Ухвала

від 29.10.2018 по справі 635/6405/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/6405/18 Головуючий першої інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/7/18 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: в порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року м.Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського Апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

власника майна - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року про задоволення клопотання слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 про арешт майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року задоволено клопотання слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12017220430002050 від 26 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України про арешт нерухомого майна, а саме:

1)нежитлову будівлю, контори, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_9 ;

2)житловий будинок, літ А-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;

3)квартиру у житловому будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить ОСОБА_12 ;

4)нежитлову будівлю-склад літ. А-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_13 ;

5)будівлю лазні, літ. А-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;

6)нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ТОВ «ГАРАНТ 2007»;

7)приміщення насосної, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ;

8)житловий будинок літ. А-1, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_16 та ОСОБА_12 ;

9)нежитлову будівлю склад, літ. А-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_13 та ОСОБА_7 ;

10)будівлю-контори, літ. А-1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_17 , шляхом встановлення заборони їх власникам відчужувати вказане майно.

З таким рішенням слідчого судді не погодився ОСОБА_7 , який подав апеляційну скаргу з проханням скасувати ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року про задоволення клопотання слідчого ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12017220430002050 від 26 вересня 2017 року, про арешт нерухомого майна, скасувавши арешт вказаного в ухвалі майна.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що арештоване майно було придбано ним у громадянки ОСОБА_18 , яка мала право власності на нього, відповідно до договорів купівлі-продажу. Нотаріус належним чином перевірила належність майна згідно з реєстром, відсутність заборони на нього і оформила угоду купівлі-продажу. Вважає, що оскільки він є добросовісним набувачем арештованого майна, то накладення арешту на таке майно є протиправним.

Крім того, вказує, що він не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, або особи, яка несе цивільну відповідальність за дії підозрюваного, обвинуваченого, не є представником юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Апеляційна скарга ОСОБА_7 містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року з посиланням на те, що дану ухвалу він, як власник майна, отримав лише 20 вересня 2018 року. До цього часу його ніхто не повідомляв про те, що в результаті кримінального провадження було арештоване його майно. Справу було розглянуто без його виклику. Поштою ухвала йому не направлялась.

Наведені твердження апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження повністю підтверджуються матеріалами судового провадження але згідно ч.3 ст.395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Звідси, колегія суддів приходить до висновку, що строк апеляційного оскарження ОСОБА_7 не порушен.

Заслухавши доповідь судді, доводи апелянта, який підтримав апеляційну скаргу; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із наданих апеляційному суду матеріалів судового провадження, слідчим відділом Харківського ВП ГУНП у Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220430002050 від 26 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частинами 1 статті 191 КК України.

З метою захисту суспільства та держави від кримінального правопорушення, забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження, недопущення передачі об`єктів нерухомості іншим особам, забезпечення подальшого повернення державі незаконно вилучених об`єктів нерухомого майна, виникла необхідність у накладенні арешту на об`єкти нерухомого майна, які виступають предметом вищевказаного кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні №12017220430002050 від 26 вересня 2017 року, слідчий суддя прийшов до висновку, що вищевказане нерухоме майно має важливе доказове значення в рамках зазначеного кримінального провадження.

У розумінні положень ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який застосовується з метою дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч.1 ст.98 КПК України відносить до речових доказів поряд з іншими і предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що арешт вищевказаного майна, на даний час виправдовує потреби досудового розслідування, оскільки вказане нерухоме майно є безпосереднім предметом кримінального правопорушення та має важливе доказове значення в рамках кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст.214,223 КПК України, після внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування та проводять слідчі(розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні. Повідомлення про підозру, згідно з п.3 ч.1 ст.276 КПК України, здійснюється тільки за наявності достатніх доказів для підозри конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення. З огляду на зазначене посилання ОСОБА_7 на відсутність у нього статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, не є перешкодою для вирішення питання про арешт його майна.

Колегія суддів, також звертає увагу на те, що у даному випадку слідчим суддею застосований найменш обтяжливий спосіб арешту нерухомого майна, а саме арешт накладено шляхом заборони відчуження даного майна, натомість права користуватися нерухомим майном власник не позбавлений, що свідчить про максимальне врахування інтересів нового власника.

При вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.2,4 ст.173 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.

З огляду на викладене, порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено, у зв`язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги власника майна не вбачається.

Керуючись ст. ст. 404, 405, ст.407, ст. ст. 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 -залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 02 листопада 2017 року про задоволення клопотання слідчого СВ Харківського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №12017220430002050 від 26 вересня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 191 КК України про арешт нерухомого майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч.4 ст. 424 КПК України.

Головуючий

Судді