Постанова

від 29.10.2018 по справі 587/797/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 587/797/17-ц

провадження № 61-31756св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ВЛАДАНА ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ВЛАДАНА на рішення апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ВЛАДАНА (далі - ТОВ АФ ВЛАДАНА , агрофірма) про розірвання договору оренди землі.

Вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору від 03 січня 2015 року її батько ОСОБА_5 передав агрофірмі в оренду земельну ділянку, розташовану на території Степанівської сільської ради Сумського району Сумської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,0111 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер і вона успадкувала вказану земельну ділянку.

20 січня 2017 року та 28 лютого 2017 року у письмовій формі звернулась до агрофірми з проханням розірвати договір оренди землі від 03 січня 2005 року з підстав, передбачених пунктом 38 цього договору.

Проте відповідач її вимог не виконав і продовжує користуватися землею, у зв'язку з чим просила позов задовольнити.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 19 червня 2017 року у складі судді Степаненка О. А. у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для розірвання договору оренди землі.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Ткачук С. С., рішення Сумського районного суду Сумської області від 19 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 03 січня 2005 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ АФ ВЛАДАНА , зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 27 травня 2008 року за № 040861303413.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про задоволення позову, оскільки договором оренди землі передбачена можливість його розірвання у зв'язку з переходом права власності на неї до іншої особи.

До суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ТОВ АФ ВЛАДАНА , у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вважає оскаржуване рішення необґрунтованими, оскільки статтею 32 Закону України Про оренду землі не передбачено такої підстави для розірвання договору оренди землі як перехід права власності на землю до іншої особи (в тому числі в порядку спадкування). Крім того, апеляційний суд не врахував, що позивач успадкувала землю 17 жовтня 2016 року, проте не ініціювала розірвання договору оренди в позасудовому порядку, тривалий час (до подання позову - 29 березня 2017 року) отримувала орендну плату, тобто погоджувалася з умовами цього правочину. Вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.

Від ОСОБА_4 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких вона просить залишити без змін рішення апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_5 на праві власності належала земельна ділянка площею 4,011 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степанівської сільської ради Сумського району Сумської області.

03 січня 2005 року між ОСОБА_5 та ТОВ АФ ВЛАДАНА був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідачу передана в оренду вказана земельна ділянка строком на 10 років. Даний правочин зареєстрований Сумським районним відділом Сумської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України 27 травня 2008 року за №040861303413.

24 червня 2011 року ОСОБА_5 та агрофірма уклали додатковий договір до договору оренди землі, згідно з умовами якого сторони збільшили строк дії оренди на 14 років з моменту державної реєстрації додаткового договору, з урахуванням ротації культур.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на його майно, в тому числі й на земельну ділянку, яку успадкувала ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за заповітом від 17 жовтня 2016 року.

20 січня 2017 року та 28 лютого 2017 року позивач направляла на адресу відповідача листи, у яких вона просила вирішити питання проведення орендної плати за користування земельними ділянками, довела до відома, що не має наміру укладати з агрофірмою договір оренди земельної ділянки, та просила підготувати відповідний документ щодо розірвання договору оренди землі від 03 січня 2005 року.

30 січня 2017 року товариство повідомило, що не надає згоди на розірвання договору і наполягає на продовженні його чинності.

Підставою для звернення до суду з даним позовом стала неможливість розірвання договору оренди землі в позасудовому порядку за спільною згодою сторін.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 31-32 Закону України Про оренду землі визначені підстави припинення договору оренди землі.

Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України Про оренду землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У пункті 38 договору оренди землі сторони дійшли згоди про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни або розірвання договору.

Установивши, що позивач, як новий власник земельної ділянки, висловив своє небажання продовжувати відносини оренди з відповідачем, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши положення матеріального права та врахувавши пункт 38 договору оренди землі, зробив обґрунтований висновок про розірвання такого правочину.

Колегія погоджується з таким висновком апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги про те, що з моменту успадкування земельної ділянки агрофірма тривалий час користувалася землею та позивач не заперечувала цього, спростовуються фактом надсилання ОСОБА_4 на адресу відповідача листів про розірвання договору оренди землі від 20 січня 2017 року та від 28 лютого 2017 року.

Крім того, колегія відхиляє аргументи скарги про те, що враховуючи доведеність факту отримання позивачем орендної плати, апеляційний суд не мав підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки таке посилання ґрунтується на вільному тлумаченні закону.

Інші доводи ТОВ АФ ВЛАДАНА висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваного рішення не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ВЛАДАНА залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення апеляційного суду Сумської області від 14 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат