Рішення

від 17.12.2008 по справі 2-277/2008

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2- 277/2008

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 грудня 2008 року     м.  Галич

Галицький районний суд,  Івано-Франківської області в складі:

головуючого   судді     - Мельника І.І.

секретаря     - Матейко О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Галичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод на межі належного господарства,  -

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом і просить зобов"язати відповідача ОСОБА_23різати на межі їхніх господарств 7 дерев.

В судовому засіданні позивач та його представник,  син ОСОБА_4,  позов підтримали. При цьому ОСОБА_4 суду пояснив,  що його батьки проживають ІНФОРМАЦІЯ_1. По сусідству з ними проживає відповідач ОСОБА_2.

На межі їхніх господарств росте 7 (сім) багаторічних дерев,  з яких одне дерево дуб,  а решта ясени. Дерева належать відповідачу. В даний час ці дерева є аварійними,  хворіють і представляють явну небезпеку для життя та здоров'я батьків та їхньому майну. При сильному пориві вітру чи бурі,  дерева можуть пошкодити житловий будинок та господарські будівлі,  створюючи тінь,  перешкоджають використанню земельної ділянки за призначенням.

Починаючи з 1998 року,  позивач неодноразово звертався до Залукв'янської сільської ради з усними та письмовими заявами про зобов'язання відповідача зрізати дерева,  які ростуть на межі.

Екологічна інспекція в Галицькому районі згідно припису начальника цієї інспекції від 25.01.2002 року щодо спилювання семи дерев не заперечила. Рішенням п'ятої сесії Залукв'янської сільської ради від 17.05.2007 року відповідача було зобов'язано зрізати старі аварійні дерева,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_3 ще у листопаді 2007 року.

Однак,  до цього часу відповідач рішення сесії сільської ради не виконав,  добровільно зрізувати дерева не бажає.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав і суду пояснив,  що позивач посилається на недостовірні факти та документи. Дерева,  на які вказує позивач ростуть не на межі господарств,  а на земельній ділянці відповідача. На сесію,  де було прийнято рішення про спилювання дерев,  його не запрошували,  думки його ніхто не питав,  саме рішення йому не надали для ознайомлення. Також прийняте це рішення було без погодження з управлінням охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області. Ці дерева ростуть давно і вони були посаджені ще до того,  як позивач розпочинав будівництво житлового будинку. В даний час ці дерева служать межовими знаками між господврствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не можуть бути ліквідовані.

Вважає,  що необхідності спилювати повністю дерева немає потреби,  а щодо підрізання окремих гілок із сторони господарства позивача,  відповідач не заперечує. В позові просив відмовити.

Допитаний в якості свідка начальник юридичного відділу управління земельних ресурсів в Галицькому районі ОСОБА_5 суду пояснив,  що згідно вимог земельного законодавства власники земельних ділянок повинні дотримуватись правил добросусідства,  завдавати один одному якнайменше незручностей,  використовувати земельні ділянки за їх цільовим призначенням.  Вважає,  що в ситуації,  яка склалася,  сторонам доцільно вирішити спір мирним шляхом,  деякі дерева на межі слід спиляти,  а в деяких достатньо обрізати гілки крони дерев,  щоб якнайменше затінювали сусідню земельну ділянку.

Допитаний як свідок,  сільський голова с Залуква ОСОБА_6 суду пояснив,  що спір між сторонами з приводу дерев,  які ростуть на межі їхніх господарств,  триває давно,  приблизно з початку 1990-х років. В 1998 році під час буревію частина стовбура дуба,  який найближче росте до житлового будинку позивача,  була зламана та впала на дах будинку. Після цього на вимогу ОСОБА_3 на місце була направлена комісія сільської ради,  за висновком якої ОСОБА_2 було запропоновано добровільно спиляти дерева,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_3

Рішенням п'ятої сесії Залукв'янської сільської ради від 17.05.2007 року відповідача було зобов'язано зрізати старі аварійні дерева,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_3

B.C. ще в листопаді 2007 року. Однак,  до цього часу ОСОБА_2 дерев не зрізав,  спір між сторонами триває й досі.

Інспектор державного архітектурно-будівельного контролю в Галицькому районі ОСОБА_7,  будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка пояснив,  що згідно діючих будівельних норм і правил дерева повинні висаджуватись від межі сусідньої ділянки на відстані не менше як 3 м.  Сусід не має права висадити дерево на межі земельної ділянки без згоди іншого сусіда. Ті дерева,  які вже ростуть ближче вказаної відстані,  не повинні створювати власнику сусідньої земельної ділянки незручностей в користуванні нею,  затінювати її.

Представник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Івано-Франківській області ОСОБА_8 ,  допитаний в судовому засіданні як свідок,  суду пояснив,  що питання про видалення дерев у населених пунктах регулюється Порядком видалення дерев,  кущів,  газонів і квітників у населених пунктах,  який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 року за № 1045. Згідно зазначеного Порядку... видалення зелених насаджень на території населенного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу міської,  селищної,  сільської ради на підставі ордера,  який видається цим же органом після складання акта обстеження зелених насаджень,  що підлягають видаленню. В даному випадку такий порядок було порушено,  ордер на видалення дерев Залукв'янською сільською радою не видавався.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників,  свідків,  а також дослідивши надані сторонами та зібрані судом докази суд приходить до висновку,  що позов слід задовольнити частково.

Судом встановлено,  що сторонни проживають по сусідству в с.  Залуква Галицького району. На межі їхніх господарств росте 7 (сім) багаторічних дерев,  з яких одне дерево дуб,  а решта ясени. Дерева належать відповідачу,  чого не заперечує позивач,  який стверджує,  що в даний час ці дерева є аварійними,  хворіють і представляють явну небезпеку для життя та здоров'я його та членів його сім',  а також його майну. При сильному пориві вітру чи бурі,  дерева можуть пошкодити житловий будинок та господарські будівлі,  створюють тінь на його земельній ділянці.

Починаючи з 1998 року,  позивач неодноразово звертався до Залукв'янської сільської ради з усними та письмовими заявами про зобов'язання відповідача зрізати дерева,  які ростуть на межі.

Екологічна інспекція в Галицькому районі згідно припису начальника цієї інспекції від 25.01.2002 року щодо спилювання семи дерев не заперечила.

З копії рішення п'ятої сесії Залукв'янської сільської ради від 17.05.2007 року вбачається,  що відповідача   було  зобов'язано  зрізати старі аварійні дерева,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_3 ще у листопаді 2007 року. На підставі вищезазначеного рішення сесії комісією від 22.05.2007 року було складено акт вибраковки дерев і всі дерева,  які ростуть на межі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (7 дерев) підлягають видаленню ОСОБА_2,  як такі,  що перебувають в аварійному стані.

Однак,  до цього часу відповідач рішення сесії сільської ради не виконав,  добровільно зрізувати дерева не бажає.

Відповідно до  ст. 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення,  при яких власникам,  землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення,  задимлення,  неприємні запахи,  шумове забруднення тощо). Статтею 105 цього кодексу передбачено,  що у випадку проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів,  які проникають із сусідньої земельної ділянки,  якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те,  що дерева служать межовими знаками між господврствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і не можуть бути ліквідовані через неможливість їх заміни іншими межовими знаками. Про те,  що сім спірних дерев ростуть саме на земельній ділянці ОСОБА_2,  не заперечує представник останнього,  а також сам позивач,  стверджуючи про це в позовній заяві. Тому суд вважає,  що застосування в даному випадку правил,  передбачених  ст.  109 Земельного кодексу України є неможливим.

Разом з тим,  з повторного акту обстеження земельних ділянок сторін від 06 червня 2008 року та додатків до нього вбачається,  що частина дерев представляє можливу загрозу при складних погодніх умовах (буревій,  смерч),  здоров’ю та життю,  майну ОСОБА_3 При поривах вітру можлива шкода житловому будинку,  огорожі як ОСОБА_3 так і ОСОБА_2

Як зазначено в додатку до цього акта,  еколого-морфологічному опису дерев,  що ростуть на межі (близько від межі) господарств ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  складеним членом комісії,  начальником наукового відділу Галицького національного природного парку ОСОБА_9,  видаленню (спилюванню) підлягають два ясені,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_3 (ясен № 3 та ясен № 4). В інших деревах слід провести санітарну чистку та підрізання нижніх гілок  з боку господарства ОСОБА_3

Суд вважає,  що з наведеним вище висновком слід погодитись і позов задовольнити частково.

На підставі вищевикладеного,   ст.  ст.  103,  105,  109   Земельного кодексу України,   ст.  ст.  1163,  1164 ЦК України,  керуючись  ст.   ст.  209,  213-215,  223 ЦПК України,  суд,  -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 спиляти два ясені,  які ростуть на межі з господарством ОСОБА_1 (ясен № 3 та ясен № 4 згідно висновку еколого-морфологічного опису дерев),  а також: відпиляти північну частину стовбура груші в місці розгалуження та провести санітарну чистку всього дерева (груша № 0),  провести підрізання нижніх гілок дерева дуб звичайний (№1),  ясеня №2,  ясеня №5,  ясеня № 6 та ясеня № 7 з боку господарства ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги через Галицький районний суд.