Ухвала

від 01.11.2018 по справі 906/34/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/34/18

Господарський суд Житомирської області у складі судді Вельмакіної Т.М.,

розглянувши подання Житомирського районного відділу ДВС ГТУЮ у Житомирській області про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною, у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек Груп"

до Фізичної особи-підприємця Рачка Олега Васильовича

про стягнення 88717,30 грн,

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): Рачок О.В.;

від відповідача (боржника): не прибув;

від РВ ДВС ГТУЮ: не прибув,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.03.2018 позовні вимоги ТОВ "Біотек Груп" було задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Рачка Олега Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотек Груп" 88717,30грн попередньої оплати та 1762,00грн судового збору.

На виконання вказаного рішення суду видано наказ № 906/34/18 від 27.04.2018.

22.10.2018 від Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Житомирі надійшло подання від 15.10.2018 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно зі своєю дружиною ОСОБА_3. Згідно вказаного подання державний виконавець просить визначити, що частка боржника Фізичної особи-підприємця Рачка Олег Васильовича у будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 59,7 кв.м. (зареєстрованому за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 3272 від 22 червня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою Л.С., становить 1/2 (одна друга) частина цього майна (будинку).

Ухвалою від 24.10.2018р вказане подання було прийнято до розгляду та призначено судове засідання з повідомленням учасників справи.

31.10.2018 на адресу суду надійшло заперечення боржника та документи, на підтвердження викладених у ньому обставин, а саме: копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.06.2011, копія витягу про державну реєстрацію прав на нерухоме майно від 28.007.2011, копія витягу з державного реєстру правочинів, копія паспорта та коду, копія нотаріальної заяви від 22.06.2011, копія шлюбного договору від 01.10.2015.

Житомирський районний відділ ДВС ГТУЮ у Житомирській області свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений вчасно та належним чином.

Стягувач свого представника в судове засідання не направив, згідно результату пошуку відправлень "Укрпошти", ухвалу суду йому не вручено під час доставки.

Тобто, суд вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про судове засідання. Крім того, ухвалу суду щодо призначеного судового засідання для розгляду подання у даній справі 24.10.2018 направлено до Єдиного державногго реєстру судових рішень.

Боржник у судовому засіданні наголосив, що вказане у поданні майно, згідно наданих суду документів, є особистою власністю його дружини.

При розгляді подання державного виконавця, судом враховується наступне.

Відповідно доч.1,2 ст.335 ГПК України, питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що під час вчинення виконавчих дій у боржника не було виявлено будь-якого нерухомого та рухомого майна, рахунків, цінних паперів. Вказане робить неможливим виконання рішення суду, що стало підставою для визначення належної боржнику частки у нерухомому майні, яке придбано в період його перебування у шлюбі з ОСОБА_3. Державним виконавцем наголошено, що оскільки боржник перебуває у зареєстрованому шлюбі та володіє на праві спільної сумісної власності майном, незалежно від того, що за формальними ознаками воно зареєстроване або значиться таким, яке належить дружині боржника. Необхідність обумовлена тим, що на сьогоднішній день державним виконавцем здійснені усі можливі та необхідні дії, спрямовані на виконання судового рішення, проте виконання рішення унеможливлюється внаслідок ігнорування боржником законних вимог державного виконавця та вчинення дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2018 Житомирським районним відділом державної виконавчої служби було відкрите виконавче провадження №56384007 з примусового виконання наказу господарського суду Житомирської області №906/34/18 від 27.04.2018. Копії постанов державного виконавця направлено на адресу боржника до виконання.

В ході виконавчого провадження виконавцем вчинено дії, в результаті яких встановлено, що:

- у боржника відсутні грошові кошти, що знаходяться на відкритих рахунках у банківських установах, та будь-які інші джерела отримання доходів;

- за повідомленням Державної фіскальної служби України та Пенсійного фонду України, інформація стосовно боржника відсутня.

Також виконавець вказує, що нерухомого та рухомого майна за боржником не зареєстровано.

Згідно з інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану міста Житомира від 17.07.2018, Рачок О.В перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, актовий запис № 2232 від 28.10.1995.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за дружиною боржника - ОСОБА_3, зареєстровано на праві власності житловий будинок загальною площею 59,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Зсилаючись на ч.5,6 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження", ст. 52 ЦК України, ст. 60, 70 СК України, ст. 335 ГПК України, виконавець вважає, що житловий будинок загальною площею 59,7 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, являється спільною сумісною власністю подружжя, тому є всі підстави визначити, що боржнпику належить 1/2 його частина.

Відповідно до ст. 18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у ЗУ Про виконавче провадження органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 5 ЗУ Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Згідно ст. 10 ЗУ Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до ч.6 ст. 48 ЗУ Про виконавче провадження , стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідному для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У відповідності до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 73 СК України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

За приписами ч.1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Таким чином, при вирішенні питання про виділення частки боржника у спільній власності подружжя необхідно врахувати докази набуття майна у період шлюбу; визначити питання про можливість поділу майна на випадок, якщо річ є неподільною; встановити чи являється зазначене майно об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується боржником, вказане виконавцем майно було набуте ОСОБА_3 на підставі договору купівлі - продажу № 3272 від 22.06.2011, під час перебування у шлюбі з Рачком О.В.

Однак, згідно п.1.6. умов договору купівлі - продажу № 3272 від 22.06.2011, укладення даного правочину відбулося за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_3, Рачка Олега Васильовича. Житловий будинок набуто ОСОБА_3 за її особисті кошти є і буде особистою власністю ОСОБА_3, відповідно до заяви Рачок Олега Васильовича. Також матеріали справи містять посвідчену та зареєстровану нотаріусом 22.06.2011 заяву №3271, відповідно до якої Рачок О.В. надав згоду своїй дружині купити в особисту приватну власність вищевказаний житловий будинок.

Наведене узгоджується з приписами п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 57, ч.1 ст. 70 СК України, ч. 3,4 ст. 368 ЦК України та підтверджується, крім іншого, Витягом про державну реєстрацію прав №30777601 від 28.07.2011, згідно якого частка ОСОБА_3 у придбаному будинку становить 1/1.

Тобто, нерухоме майно, визнати частку боржника в якому просить державний виконавець, не може бути визнане таким, що належить на праві спільної сумісної власності Рачку О.В та ОСОБА_3, оскільки будинок загальною площею 59.7 кв.м. який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було придбано за особисті кошти ОСОБА_3 та, за погодженням з Рачком О.В., в цілому є її особистою власністю.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення подання про визначення частки майна боржника ФОП Рачка О.В. у нерухомому майні - будинок загальною площею 59.7 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1).

Керуючись ст.ст. 2, 18, 234, 235, 335 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні подання Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 01.11.2018

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу;

2,3 - сторонам (рек.);

4 - Житомирсьському РВДВС ГТУЮ у Житомирській області ( 10014., м.Житомир, вул.Леха Качинського, 12-а)- рек.