Постанова

від 31.10.2018 по справі 686/7178/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Київ

справа №686/7178/17

адміністративне провадження №К/9901/38813/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуЧернівецької митниці ДФС на постановуВінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (колегія суддів: Л.М. Біла, В.М. Гонтарюк, Л.С. Граб) у справі № 686/7178/17 за позовомОСОБА_2 доЧернівецької митниці ДФС проскасування постанови у справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом, у якому просив скасувати постанову начальника Чернівецької митниці ДФС Салагора Миколи Михайловича у справі про порушення митних правил №0314/408020018/17. Обґрунтовуючи позов вказав, що висновки, які покладені в основу спірної ним постанови побудовані лише на припущеннях, адже в нього не було умислу в поданні завідомо неправдивої інформації до Митниці в частині вартості придбаного підприємством, де він займав посаду керівника, товару. При цьому такий умисел не був встановлений у постанові, а тому не має підстав для визнання його винним у вчиненні адміністративного проступку, який передбачений статтею 485 МК України, у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 18.05.2017 (головуючий суддя - А.П. Бондар) у задоволені позову відмовлено з підстав вчинення позивачем порушення, визначеного Митницею під час надання документів для завершення процедури митного оформлення ввезеного на митну територію України товару. Зокрема судом встановлено, що позивачем для митного оформлення було надано неправдиві відомостей в частині вартості такого товару, що підтверджується документами, які отримані від держави відправника, - Республіка Туреччина.

Натомість суд апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив та скасував постанову начальника Чернівецької митниці Салагора М.М. в справі про порушення митних правил №0314/408020018/17 від 24.03.2017.

Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції визначив дві підстави щодо незаконності постанови Митниці. До першої підстави суд відніс встановлену обставину пропуску Митницею строку на для можливості накладення на позивача адміністративної відповідальності, встановивши, що постанова була складена 24.03.2017, в той час як дії позивача по надання спотворених документів Митниці для завершення процедури митного оформлення ввезеного на митну територію України товару подані 14.12.2015. До другої - про відсутність умислу позивача по наданню неправдивих відомостей в частині вартості такого товару. Сам факт розбіжності у документах, які надані позивачем та в документах, які надані зі сторони Республіки Туреччини, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил, визначених спірною постановою.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вказується на те, що обидві підстави, які визначені судом апеляційної інстанції для прийняття ним рішення щодо незаконності оскаржуваної постанови позивачем у даній справі, є невірними. По-перше, строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за постановою, починається з дня виявлення відповідного порушення, а не як вказано судом, - з дня допущення суб'єктом такого порушення. Тому є невірним висновок суду щодо пропуску строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так як днем виявлення порушення є день отримання Митнецею відомостей від Республіки Туреччини, а саме 30.01.2017, тоді як постанова винесена 24.03.2017. По-друге, судом апеляційної інстанції не було надано належної правової оцінки наявності в діях позивача складу адміністративного проступку, визначеного Митницею, на підставі чого винесена спірна постанова. А саме судом не досліджено розбіжностей в поданих позивачем до Митниці документів із документами, які були отримані від країни відправника товару, - Республіка Туреччина.

Письмових заперечень або відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи й правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 01.12.2015 ТОВ ЕСФАХАН в особі керівника - ОСОБА_2 укладено контракт №01/12/15 з фірмою AKFIL TEKSTIL IC VE DIS TIC LTD STI (Туреччина) на поставку товарів, вказаних згідно інвойсів.

На підставі вищезазначеного контракту 14.12.2015 ТОВ ЕСФАХАН до митного оформлення подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №408040001/2015/017964 та товаросупровідні документи, а саме: інвойс №10703 від 07.12.2015, СМR А №0767755 від 07.12.2015, Сarnet ТІR ХW 76393530 від 07.12.2015, сертифікат про походження товару С №0177787 від 07.12.2015, копію декларації країни підправлення товару №153413001ЕX713171 від 07.12.2015, згідно яких на адресу ТОВ ЕСФАХАН відповідно до контракту №01/12/15 від 01.12.2015, укладеного з турецькою фірмою AKFIL TEKSTIL IC VE DIS TIC LTD STI надійшов товар Пряжа однониткова , вартістю 40 690,57 доларів США (970 880,83 гривень по курсу НБ України станом на 14.12.2015) та Рекламні кольорові каталоги. Всього - 15 шт. вартістю 0,70 доларів США (1 444,73 гривень по курсу НБ України станом на 14.12.2015).

На підставі відомостей, зазначених у ЕМД та товаросупровідних документах, загальна вартість імпортованого товару становить 972325,56 гривень, в зв'язку з чим митним органом нараховано, а суб'єктом сплачено 252804,64 гривень необхідних податків, зборів та платежів.

Особою, якою подано дану ЕМД є ОСОБА_2

Листом ДФС України №1554/7/99-99-20-02-01-17 від 24.01.2017 на адресу Чернівецької митниці ДФС надіслано завірені належним чином копії комп'ютерної роздруківки експортної митної декларації Туреччини №15341300ЕХ713171 від 07.12.2015, інвойс (FATURA) №10703 від 07.12.2015, Сarnet ТІR ХW 76393530 від 07.12.2015 та СМR А №0767755 від 07.12.2015 щодо поставки товарів Пряжа однониткова та Рекламні кольорові каталоги на адресу ТОВ ЕСФАХАН , за результатами вивчення яких встановлено, що в графі №22 копії експортної МД Республіки Туреччина № 15341300ЕХ713171 від 07.12.2015 та в інвойсі (FATURA) №10703 від 07.12. 2015 зазначено фактурну вартість товару саме: 41 791,01 доларів США (997 137,43 гривень по курсу НБ України станом на 14.12.2015).

Вказані обставини слугували підставою для прийняття постанови про порушення митних правил від 24 березня 2017 року № 0314/408020018/17, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 50 194 грн. 71 коп.

Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанцій про незаконність зазначеної постанови передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Згідно із статтею 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 276 МК України платниками мита є: особа, на яку покладається обов'язок дотримання вимог митних режимів, які передбачають звільнення від оподаткування митом, у разі порушення таких вимог; особа, яка використовує товари, митне оформлення яких було здійснено з умовним звільненням від оподаткування, не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям такого звільнення згідно з цим Кодексом, іншими законами України, а також будь-які інші особи, які безпідставно використовують звільнення від оподаткування митом (податкову пільгу).

Положеннями статті 277 МК України передбачено, об'єктами оподаткування митом, серед інших, є товари, митна вартість яких перевищує еквівалент 150 євро, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України підприємствами;

Згідно із приписами пункту 1 частини першої статті 279 МК України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита (у відсотках до встановленої бази оподаткування, стаття 280 МК України), є митна вартість товарів.

З урахуванням цього, слід зазначити, що відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до приписів статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей, необхідних для визначення товару митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як установлено судами і не заперечується сторонами, постановою від 24.03.2017 на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 50 194 грн. 71 коп. База для нарахування вказаної сума була визначне відповідачем, виходячи із встановленої розбіжності вартості придбаного підприємством, де позивач займав посаду керівника, товару, що поставлявся з Туреччини із заявленою до розмитнення митною вартості такого товару. Відповідна інформація була надана Митниці на її запит, листом митних органів Республіки Туреччини, до якого долучені експортні митні декларації, контракт та інвойс, які були підставою для відправки товарів з Туреччини на Україну.

Однак, суд апеляційної інстанції не досліджував зміст вказаного листа та доданих до них документів, що, на думку Верховного Суду, не може слугувати підставою для прийняття рішення щодо незаконності прийнятої Митницею відносно позивача постанови. При цьому суд апеляційної інстанції жодним чином не надав цій обставині правового значення, хоча дані докази були єдиною підставою для прийняття Митницею спірної у даній справі постанови.

Тобто, висновки суду апеляційної інстанції, які покладені в основу прийнятого ним рішення не підтверджуються належними доказами щоб ствердити про відсутність в діях позивача умислу по наданню неправдивих Митниці відомостей, необхідних для визначення митної вартості завезеного підприємством товару, де він займав посаду керівника.

Вказане підтверджується також доводами відповідача, які викладені в касаційній скарзі про те, що передумовою отримання відомостей в країні відправника товару слугували сукупність дій митних органів, які проведені для недопущення факту ухилення декларанта від сплати митних платежів, та як наслідок недобору Держаного бюджету України.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги обставин, на підставі яких Митниця запросила у Республіки Туреччини відповідні відомості щодо товару, документи щодо розмитнення якого були надані позивачем. Відповідним документом, який є в матеріалах справи і підлягає обов'язковому дослідженню, є лист начальника Чернівецької митниці ДФС, що адресований в.о. директора Департаменту аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням (а.с.54-55), де постановлено під сумнів автентичність підписів на контракті та інвойсі, в тому числі, директора іноземного підприємства, що здійснювало поставку товару, які надані позивачем Митниці для розмитнення такого товару.

Вказані дані надсилались в митні органи Республіки Туреччини (а.с.56-59), на які і були отримані Митницею вказаний лист, експортні митні декларації, контракт та інвойс.

Тому, касаційний суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, які вказані в касаційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки наявності в діях позивача складу правопорушення, визначеного відносно нього статтею 485 МК України.

Крім того, як судом першої так і судом апеляційної інстанції не було досліджено питання розрахунків за ввезений товар на територію України, згідно укладеного контракту №01/12/15 та інвойсу. Власне, документом, який підтверджують митну вартість товарів, є саме - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 МК України).

Тобто задля належного розгляду даної справи, суд першої інстанції під час нового розгляду даної справи має витребувати у Митниці справу про порушення позивачем митних правил, так як наявні копії документів, що містяться в матеріалах справи є нечіткими. Оцінці в якій має бути надано: листу отриманого від митних органів Туреччини; договору на підставі якого поставлявся на територію України товар, документи щодо митної вартості якого, на думку Митниці, були умисно спотворені позивачем, шляхом заниження митної вартості товару від його дійсної вартості що задекларована у виїзній декларації в Туреччині; інвойсу, що створений на підставі такого договору та інші супроводжуючі документи, які подавались позивачем брокеру для розмитнення ввезеного підприємством товару на територію України; факту оплати придбаного товару згідно вказаного договору продавцю; процедури розгляду справи про порушення митних правил, в частині належного повідомлення позивача про факт виявлення Митницею допущеного ним правопорушення та час та місце розгляду питання про притягнення її до адміністративної відповідальності.

Натомість касаційний суд, враховуючи позицію Верховного Суду України, яка висловлена постанові від 29.09.2015 (справа №21-1724а15) вважає необґрунтованими доводи позивача, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про відсутність у Митниці повноважень в рамках митного контролю перевіряти числове значення заявленої митної вартості завезеного товару після того, як вона погодилась із такою вартістю під час проведення процедури митного оформленням товару, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (далі - ПК) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, ПДВ, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 ПК у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Крім того, оскаржуване рішення суду касаційної інстанції не відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах Верховного Суду України від 07.112011, 26.06.2012 та 04.07.2013 (справи №№21-223а11, 21-130а12, 21-202а13 відповідно), згідно з якою, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Отже, враховуючи те, що Митницею під час здійснення митного оформлення завезеного товару, заявлена митна вартість не була відкоригована у Верховного Суду не має підстав вважати про допущення Митницею протиправних дій в частині здійснення митного контролю по завезеному товару підприємством, де позивач займав посаду керівника.

Також є помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо пропущення Митницею строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності із застосуванням санкції, що передбачена статтею 485 МК України, оскільки згідно із положеннями частини першої статті 467 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил передбаченого статтею 485 МК України може бути накладено не пізніше через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Отже під час нового розгляду даної справи також слід дослідити питання, коли Митниця виявила факт ймовірного порушення позивачем митних правил, які стали підставою для прийняття в подальшому нею рішення згідно статті 485 МК України.

Згідно з частинами першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецької митниці ДФС задовольнити.

2. Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 18.05.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Хмельницького міськрайонного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду