Постанова

від 31.10.2018 по справі 699/185/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1720/18Головуючий у 1-й інстанції Черненко В.О. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т.Л. Категорія: на ухвалу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л.

судді Бабенко В.М., Нерушак Л.В.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

скаржник - заступник прокурора Черкаської області;

позивач - Черкаська обласна державна адміністрація,

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18.09.2018 (постановлену о 10 год. 53 хв. у залі судових засідань Городищенського районного суду, повний текст складено 18.09.2018, суддя в суді першої інстанції Черненко В.О.) про закриття провадження у цивільній справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними, :

в с т а н о в и в :

05.03.2018 прокурор звернувся з вказаним позовом до суду, яким просив визнати незаконними і скасувати накази ГУ Держземагенства у Черкаській області від 13.01.2015 про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_3, а також визнати недійсними договори оренди землі від 05.12.2014 та від 13.10.2015, укладені між ОСОБА_3 та ГУ Держземагенства у Черкаській області, із застосуванням зазначених наказів управління Держземагенства.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18.09.2018 закрито провадження у даній справі з посиланням на те, що справу має розглядати господарський суд, адже наразі земельні ділянки, оренда яких є предметом спірних договорів, перебувають у користуванні юридичної особи - ФГ Кичинці , одним із засновників якого є відповідач ОСОБА_3, отже має місце спір між юридичними особами вирішення якого віднесено до компетенції господарського суду.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, прокуратура подала 02.10.2018 апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказуючи на те, що спірні договори укладено з ОСОБА_3 як із фізичною особою; прокуратура оспорює правомірність відносин, які мали місце в момент набуття ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду, а не послідуюче їх використання юридичною особою; посилання суду на правовий висновок ВС у справі №348/992/16-ц є помилковим, оскільки в тій справі предметом позову є правовідносини, що склалися у ході використання наданої земельної ділянки ФГ, а не при її наданні в оренду громадянину, як у даній справі; згідно правового висновку ВП ВС у справі №306/2004/15-ц спори з фізичною особою, яка зареєстрована як підприємець, що стосуються її цивільних прав, як громадянина, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У даному випадку суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що має місце спір між юридичними особами, оскільки наразі земельні ділянки за оспореними договорами оренди перебувають у користуванні юридичної особи - ФГ Кичинці , одним із засновників якого є відповідач ОСОБА_3, отже за суб'єктним складом такий спір підвідомчий господарському суду згідно вимог ст. 20 ГПК України.

Перевіряючи законність таких висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з такого.

Оскарженими наказами ГУ Держземагенства у Черкаській області від 13.01.2015 затверджено документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства. Відповідні земельні ділянки передано в оренду ОСОБА_3 за оспореними договорами від 05.12.2014 та від 13.10.2015 для ведення фермерського господарства.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань станом на 20.11.2017 Корсунь-Шевченківською РДА 01.02.2016 за №10091020000000742 зареєстроване ФН КИЧИНЦІ (ЄДРПОУ 40244251), одним із засновників якого є ОСОБА_3

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до ч.4 ст.188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

У свою чергу статтею 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю) крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Далі, згідно із частиною першою статті 1 ЗУ Про фермерське господарство (спеціальний нормативно-правовий акт у правовідносинах, пов'язаних зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 ЗУ Про фермерське господарство ).

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 згаданого Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 ЗУ Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 ЗУ Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Зазначений правовий висновок відображено у постанові ВП ВС від 13.03.2018 у справі №348/992/16-ц.

Отже висновки суду першої інстанції у даній справі є вірними.

Апеляційний суд відхиляє апеляційні доводи про те, що прокуратура оспорює правомірність відносин, які мали місце в момент набуття ОСОБА_3 земельних ділянок в оренду, а не послідуюче їх використання юридичною особою, адже землі фізична особа набула в оренду саме для ведення фермерського господарства, про що прямо вказано як у оспорених наказах Держземкадастру, так і в договорах оренди землі. Крім того, здійснення господарської діяльності такою юридичною особою, як фермерське господарство без одержання його засновником земельних ділянок, є неможливим, оскільки сама можливість фізичної особи здійснювати фермерську діяльність пов'язується з одержанням землі сільськогосподарського призначення.

Слід відхилити доводи скаржника про те, що посилання суду на правовий висновок ВС у справі №348/992/16-ц є помилковим, адже у зазначеній справі ВС надав оцінку підвідомчості спору у правовідносинах, пов'язаних із одержанням земель в оренду фізичними особами та подальше використання цих земель юридичними особами (фермерським господарством) у своїй діяльності, аналогічно як і в справі, що розглядається.

Також апеляційний суд оцінює критично доводи скаржника про те, що згідно правового висновку ВП ВС у справі №306/2004/15-ц спори з фізичною особою, яка зареєстрована як підприємець, що стосуються її цивільних прав, як громадянина, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, адже в даній справі відповідач ОСОБА_3 є не ФОП, а засновником фермерського господарства, правовідносини з приводу чого регламентуються спеціальним нормативно правовим актом - ЗУ Про фермерське господарство .

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18.09.2018 про закриття провадження у даній справі слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 435 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 18.09.2018 про закриття провадження у цивільній справі за позовом заступника прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_3 про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди недійсними - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня постановлення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 31 жовтня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді