Справа № 308/7235/18
П О С Т А Н О В А
Іменем України
24 жовтня 2018 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),
суддів: Джуги С.Д. і Собослоя Г.Г.,
за участю секретаря Волощук В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Олійника Романа Богдановича в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2018 року (у складі судді Дергачової Н.В.) за заявою ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про забезпечення позову, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися із заявою про забезпечення позову у червні 2018 р.
Просили заборонити ТОВ ЕКОЛЕНД ПЛЮС (надалі - Товариство) або будь-яким іншим особам використовувати земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, яка знаходиться за адресою урочище Тайня с. Вовкове Ужгородського району на території Середнянської селищної ради для будівництва сміттєпереробного об'єкта (сортування цеху та полігону твердих побутових відходів) до вирішення справи по суті.
На обґрунтування заяви вказали, що звернулися до суду з позовом до Середнянської селищної ради Ужгородського району та Товариства про визнання недійсними рішень Середнянської селищної ради Ужгородського району від 26 червня 2014 р., 22 серпня 2014 р. і договору оренди землі від 29.12.2014 р. Позов умотивований тим, що Середнянська селищна рада Ужгородського району протиправно надала згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди для розміщення сміттєпереробного об'єкту на землях сільськогосподарського призначення, а згодом затвердила вказаний проект землеустрою без прийняття рішень про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Зазначають про імовірність того, що Товариство може в будь-який момент на спірній земельній ділянці розпочати будівельні роботи, а це в подальшому може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2018 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Адвокат Олійник Р.Б. в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просить скасувати цю ухвалу та постановити нове судове рішення про забезпечення позову. Доводить про порушення судом норм процесуального права. Указує, що позивачі належним чином обґрунтували необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони використовувати земельну ділянку для будівництва сміттєпереробного об'єкта (сортування цеху та полігону твердих побутових відходів). Враховуючи, що між сторонами виник спір, а невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, заявники просили заборонити Товариству або будь-яким іншим особам використовувати спірну земельну ділянку на якій заплановано будівництво сміттєпереробного об'єкта (сортування цеху та полігону твердих побутових відходів), що повністю відповідає заявленим позовним вимогам. Указує, що заборона вчинення будь-яких дій щодо спірної земельної ділянки будь-яким іншим особам повністю відповідає нормам процесуального закону.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Товариство просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Узагальнені доводи заперечень зводяться до фактичної відсутності потреби в забезпеченні позову.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами належними та допустимим доказами не доведено суду необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просять застосувати позивачі, позовним вимогам.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції через його відповідність нормам процесуального права та обставинам справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Так, ч.1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною учиняти певні дії (п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Середнянської селищної ради Ужгородського району та Товариства у червні 2018 р.
Просили визнати недійсними:
-рішення Середнянської селищної ради Ужгородського району Про надання дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди від 26 червня 2014 р., яким надано Товариству дозвіл на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди строком на 49 р. загальною площею 10 га земель сільськогосподарського призначення (пасовище) для розміщення сміттєпереробного об'єкту, що знаходиться на території Середнянської селищної ради, с. Вовкове, урочище Тайня , контур № НОМЕР_2;
-рішення Середнянської селищної ради Ужгородського району Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди від 22 серпня 2014 р., яким затверджено Товариству проект землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки на умовах оренди та надано Товариству земельну ділянку в користування на умовах оренди для розміщення сміттєпереробного об'єкту, що знаходить на території Середнянської селищної ради, с. Вовкове, урочище Тайня , контур № НОМЕР_2 на території Середнянської селищної ради;
-договір оренди землі від 29 грудня 2014 р., укладений між Середнянською селищною радою Ужгородського району та Товариством.
На обґрунтування позовних вимог указали, що земельну ділянку Товариству було надано з порушенням відповідних норм матеріального закону, а саме Товариству було надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення не за цільовим призначення, без зміни цільового призначення відповідної земельної ділянки.
Довід апеляційної скарги про те, що позивачі належним чином обґрунтували необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони використовувати спірну земельну ділянку не заслуговує на увагу, оскільки позивачі просять визнати недійсними рішенняСереднянської селищної ради Ужгородського району від 26 червня 2014 р., 22 серпня 2014 р. і договору оренди землі від 29.12.2014 р., однак яким саме чином не вжиття заходів забезпечення позовушляхом заборони використання спірної земельної ділянки з огляду на предмет і підстави позову унеможливить або утруднить майбутнє судове рішення, позивачі так і не довели.
Тобто заявлені позовні вимоги є неспівмірними із тим видом забезпечення, які просили вжити позивачі.
Адже саме співмірність заявлених позовних вимог і заходів забезпечення позову лежить в основі для вжиття чи невжиття заходів забезпечення позову.
Також має ураховуватися відповідність права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Які саме порушення майнових прав позивачів чинить Товариство, для того, щоб у суду було достатньо підстав для вжиття заходів забезпечення позову, заявниками не вказано та не підтверджено належнимиі допустимими доказами. Натомість, ужиття заходів забезпечення позову може завдати значних негативних майнових наслідків, що ставить сторін у нерівне становище та може призвести до дисбалансу взаємних прав і обов'язків у спірних правовідносинах, що є неприпустимим у інституті забезпечення позову.
Відтак, решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагучерез їх необґрунтованість та недоведеність.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів констатує, що судом першої інстанції було постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути взяті до уваги як підстава для скасування оскарженого судового рішення.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу адвоката Олійника Романа Богдановича в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.
2.Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04 липня 2018 року залишити без змін.
3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суд.
4.Повне судове рішення складено 31 жовтня 2018 року.
Судді:
Суд | Закарпатський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2018 |
Оприлюднено | 02.11.2018 |
Номер документу | 77542581 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Закарпатський апеляційний суд
Куштан Б. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні