Постанова

від 01.11.2018 по справі 911/467/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 листопада 2018 року м. Київ Справа №  911/467/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Чумака Ю. Я. – головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М., здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Приватного підприємства "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 (Гаврилюк О. М. – головуючий, судді Майданевич А. Г., Сулім В. В.) за позовом Приватного підприємства "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" до Приватного підприємства "Компанія "Енерджи" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння Короткий зміст і підстави позовних вимог та заяви про забезпечення позову 1. 07.03.2018 Приватне підприємство "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" (далі – ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя", Підприємство) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Компанія "Енерджи" (далі – ПП "Компанія "Енерджи", Компанія) про витребування у відповідача нерухомого майна, а саме: будівлі офісних виробничо-складських приміщень загальною площею 1691,5кв.м., складського приміщення загальною площею 2267,7кв.м., під'їзного залізничного шляху загальною протяжністю 30п.м., складної бетонно-плитової технологічної площадки загальною площею 8030кв.м., огорожі, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172, вартістю 1500000 грн., з посиланням на статті 328, 331, 387, 388, 1130 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). 2. Позовна заява обґрунтовується набуттям Підприємством права власності на зазначені новостворені об'єкти нерухомості на підставі додаткової угоди №1 від 17.09.2009 до договору про спільну діяльність у будівництві від 16.08.2009 (далі – додаткова угода №1), укладеної між ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя", ПП "Компанія "Енерджи" та Приватним підприємством "Торговельна компанія "Енергія", та невиконанням останнім обов'язку з реєстрації спірного майна за позивачем, внаслідок чого відповідачем безпідставно набуто їх у власність. 3. 28.03.2018 ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення загальною площею 3959,2кв.м., що складаються з будівлі офісно-складських приміщень А площею 1691,5кв.м. та складського приміщення Б площею 2267,7кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172, і належать на праві власності ПП "Компанія "Енерджи", та шляхом заборони Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь які дії, спрямовані на внесення змін до відомостей про вказане нерухоме майно, у тому числі дії, спрямовані на заміну власника цього майна. 4. Зазначена заява обґрунтовується посиланням на те, що згідно з пунктом 1.3 додаткової угоди №1 Приватне підприємство "Торговельна компанія "Енергія" з метою досягнення цілей договору про спільну участь у будівництві від 16.08.2009 (далі – договір про спільну діяльність) погодилося на заміну відповідача третьою особою (Підприємством) з переведенням на таку особу всіх прав та обов'язків за договором про спільну участь, проте зареєстрував право власності на вказані нежитлові приміщення саме відповідач, а 05.03.2018 на територію складів, що належать позивачу, увійшла група осіб з вимогою звільнити нежитлові приміщення, оскільки їх власником є відповідач. Крім того, 23.02.2018 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/23071/17, яким з Компанії стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гінкстон" (далі – ТОВ "Гінкстон") 1214670 грн. заборгованості, відтак на виконання цього рішення суду відповідач може розпорядитись майном, яке вибуло з володіння позивача та на цей час перебуває у відповідача та третіх осіб також у рамках виконавчого провадження. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій 5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2018 (суддя  Грабець С.Ю.) заяву про забезпечення позову задоволено повністю. 6. Ухвала мотивована положеннями статей 73, 74, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та статей 3, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", враховуючи які місцевий суд виходив з доведеності позивачем того, що заходи забезпечення позову нерозривно пов'язані з предметом позову та спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам з метою унеможливлення незаконних спроб осіб вчинити дії щодо майна, направлені на уникнення його повернення у законну власність, а невжиття судом цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. 7. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 ухвалу скасовано повністю та у задоволенні заяви ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" про забезпечення позову в цій справі відмовлено. 8. Постанова обґрунтовується положеннями частини 2 статті 590 ЦК України, статей 7, 12, 33 Закону України "Про іпотеку" та статей 74, 136, 137, 140 ГПК України, з посиланням на які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту з причин недоведеності позивачем намірів відповідача з відчуження або можливого знищення спірного нерухомого майна, тоді як чинне цивільне законодавство гарантує Публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" (далі – ПАТ "ОТП Банк", Банк), як іпотекодержателю цього майна, право на задоволення за рахунок предмету іпотеки виключно його вимог, а не вимог інших кредиторів іпотекодавця (ПП "Компанія "Енерджи"), тобто інший кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці Банку. При цьому в порушення приписів процесуального закону при винесенні ухвали від 30.03.2018 не було вирішено питання зустрічного забезпечення. Короткий зміст вимог касаційної скарги 9. Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати та направити справу на новий розгляд в іншому складі суду. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 10. В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме положень статей 136, 137, 270, 282 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) у зв'язку з прийняттям Господарським судом міста Києва у справі №910/23071/17 рішення від 23.02.2018 про стягнення з ПП "Компанія "Енерджи" на користь ТОВ "Гінкстон" 1214670 грн. заборгованості, треті особи можуть мати майнові претензії на спірні об'єкти нерухомості та реалізувати їх в рамках виконавчого провадження; 2)розгляд апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" відбувся за відсутності уповноваженого представника позивача та при неналежному його повідомленні про дату та час розгляду справи, що позбавило Підприємство на участь в судовому засіданні та надання пояснень по суті апеляційної скарги. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи 11. ПАТ "ОТП Банк" надало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові. Фактичні обставини справи, встановлені судами 12. 16.08.2009 між Приватним підприємством "Торговельна компанія "Енергія" та ПП "Компанія "Енерджи" було укладено договір про спільну діяльність, за умовами пункту 1.1 якого сторони що здійснюють будівництво адміністративно складських приміщень з ваговою, естакаду, будівлі складу, будівлі виробничо-складських приміщень на земельній ділянці, яка знаходиться в селищі міського типу Калинівка, Васильківського району, Київської області по вулиці Залізнична, під №164 за рахунок спільних коштів та зусиль. 13. Відповідно до пунктів 2.2, 2.7, 3.6, 3.8, 6.6 договору про спільну діяльність відповідач зобов'язувався забезпечувати постачання будівельних матеріалів для будівництва об'єктів, зазначених в п. 1.1 договору, власними силами та за власний рахунок. Відповідач здійснюватиме внески у формі: робіт (послуг) по виконанню проекту об'єкту спільної діяльності; майна (матеріальних та нематеріальних активів), будівельних матеріалів, будівельної техніки в повному обсязі на всі потреби по будівництву об'єкта спільної діяльності. Підприємство зобов'язувалося забезпечити виконання будівельно-монтажних та налагоджувальних робіт по будівництву об'єкта спільної діяльності. Зазначені роботи виконуються згідно з графіками робіт, що узгоджені сторонами. Відповідач зобов'язувався розпочати виконання підготовчих та будівельно-монтажних робіт по будівництву об'єкта спільної діяльності у відповідності до погодженого сторонами графіку, але не пізніше ніж протягом одного місяця з дня підписання даного договору та/або не пізніше десяти днів з дня затвердження сторонами проектно-кошторисної документації. Будь-які інші права та обов'язки набуваються шляхом приєднання до договору та/або заміни однієї з сторін в договорі шляхом укладення всіма сторонами додаткової угоди до договору; 14. 17.09.2009 між Приватним підприємством "Торговельна компанія "Енергія", відповідачем та позивачем було укладено додаткову угоду №1 до договору про спільну діяльність, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 якої приватне підприємство "Торговельна компанія "Енергія" та відповідач визнали порушення останнім зобов'язань, передбачених пунктами 2.2, 2.7, 3.6, 3.8 цього договору, зокрема, відповідачем не було розпочато будівельних робіт в погоджені між сторонами строки. Компанія, визнаючи неможливість подальшого виконання зобов'язань за договором та з метою досягнення цілей договору про спільну участь у будівництві, погодилася на заміну її третьою особою з переведенням на таку особу всіх прав та обов'язків за договором про спільну участь у будівництві на підставі пункту 6.6 договору про спільну участь. Приватне підприємство "Торговельна компанія "Енергія" з метою досягнення цілей договору про спільну діяльність, погодилася на заміну відповідача третьою особою з переведенням на таку особу всіх прав та обов'язків за договором про спільну участь у будівництві на підставі пункту 6.6 договору про спільну участь у будівництві. Позивач даною угодою підтверджує своє волевиявлення на заміну ним відповідача в договорі про спільну діяльність з переведенням всіх прав та обов'язків сторони. У зв'язку з відсутністю здійснених відповідачем внесків на підставі договору про спільну участь у будівництві та відсутністю будь-яких фактичних витрат з боку відповідача укладення даної додаткової угоди є безвідплатним. Всі інші умови договору про спільну діяльність залишаються незмінними та є обов'язковими в подальшому для Приватного підприємства "Торговельна компанія "Енергія" та позивача; позивач послався на те, що він набув право власності на об'єкти нерухомості, а саме нежитлові приміщення, загальною площею 3959,2кв.м., що складаються з будівлі офісно-складських приміщень А, площею 1691,5кв.м., та складського приміщення Б, площею 2267,7кв.м., що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вулиця Залізнична, 172. 15. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/23071/17, яке набрало законної сили з 21.03.2018, стягнуто з ПП "Компанія "Енерджи" на користь ТОВ "Гінкстон" 1214670 грн. заборгованості. 16. Відповідач зареєстрував право власності на вищезазначені об'єкти, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. 17. За умовами договору застави (іпотеки) №PL17-125/28-2 від 16.05.2017 передано відповідачем в іпотеку ПАТ "ОТП Банк". Таким чином Банк є іпотекодержателем нерухомого майна, яке відповідачем було передано в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором (загальна сума виданого кредиту становить 13000000 грн.). Позиція Верховного Суду 18. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. 19. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. 20. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення. 21. Згідно з частинами 1, 3, 4, 11 статтею 137 ГПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4)забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. 22. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. 23. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. 24. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 25. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. 26. Отже, з урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). 27. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з доведеності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, та зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги майнового характеру. 28. Проте апеляційний суд правильно зазначив, що позивачем не надано жодних доказів щодо можливого відчуження або знищення вказаного нерухомого майна відповідачем, а саме лише посилання Підприємства на потенційну можливість ухилення Компанії від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. 29. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час пред'явлення позову та подання заяви про забезпечення позову Банк є іпотекодержателем спірного нерухомого майна на підставі договору застави (іпотеки) №PL17-125/28-2 від 16.05.2017, укладеного з ПП "Компанія "Енерджи", а також Банк послався на те, що зобов'язання з повернення кредитних коштів не виконується позичальником (відповідачем), заборгованість якого перед ПАТ "ОТП Банк" станом на 21.02.2018 складає 14149058,15 грн. 30. Згідно з частинами 2, 4 статті 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі. 31. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. 32. Частиною 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. 33. Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. 34. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про безпідставне неврахування судом першої інстанції зазначених норм цивільного законодавства, які гарантують іпотекодержателю пріоритетне право на задоволення за рахунок предмету іпотеки виключно його вимог, а не вимог інших кредиторів іпотекодавця, тобто інший кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці Банку. 35. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції лише формально зазначив, що з наведених у заяві про забезпечення позову обставин вбачається ймовірність ускладнення виконання рішення у даній справі в разі задоволення позову, проте належним чином не обґрунтував, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду та не здійснив належної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін. Непослідовність позиції місцевого господарського суду вбачається з того, що ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2018 було відмовлено позивачу у задоволенні первісної заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти дії стосовно нього, яка (заява) обґрунтовувалася майже тими ж мотивами, що і наступна заява Підприємства від 28.03.2018, за винятком посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2018 у справі №910/23071/17. 36. Натомість судом апеляційної інстанції не встановлено на підставі відповідних доказів обставин щодо реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) Компанією (іпотекодавцем) чи вчинення іпотекодержателем підготовчих дій з його реалізації. Тобто позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову. 37. Крім того, в порушення приписів частини 6 статті 140 ГПК України при винесенні судом першої інстанції ухвали від 30.03.2018 не було вирішено питання зустрічного забезпечення. 38. Отже, суд апеляційної інстанції, зазначивши, що в розумінні статті 136 ГПК України заява про забезпечення позову не є ефективним захистом порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову. 39. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги. 40. Касаційна інстанція відхиляє безпідставні доводи скаржника про те, що у зв'язку з прийняттям Господарським судом міста Києва у справі №910/23071/17 рішення від 23.02.2018 про стягнення з ПП "Компанія "Енерджи" на користь ТОВ "Гінкстон" 1214670 грн. заборгованості, треті особи можуть мати майнові претензії на спірні об'єкти нерухомості та реалізувати їх в рамках виконавчого провадження, оскільки, по-перше, з мотивів, викладених у пунктах 29-34 цієї постанови, ТОВ "Гінкстон", як і будь-який інший кредитор, не зможе задовольнити свої вимоги за рахунок спірного нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці Банку. По-друге, підтвердженням цього є наявна у справі копія постанови про арешт коштів боржника від 16.04.2018, виданої на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.03.2018 у справі №910/23071/17, та з якої вбачається обмеження дії арешту виключно грошовими коштами ПП "Компанія "Енерджи", які розміщені на банківських рахунках відповідача. 31. Колегія суддів не приймає до уваги бездоказові твердження позивача про те, що розгляд апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" відбувся за відсутності уповноваженого представника позивача та при неналежному його повідомленні про дату та час розгляду справи, що позбавило Підприємство на участь в судовому засіданні та надання пояснень по суті апеляційної скарги, оскільки з матеріалів справи вбачається надсилання апеляційним судом ухвал за адресою ПП "Будівельний центр ХХІ Сторіччя": 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, будинок 17, зазначеною ним же в позовній заяві та заяві про забезпечення позову від 28.03.2018, та яка (адреса) відповідає місцезнаходженню позивача, вказаному в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.  У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. 32. Разом з тим, колегія суддів погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами третьої особи, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 33. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 34. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку апеляційного суду про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. 35. Відтак касаційна інстанція дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови. Щодо судових витрат 36. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника. Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Приватного підприємства "Будівельний центр ХХІ Сторіччя" залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі №911/467/18 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя                                                                Ю. Я.   Чумак Судді                                                                                      Т. Б.   Дроботова                                                                                                К. М.   Пільков