Постанова

від 10.04.2019 по справі 910/2876/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2019 р. Справа№ 910/2876/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Разіної Т.І.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури Шпірук М.В. довіреність № 049644 від 30.03.2018 року;

від позивача 1: Буданов О.П.;

від позивача 2: Лутченко Я.О. довіреність № б/н від 09.04.2019 року;

від відповідача: Максимчук О.В.;

віл третьої особи 1: не прибув;

від третьої особи 2: Діжевська В.О.;

від третьої особи 3: не прибув;

від третьої особи 4: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року (дата підписання повного тексту 29.10.2018 року)

у справі № 910/2876/18 (суддя: Якименко М.М.)

за позовом заступника військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі:

позивач 1) Міністерства оброни України

позивач 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави

до Полтавської обласної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Державного підприємства "Лубенське лісове господарство"

2) Державного агентства лісових ресурсів України

3) Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області

та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

4) Засульської сільської ради

про визнання Розпорядження голови обласної державної адміністрації недійсним та його скасування

Встановив

Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оброни України (далі - позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави (далі - позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" (далі - третя особа 1), Державного агентства лісових ресурсів України (далі - третя особа 2), Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (далі - третя особа 3) та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Засульської сільської ради (далі - третя особа 4) про визнання Розпорядження голови обласної державної адміністрації недійсним та його скасування.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що Полтавська обласна державна адміністрація, приймаючи Розпорядження № 491 від 31.07.2017 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державному підприємству "Лубенське лісове господарство", вийшла за межі наданих їй повноважень, надавши дозвіл на розробку технічної документації земель оборони.

15.05.2018 року через відділ діловодства суду надійшла заява заступника військового прокурора Полтавського гарнізону №50-1580 вих.-18 від 11.05.2018 року про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просила суд: Ввизнати Розпорядження голови обласної державної адміністрації № 491 від 31.10.2017 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Лубенське лісове господарство " недійсним та скасувати його; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ДП "Лубенське лісове господарство " (Код ЄДРПОУ 00992705) права постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га., кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228; визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га., кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228 за державною в особі Міністерства оброни України.

Господарський суд міста Києва в задоволенні позову відмовив повністю своїм рішенням від 25.09.2018 року (повний текст рішення складено - 29.10.2018 року).

Не погодившись з прийнятим рішенням, Заступник військового прокурора Полтавського гарнізону звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення в даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, зокрема спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України Про використання земель оборони , Закону України Про оборону України , Закону України Про Збройні Сили України уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України, а тому суд першої інстанції невірно визначив правовий статус та цільове призначення спірної земельної ділянки.

Також, скаржник вказав, що під час передачі цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України Лубенське військове лісництво земельна ділянка площею 3049 гектарів не перейшла до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, оскільки державний акт від 05.07.2001 року серія Ш-ПЛ №002202 втратив свою дію (підлягав переоформленню за врахуванням 12 гектарів з площі земельної ділянки) із моменту прийняття Кабінетом міністрів України розпорядження №792-р від 28.10.2014 року.

Крім того, скаржник вказав, що акт приймання-передачі 2013 року не відповідає вимогам п. 5 Наказу Фонду державного майна Про порядок передачі єдиних майнових комплексів державних підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів до сфери управління державних органів приватизації у зв'язку з прийняттям рішення про їх приватизацію, №667 від 31.03.2000 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2018 року справу № 910/2876/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., у відпустці , було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2876/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., у відпустці , було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2876/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Тищенко А.І., Чорногуз М.Г.

Північний апеляційний господарський суд відкрив провадження за апеляційною скаргою Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/2876/18 та призначив розгляд справи на 28.01.2019 року своєю ухвалою від 10.12.2018 року.

26.12.2018 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року по справі №910/2876/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, представник третьої особи 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга не містить жодного доказу котрий може спростувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року по справі №910/2876/18, оскільки судом було повністю досліджено всі обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, як це передбачено ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

02.01.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 4 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників.

15.01.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача 2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представників.

16.01.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника третьої особи 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. Так, представник третьої особи 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга не містить жодних обставин, що спростували б викладене в рішенні Господарського суду м. Києва від 25.09.2018 року по справі №910/2876/18 та мають значення для справи не додано жодних належних та достатніх доказів, що підтверджували б вимоги позивачів та спростували б оскаржуване рішення, висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні повністю відповідають обставинам справи, відсутнє порушення норм процесуального права або неправильного застосування матеріального права, а отже підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні.

28.01.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача 1 до суду надійшли пояснення по справі, в яких останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того, представник позивача 1 у письмових поясненнях до апеляційної скарги, зокрема зазначив, що акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП Лубенського військового лісництва , що подані Державним агентством лісових ресурсів України на погодження членам комісії не відповідають зразку акту приймання-передачі, який наведено у додатку до зазначеного порядку. Згода Міністерства оборони України на передання земельної ділянки не надавалась, рішення щодо відчуження (передання до іншого відомства) земельної ділянки не приймалося. Таким чином, право користування земельною ділянкою залишається за Міністерством оборони України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 року оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 у справі № 910/2876/18 до 11.02.2019 року.

07.02.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від прокуратури до суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких земельна ділянка площею 3049 га у складі цілісного майнового комплексу ДП Лубенське військове лісництво розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.09.2019 року №773-р до сфери управляння Державного агентства лісових ресурсів не передавалась, а отже перебуває у складі категорії земель оборони.

11.02.2019 року в судовому засіданні від представників сторін надійшло клопотання про продовження строків розгляду справи.

Північний апеляційний господарський суд продовжив строк розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року у справі № 910/2876/18 до 11.03.2019 року та оголосив перерву на 11.03.2019 року своєю ухвалою від 11.02.2019 року.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2019 року, у зв'язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., у відпустці 11.03.2019, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/2876/18 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Тищенко А.І., Разіна Т.І

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року прийнято матеріали справи № 910/2876/18 з розгляду апеляційної скарги Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року до свого провадження у складі нової колегії головуючого судді Суліма В.В., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І. Призначено розгляд апеляційної скарги Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року на 10.04.2019 року.

03.04.2019 року у судовому засіданні прокурор та позивачі підтримали доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач та третя особа 2 у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оспорюване розпорядження є ненормативним правовим актом одноразової дії, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, не суперечить Конституції України та прийнятим на її основі законом та підзаконним нормативним актам, вичерпало свою дію шляхом розроблення технічної документації на земельну ділянку тому не підлягає скасуванню. Скасування даного розпорядження не призведе до жодних правових наслідків, технічна документація розроблена та занесена до Державного земельного кадастру. Апеляційна скарга не підтверджена належними доказами, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Представник третьої особи 2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що апеляційна скарга не містить жодних посилань, в чому саме рішення суду першої інстанції незаконне чи необґрунтоване, не зазначено які обставини встановлені судом неправильно чи які докази неправильно досліджені чи оцінені та просив рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники третіх осіб 1,3,4 у судове засідання 10.04.2019 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 11.03.2019 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи 1, 3, 4 які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Заступника військового прокурора Полтавського гарнізону - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно п. "ж" ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом (ст. 65 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ст.ст. 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За нормами ст. 10 Закону України "Про оборону України" Міністерство оборони України здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно державного акту від 05.07.2001 року серія І-ПЛ №002202 Державному підприємству Міністерства оборони України "Лубенське військове лісництво" було надано у постійне користування земельну ділянку площею 3049 гектарів для ведення лісового господарства в цілях оборони в межах згідно з планом землекористування який є невід'ємною частиною вказаного державного акту.

На виконання розпорядження Кабінету міністрів України №792-р від 28.10.2004 року, рішення Лубенської районної ради від 26.11.2004 року, акту приймання-передачі від 15.12.2005 року із сфери управління Міністерства оборони України до земель запасу Мгарської сільської ради Полтавської області передано частину земельної ділянки площею 12 гектарів від вищевказаної земельної ділянки площею 3049 гектарів, внаслідок чого за Міністерством оборони України наразі рахуються землі площею 3037 гектарів.

Як зазначає прокурор в поданій суду позовній заяві, на виконання розпорядження Кабінету міністрів України №773-р від 04.09.2013 року, постанови Кабінету міністрів України №1482 від 01.09.2013 року, акту приймання-передачі 2013 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Лубенське військове лісництво" як цілісний майновий комплекс передано із сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України. Проте, на переконання прокурора, спірна земельна ділянка не передавалась.

Окрім цього прокурор наголошує на тому, що рішення про припинення права користування земельною ділянкою площею 3049 га на території Полтавської області Лубенський район с. Мгарь, передача її іншим особам Міністерством борони України відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 року "Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил" не приймалось.

Водночас, згідно розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №491 від 31.07.2017 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Лубенське лісове господарство", надано дозвіл Державному підприємству "Лубенське лісове господарство" на розробку технічної документації із землеустрою щодо (встановлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 3049,00 га. із земель лісового фонду для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг, що знаходиться за межами населених пунктів на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

При цьому, розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації №685 від 17.10.2017 року "Про надання дозволу Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтави на проведення інвентаризації земельної ділянки та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель", надано Міністерству оборони України в особі КЕВ м. Полтави на проведення інвентаризації земельної ділянки та складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель загальною площею 3049,00 га. військового містечка №35 Лубенського гарнізону, що знаходиться на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області з метою формування кожної земельної ділянки окремо.

Враховуючи наявність кількох розпоряджень на одну земельні ділянку, військовою прокуратурою Полтавського гарнізону у листопаді 2017 року спрямовано лист до обласної державної адміністрації стосовно надання інформації про чинність розпорядження Полтавської обласної державної адміністрації №491 від 31.07.2017 року.

Листом № 10169/01-52 від 09.02.2018 року Полтавською обласною державною адміністрацією повідомлено, що підстави для скасування розпорядження №491 від 31.07.2017 року відсутні, а тому дане питання повинно вирішуватись в судовому порядку.

Так, позовні вимоги мотивовані тим, що обласна державна адміністрація під час прийняття оскаржуваного Розпорядження №491 від 31.07.2017 року щодо земель оборони вийшла за межі наданих їй повноважень, що у подальшому може призвести до незаконного їх відчуження, в зв'язку з чим вказане розпорядження підлягає визнанню недійсним в судовому порядку і скасуванню, та, відповідно, підлягає скасуванню запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації за ДП "Лубенське лісове господарство" права постійного користування земельною ділянкою площею 3049 га, кадастровий номер 5322884600:07:001:0023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1478362153228, а право постійного користування спірною земельною ділянкою площею 3049 га має бути визнано за державною в особі Міністерства оброни України.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 року № 773-р "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів", наказу Держлісагентства № 300 від 23.10.2013 року "Про приймання цілісних майнових комплексів державних підприємств Міністерства оборони України до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України" та Акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу ДП "Лубенське військове лісництво" від 27.12.2013 року, військове лісництво було передано до сфери управління Держлісагентства України і ввійшло до складу Полтавського ОУЛМЕ як окрема юридична особа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону (ч. 3 ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони").

Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 № 436 Порядок відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил і Державної спеціальної служби транспорту визначає відчуження земельних ділянок як продаж виконавцями земельних торгів земельних ділянок, у тому числі разом із розташованими на них об'єктами нерухомого військового майна, що підлягають реалізації.

Тобто, у ч. З ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" законодавець регламентує продаж земельних ділянок - їх роздержавлення.

В даному випадку землі не вибули із державної власності, а Кабінет Міністрів України, в межах своєї компетенції, прийняв рішення щодо підпорядкування державного підприємства: від МОУ до сфери управління Держлісагентства України.

Управління об'єктами державної власності, згідно із Законом України "Про управління об'єктами державної власності" здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України згідно із ст. 5 названого Закону, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію господарських структур і визначає уповноважені органи управління, які здійснюють контроль за їх діяльністю тощо.

В подальшому, згідно наказу Держлісагентства від 28.04.2016 року № 216 "Про припинення державного підприємства "Лубенське військове лісництво" та затвердження складу комісії з припинення", підприємство було припинено, а правонаступником його прав і обов'язків було визначено ДП "Лубенський лісгосп".

Зокрема, припинення Державного підприємства "Лубенське військове лісництво" здійснено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державною підприємства "Лубенське лісове господарство". При цьому згідно п. 7 даною наказу передбачено, то Державне підприємство "Лубенське лісове господарство" є правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Лубенське військове лісництво".

Відповідно до ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог чинного законодавства була проведено процедура припинення ДП "Лубенське військове лісництво" шляхом приєднання до ДП "Лубенське лісове господарство" та складений передавальний акт від 01.11.2016 року, згідно якого до правонаступника перейшло все майно (права та обов'язки реорганізованого підприємства), серед якого була також і спірна земельна ділянка площею 3049,00 га, що належала реорганізованому підприємству на підставі державного акту на право постійного користування.

Відповідно до п. 4 Наказу Фонду державного майна України № 1954 від 29.12.2010 року "Про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства" до майна, яке включається до складу цілісного майнового комплексу підприємств, у тому числі казенних підприємств, включаються: спеціалізовані необоротні активи (основні засоби, незавершені капітальні необоротні матеріальні активи, інші необоротні активи) і запаси, які використовуються в єдиному технологічному процесі виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт), який визначає загальнодержавне значення підприємства, в обсязі, передбаченому технологічною документацією; активи, що тимчасово не використовуються у виробничому процесі, законсервовані, об'єкти - за наявності на підприємстві проекту плану розвитку підприємства (інвестиційної програми) з обґрунтуванням економічної доцільності їх ефективного використання в основній діяльності підприємства; активи, які не задіяні в технологічному процесі, але віднесені до об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно з п. 5 Наказу Міністерства фінансів України № 92 від 27.04.2000 року про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки тощо.

Тобто, земельні ділянки, в том числі і спірна земельна ділянка, була передана в складі цілісного майнового комплексу ДП "Лубенське військове лісництво" як земельні ділянки державного підприємства, що йому були надані в користування.

Окрім того акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу Державне підприємство "Лубенське військове лісництво" 2013 року, підписаний в тому числі членом комісії - начальником відділу управління підприємствами Департаменту економічної діяльності Міністерства оборони України - Гурським Сергієм Геннадійовичем та офіцером відділу обліку та оформлення правовстановлюючих документів управління обліку та використання земель оборони Головного квартирно - експлуатаційного управління Збройних сил України - Миколайчук Юрій Антоновичем, містить зазначення передачі Лубенської лісодільниці - (3049,00 га).

При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника та позивача 1, що акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу ДП Лубенського військового лісництва , що подані Державним агентством лісових ресурсів України на погодження членам комісії не відповідають зразку акту приймання-передачі, який наведено у додатку до зазначеного порядку, як безпідставне (акт є чинним) та таким, що спростовується висновками суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що згідно листа Фонду державного майна України від 05.11.2015 року в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності до моменту припинення Державного підприємства "Лубенське військове лісництво" обліковувалось нерухоме майно та земельні ділянки, надані підприємству у постійне користування, в тому числі і спірна земельна ділянка площею 3049,00 га.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України наведені підстави припинення права користування земельною ділянкою. Зокрема, у пункті "в" цієї частини такою підставою визначено припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, при припиненні ДП "Лубенське військове лісництво" шляхом приєднання до ДП "Лубенське лісове господарство" відбулась передача майна, прав та обов'язків до правонаступника в порядку, визначеному законодавством України. В тому числі відбулась передача прав постійного користування земельним ділянками, що були зазначені в акті прийому - передачі 2013 року, зокрема, спірною земельною ділянкою площею 3049 гектарів.

Аналогічні правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 року №21-3а11, згідно якої припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

В подальшому після завершення процедури припинення шляхом приєднання, внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03.02.2017 року щодо припинення ДП "Лубенське військове лісництво", Державним підприємством "Лубенське лісове господарство" керуючись п. 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів № 316 від 28.04.2016 року було прийнято рішення як правонаступнику здійснити переоформлення речових прав на зазначену земельну ділянку.

Тобто, керуючись нормами чинного законодавства щодо порядку оформлення речових прав земельні ділянки Державне підприємство "Лубенське лісове господарство" звернулось з відповідним клопотанням до Полтавської обласної державної адміністрації про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 3049,00 га із земель лісового фонду для ведення лісового господарства та пов'язаних з ним послуг на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області, оскільки гідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 216 від 28.04.2016 року Державне підприємство "Лубенське військове лісництво" було припинено шляхом реорганізації, а саме: підприємство було приєднано до Державного підприємства "Лубенське лісове господарство", як структурний підрозділ, без права юридичної особи; Державне підприємство "Лубенське лісове господарство" визначено правонаступником прав та обов'язків Державного підприємства "Лубенське військове лісництво".

Так, згідно матеріалів лісовпорядкування, лісовий фонд розташований на території Полтавської області загальною площею 4184,5 га складається з лісових земель (3371,6 га) та не лісових земель (230,3 га), з них - 120,0 га рілля, багаторічні насадження 1,4 га, сіножаті 32,0 га, пасовища 76,9 га. Лісництво складається з двох лісових дільниць - Лубенської (3049,0 га) та Полтавської (1134,0 га). Двір лісництва - 1,5 га (під виробничими будівлями). Основні засоби станом на 01.11.2013 року: первісна вартість - 630 тис. грн, залишкова вартість - 341 тис. грн.

За результатами розгляду клопотання Державного підприємства "Лубенське лісове господарство" та поданих до нього документів, що відповідали вимогам ст. 123 Земельного кодексу України, розпорядженням голови обласної державної адміністрації № 491 від 31.07.2017 року було надано дозвіл на розробку технічної документації.

Так, основною метою виготовлення технічної документації по встановленню меж є визначення на місцевості меж (кордонів) земельної ділянки, розроблення даної землевпорядної документації не тягне за собою автоматичного права на отримання земельної ділянки в користування. При цьому державна реєстрація спірної земельної ділянки була проведена на підставі Державного акта на право постійного користування землею (кадастровий номер 5322884600:07:001:0023), а не розпорядження про надання дозволу на виготовлення технічної документації, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з земельного кадастру.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку проведена з урахуванням пунктів 3, 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації від 31.07.2017 року № 492 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Лубенське лісове господарство", Виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області 31.01.2018 року зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 3049,00 га за місцем розташування: Полтавська область, Лубенський район, Засульська сільська рада, за державою в особі Полтавської обласної державної адміністрації; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5322884600:07:001:0023; цільове призначення - 09.01 Для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг; право постійного користування земельною ділянкою надано юридичній особі - Державному підприємству "Лубенське лісове господарство".

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що Закон України "Про використання земель оборони" стосується виключно земель оборони, серед яких відсутні землі підприємств МОУ (є тільки підприємства Збройних Сил, а не МОУ).

Склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними визначає Закон України "Про Збройні Сили України", ст. З якого встановлює, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, (жодних підприємств)

Саме на це вказує ст. 10 Закону України "Про Збройні Сили України", яка передбачає, що забезпечення окремих видів діяльності Збройних Сил України може проводитися державними підприємствами, що створюються у встановленому порядку Міністерством оборони України.

Тобто, відповідно до Закону України "Про використання земель оборони" землі ДП МОУ "Лубенське військове лісництво" є землями лісового господарства, а не землями оборони.

Згідно класифікатора форм власності на землю, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 року № 14-1-7/1205 (в редакції чинній на той час) вказане цільове призначення відсутнє, вказано п. 5.1. - для ведення лісового господарства, п. 3.3. передбачає землі оборони (для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств, організацій).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цільове призначення спірної земельної ділянки - для лісового господарства і пов'язаних з ним послуг і даний вид цільового признанні не змінювався з моменту видачі державного акту на землю по час прийняття оскаржуваного рішення, що, в свою чергу, спростовує твердження скаржника про неправомірну зміну цільового призначення земельної ділянки та те, що суд першої інстанції невірного визначив її правовий статус та цільове призначення.

При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, що державний акт від 05.07.2001 року втратив свою дію (підлягав переоформленню з врахуванням 12 гектарів з площі земельної ділянки) із моменту прийняття Кабінетом міністрів України розпорядження №792-р від 28.10.2014 року, як безпідставні (не підтверджуються належними та допустимими доказами) та такі, що спростовуються висновками суду першої інстанції.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника про втрату чинності Державного акту на земельну ділянку та зазначає про недійсність та невідповідність вимогам акту приймання-передачі, оскільки останній недійсним не визнавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Крім того, ст. 21 вказаного Закону передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державі адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження.

В свою чергу відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та постановам Верховної Ради України, прийнятим відповідно до Конституції та законів України, актам Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 31.07.2017 року № 491 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ДП "Лубенське лісове господарство" прийнято в межах наданих місцевим державним адміністраціям повноважень.

З оглядку на викладене та враховуючи, що державна реєстрація права постійного користування була проведена у відповідності до вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за відсутності підстав для скасування відповідного запису, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, скаржник не надав суду доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Полтавського гарнізону залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2018 року у справі №910/2876/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/2876/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Т.І. Разіна

А.І. Тищенко

Дата складення повного тексту 24.04.2019 року.