Постанова

від 06.02.2019 по справі 826/5663/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5663/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Губської О.А.,

Сорочка Є.О.,

за участю

секретаря судового засідання Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року (прийняте в порядку письмового провадження, суддя Шрамко Ю.Т.) у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до державного підприємства "Укррезерв" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Укррезерв", в якому просила стягнути податковий борг з ДП Укррезерв шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків у банку у розмірі 11 744 229,87 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.05.2013 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2017 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається зі змісту мотивувальної частини вказаної ухвали ВАСУ, при вирішенні справи судам необхідно з'ясувати чи відповідає відповідач ознакам органу до якого орган податкової служби має право звернутись з позовною заявою про стягнення податкового боргу державного підприємства та, перевірити дотримання податковим органом процедури стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, яка передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, та інших умов з наявністю яких пов'язується можливість подання позову про звернення стягнення на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває державне підприємство.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідачу підконтрольне державне підприємство Ресурспостач , а за останнім утворилась податкова заборгованість у сумі 11 744 229,87 грн., а, оскільки, підприємство боржника (ДП Ресурспостач ) підконтрольне відповідачу, а податковий борг не сплачено за наслідком надіслання податкової вимоги, необхідно стягнути з останнього вказану податкову заборгованість, а тому рішення суду першої інстанції є незаконним, бо суд не дослідив такі обставини справи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Представником позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявлено клопотання про заміну неналежного позивача, розглянувши доводи якого, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки таке є необґрунтованим та представником позивача не надано жодних доказів на підтвердження доводів, зазначених у заяві про заміну неналежного позивача.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий орган, звертаючись з даним позовом, вказував, що станом на 02.02.2013 у Державного підприємства Ресурспостач наявна податкова заборгованість в сумі 11744229,87 грн., яка складається з заборгованості по земельному податку з юридичних осіб в сумі 561973,27 грн. та 11182256,60 грн. фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно з рішенням керівника Департаменту САТ ДПА України від 22.09.2009 №000199.

Податковим органом вживались заходи для погашення Державним підприємством Ресурспостач податкового боргу, було надіслано податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу, які позитивного результату не дали.

21.12.2012 податковим органом було направлено подання до Державного комітету України з Державного матеріального резерву про прийняття рішення щодо погашення податкового боргу Державного підприємства Ресурспостач , відповіді на яке у вставлений законом строк не отримано.

Оскільки державне підприємство Укррезерв за доводами податкового органу є засновником державного підприємства Ресурспостач , ним подано даний позов про стягнення податкового боргу державного підприємства Ресурспостач з державного підприємства Укррезерв у порядку статті 96 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з даним позовом до суду) закріплено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Стаття 95 Податкового кодексу України передбачає, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, 30.10.2009 контролюючим органом виставлено ДП Ресурспостач податкову вимогу №1/10343 у сумі 30 964,07 грн. та податкову вимогу від 18.01.2010 №2/376 у сумі 31 304,07 грн. з земельного податку (код платежу 14010100).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

У силу пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 96 Податкового кодексу України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

Згідно з пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття відповідного рішення.

Відтак, суд зазначає, що приписи наведеного правового положення передбачають наявність двох альтернативних підстав звернення контролюючого органу з поданням до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, який має податкову заборгованість, а саме: якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або ж у разі відсутності у такого платника податків майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Згідно з абзацом 5 пункту 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 Податкового кодексу України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України Про заставу .

Згідно положень статті 4 Закону України Про заставу , предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , не підлягають приватизації запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, а також підприємства, установи і організації та інші об'єкти, що входять до системи державного резерву.

Отже, ДП Ресурспостач є державним підприємством, майно якого, відповідно до законодавства України, не може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а отже на нього розповсюджується дія приписів статті 96 ПК України.

Згідно із пунктом 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 року (набрала законної сили 27.11.2015 року) у справі №826/20881/15 встановлено, що відповідачем було надано відповідь на подання податкового органу від 21.12.2012 року №29153/10/19-120, в якій підтверджено належність ДП Ресурспостач до сфери управління Державного агентства резерву України , повідомлено про те, що оскільки ДП Ресурспостач входить до системи державного резерву України, його майно не підлягає приватизації та іншим видам відчуження, та зазначено про звернення відповідача до Міністерства юстиції України з проханням роз'яснити можливість застосування до об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації, процедури досудової санації.

Виходячи з аналізу змісту вказаного листа відповідача в контексті наведеного правового положення пункту 96.3 статті 96 Податкового кодексу України, суд вважає, що своєю відповіддю Державне агентство резерву України фактично відмовило позивачу у задоволенні його вимог про прийняття передбачених пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України рішень.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, державне підприємство Укррезерв зареєстроване Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, 18.02.1992, код ЄДРПОУ: 13677856.

Державне підприємство Ресурспостач зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, як суб'єкт підприємницької діяльності, 02.02.2006 року, код ЄДРПОУ: 34002592.

Відтак, суд звертає увагу, що державне підприємство Укррезерв та державне підприємство Ресурспостач є окремими юридичними особами. Крім того, державне підприємство Укррезерв не є засновником та/або органом управління державного підприємства Ресурспостач щодо якого обліковується податкова заборгованість у сумі 11 744 229,87 грн., що вбачається з наявних у матеріалах справи витягів.

Також, у матеріалах справи відсутні належні докази, а саме: установчі документи, витяги, які підтверджують відповідальність державного підприємства Укррезерв , до якого позивається контролюючий орган, за борги державного підприємства Ресурспостач .

Також, колегія суддів звертає увагу, що засновником ДП Ресурспостач є Державне агентство резерву України (код ЄДРПОУ 37472392).

Враховуючи вищеописані аргументи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність порушення прав позивача з боку відповідача - державного підприємства Укррезерв .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем належним чином не доведена наявність податкової заборгованості перед органами податкової служби саме у відповідача у даній справі - ДП Укррезерв або підстав, за якими відповідач має сплачувати податкову заборгованість ДП Ресурспостач .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не відповідає ознакам органу до якого орган податкової служби має право звернутись з позовною заявою про стягнення податкового боргу з державного підприємства.

Крім того, суд звертає увагу, що Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02.10.2012 року у справі №2а-14564/09/2670, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, задовольнив позов Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України. Стягнув з Державного підприємства Ресурспостач на користь державного бюджету України фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 11 182 256,60 грн.

Також, Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 06.10.2015 у справі №826/20881/15, яка набрала законної сили у встановленому законом порядку, задовольнив позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнув з розрахункових рахунків Державного агентства резерву України на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову заборгованість державного підприємства Ресурспостач у вигляді штрафу в розмірі 11 182 256,60 грн.

Однак, сума податкового боргу, заявлена податковим органом до стягнення, визначена в розмірі 11 744 229,87 грн., яка складається з 11 182 256,60 грн. фінансових санкцій та заборгованості по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561 973,27 грн.

Так, у матеріалах справи відсутні докази існування судового рішення , яким би було вирішено питання про стягнення заборгованості державного підприємства Ресурспостач по земельному податку з юридичних осіб у сумі 561 973,27грн .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів правомірності стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків у банку саме з відповідача, а тому вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2019 року.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді О.А. Губська

Є.О. Сорочко