Ухвала

від 26.10.2018 по справі 522/8682/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/1751/18

Номер справи місцевого суду: 522/8682/18 , 1-кс/522/19451/18

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

представника власника майна адвоката ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_7 та прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2018 року по кримінальному провадженню №220181600000000053від 28.02.2018 року, -

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна та накладено арешт на вилучені, в ході проведення 10.10.2018 обшуку транспортного засобу автомобіля «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 та перебуває у користуванні у громадянина ОСОБА_7 , предмети та речі, а саме на: печатку іноземної компанії «Realtex Trade LP»; печатку іноземної компанії «Combo business s.r.o.»; печатку іноземної компанії «JIANG BIZOE HARDWARE MANUFACTURING CO. LTD»; печатку іноземної компанії «Promo Construction Group Sro»; печатку іноземної компанії «GT Fashion Trade OU». Одночасно оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання в частині накладення арешту на: 157 (сто п`ятдесят сім) купюр, кожна номіналом по 100 (сто) гривень; печатку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 41630528); печатку ТОВ «Кендо-Плюс» (код ЄДРПОУ 42122877); печатку ТОВ «Імекс-Оптіма» (код ЄДРПОУ 41689877); печатку ТОВ «Транс Імпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 41051805); печатку ТОВ «Прайм Фактор» (код ЄДРПОУ 41865121); печатку ТОВ «Венталс» (код ЄДРПОУ 42123865).

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_7 та прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких:

- ОСОБА_7 посилаючись на незаконність ухвали слідчого судді, просить її скасувати та відмовити слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту. Апелянт вказує, що під час розгляду клопотання слідчий суддя належним чином не перевірив та не встановив наявність належних підстав для накладення арешту на печатки іноземних компаній «Realtex Trade LP»; «Combo business s.r.o.»; «JIANG BIZOE HARDWARE MANUFACTURING CO. LTD»; «Promo Construction Group Sro»; «GT Fashion Trade OU», оскільки слідчим не доведено, що діяльність вказаних компаній будь-яким чином має відношення до факту поставки вантажу за договором №180614 від 14.06.2018 року;

- прокурор ОСОБА_6 в апеляційній скарзі також вказуючи на незаконність оскаржуваної ухвали, просить її скасувати та постановити нову про задоволення клопотання слідчого у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує на те, що вилучені в ході обшуку речі, предмети у вигляді печаток підприємств резидентів та нерезидентів мають значення для дослідження обставин використання при вчиненні кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування на ч.1 ст.333 КК України, а обставини кримінального правопорушення містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_7 та просили її задовольнити, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, просив її задовольнити; вивчивши матеріали судового провадження; перевіривши доводи апеляційних скарг та провівши судові дебати; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Вирішуючи питання про можливість розгляду апеляційної скарги в інтересах особи, яка не має в кримінальному провадженні процесуального статусу, апеляційний суд виходить з наступного.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, якими визначені завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

З матеріалів кримінального провадження та апеляційної скарги ОСОБА_7 убачається, що автомобіль «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 перебуває належить ОСОБА_10 та перебуває у користуванні ОСОБА_7 , що не заперечував прокурор.

Таким чином, з урахуванням аналізу норм закону, закріплених в ч.1 ст.174, п.10 ч.1 ст.393 КПК України, ОСОБА_7 є особою, яка може звернутися з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на автомобіль, оскільки він є користувачем цього майна.

Розглядаючи доводи апеляційних скарг про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в провадженні ОВС СВУправління СБУкраїни вОдеській областіперебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220181600000000053від 28.02.2018 року, за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин ОСОБА_11 , приватним шляхом у різних осіб придбав на території України товари військового призначення, а саме генератори різних модифікацій, що встановлюються на танки, зенітні самохідні установки, зенітні ракетні комплекси, БРДМ та БТР, для подальшого вивезення з України в Іран та Афганістан з порушенням встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають експортному контролю.

В подальшому, ОСОБА_12 домовився із громадянином України ОСОБА_7 , щодо використання в якості відправника вантажу українського підприємства: ТОВ «Расвіт Трейд» (код ЄДРПОУ 40640610 юридична адреса: м. Одеса, вул. Кибальчича, 27 місце проживання ОСОБА_7 і ОСОБА_10 , директор дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_10 ).

З метою прикриття фактичного джерела походження вантажу та підготовки пакету документів для митного оформлення, при невстановлених слідством обставинах було виготовлено договір поставки №180614 від 14.06.2018 року між ТОВ «Расвіт Трейд» та ТОВ «Квотерс» (код ЄДРПОУ 41747086, м. Запоріжжя), яке має ознаки фіктивності, фігурує у кримінальних провадженнях за ч.3 ст.191, ч.2 ст.205, ч.1 ст.358 КК України та використовується для виведення у тіньовий обіг і привласнення грошових коштів державних підприємств. Предметом договору були повітряні поршневі компресори, бувші у використанні та генератори автомобільні, загального призначення, що були у вжитку, не для промислового виробництва.

22.06.2018 року на території паромної переправи Чорноморського морського порту в зоні діяльності митного поста «Чорноморський» Одеської митниці ДФС, співробітниками митниці, спільно із співробітниками СБУ та спеціалістом, здійснено переогляд напівпричепу з державним реєстраційним номером 21А76610, в якому згідно з митною декларацією декларації №UA500090/2018/004049 переміщувались повітряні поршневі компресори, частково розібрані, бувші у використанні, для цивільного використання 5 шт. та генератори до автотранспортних засобів, загального призначення, бувші у використанні, для цивільного використання, не військового призначення та не для створення будь-якого озброєння, 43 шт.

За результатами проведеного переогляду та згідно висновків спеціаліста і Міністерства оборони України встановлено, що у напівпричепі окрім зазначених компресорів, фактично переміщувались: генератори Г731, Г-132, Г-290 та їх модифікації, що є складовими частинами озброєння та військової техніки (у тому числі: танків типу ПТ-76, Т-54, бронетранспортерів типу БТР-60, БТР-70, БТР-80, броньованих розвідувально-дозорних машин типу БРДМ-2, легких багатоцільових гусеничних транспортерах-тягачах типу МТ-ЛБ їх модифікацій та машин на їх базі), а також складовими частинами дизельних двигунів та дизель-генераторів бойових кораблів, катерів та суден. Зазначені вироби, за своїми ознаками відповідають підпозиціям ML6.a, ML6.b та ML9.a Списку товарів військового призначення, зазначених у постанові КМУ від 20.11.2003 року №807 (зі змінами) та підлягають державному експортному контролю.

Відповідно до поданих товаросупровідних документів, відправником вказаного вантажу виступало ТОВ «Расвіт Трейд», а одержувачем Sharkati Tojarati Yaji Abdulwahb Hakmal Ltd. (Karya Majborabad, Zaranj, Nemroz, Afghanistan), а згідно Carnet Tir перевезення здійснювалось у Іран. Брокер ФОП ОСОБА_13 .

Згідно відповіді ДСЕКУ №2782/30-18 від 01.08.2018 року, ТОВ «Расвіт Трейд» та ФОП ОСОБА_13 не зареєстровані як суб`єкти здійснення міжнародних передач товарів та не звертались з приводу отримання дозвільних документів.

10.10.2018 року, у період часу з 10 год. 40 хв. по 11 год. 30 хв., слідчим відділом Управління СБ України в Одеській області, на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2018 року, проведено обшук автомобіля «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 та перебуває у користуванні у громадянина ОСОБА_7

11.10.2018 року старший слідчий в ОВССВ УСБУкраїни вОдеській області ОСОБА_9 ,за погодженнямз прокуроромвідділу прокурориОдеської області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на майно вилучене під час проведення обшуку 10.10.2018 року.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що зазначене майно відповідає критеріям визначеним ст. 170 КПК України, оскільки вилучені в ході обшуку речі та предмети мають значення для дослідження обставин використання при вчинені кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування за ч.1 ст.333 КК України, а також можуть свідчити про вчинення інших правопорушень.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини на які посилається слідчий, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно фактично відповідає вимогам ст.171 КПК України та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

При розгляді клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, пославшись на вимоги ст.ст. 167, 170 КПК України, частково задовольнив клопотання, наклавши арешт на тимчасово вилучене майно печатки іноземних компаній «Realtex Trade LP»; «Combo business s.r.o.»; «JIANG BIZOE HARDWARE MANUFACTURING CO. LTD»; «Promo Construction Group Sro»; «GT Fashion Trade OU», як на таке, що мають бути збережені для проведення подальших слідчих дій у кримінальному провадженні, для чого слідчий, прокурор, відповідно до ст. 170 ч. 1 КПК України, повинні вжити необхідних заходів, а обставини кримінального провадження містять достатні підстави вважати, що без вилучення і арешту у встановленому законом порядку перелічених речей, предметів, вони можуть бути приховані для унеможливлення їх використання в якості речових доказів у кримінальному провадженні.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками слідчого судді і вважає, що майно, яке було вилучено під час обшуку підлягало арешту, з урахуванням його відповідності критеріям ст.ст.167, 170 КПК України, а також необхідності на даній стадії досудового розслідування перевірки версії щодо можливого факту використання вказаних печаток іноземних компаній для вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, а тому на даній стадії досудового розслідування може бути речовими доказами.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту про те, що в ухвалі слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2018 року про надання дозволу на обшук, не була дана згода на вилучення вказаних речей, оскільки резолютивна частина зазначеної ухвали містить посилання, що вилученню підлягають, крім іншого, в тому числі і печатки іноземних компаній, які використовувалися для незаконної діяльності та можуть бути доказами до даному кримінальному провадженню. При цьому, апеляційний суд вважає, що належність вилучених печаток іноземних компаній, як доказів до кримінального провадження потребує перевірки під час досудового розслідування, яке розпочато 28.02.2018 року, а вказані предмети були вилучені тільки 10.10.2018 року.

При цьому, підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для інших осіб, апеляційним судом також не встановлено та апелянтом ОСОБА_7 не доведено.

Так, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_7 не надав суду жодного доказу на підтвердження законності перебування в його розпорядженні печаток іноземних компаній, в тому числі і документів, які б підтверджували його відношення, як власника, або представника до вказаних юридичних осіб.

Таким чином, вказані обставини, зокрема факт вилучення у ОСОБА_7 печаток іноземних компаній, щодо походження яких та обставин перебування у нього він не надав апеляційному суду раціонального пояснення та доказів щодо законного володіння вказаними речами, з урахуванням фабули кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.333 КК України, обставинами якого є дослідження факту порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, на думку апеляційного суду, на даній стадії досудового розслідування обґрунтовують необхідність накладення арешту на вказані речі.

При цьому, апеляційний суд враховує, що питання про доцільність подальшого арешту на вказані речі буде перевірена на стадії досудового розслідування на протязі нетривалого часу про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а ОСОБА_7 , або власник чи законний володілець цих речей вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України, у разі надання останніми належних доказів щодо законності володіння вказаним майном, та якщо ці речі не були використані як засоби вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КПК України.

Разом із тим, апеляційний суд перевіряючи рішення слідчого судді районного суду в частині відмови накладення арешту на: печатки ТОВ «ВПГ Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 41630528); ТОВ «Кендо-Плюс» (код ЄДРПОУ 42122877); ТОВ «Імекс-Оптіма» (код ЄДРПОУ 41689877); ТОВ «Транс Імпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 41051805); ТОВ «Прайм Фактор» (код ЄДРПОУ 41865121); ТОВ «Венталс» (код ЄДРПОУ 42123865), вважає, що рішення слідчого судді в цій частині не відповідаєнормам КПК України, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя вправі відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна , якщо особа, яка його подала не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч.1 ст.170 КПК України.

Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно дост.94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Однак, апеляційним судом встановлено, що задовольняючи клопотання слідчого часткового, слідчий суддя, всупереч загальним засадам кримінального процесуального закону, зокрема ст.ст. 8,9 КПК України та практиці Європейського Суду з прав людини, жодним чином не мотивував свого рішення щодо відмови в накладенні арешту на частину майна, зокрема печаток юридичних осіб, які зареєстровані на території України, перелік якого зазначений в клопотанні слідчого, що є однією з підстав для скасування ухвали слідчого судді.

Апеляційним судом встановлено, що клопотання слідчого та обставини на які посилається слідчий, як на обґрунтування необхідності накладення арешту на майно фактично відповідає вимогам ст.171 КПК України та узгоджується з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

За результатами розгляду клопотання слідчого, слідчий суддя районного суду, вимоги ст.170КПК України не врахував, та задовольнив клопотання слідчого частково, наклавши арешт на частину речей, виявлених та вилучених в ході проведення обшуку.

Апеляційний суд не погоджується з такими висновками слідчого судді і вважає, що зазначене в ухвалі слідчого судді майно підлягало арешту з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

При цьому, апеляційний суд враховує, що на даній стадії досудового розслідування існують обґрунтовані підстави вважати, що: вилучені речі та документи, крім грошових коштів, можуть бути використані як докази вчиненого злочину.

В своїй апеляційній скарзі та під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, прокурор не наполягав на накладенні арешту на грошові кошти, які були вилучені під час обшуку, а тому зазначені вимоги апеляційної скарги прокурора та позицію прокурора в судовому засіданні, апеляційний суд розцінює як фактичну відмову прокурора, який погоджував клопотання слідчого від клопотання в частині накладення арешту на грошові кошти, які належать особам, які не є підозрюваними в даному кримінальному провадженні.

Підстав сумніватися в розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає, з мотивів які викладені апеляційним судом вище в частині мотивування обґрунтованості ухвали слідчого судді щодо накладання арешту на печатки іноземних компаній. Можливість настання надмірно тяжких наслідків арешту майна для інших осіб, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.

При цьому апеляційний суд вдруге констатує, що під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді ОСОБА_7 не надав суду жодного доказу на підтвердження законності перебування в його розпорядженні печаток юридичних осіб, як резидентів, так і не резидентів, зокрема не надав документів, які б підтверджували його відношення, як власника, або представника до вказаних юридичних осіб.

Таким чином, вказані обставини, зокрема факт вилучення у ОСОБА_7 печаток компаній, щодо походження яких та обставин перебування у нього він не надав апеляційному суду раціонального пояснення та не надав доказів щодо законного володіння вказаними речами, з урахуванням фабули кримінального провадження з правовою кваліфікацією за ч.1 ст.333 КК України, обставинами якого є дослідження факту порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, на думку апеляційного суду, на даній стадії досудового розслідування обґрунтовують необхідність накладення арешту на вилучені під час обшуку печатки юридичних осіб.

При цьому, апеляційний суд враховує, що питання про доцільність подальшого арешту на вказані речі буде перевірена на стадії досудового розслідування на протязі нетривалого часу, про що має бути постановлено відповідне процесуальне рішення, а ОСОБА_7 , або власник чи законний володілець цих речей вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст.174 КПК України, у разі надання останніми належних доказів щодо законності володіння вказаним майном, та якщо ці речі не були використані як засоби вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.333 КПК України.

Таким чином, на думку апеляційного суду, для ефективного розслідування даного кримінального провадження, орган досудового розслідування на даній стадії досудового слідства, з урахуванням конкретних обставин справи та ризику подальшої втрати вилученого майна, має потребу у вжитті заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема накладення арешту на вилучене майно, до встановлення всіх фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, що цілком відповідає вимогам ст.2 КПК України.

За наведених вище обставин апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги положення п.2 ч.3 ст.407 КПК України, згідно з якими апеляційний суд, має право скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, апеляційний суд, за результатами розгляду клопотання слідчого, з урахуванням фактичної підтримки клопотання прокурором тільки в частині накладення арешту на вилучені печатки юридичних осіб, вважає за необхідне скасувати оскаржувану увалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого, шляхом постановленням нової ухвали про накладення арешту на вилучені під час обшуку печатки юридичних осіб.

Керуючись ст.ст. 167, 170-173, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.10.2018 року по кримінальному провадженню №220181600000000053 від 28.02.2018 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчогов ОВССВ УправлінняСБ Українив Одеськійобласті ОСОБА_9 про арешттимчасово вилученогомайната накладено арешт на вилучені, в ході проведення 10.10.2018 року обшуку транспортного засобу автомобіля «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокурори Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна в кримінальному провадженні №220181600000000053 від 28.02.2018року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 333 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на вилучені, в ході проведення 10.10.2018 року обшуку транспортного засобу - автомобіля «KIA SPORTAGE» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 та перебуває у користуванні у громадянина ОСОБА_7 , предмети та речі, а саме на:

- печатку ТОВ «ВПГ Агро Плюс» (код ЄДРПОУ 41630528);

- печатку ТОВ «Кендо-Плюс» (код ЄДРПОУ 42122877);

- печатку ТОВ «Імекс-Оптіма» (код ЄДРПОУ 41689877);

- печатку ТОВ «Транс Імпорт ЛТД» (код ЄДРПОУ 41051805);

- печатку ТОВ «Прайм Фактор» (код ЄДРПОУ 41865121);

- печатку ТОВ «Венталс» (код ЄДРПОУ 42123865).

- печатку іноземної компанії «Realtex Trade LP»;

- печатку іноземної компанії «Combo business s.r.o.»;

- печатку іноземної компанії «JIANG BIZOE HARDWARE MANUFACTURING CO. LTD»;

- печатку іноземної компанії «Promo Construction Group Sro»;

- печатку іноземної компанії «GT Fashion Trade OU»;

Виконання ухвали про арешт майна покласти на слідчого по даному кримінальному провадженню.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4