Рішення

від 24.10.2018 по справі 826/5663/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 24 жовтня 2018 року                      №826/5663/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко,  Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві до державного підприємства «Укррезерв», про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку, В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач, контролюючий орган) з позовом до державного підприємства «Укррезерв» (далі – відповідач, ДП «Укррезерв»), про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку у розмірі 11 744 229,87 грн. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 року залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаної ухвали ВАСУ, при вирішенні справи судам необхідно з'ясувати чи відповідає відповідач ознакам органу до якого орган податкової служби має право звернутись з позовною заявою про стягнення податкового боргу державного підприємства та, перевірити дотримання податковим органом процедури стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, яка передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, та інших умов з наявністю яких пов'язується можливість подання  позову про звернення стягнення на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2017 прийнято адміністративну справу №826/5663/13-а до провадження суддею Шрамко Ю.Т. та призначено до судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачу підконтрольне державне підприємство «Ресурспостач», а за останнім утворилась податкова заборгованість у сумі 11  744 229,87 грн. Так, оскільки, на думку позивача, підприємство боржника (ДП «Ресурспостач») підконтрольне відповідачу, а податковий борг не сплачено за наслідком надіслання податкової вимоги, позивач просить суд стягнути з останнього вказану податкову заборгованість. У судовому засіданні 09.11.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення, та просив задовольнити позов у повному обсязі. Відповідач у призначене судове засідання явку своїх представників не забезпечив, заперечень проти позову не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (Т.1, арк. 106). Крім того, судом допущено заміну неналежного позивача на належного, а саме: Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві, відповідач, контролюючий орган). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), у редакції, яка діяла на час вчинення відповідної процесуальної дії, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи положення частини 6 статті 128 КАС України, беручи до уваги, що прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09.11.2017, суд ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження. Разом з тим, 15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції. Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, державне підприємство «Укррезерв» зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, 18.02.1992 року, код ЄДРПОУ: 13677856 (Т.1, арк. 34-35). Державне підприємство «Ресурспостач» зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, 02.02.2006 року, код ЄДРПОУ: 34002592 (Т.1, арк. 36-38). Відтак, суд звертає увагу, що державне підприємство «Укррезерв» та державне підприємство «Ресурспостач» є окремими юридичними особами.  Крім того, державне підприємство «Укррезерв» не є засновником та/або органом управління державного підприємства «Ресурспостач» щодо якого обліковується податкова заборгованість у сумі 11 744 229,87 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи витягів. Також, у матеріалах справи відсутні належні докази, а саме: установчі документи, витяги, які підтверджують відповідальність державного підприємства «Укррезерв», до якого позивається контролюючий орган, за борги державного підприємства «Ресурспостач». Станом на 02.02.2013 року у державного підприємства «Ресурспостач» наявна податкова заборгованість у сумі 11 744 229,87 грн., яка складається з заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561 973,27 грн. та 11 182 256,60 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу (Т.1, арк. 10). Так, контролюючим органом вживались заходи для погашення державним підприємством «Ресурспостач» податкового боргу, а саме: надіслано податкові вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу (Т.1, арк. 25-26). 21.12.2012 року позивачем направлено подання до Державного комітету України з Державного матеріального резерву про прийняття рішення щодо погашення податкового боргу державного підприємства «Ресурспостач», відповіді на яке у встановлений законом строк не отримано (Т.1, арк. 24). Таким чином, оскільки державне підприємство «Укррезерв» за доводами контролюючого органу є засновником державного підприємства «Ресурспостач», ним подано позов про стягнення податкового боргу державного підприємства «Ресурспостач» з державного підприємства «Укррезерв», у порядку статті 96 Податкового кодексу України. Враховуючи вищеописані аргументи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення прав позивача з боку відповідача, що підтверджується нижчевикладеним.   Спірні правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), Законом України «Про заставу» від 02.10.1992 року № 2654-XII (далі - Закон України «Про заставу»), Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 07.07.1999 року № 847-XIV, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Стаття 95 Податкового кодексу України передбачає, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 30.10.2009 року контролюючим органом виставлено ДП «Ресурспостач» податкову вимогу №1/10343 у сумі 30  964,07 грн. та податкову вимогу від 18.01.2010 року №2/376 у сумі 31  304,07 грн. з земельного податку (код платежу 14010100) (Т.1, арк. 25). Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. У силу пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 96 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Згідно з пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення. Відтак, суд зазначає, що приписи наведеного правового положення передбачають наявність двох альтернативних підстав звернення контролюючого органу з поданням до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, який має податкову заборгованість, а саме: якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або ж у разі відсутності у такого платника податків майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено. Так, ДП «Ресурспостач» належить до сфери управління Державного агентства резерву України, а майно ДП «Ресурспостач» входить до системи державного резерву (Т.1, арк. 110-114). Згідно з абзацом 5 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу. Так, відповідно до підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу». Згідно положень статті 4 Закону України «Про заставу», предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації. Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», не підлягають приватизації запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву. Отже, ДП «Ресурспостач» є державним підприємством, майно якого, відповідно до законодавства України, не може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а отже на нього розповсюджується дія приписів статті 96 ПК України. Згідно із пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 року (набрала законної сили 27.11.2015 року) у справі №826/20881/15 встановлено, що відповідачем було надано відповідь на подання податкового органу від 21.12.2012 року №29153/10/19-120, в якій підтверджено належність ДП «Ресурспостач» до сфери управління Державного агентства резерву України, повідомлено про те, що оскільки ДП «Ресурспостач» входить до системи державного резерву України, його майно не підлягає приватизації та іншим видам відчуження, та зазначено про звернення відповідача до Міністерства юстиції України з проханням роз'яснити можливість застосування до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації, процедури досудової санації. Виходячи з аналізу змісту вказаного листа відповідача в контексті наведеного правового положення пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, суд вважає, що своєю відповіддю Державне агентство резерву України фактично відмовило позивачу у задоволенні його вимог про прийняття передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України рішень. Разом з тим, суд вважає, що позивачем належним чином не доведена наявність податкової заборгованості перед органами податкової служби саме у ДП «Укррезерв» або підстав, за якими відповідач має сплачувати податкову заборгованість ДП «Ресурспостач». Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не відповідає ознакам органу до якого орган податкової служби має право звернутись з позовною заявою про стягнення податкового боргу з державного підприємства. Крім того, суд звертає увагу, що Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02.10.2012 року у справі №2а-14564/09/2670, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, задовольнив позов Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України. Стягнув з Державного підприємства «Ресурспостач» на користь державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 11  182 256,60 грн. (Т.1, арк. 124-127). Також, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.10.2015 року у справі №826/20881/15, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, задовольнив позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнув з розрахункових рахунків Державного агентства резерву України на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову заборгованість державного підприємства «Ресурспостач» у вигляді штрафу в розмірі 11 182 256,60 грн. (Т.1, арк. 141-144). Однак, сума податкового боргу, заявлена податковим органом до стягнення, визначена в розмірі 11 744 229,87 грн., яка складається з 11 182 256,60 грн. фінансових санкцій та заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561 973,27 грн. Так, у матеріалах справи відсутні докази існування судового рішення, яким би було вирішено питання про стягнення заборгованості державного підприємства «Ресурспостач» по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561 973,27грн.   Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів правомірності стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку саме з відповідача, а тому, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідно до частини 1  статті 2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Частиною 1  статті 6 КАС України  встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до положень частини 1  статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, для стягнення судових витрат. Керуючись ст.ст.  72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - ВИРІШИВ:            1. У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39561761, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) до державного підприємства «Укррезерв» (код ЄДРПОУ 13677856, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Боженко, буд. 84), про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку - відмовити. 2. Судові витрати стягненню не підлягають. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Суддя          Ю.Т. Шрамко