Рішення

від 31.10.2018 по справі 466/2941/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/2941/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Баєвої О.І.

секретаря судового засідання Губач Х.Б.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, визначення часток у спадковому майні та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно, треті особи Львівське головне територіальне управління юстиції у Львівській області, Львівський державний нотаріальний архів, -

у с т а н о в и в:

позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою, в якій, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просять визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 04 серпня 2015 року, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743, визначити рівні частки у спадковому майні між усіма спадкоємцями.

В обгрунтування позовних вимог покликаються на порушення вимог нормативних документів при посвідченні заповіту, зокрема визначення часток спадкоємців у спадковому майні у відсотках, а не частках, незазначення місця складання заповіту, відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_5 при складанні заповіту через залякування його відповідачем ОСОБА_2, що зумовило нерівність часток у спадковому майні на його користь.

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 просив відмовити у задоволені позову покликаючись на те, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували існування підстав недійсності заповіту, визначених ст.1257 Цивільного кодексу України.

Також у відзиві представника ОСОБА_2 з приводу технічної помилки у п.5 оскаржуваного заповіту, яка полягає в сумарному визначенні часток усіх спадкоємців у корпоративному праві заповідача у ТзОВ ШРБУ Авто №1 в розмірі 120% зазначено, що така справді не дає можливості зробити однозначний висновок про волю заповідача щодо конкретного розміру частки кожного спадкоємця в корпоративному праві ОСОБА_5 у ТзОВ ШРБУ Авто №1 , оскільки сукупний розмір часток спадкоємців не може бути більшим 100%. Проте, на думку представника відповідача, з врахуванням можливості тлумачення заповіту як одностороннього правочину відповідно до ст.213 Цивільного кодексу України, визначений у заповідачем розмір частки ОСОБА_2 мав би становити не 60%, а 40% у корпоративному праві ОСОБА_5 у ТзОВ ШРБУ Авто №1 .

Крім того, ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до первісних позивачів, в якому просить визнати його право власності на спадкове майно відповідно до волевиявлення ОСОБА_5, відображеного в оскаржуваному заповіті.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обгрунтовує ст.ст.392, 1268-1270 Цивільного кодексу України роблячи висновок, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою. Вважає, що вказана обставина обгрунтовується усіма діями позивачів, зокрема й поданням ними первинного позову. Обгрунтування дійсності заповіту та міркування щодо волевиявлення заповідача є аналогічними до заперечень ОСОБА_2 на первинний позов.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідка, дослідивши подані докази, з'ясувавши дійсні обставини справи суд дійшов висновку про часткове задоволення первинного та зустрічного позовів з таких підстав.

04 серпня 2015 року ОСОБА_5 здійснив розпорядження на випадок своєї смерті склавши заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743. Згідно із змістом заповіту, спадкоємцями належного йому на час смерті майна заповідач визначив своїх чотирьох синів ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, при цьому вбачається непропорційність розподілу заповідачем спадкового майна на користь ОСОБА_2.

Крім того, у п.5 оскаржуваного заповіту сумарне визначення часток усіх спадкоємців у корпоративному праві заповідача у ТзОВ ШРБУ Авто №1 складає 120%.

Суд погоджується з твердженням представника ОСОБА_2 про відсутність підстав недійсності заповіту ОСОБА_5 в цілому.

Ст.1257 Цивільного кодексу України встановлює, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Судом встановлено, що доказами у справі не підтверджується існування жодної із наведених підстав недійсності оскаржуваного заповіту в цілому, зокрема:

- у заповіті зазначене місце його складання - м.Львів, що жодним чином не суперечить Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій;

- покликання позивачів на неправомірність визначення часток у спадковому майні у відсотках та ст.1278 Цивільного кодексу України не заслуговують на увагу, адже відсотки і є одним із математичних способів визначення частини цілого, а норми ст.1278 ЦК України встановлюють загальний принцип розподілу часток при спадкуванні (за законом чи заповітом), а не вимірник майна, яким можуть бути як відсотки, дроби, так і інші вимірники обсягу майна (площа, об'єм, вага, сума у валюті тощо);

- відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_2 тиску на ОСОБА_5 при складанні і посвідченні заповіту, неусвідомлення чи нерозуміння останнім значення своїх дій;

- нерівне визначення заповітом часток у спадковому майні на користь ОСОБА_2 жодним чином не свідчить про обмеження волі заповідача, навпаки можливість зміни принципу рівності часток спадкоємців шляхом складання заповіту і є основною ознакою цього правового інституту.

Серед іншого, судом досліджено спадкову справу, відкриту за заповітом ОСОБА_5 від 04.08.2015 року, історію хвороби та медичні картки ОСОБА_5 за період часу з 2014 року по 2016 рік, отримані з Військово-медичного клінічного центру Західного регіону, матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності фізичних осіб - сторін спору, допитано в якості свідка ОСОБА_8.

Наведеними доказами, не підтверджується ні вчинення тиску ОСОБА_2 на свого батька, ні неусвідомлення заповідачем значення своїх дій на час посвідчення оскаржуваного заповіту.

Так історія хвороби та медичні картки за період часу з 2014 року по 2016 рік свідчать, що хвороба ОСОБА_5 не мала впливу на його свідомість, яка була адекватною і ясною. Ознаки тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 були відсутні.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що був знайомив із ОСОБА_5 як другом свого батька. Йому безпосередньо не відомо про факти насильства з боку ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_5, будь-якого примушування його до складання заповіту. Також свідок підтвердив адекватність психічного стану заповідача під час розмов з ним.

На думку суду, матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не мають жодного відношення до предмету доказування у даній справі. З таких же підстав суд відхилив клопотання ОСОБА_1 про допит в якості свідка лікуючого лікаря ОСОБА_2 і витребування з медичного закладу його історії хвороби.

Проте, суд вважає, що існують підстави для визнання недійсним пункту 5 оскаржуваного заповіту щодо розпорядження ОСОБА_5 часткою у ТзОВ ШРБУ Авто №1 , у якому сумарне визначення часток усіх спадкоємців у корпоративному праві заповідача у ТзОВ ШРБУ Авто №1 складає 120%. Вказана помилка не дає можливості зробити однозначний висновок про волю заповідача щодо конкретного розміру частки кожного спадкоємця у даному спадковому майні, оскільки сукупний розмір часток спадкоємців не може бути більшим 100%. Будь-яке тлумачення цього пункту оскаржуваного заповіту не дає можливості з достатньою достовірністю встановити справжнє волевиявлення ОСОБА_5 стосовно розпорядження корпоративним правом у ТзОВ ШРБУ Авто №1 , а відтак спадкування саме цього майна в силу приписів ст.1257 ЦК України повинно здійснюватися за законом, що не впливає на дійсність інших частин заповіту.

З матеріалів отриманої від Львівського державного нотаріального архіву спадкової справи, відкритої за заповітом ОСОБА_5 від 04.08.2015 року та змісту оскаржуваного заповіту вбачається, що спадкоємцями заповідача є його чотири сини ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Крім того, на момент смерті (26.04.2016 року) ОСОБА_5 разом з ним за адресою АДРЕСА_1 проживав його син - ОСОБА_2.

В силу положень ч.3. ст.1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, ОСОБА_2 є таким, що прийняв спадщину за ОСОБА_5, оскільки не відмовлявся від неї і своєчасно подав нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідну заяву.

Таким чином, спадкування корпоративного права ОСОБА_5 у ТзОВ ШРБУ Авто №1 повинно здійснюватися за законом, в результаті чого кожному із спадкоємців належатиме по 25% у вказаному майні спадкодавця.

Оцінюючи підстави зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1, підтвердження його позовних вимог відповідними доказами, врахувавши свій попередній висновок про недійсність пункту 5) оскаржуваного заповіту щодо розпорядження ОСОБА_5 часткою у ТзОВ ШРБУ Авто №1 і необхідність здійснення спадкування цього майна за законом, розглянувши заяву ОСОБА_2 про залишення без розгляду його позовної вимоги про визнання права власності на 25% належного ОСОБА_5 гаража в гаражному кооперативі Сокіл по вул.Пелехатого у м.Львові, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково через таке.

Відповідно до норм ст.193 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов, який приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Аналіз норм ст.ст.392, 1268-1270 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою. Позивачем у зазначених спорах виступає спадкоємець, який прийняв спадщину, а належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Аналогічна правова позиція міститься у п.3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування .

Поданими ОСОБА_2 та його представником доказами - належно засвідченими копіями правоустановлюючих і реєстраційних документів, відомостями від компетентних державних органів, інформацією з офіційних державних реєстрів та електронними доказами - підтверджується право власності ОСОБА_5 на наступне спадкове майно, розпорядження стосовно якого зроблено у заповіті від 04 серпня 2015 року, посвідченому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованому в реєстрі нотаріальних дій за номером 743:

- нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 314,1 кв.м. в будинку №31 по вул.Лінкольна у м.Львові (підтверджується дублікатом договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9 25 вересня 2002 року за реєстровим №8190, реєстраційним посвідченням від 14.10.2002 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №12 зроблено запис за реєстровим №5949);

- ? частки в житловому приміщенні АДРЕСА_2 (підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом у спадковій справі №245/2007 р., виданим 14 грудня 2009 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстровим №1-1790, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26023453 від 30.04.2010 року, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ;

- промислові приміщення по вул.Джерельній, 4 у м.Львові загальною площею 221,8 кв.м. (підтверджується договором купівлі-продажу приміщення, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 24 травня 2002 року за реєстровим №1118, Реєстраційним посвідченням від 14.06.2002 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №15 зроблено запис за реєстровим №5825;

- службове приміщення (квартира) №2 по вул.Шпитальна, 28 у м.Львові загальною площею 15,7 кв.м. (підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 30 вересня 1994 року за реєстровим №4 6108, Реєстраційним посвідченням від 28.12.1998 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №12 зроблено запис за реєстровим №9097;

- службові приміщення (квартири) №13, 14 по вул.Богдана Хмельницького, 21 у м.Львові (підтверджується договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 загальною площею 32,6 кв.м., посвідченим старшим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_13 18 лютого 1994 року за реєстровим №1 379, договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 загальною площею 26,5 кв.м. з коморою в підвалі загальною площею 8,0 кв.м., посвідченим державним нотаріусом Третьої львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_14 28 серпня 1998 року за реєстровим №4 3686, Реєстраційним посвідченням від 11 вересня 1998 року, виданим Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про що в реєстровій книзі №30 зроблено запис за реєстровим №18135;

- частка в розмірі 85% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ШРБУ №1-АВТО (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801) номінальною вартістю 807,50 грн. (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю ШРБУ №1-АВТО (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801);

- частка в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Парапет (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956) номінальною вартістю 11118,01 грн. (підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю Парапет (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956);

- частка у розмірі 35,92% від загальної кількості акцій Приватного акціонерного товаристві Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134), що складає 10 083 простих іменних акцій (підтверджується відомостями з офіційної веб-сторінці ДП Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України - SMIDA та Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 вересня 2013 року №1883, яким з 17 вересня 2013 року зупинено внесення змін до системи реєстру власників іменних цінних паперів та до системи депозитарного обліку цінних паперів Приватного акціонерного товариства Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення первинного і зустрічного позовів.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 193, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, визначення часток у спадковому майні задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 від 04 серпня 2015 року, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743, в частині пункту 5) щодо розпорядження ОСОБА_5 часткою у ТзОВ ШРБУ Авто №1 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) право власності на: 40% у нежитловому приміщенні (магазині), загальною площею 314,1 кв.м. в будинку №31 по вул.Лінкольна у м.Львові; 1/4 частку в житловому приміщенні АДРЕСА_2; 55% промислових приміщень по вул.Джерельній, 4 у м.Львові загальною площею 221,8 кв.м.; службове приміщення (квартиру) №2 по вул.Шпитальна, 28 у м.Львові загальною площею 15,7 кв.м.; службове приміщення (квартиру) №13 по вул.Богдана Хмельницького, 21 у м.Львові загальною площею 32,6 кв.м.; службове приміщення (квартиру) №14 по вул.Богдана Хмельницького, 21 у м.Львові загальною площею 26,5 кв.м. з коморою в підвалі загальною площею 8,0 кв.м.; 25% частки в розмірі 85% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ШРБУ №1-АВТО (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801) номінальною вартістю 807,50 грн.; 50% частки в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Парапет (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956) номінальною вартістю 11118,01 грн.; 70% у корпоративному праві (частці у статутному капіталі) ОСОБА_5 у Приватному акціонерному товаристві Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134), що відповідає 7058 (семи тисячам п'ятдесяти восьми) простим іменним акціям;

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 27 квітня 2017 року про забезпечення позову у справі № 466/2941/17.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньої до Львівського апеляційного суду.

Суддя ОСОБА_15