Рішення

від 09.10.2018 по справі 200/20766/17

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/20766/17

Провадження № 2/200/4565/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,

при секретарі: Сокол І.С.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

28 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він працював у відповідача на посаді вахтера відділу безпеки та охорони з 01 липня 2009 року. 01 березня 2010 року посаду вахтер перейменовано на посаду сторож для приведення у відповідність до класифікатору професій ДК-003.2005. 05 серпня 2016 року його було звільнено з посади у зв'язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, окрім цього протягом сього часу роботи позивача в університеті йому не проводили оплату за роботу в нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу, не проводили індексацію заробітної плати, як це передбачено нормами трудового законодавства. Згодом він випадково дізнався, що його колега по роботі ОСОБА_4 отримав від університету недонараховану заробітну плату за надурочний час, нічний час, за роботу в святкові та неробочі дні, для цього він був змушений звернутися до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Позивач також звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, але проблема вирішена не була. 19 вересня 2017 року позивачем було отримано відповідь від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за вих. № П-1183-11/04, в якому було вказано про проведення державного контролю у формі невиїзного інспектування (Акт № 209/4.1-12 від 13.09.2017 року). У відповідності до цього Акту встановлено що документи, які б підтверджували роботу в нічний час, в святкові та неробочі дні, надурочні роботи - знищено, а тому зробити висновок щодо правильності нарахування заробітної плати не вбачається можливим. Позивача неодноразово викликали до університету та вели з ним перемовини щодо підписання мирової угоди, за змістом якої позивачу належало до виплати за роботу у надурочний, нічний час, святкові та неробочі дні в сумі 25840,35 грн., та 1653,41 грн. індексації заробітної плати, а до виплати з урахуванням утримань - 22454,89 грн. Мирову угоду не було підписано, оскільки позивач відмовився від пропозиції відповідача сплачувати гроші частками, тому йому було запропоновано написати заяву про переведення грошей на банківську картку, що він і зробив. Однак кошти не було сплачено.

З огляду на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час, індексацію заробітної плати в період з 01 липня 2009 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 22454,89 грн., з урахуванням утримань із заробітної плати.

В подальшому, заявою від 19.12.2017 року, позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на його користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в період з 01 липня 2009 року по 05 серпня 2016 року у розмірі 22454,89 грн., з урахуванням утримань із заробітної плати; а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.08.2016 року по 20.12.2017 року в розмірі 46968,80 грн. без урахування утримань.

Відповідач 19.12.2017 року надав відзив на позовну заяву, в якій підтвердив факт про проведення нев'їздного інспектування Головним управлінням Дежпраці у Дніпропетровській області в період з 07 вересня 2017 року по 13 вересня 2017 року в Університеті. Відповідно до Припису № 209 /4.1-12-156 від 13.09.2017 року у відповідача було виявлено ряд порушень, а саме вимоги ст. 106, ч.6 ст.95 КЗпП України. Відповідач 19.09.2017 року направив відповідь Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області, в якій повідомив про здійснення перерахунку позивачу з січня 2016 року по 05.08.2017 року у розмірі 947,89 гривень з урахуванням обов'язкових утримань та нарахування індексації з березня 2009 року по грудень 29015 року в сумі 1325,15 грн. без урахування обов'язкових утримань. Всього було нараховано та сплачено позивачу відповідно до платіжного доручення № 12292 від 26.09.2017 року суму у розмірі - 2273,04 гривень. Також відповідач послався Закон України Про національний архівний фонд та архівні установи від 24.12.1993 року № 3814-XII; Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5; Постанову Кабінету Міністрів України № 1004 від 08.08.20087 року Про проведення експертизи цінностей документів , на підставі яких було проведено вилучення для знищення документів за період 2002-2015 роки, строк зберігання яких закінчився (документи з кадрових питань (особового складу). У відповідності до Акту від 20.07.2017 року, який погоджено з ЕПК документи були знищено. Під час знищення документів відповідачем було знищено графіки роботи та табелі обліку використання робочого часу, а у зв'язку з цим відповідач стверджує про відсутність можливості визначити точний час та об'єм роботи відповідача. На вимогу позивача відповідачем надано до суду копії розрахунків листів по заробітній платі з 01 липня 2009 року по серпень 2016 року, а також виписки з штатного розпису за цей же період. Крім того, відповідач заперечує факт проведення перемовин з позивачем щодо укладення мирової угоди з приводу виплати йому заборгованості із заробітної плати.

11 січня 2018 року позивач надав відповідь на відзив.

17 січня 2018 року відповідач надав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в якому надав розрахунок нарахування індексації заробітної плати позивачу, а також свій розрахунок обчислення середньої заробітної плати. Відповідач наполягає на тому що позивачем не правильно проведено розрахунок середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на Порядок обчислення середньої заробітної плати , затверджений Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок № 100), згідно з п. 2 якого середньомісячна заробітна плата розраховується виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, попередні події, з якою пов'язана виплата. У відповідності до п. 4 Порядку № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці не враховуються виплати за щорічні і додаткові відпустки а також допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Відповідач вказує, що в червні 2016 року у відповідності до наказу № 23-В від 30 травня 2016 року позивачу було надано щорічну відпустку з 09.06.2016 по 04.07.2016 року. Крім того, вказує, що оскільки остаточний розрахунок з позивачем проведено 26 вересня 2017 року, саме до цієї дати має бути проведено розрахунок середньої заробітної плати за весь час затримки розрахунку при звільненні. Також відповідач просить застосувати суд правову позицію Верховного Суду України які викладені в постановах від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14 та від 08 листопада 2017 року у справі № 6-1626цс17, а саме - зменшити розмір відшкодування за час розрахунку при звільненні.

Третя особа відзиву на позовну заяву не надала.

В судовому засіданні 21.06.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала.

В судовому засіданні 21.06.208 року були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, які пояснили, що розрахунок з позивачем був проведений не в повному обсязі. Свідок ОСОБА_7, яка є дружиною позивача, також пояснила, що чоловіку телефонувала юрисконсульт університету, пропонувала укласти мирову угоду, казала, що вони згодні заплатити 20000 грн., але позивач відмовився її підписувати, тому що не було вказано дату кінцевого розрахунку.

Ухвалою суду від 21.06.2018 року визначено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні, за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів закріплено безпосередньо у Конституції України (ст. 55), Цивільному кодексі України (ст. 16), Цивільному процесуальному кодексу України (ст.4).

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів,поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Судом встановлено, що позивач відповідно Наказу № 81-К від 01.07.2009 року був прийнятий на посаду вахтера відділу безпеки та охорони Дніпропетровський університет економіки та права.

На підставі виписок з штатного розпису, які надані відповідачем, судом встановлено, що позивач працював на посаді вахтера з 01 липня 2009 року по 01 березня 2010 року, а з 01 березня 2010 року по 05 серпня 2016 року працював на посаді сторожа.

05 серпня 2016 року відповідно до Наказу № 106-К позивач був звільнений з посади у зв'язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Як встановлено у судовому засіданні, при звільненні позивача був проведений розрахунок, який він вважає таким, що проведений в неповному обсязі, отже між сторонами існує спір щодо належних працівникові сум при звільненні.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, та матеріали перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області, суд прийшов до висновку, що дійсно відповідачем не в повному обсязі було проведено розрахунок з позивачем.

Так, відповідно до Положення про табельний облік використання робочого часу, затвердженого ректором Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля ОСОБА_8 від 04.02.2013 року, в університеті застосовуються три види обліку робочого часу: щоденний, щотижневий, підсумований. Підсумований облік робочого часу допускається в безперервно діючих структурних підрозділах, а також при виконанні окремих видів робіт, де за умовами специфіки роботи не може додержуватися встановлена для певної категорії працівників стабільна щоденна або щотижнева тривалість робочого часу (п.4.1 Положення).

Відповідно до ст. 106 КЗпП України, за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Невиїзною перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, проведеною у відповідача 07.09.2017 - 13.09.2017 року, встановлено що протягом січня 2016 року - 05 серпня 2016 року відповідачем не в повній мірі сплачувалась заробітна плата, не нараховувались суми та не оплачувались робота у нічний час, святкові та вихідні дні, надурочна робота, індексація заробітної плати.

Так перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області встановлено, та самим відповідачем не заперечується, що за період з 01 січня 2016 року по 05 серпня 2016 року відповідачем не було оплачено заявнику роботу в надурочний час в подвійному розмірі, що не відповідає вимогам ст 106 КЗпП України.

За результатами перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відповідачу було видано припис про усунення порушень закону.

На виконання вказано припису відповідач здійснив перерахунок заробітної плати, нарахованої позивачу в період з 01.01.2016 по 05.08.2016 року. За результатами перерахунку:

Січень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -151 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 192 год.

(з них нічних -64 год., святкових - 7 год., надурочні - 41 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за січень 2016 року - 3163,55 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 1790,00 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 151,74 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 165,96 грн.,

-оплата у надурочний час - 972,05 грн.;

Вислуга університетська - 113,80 грн.;

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за січень 2016 року нараховано 2739,59 грн.,

Отже донарахуванню за січень 2016 року підлягає 543,96 грн.

Лютий 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -168 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 168 год.

(з них нічних -56 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за лютий 2016 року - 2024,09 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 1790,00 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 119,33 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 0 грн.;

Вислуга університетська - 95,47 грн.;

Індексація - 19,29 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за лютий 2016 року нараховано 2024,09 грн.,

Отже донарахуванню за лютий 2016 року підлягає 0 грн.

Березень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -175 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 192 год.

(з них нічних -64 год., святкових - 0 год., надурочні - 17 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за березень 2016 року - 2393,00 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 1790,00 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 130,93 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 347,77 грн.;

Вислуга університетська - 105,01 грн.;

Індексація - 19,29 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за березень 2016 року нараховано 2224,57 грн.,

Отже донарахуванню за березень 2016 року підлягає 168,43 грн.

Квітень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -168 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 168 год.

(з них нічних -56 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за квітень 2016 року - 2018,12 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 1790,00 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 119,33 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 0 грн.;

Вислуга університетська - 89,50 грн.;

Індексація - 19,29 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за квітень 2016 року нараховано 2018,12 грн.,

Отже донарахуванню за квітень 2016 року підлягає 0 грн.

Травень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -152 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 72 год.

(з них нічних -24 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за травень 2016 року - 955,35 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 847,89 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 56,53 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 0 грн.;

Вислуга університетська - 42,39 грн.;

Індексація - 8,54 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за травень 2016 року нараховано 955,35 грн.,

Отже донарахуванню за травень 2016 року підлягає 0 грн.

Червень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -159 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 48 год.

(з них нічних -16 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за червень 2016 року - 3955,22 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 540,38 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 36,03 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 0 грн.;

Вислуга університетська - 26,85 грн.;

Індексація - 28,71 грн.;

Лікарняні квітень-травень - 1589,49 грн.;

Відпускні червень - 1444,80 грн.,

Відпускні липень - 288,96 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за червень 2016 року нараховано 3932,60 грн.,

Отже донарахуванню за червень 2016 року підлягає 22,62 грн.

Липень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -168 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 216 год.

(з них нічних -72 год., святкових - 0 год., надурочні - 48 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за липень 2016 року - 3167,95 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 1790,00 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 153,43 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 1022,86 грн.;

Вислуга університетська - 115,07 грн.;

Індексація - 86,59 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за липень 2016 року нараховано 2656,52 грн.,

Отже донарахуванню за липень 2016 року підлягає 511,43 грн.

Серпень 2016 року:

Оклад позивача згідно штатного розгляду - 1790,00 грн.,

Норма тривалості робочого часу -175 годин;

Відповідно табелю облікового робочого часу відпрацював 24 год.

(з них нічних -8 год., святкових - 0 год., надурочні - 0 год.);

Згідно табелю облікового робочого часу слід нарахувати за серпень 2016 року - 2954,60 грн., з них:

-оклад згідно відпрацьованого часу - 245,49 грн.;

-оплату за роботу у нічний час - 16,36 грн.,

-оплату за роботу у святковий час - 0 грн.,

-оплата у надурочний час - 0 грн.;

Вислуга університетська - 12,27 грн.;

Індексація - 21,75 грн.;

Компенсація за невикористану відпустку - 158,92 грн.

Вихідна допомога - 2499,81 грн.

Відповідно до розрахунково-платіжної відомості за серпень 2016 року нараховано 2933,54 грн.,

Отже донарахуванню за серпень 2016 року підлягає 21,06 грн.

Всього відповідачем донараховано за період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року - 1177,50 грн., утримано військовий збір 1,5% - 17,66 грн., НДФЛ 18% - 211,95 грн., тобто належить до виплати позивачу 947,89 грн.

Доводи позивача про кількість відпрацьованих робочих днів включаючи нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу у період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2015 року не можуть бути судом взяті до уваги в зв'язку з тим, що не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Також суд не може взяти до уваги твердження позивача про незаконність знищення відповідачем документів, за якими минув строк зберігання.

Так, Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5 (далі Перелік № 578), визначено строки зберігання документів, що створюються на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності. Перелік № 578 є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі за текстом - архівне зберігання) або для знищення.

З наданих представником відповідача документів, а саме Акту про знищення від 20.07.2017 року вбачається, що відповідачем було проведено вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду до яких відносяться графіки робочого часу (змінність) (строк зберігання 3 роки) та табелі обліку використання робочого часу (строк зберігання 1 рік), які відповідно до наявного штаму погоджено протоколом ЕПК Державного архіву Дніпропетровської області № 7 від 25.07.2017 року.

Посилання позивача на проект мирової угоди між позивачем та відповідачем, як доказ не нарахованої та не сплаченої в повному обсязі заробітної плати, свого підтвердження не знайшло. Представником відповідача категорично заперечується про такий факт, а відповідачем та представником відповідача не надано належних доказів проведення таких перемовин. Надана позивачем копія мирової угоди таким доказом, на думку суду, не є, оскільки не містить підпису посадових осіб відповідача, інших реквізитів документу.

Судом також не може бути взяти до уваги посилання позивача на результати перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля за його скаргою з приводу нібито не нарахування та не виплати заробітної плати за роботу у нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу у період з 01 липня 2009 року по 05 серпня 2016 року, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження ані в Акті перевірки № 209/4.1-12 , ані в приписі № 209/4.1-12-156 від 13.09.2017 року, так як в вказаних документах встановлено порушення по нарахуванні заробітної плати та сплаті лише за січень, березень, червень, липень та серпень 2016 року. Тобто посилання на результати перевірки відповідача Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області та на проект мирової угоди жодним чином не підтверджує порушення прав позивача відносно не донарахованої йому заробітної плати за липень 2009 року по грудень 2015 року включно.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував ту обставину, що індексація заробітної плати позивачу за час його роботи нараховувалась та була сплачена частково. Після проведення невиїзної перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та на підставі припису № 209/4.1.-12-156 від 13.09.2017 року було виявлено порушення Порядку проведення індексації грошових доходів населення , затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 (далі Порядок № 1078). Вказаний Порядок № 1078 визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За результатами перевірки було виявлено, що в порушення вимог законодавства України, відповідно до розрахунково-платіжних відомостей за січень 2016 року - липень 2016 року заробітна плата позивача індексувалася не в повному обсязі. Також за період січень 2015- грудень 2015 року заробітна плата не індексувалася в повному обсязі. При перевірці встановлено що за період роботи позивача не нараховано індексацію у відомостях нарахування заробітної плати за квітень - червень 2010 року, жовтень - грудень 2010 року, серпень - вересень 2011 року, травень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року.

Вивчивши розрахункові листки по заробітній платі та виписки з штатного розпису позивача, які були надані представником відповідача, суд встановив, що з липня 2009 року по 05 серпня 2016 року відповідачем було нараховано та сплачено індексацію заробітної плати лише частково. Так з 01 липня 2009 року по березень 2015 року відповідачем не нараховувалась індексація заробітної плати. В березні 2015 року відповідачем відповідно до розрахункового листка по заробітній платі позивачу було нараховано індексацію у сумі - 444,57 гривень; в липні 2015 року - 23,32 гривень; в серпні 2015 року - 26,80 гривень; лютий 2016 року - 19,29 гривень; березень 2016 року - 19,29 гривень; квітень 2016 року - 19,29 гривень; травень 2016 року - 8,54 гривень; червень 2016 року - 6,09 гривень; липень 2016 року - 86,59 гривень.

Надаючи правову оцінку дослідженим правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Про оплату праці визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 33 Закону України Про оплату праці встановлено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно чинним законодавством. Індексація заробітної плати здійснюється на підставі закону України Про індексацію грошових доходів населення , згідно з нормами статей 1 та 2 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативними актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Структуру заробітної плати визначено ст. 2 Закону України Про оплату праці , якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата, зокрема, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати передбаченні чинним законодавством. Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати платників, входить до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п.п. 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5. Таким чином, суми індексації заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати є складовими частинами заробітної плати.

Згідно з частинами 1-4 статті 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг, який встановлено було до 01.01.2016 року у розмірі - 101 %, а починаючи з 01 січня 2016 року - 103 %. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місця введення в дію цього закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078, у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів громадян за цей місяць, не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Аналізуючи розрахунок нарахування індексації заробітної плати, що наданий відповідачем, та виписки з штатного розпису, суд встановив, що базовим місяцем нарахування індексу заробітної плати є липень 2009 року, коли позивача було прийнято на роботу. В листопаді 2009 року та в січні 2010 року позивачу було збільшено оклад, а тому базовим місяцем стане останній місяць підвищення окладу - січень 2010 року. Починаючи з квітня 2010 року у позивача виникає право, а відповідача зобов'язання нарахувати та сплатити індексацію заробітної плати в сумі 16,80 гривень. В травні 2010 року сума індексації становить - 16,80 гривень. В червні і липні 2010 року позивачу знову було збільшено оклад. Нарахування індексації заробітної плати починається в жовтні 2010 року в сумі - 10,88 гривень, в листопаді 2010 року - 37,19 гривень. В грудні 2010 року позивач знаходився у відпустці, а тому індексація заробітної плати не нараховується.

Порівнявши дані, що зазначені у виписці з штатного розпису, розрахункових листках заробітної плати та наведеному розрахунку відповідачем приходить до висновку, що відповідачем у період роботи позивача з 01 липня 2009 року по 05 серпня 2016 року повинно було нараховано індексацію заробітної плати в сумі - 1819,84 гривень. На підставі наданих відповідачем розрахункових рахунків по заробітній встановлено, що позивачу за весь період роботи було сплачено індексацію заробітної суми лише в сумі 494,69 гривень. Отже, заборгованість по індексації заробітної плати становить - 1325,15 гривень.

Таки чином, враховуючи заборгованість по заробітній платі - 947,89 грн. та заборгованість з індексації заробітної плати 1325,15 грн., всього до виплати позивачу належить 2273,04 грн.

Представником відповідача надано платіжне доручення № 12292 від 26.09.2017 року про перерахування ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі у розмірі 2273,04 грн., куди входить і сума індексації 1325,15 грн. Позивачем не заперечується факт отримання цих коштів. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем було сплачено позивачу не донараховану заробітну плату за період з 01 січня 2016 року по 05 серпня 2016 року.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з наступного:

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначенні в статті 116 цього Кодексу.

На підставі ст. 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Порядок здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку № 100.

Абз. 2 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що після визначення середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме абз.3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно п. 4 Порядку №100, при обчисленні середньої плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховується випадки передбачені у підпунктах даного пункту. Абзацом другим даного пункту визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених виплат в абзаці першому п. 4, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат в усіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином на підставі наданих представником відповідача табелів обліку робочого часу, розрахункових листів по заробітній платі за червень та липень 2016 року, копії Наказу № 23-В від травня 2016 року про надання позивачу щорічної відпустки у період з 09 червня 2016 року по 04 липня 2016 року судом встановлено що позивачем у червні 2016 року було відпрацьовано 6 днів та нараховано 609,35 гривень, а в липні 2016 року було відпрацьовано 19 днів та нараховано 2656,52 гривень. Загальна сума нарахованої заробітної плати за два місяці становить 3265,87 гривень при загальній кількості відпрацьованих днів - 25. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 130,63 грн., виходячи з розрахунку: 3265,87 : 25.

Повний розрахунок з позивачем відповідач здійснив лише 26 вересня 2017 року. Так як відповідач не провів розрахунок із звільненим працівником, це є порушенням ст.ст. 47, 116 КЗпП України, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за 285 днів, з 06.08.2016 року по 26.09.2017 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем повний розрахунок був проведений 26.09.2017 року. Аналіз норм матеріального права дає підстави вважати, що не виплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже за весь час затримки середній заробіток позивача склав: 130,63 грн. Х 285 р.д. = 37229,55 гривень без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку.

Підставами для застосування принципу співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні є часткове задоволення вимог працівника.

У зв'язку з тим, що позивачем не було доведено неправильне нарахування відповідачем та виплату йому в повній мірі заробітної плати у період з 01 липня 2009 року по 01 січня 2016 року, а також беручи до уваги співмірність не виплаченої заробітної плати, яка становить 2 273,04 гривень, суд приходить до висновку про можливість зменшення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Так, позивачем було заявлено позовній заяві суму не донарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в розмірі 22454,89 гривень, а судом встановлено, що відповідачем фактично було не донараховано та не виплачено суму у розмірі 2273,04 гривень, що становить значно меншу суму, ніж заявлена у позові.

Разом з тим, за змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, заявлених вимог, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Беручи до уваги, що доказана матеріалами справа сума заборгованості вчасно не нарахованої та не сплаченої заробітної плати при звільненні становить 10,12%, а тому суд приходить до висновку зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та встановити в сумі - 11168,87 гривень без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, суд вважає необхідним стягнути з нього на користь держави судові витрати у вигляді судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля , третя особа Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) суму не донарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 11168,87 гривень (одинадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 87 коп.) без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Вищого навчального закладу Університет імені Альфреда Нобеля (код ЄДРПОУ 20201672) на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Головуючий-суддя Е.В.Женеску