Ухвала

від 24.10.2018 по справі 757/40115/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

представника власника майна ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ТОВ «ТД САНЛАЙТ» ОСОБА_6 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2018 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ТД САНЛАЙТ" код ЄДР 39288437 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в банківській установі АТ «УКРСИББАНК» (351005), яка зареєстрована за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ТОВ «ТД САНЛАЙТ» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.08.2018 року щодо накладення арешту на грошові кошти товариства.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що ТОВ "ТД САНЛАЙТ" не має зв`язків та відношення до кримінального провадження, є реальним підприємством з існуючою матеріальною базою, працівниками та зобов`язаннями перед своїми контрагентами. Також вказує і на те, що грошові кошти на банківському рахунку не можуть на собі зберегти сліди або відомості про обставини, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому не можуть бути речовими доказами.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без виклику представника товариства, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймала, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не потребує поновлення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Як вважає колегія суддів, вказані норми закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.

Так, відповідно до наданих апеляційному суду матеріалів справи вбачається, що в провадженні СУ ФР у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження №42018101060000063 від 03.03.2018 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

09.08.2018 року постановою старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві ОСОБА_8 майно вказане у клопотанні визнано у кримінальному провадженні №42018101060000063 від 03.03.2018 речовим доказом.

10.08.2018 року прокурор Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів ТОВ "ТД САНЛАЙТ" код ЄДР 39288437 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в банківській установі АТ «УКРСИББАНК» (351005), яка зареєстрована за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.

15.08.2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної

особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42018101060000063 від 03.03.2018, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні сторони обвинувачення.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про неналежність вказаного товариства до проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не заслуговують на увагу.

Посилання апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими та такими, які спростовуються наданими матеріалами.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2018 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №6 ОСОБА_7 про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ТД САНЛАЙТ" код ЄДР 39288437 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , в банківській установі АТ «УКРСИББАНК» (351005), яка зареєстрована за адресою: м. Київ вулиця Андріївська, 2/12, - залишити без змін, а апеляційну скаргу директора ТОВ «ТД САНЛАЙТ» ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/476 /2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1