Постанова

від 11.10.2018 по справі 810/3738/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року м. Київ № 810/3738/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (07354, с. Нові Петрівці, вул. Свято-Покровська, 171), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 , оскільки має право власності на дане житло, проте відповідач, всупереч вимогам Правил реєстрації місця проживання, відмовив у реєстрації місця проживання позивача, посилаючись на абзаци 2,3 пункту 11 та абзац 12 пункту 18 Правил.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що відмова у реєстрації місця проживання позивача обумовлена тим, що згідно з відомостями реєстру такої адреси як АДРЕСА_1 не існує, оскільки виконавчим комітетом Новопетрівської сільської ради відповідного рішення з даного приводу не приймалось.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 12.09.2018 та у подальшому було призначене на 08.10.2018.

У судове засідання, призначене на 08.10.2018 сторони не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Водночас, 08.10.2018 через канцелярію суду від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта та визначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24 квітня 2018 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) та ОСОБА_3 (продавець) укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого продавець продав та передав у власність покупцям, а покупці купили, в рівних частках кожний та прийняли у власність належний продавцю на праві власності житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах, викладений у договорі (а.с. 7-8).

22 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу реєстрації та посвідчень Новопетрівської сільської ради з заявою, у якій просив зареєструвати його місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17).

У якості підстави для реєстрації місця проживання за вказаною адресою ОСОБА_1 зазначив, що є власником 1/2 частини житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.04.2018 №121834839 (а.с. 9).

Розглянувши вказану заяву, Відділ реєстрації та посвідчень Новопетрівської сільської ради відмовив ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання за зазначеною адресою, оскільки позивачем порушено вимоги Правил реєстрації місця проживання, а саме, у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними.

Так, відповідач зауважив, що відповідно до пункту 41 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подається, зокрема, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, проте відповідачем рішення про присвоєння поштової адреси АДРЕСА_1 не приймалось.

Під час розгляду справи судом встановлено, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваної відмови слугував факт відсутності будь-яких рішень відповідача щодо присвоєння адреси, за якою позивач просить зареєструвати місце проживання.

Інших підстав судом не встановлено, а учасниками процесу - суду не повідомлено.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", Правилами реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. №207 (надалі також «Правила») та іншими нормативно правовими актами.

Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):

-письмову заяву;

-документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

-квитанцію про сплату адміністративного збору;

-документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

-військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Крім того, пунктом 18 Правил передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків / одного з батьків або законного представника/представників);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Статтею 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Відповідно до пункту 11 Правил, орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

-особа не подала необхідних документів або інформації;

-у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

-звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Наведений перелік підстав, з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання є вичерпних, та додаткових умов не передбачає.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, пакет документів, що додавався позивачем до заяви від 22.06.2018, є повним та у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства щодо оформлення.

Зокрема, до заяви додано договір купівлі-продажу житлового будинку від 24.04.2018, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №121834839 від 24.04.2018, паспорт громадянина України, військовий квиток, документ, що посвідчує особу законного представника, паспорт представника та квитанція про сплату адміністративного збору.

Натомість, із змісту відзиву на позов вбачається, що адреса - АДРЕСА_1 , вказана позивачем для реєстрації місця проживання, відсутня у єдиному реєстрі адрес села ОСОБА_4 . Рішення про присвоєння будинку поштової адреси АДРЕСА_1 відповідачем не приймалось, а тому, у поданих документах містяться недостовірні відомості і реєстрація місця проживання за такою адресою є неможливою.

Водночас, судом встановлено, що 24.04.2018 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) та ОСОБА_3 (продавець) укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, відповідно до якого продавець продав та передав у власність покупцям, а покупці купили, в рівних частках кожний та прийняли у власність належний продавцю на праві власності житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах, викладений у договорі (а.с. 7-8). Договір купівлі продажу посвідчений приватним нотаріусом Мазур Р.Л. про що в реєстрі нотаріальних дій вчинено запис № 350.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.04.2018 №121834839 (а.с. 9), позивачеві на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В силу положень пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд переконаний, що позивач є власником нерухомого майна - 1/2 частина житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомості № 1459945632218).

Судом встановлено, що будинок позивача розташований на території обслуговуючого кооперативу "Балатон Вілидж" (код 37496759), який, відповідно до загальнодоступних даних з ЄДР знаходиться за адресою: 07354, Київська обл., Вишгородський район, село Нові Петрівці, вулиця Будівельників перша, будинок 9, квартира4.

Згідно з рішенням Новопетрівської сільської ради «Про затвердження назв вулиць та іменованих об`єктів в селі Нові Петрівці та на території Новопетрівської сільської ради» від 05 березня 2013 р. №457-20-6, обслуговуючий кооператив «Болотон» (код ЄДРПОУ 37496759) відноситься до Переліку іменованих об`єктів на території Новопетрівської сільської ради у складі якого перебувають вулиці Будівельників перша, Будівельників друга, Будівельників третя та Будівельників четверта (додатки № 8 та 9, відповідно) (http://novipetrivtsi-rada.gov.ua/search?keyword=%D).

Матеріали справи містять довідку від 26.12.2017 №159 про присвоєння поштової адреси, виданої головою обслуговуючого кооперативу Балатон Вілидж ОСОБА_5 , про те, що житловий будинок АДРЕСА_1 третя, розташований на території обслуговуючого кооперативу Балатон Вілидж.

Надаючи оцінку твердженням відповідача про відсутність поштової адреси у будинку позивача та неможливості її існування без відповідного рішення відповідача, суд звертає увагу сторін на інформацію, доведену Державною реєстраційною службою України у листі від 15.04.2013 № 165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв`язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об`єкти нерухомого майна». Так документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема, довідки, виписки.

Тому, за переконанням суду, наявність інформації про об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 (номер запису № 24237075 від 27.12.2017, підстава виникнення права власності, у тому числі, довідка про присвоєння поштової адреси, серія та номер 159, видана 26.12.2017) у сукупності із договором купівлі-продажу житлового будинку, що підтверджує право власності позивача на його частину, є достатнім та належним доказом присвоєння поштової адреси такому будинку, якщо інше не буде встановлено відповідним рішенням суду. Більш того, орган реєстрації місця проживання не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який ні.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що положеннями часини сьомої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інші, ніж передбачено цією статтею, документи.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту відзиву на позов поданого відповідачем, останній вважає, що дані функції є виключними повноваженнями відповідача, а тому задоволення таких вимог буде втручанням суду у його дискреційні повноваження.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку з нормами Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача в будинку.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 N 207 є підставами для відмови в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання в матеріалах справи, відсутні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Визнати протиправною відмову Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Новопетрівську сільську раду Вишгородського району Київської області зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області (ідентифікаційний код 04359620, місцезнаходження: 07354, Київська область, с. Нові Петрівці, вул Свято-Покровська, 171) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного рішення суду 12.10.2018

Суддя Панченко Н.Д.