Постанова

від 16.07.2019 по справі 200/20766/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2210/19 Справа № 200/20766/17 Суддя у 1-й інстанції - Женеску Е.В. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

Категорія: 55

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2018 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» , третя особа - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» , третя особа - Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, про стягнення недонарахованої заробітної плати та належних сум при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що він працював у відповідача на посаді вахтера відділу безпеки та охорони з 01.07.2009 року. 01.03.2010 року посаду вахтер перейменовано на посаду сторож для приведення у відповідність до класифікатору професій ДК-003.2005. 05.08.2016 року його було звільнено з посади у зв`язку з скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. В день звільнення з ним не було проведено повного розрахунку, окрім цього протягом всього часу роботи позивача в університеті йому не проводили оплату за роботу в нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу, не проводили індексацію заробітної плати, як це передбачено нормами трудового законодавства. Згодом він випадково дізнався, що його колега по роботі ОСОБА_2 отримав від університету недонараховану заробітну плату за надурочний час, нічний час, за роботу в святкові та неробочі дні, для цього він був змушений звернутися до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області. Позивач також звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, але проблема вирішена не була. 19.09.2017 року позивачем було отримано відповідь від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за вих. № П-1183-11/04, в якому було вказано про проведення державного контролю у формі невиїзного інспектування (акт № 209/4.1-12 від 13.09.2017 року). У відповідності до цього Акту встановлено що документи, які б підтверджували роботу в нічний час, в святкові та неробочі дні, надурочні роботи - знищено, а тому зробити висновок щодо правильності нарахування заробітної плати не вбачається можливим. Позивача неодноразово викликали до університету та вели з ним перемовини щодо підписання мирової угоди, за змістом якої позивачу належало до виплати за роботу у надурочний, нічний час, святкові та неробочі дні в сумі 25 840,35 грн., та 1 653,41 грн. індексації заробітної плати, а до виплати з урахуванням утримань - 22 454,89 грн. Мирову угоду не було підписано, оскільки позивач відмовився від пропозиції відповідача сплачувати гроші частками, тому йому було запропоновано написати заяву про переведення грошей на банківську картку, що він і зробив. Однак кошти не було сплачено.

Ураховуючи викладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму недонарахованої та не сплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та неробочі дні, за роботу у нічний час в період з 01.07.2009 року по 05.08.2016 року в розмірі 22 454,89 грн. з урахуванням утримань із заробітної плати, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 06.08.2016 року по 20.12.2017 року в розмірі 46 968,80 грн. без урахування утримань.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2018 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» на користь ОСОБА_1 суму недонарахованої та несплаченої вчасно заробітної плати за надурочний час, святкові та середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 11 168,87 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2019 року виправлено описку в рішенні суду від 09.10.2018 року.

Другий абзац резолютивної частини рішення викладено наступним чином: Стягнути з Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» (код ЄДРПОУ 20201672) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 11168,87 гривень (одинадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 87 коп.) без утримання податків та інших обов`язкових платежів .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу № 81-К від 01.07.2009 року був прийнятий на посаду вахтера відділу безпеки та охорони Дніпропетровського університету економіки та права.

Встановлено, що позивач працював на посаді вахтера з 01.07.2009 року по 01.03.2010 року, а з 01.03.2010 року по 05.08.2016 року працював на посаді сторожа.

05 серпня 2016 року відповідно до наказу № 106-К позивач був звільнений з посади у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України.

Невиїзною перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, проведеною у відповідача в період 07.09.2017-13.09.2017р.р., встановлено що протягом січня 2016 року - 05.08.2016 року відповідачем не в повній мірі сплачувалась заробітна плата, не нараховувались суми та не оплачувались робота у нічний час, святкові та вихідні дні, надурочна робота, індексація заробітної плати.

Так, перевіркою Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області встановлено, та самим відповідачем не заперечувалось, що за період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року відповідачем не було оплачено заявнику роботу в надурочний час в подвійному розмірі, що не відповідає вимогам ст. 106 КЗпП України.

За результатами перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області відповідачу було видано припис про усунення порушень закону.

На виконання вказано припису відповідач здійснив перерахунок заробітної плати, нарахованої позивачу в період з 01.01.2016 року по 05.08.2016 року та донараховано за вказаний період 1 177,50 грн., утримано військовий збір 1,5% - 17,66 грн., НДФЛ 18% - 211,95 грн., тобто належить до виплати позивачу 947,89 грн.

Повний розрахунок з позивачем відповідач здійснив 26.09.2017 року.

Згідно наданого відповідачем платіжного доручення № 12292 від 26.09.2017 року ОСОБА_1 було перераховано заборгованість по заробітній платі в розмірі 2 273,04 грн., куди ввійшла і сума індексації 1 325,15 грн. Позивачем не заперечувався факт отримання цих коштів.

На підставі наданих представником відповідача табелів обліку робочого часу, розрахункових листів по заробітній платі за червень та липень 2016 року, копії наказу № 23-В від 30.05.2016 року про надання позивачу щорічної відпустки у період з 09.06.2016 року по 04.07.2016 року судом встановлено що позивачем у червні 2016 року було відпрацьовано 6 днів та нараховано 609,35 грн., а в липні 2016 року було відпрацьовано 19 днів та нараховано 2 656,52 грн. Загальна сума нарахованої заробітної плати за два місяці становить 3 265,87 грн. при загальній кількості відпрацьованих днів - 25. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача становить 130,63 грн., виходячи з розрахунку: 3265,87 : 25.

Отже, за весь час затримки середній заробіток позивача склав: 130,63 грн. Х 285 р.д. = 37229,55 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 11 168,87 грн., суд першої інстанції застосував принцип співмірності та зменшення розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, з урахуванням роз`яснень, викладених в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , врахувавши розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, заявлених вимог, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що доведена матеріалами справа сума заборгованості вчасно ненарахованої та несплаченої заробітної плати при звільненні становить 10,12%.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначенні в статті 116 цього Кодексу.

На підставі статей 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначенні статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Абзацом 2 пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок) передбачено, що після визначення середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівникові, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, а саме абз.3 п.2 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Згідно пункту 4 Порядку, при обчисленні середньої плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховується випадки передбачені у підпунктах даного пункту. Абзацом другим даного пункту визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених виплат в абзаці першому п. 4, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат в усіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 розділу IV Порядку).

Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано кількість відпрацьованих ним робочих днів у період з 01.07.2009 року по 31.12.2015 року , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано доказів щодо роботи його у відповідача протягом 2009-2015 років позмінно, а також свою роботу в нічний час, святкові та вихідні дні.

Згідно ч.ч.1,6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги про те, що результатами перевірки Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області Вищого навчального закладу «Університет імені Альфреда Нобеля» за його скаргою встановлено не нарахування та не виплата заробітної плати за роботу у нічний час, святкові та вихідні дні, надурочну роботу у період з 01.07.2009 року по 05.08.2016 року, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження, ані в акті перевірки № 209/4.1-12, ані в приписі № 209/4.1-12-156 від 13.09.2017 року, так як у вказаних документах встановлено порушення по нарахуванні заробітної плати та сплаті лише за січень, березень, червень, липень та серпень 2016 року.

Доводи апеляційної скарги про незаконність знищення відповідачем документів, колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5, визначено строки зберігання документів, що створюються на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності. Перелік № 578 є нормативно-правовим актом, призначеним для використання всіма організаціями при визначенні строків зберігання документів, їх відборі на постійне та тривале (понад 10 років) зберігання (далі за текстом - архівне зберігання) або для знищення.

Згідно акту № 1 про вилучення для знищення документів від 20.07.2017 року вбачається, що відповідачем було проведено вилучення для знищення документів не внесених до Національного архівного фонду, до яких відносяться графіки робочого часу (змінність) (строк зберігання 3 роки) та табелі обліку використання робочого часу (строк зберігання 1 рік), які відповідно до наявного штаму погоджено протоколом ЕПК Державного архіву Дніпропетровської області № 7 від 25.07.2017 року.

Вимоги щодо визнання акту № 1 про вилучення для знищення документів від 20.07.2017 року недійсним або таким що не відповідає вимогам чинного законодавства України позивачем не заявлялися.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що правових підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259,268,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко