Постанова

від 31.10.2018 по справі 826/2547/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2547/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст гарант" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст гарант" до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк" Брайко Станіслава Анатолійовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Прайм-Банк" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст гарант" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Прайм-Банк" Брайка Станіслава Анатолійовича, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Прайм-Банк" Волкова Олександра Юрійовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно не подано на паперовому носії звернення до відповідного структурного підрозділу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про продовження задоволення вимог кредиторів сьомої черги ліквідації ПАТ "Прайм-Банк" для подальшого винесення питання на розгляд виконавчої дирекції Фонду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року закрито провадження у справі з підстав п.1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідачами відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.07.2015 року по справі № 826/6173/15 було встановлено, що ТДВ СК Фінгарант є кредитором ПАТ Прайм-Банк на загальну суму 120 035 214,49 грн. Станом на 01.03.2017 кредиторська заборгованість ПАТ Прайм-Банк перед ТДВ СК Фінгарант складає 48 014 085,80 грн.

17 серпня 2017 року між ТДВ СК Фінгарант , ЄДРПОУ 38134279, та ТОВ Фінтраст гарант , ЄДРПОУ 38134279, був укладений Договір про відступлення права вимоги, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Топчій Є.А. за реєстровим № 662.

Відповідно до вказаного Договору ТДВ СК Фінгарант відступило ТОВ Фінтраст гарант право вимоги за Кредиторською вимогою б/н від 22.01.2015 року щодо виплати всіх належних коштів, що знаходяться на всіх рахунках, відкритих ТДВ СК Фінгарант в ПАТ ПРАЙМ-БАНК , у тому числі на поточному рахунку № 265073012007.

ТОВ Фінтраст гарант надіслало ПАТ ПРАЙМ-БАНК Повідомлення № 17/08 від 17.08.2017 р. про відступлення права вимоги. У листі TOB Фінтраст гарант також просило внести зміни про Кредитора до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ ПРАЙМ-БАНК , що підлягають задоволенню згідно до 7 черговості, а також просило повідомити про внесення змін про кредитора до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ ПРАЙМ-БАНК .

Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами.

Отже, у даній справі позивач не є вкладником і звернувся до адміністративного суду не з вимогою щодо права на отримання гарантованої суми.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дані відносини не є публічно - правовими, тому справа не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог, які задовольняються у порядку черговості, визначеної ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку.

Відповідно до положень ч.3 ст.291 КАС України суд має враховувати правові висновки Верховного Суду викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 18.04.2018р., 23.05.2018р. та 13.06.2018р. у справах № 826/7532/16, 811/568/16 та 826/21368/15 висловлена правова позиція, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Крім того, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Закон України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Закон № 4452-VI) визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон також регулює відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За змістом статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. (ч.1 ст. 4 Закону№ 4452-VI).

Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

За приписами частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

За приписами частини другої статті 37 Закону № 4452-VI, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 4452-VI, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних унаслідок ліквідації та продажу майна банку.

Повноваження Фонду як ліквідатора, що закріплені у ч.1 ст.48 наведеного Закону, збігаються за змістом із повноваженнями розпорядника майна у справі про банкрутство, які закріплені у ч.3, 5 ст.22 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають із зобов'язань банку перед позивачем, уповноважена особа та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.

Зазначене дає підстави стверджувати, що спір в цій справі не є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Беручи до уваги наведене й враховуючи суть та суб'єктний склад спірних правовідносин, спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою.

Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінтраст гарант" залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Ісаєнко Ю.А.

Суддя Файдюк В.В.

Повний текст постанови виготовлено - 31.10.2018р.