із ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Приписами частини 1 статті 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, в обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що обласна державна адміністрація під час прийняття оскаржуваного Розпорядження №491 від 31.07.2017 року щодо земель оборони вийшла за межі наданих їй повноважень, що у подальшому може призвести до незаконного їх відчуження, в зв'язку з чим вказане розпорядження підлягає визнанню недійсним в судовому порядку і скасуванню, та, відповідно, підлягає скасуванню запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ДП "Лубенське лісове господарство" права постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га, кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228, а право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 3049 га має бути визнано за державною в особі Міністерства оброни України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Як зазначалось судом вище та сторонами не заперечувалось, згідно державного акту від 05.07.2001 року серія І-ПЛ №002202 Державному підприємству Міністерства оборони України Лубенське військове лісництво надано у постійне користування земельну ділянку площею 3049 гектарів для ведення лісового господарства в цілях оборони в межах згідно з планом землекористування, який є невід'ємною частиною вказаного державного акту. Копія вказаного державного акту наявна в матеріалах справи.

На виконання розпорядження Кабінету міністрів України №792-р від 28.10.2004 року, рішення Лубенської районної ради від 26.11.2004 року, акту приймання-передачі від 15.12.2005 року із сфери управління Міністерства оборони України до земель запасу Мгарської сільської ради Полтавської області передано частину земельної ділянки площею 12 гектарів від вищевказаної земельної ділянки площею 3049 гектарів.

Згідно Розпорядження Кабінета Міністрів України від 04.09.2013 року № 773-р Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів , наказу Держлісагентства № 300 від 23.10.2013 року "Про приймання цілісних майнових комплексів державних підприємств Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України" та Акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу ДП Лубенське військове лісництво від 27.12.2013 року, військове лісництво було передано до сфери управління Держлісагентства України і ввійшло до складу Полтавського ОУЛМЕ як окрема юридична особа.

В подальшому, згідно наказу Держлісагентства від 28.04.2016 року № 216 Про припинення державного підприємства Лубенське військове лісництво та затвердження складу комісії з припинення , підприємство було припинено, а правонаступником його прав і обов'язків було визначено ДП Лубенський лісгосп .

Зокрема, припинення Державного підприємства Лубенське військове лісництво здійснено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державною підприємства Лубенське лісове господарство . При цьому згідно п. 7 даною наказу передбачено, то Державне підприємство Лубенське лісове господарство є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства Лубенське військове лісництво .

Частиною 4 ст. 91 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга статті 104 вказаного Кодексу).

Згідно з частиною 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи.

Судоми встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства була проведено процедура припинення ДП "Лубенське військове лісництво (код ЄДРПОУ 24292651) шляхом приєднання до ДП Лубенське лісове господарство" та складений передавальний акт від 01 листопада 2016 року, згідно якого до правонаступника перейшло все майно (права та обов'язки реорганізованого підприємства), серед якого була також і спірна земельна ділянка площею 3049,00 га, що належала реорганізованому підприємству на підставі державного акту на право постійного користування.

Відповідно до п. 4 Наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 року Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу підприємств, у тому числі казенних підприємств, включаються: спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні необоротні матеріальні активи, інші необоротні активи) і запаси, які використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані, об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки тощо.

Тобто земельні ділянки, в том числі і спірна земельна ділянка, була передана в складі цілісного майнового комплексу ДП "Лубенське військове лісництво як земельні ділянки державного підприємства, що йому були надані в користування.

Окрім того акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу Державне підприємство Лубенське військове лісництво 2013 року, підписаний в тому числі членом комісії - начальником відділу управління підприємствами Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України - Гурським Сергієм Геннадійовичем та офіцером відділу обліку та оформлення правовстановлюючих документів управління обліку та використання земель оборони Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних сил України - Миколайчук Юрій Антоновичем, містить зазначення передачі Лубенської лісодільниці - (3049,00 га).

Поряд із цим суд звертає увагу, що згідно листа Фонду державного майна України від 05.11.2015 року в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності до моменту припинення Державного підприємства Лубенське військове лісництво обліковувалось нерухоме майно та земельні ділянки, надані підприємству у постійне користування, в тому числі і спірна земельна ділянка площею 3049,00 га.

У частині 1 статті 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Окремо суд наголошує, що при припиненні ДП Лубенське військове лісництво шляхом приєднання до ДП Лубенське лісове господарство" відбулась передача майна, прав та обов'язків до правонаступника в порядку, визначеному законодавством України. В тому числі відбулась передача прав постійного користування земельним ділянками, що були зазначені в акті прийому - передачі 2013 року, зокрема, спірною земельною ділянкою площею 3049 гектарів.

Аналогічні правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року №21-3а11, згідно якої припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

В подальшому після завершення процедури припинення шляхом приєднання, внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03.02.2017 року щодо припинення ДП "Лубенське військове лісництво , Державним підприємством Лубенське лісове господарство" керуючись п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів № 316 від 28.04.2016 року було прийнято рішення як правонаступнику здійснити переоформлення речових прав на зазначену земельну ділянку.

Отже, керуючись нормами чинного законодавства щодо порядку оформлення речових прав земельні ділянки Державне підприємство Лубенське лісове господарство" звернулось з відповідним клопотанням до Полтавської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 3049,00 га із земель лісового фонду для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області, оскільки гідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 216 від 28.04.2016 року Державне підприємство Лубенське військове лісництво було припинено шляхом реорганізації, а саме: підприємство було приєднано до Державного підприємства Лубенське лісове господарство , як структурний підрозділ, без права юридичної особи; Державне підприємство Лубенське лісове господарство визначено правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства Лубенське військове лісництво .

Зокрема, згідно матеріалів лісовпорядкування, лісовий фонд розташований на території Полтавської області загальною площею 4184,5 га складається з лісових земель (3371,6 га) та не лісових земель (230,3 га), з них - 120,0 га рілля, багаторічні насадження 1,4 га, сіножаті 32,0 га, пасовища 76,9 га. Лісництво складається з двох лісових дільниць - Лубенської (3049,0 га) та Полтавської (1134,0 га). Двір лісництва - 1,5 га (під виробничими будівлями). Основні засоби станом на 01.11.2013 р.: первісна вартість - 630 тис. грн., залишкова вартість - 341 тис. грн.

За результатами розгляду клопотання Державного підприємства Лубенське лісове господарство та поданих до нього документів, що відповідали вимогам статті 123 Земельного кодексу України, розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 491 від 31.07.2017 року було надано дозвіл на розробку технічної документації.

Суд зазначає, що основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж є визначення на місцевості меж (кордонів) земельної ділянки, розроблення даної землевпорядної документації не тягне за собою автоматичного права на отримання земельної ділянки в користування. При цьому державна реєстрація спірної земельної ділянки була проведена на підставі Державного акта на право постійного користування землею (кадастровий номер 5322884600:07:001:0023), а не розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з земельного кадастру.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена з урахуванням пунктів 3, 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Отже, відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 31.07.2017 року № 492 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП Лубенське лісове господарство , Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 31.01.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3049,00 га за місцем розташування: Полтавська область, Лубенський район, Засульська сільська рада, за державою в особі Полтавської обласної державної адміністрації; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5322884600:07:001:0023; цільове призначення - 09.01 Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг; право постійного користування земельною ділянкою надано юридичній особі - Державному підприємству Лубенське лісове господарство .

Щодо посилання прокурора в позовній заяві на факт віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони суд зазначає, що згідно змісту державного акту від 05.07.2001 року, виданого ДП Лубенське військове лісництво , земельна ділянка була надана для ведення лісового господарства.

Згідно класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № 14-1-7/1205 (в редакції чинній на той час) вказане цільове призначення відсутнє, вказано п. 5.1. - для ведення лісового господарства, п. 3.3. передбачає землі оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій).

Тобто матеріали справи свідчать, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для лісового господарства і пов'язаних з ним послуг і даний вид цільового признанні не змінювався з моменту видачі державного акту на землю по теперішній час, що, в свою чергу, спростовує твердження прокурора про неправомірну зміну цільового призначення земельної ділянки як однієї з підстав для визнання недійсним та скасування оскаржуваного розпорядження.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 13 Закону України Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Крім того, ст. 21 вказаного Закону передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пункт 5 ст. 122 Земельного кодексу України зазначає, що обласні державі адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

В свою чергу відповідно до частини третьої статті 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

При цьому голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (стаття 33 зазначеного Закону).

Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства, скасовуючи власне розпорядження голова місцевої державної адміністрації виходить за межі наданих йому повноважень.

Окрім цього як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009, органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Тому, на думку Конституційного Суду України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, за висновками суду розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 31.07.2017 року № 491 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП Лубенське лісове господарство" прийнято в межах наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

При цьому оскільки державна реєстрація права постійного користування була проведена у відповідності до вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за відсутності підстав для скасування відповідного запису позовні вимоги прокурора в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім цього, приймаючи до уваги цільове призначення спірної земельної ділянки як земель лісогосподарського призначення, доводи прокурора щодо віднесення земельної ділянки до земель оборони та, відповідно, наявності підстав для визнання права власності на спірну земельну ділянку за державою в особі Міністерства оборони України судом до уваги не приймаються як такі, що спростовуються наявними матеріалами справи та фактичними обставинами.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

За таких обставин, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо доказової необґрунтованості та безпідставності посилань прокурора в якості підстави для визнання розпорядження голови обласної державної адміністрації №491 від 31.10.2017 року недійсним на вихід державної адміністрації за межі наданих їй повноважень та неправомірну зміну цільового призначення земельної ділянки, та, відповідно, недоведеність наявності підстав для скасування запису в реєстрі прав власності на нерухоме майно та визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що прокурор не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити прокурору у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на прокурора.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 29.10.2018 року.