Постанова від 21.10.2019 по справі 466/2941/17

Справа № 466/2941/17 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.

Провадження № 22-ц/811/2979/18 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:61

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю: секретаря Цапа П.М.;

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 і його представника

- адвоката Фостяка О.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в кінцевій редакції позовних вимог якого просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 04 серпня 2015 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівною і зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 743 (в подальшому - Заповіт ), та визначити рівні частки у спадковому майні між всіма спадкоємцями .

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що при посвідченні заповіту було порушено вимоги нормативних документів, зокрема: визначено частки спадкоємців у спадковому майні у відсотках, а не частках, та не зазначено місця складання заповіту. Вважають, що вільне волевиявлення ОСОБА_4 при складанні заповіту було відсутнім - через залякування його відповідачем ОСОБА_2 , що і зумовило нерівність часток у спадковому майні на користь останнього (т.1, а.с. 2-3, 41).

У квітні 2018 року ОСОБА_2 було подано зустрічний позов до первісних позивачів - про визнання права власності на спадкове майно за ОСОБА_2 відповідно до волевиявлення ОСОБА_4 , відображеного в оскаржуваному заповіті.

Позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтовував посиланням на ст.ст. 392, 1268-1270 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, що (на думку ОСОБА_2 ) стверджується усіма діями позивачів за первісним позовом, зокрема - й фактом поданням ними цього позову (т.1, а.с. 86-88, 193).

Оскаржуваним рішенням первісний позов ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково .

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 від 04 серпня 2015 року, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Загвойською Наталією Ігорівно та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за номером 743, в частині пункту 5) щодо розпорядження ОСОБА_4 часткою у ТзОВ ШРБУ Авто №1 .

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 і ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задоволено частково .

Визнано за ОСОБА_2 право власності на: 40 % у нежитловому приміщенні (магазині), загальною площею 314,1 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 ; 1/4 частку в житловому приміщенні по АДРЕСА_2 ; 55 % промислових приміщень по АДРЕСА_4 загальною площею 221,8 кв.м.; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_5 загальною площею 15,7 кв.м.; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_6 загальною площею 32,6 кв.м.; службове приміщення (квартиру) АДРЕСА_7 загальною площею 26,5 кв.м. з коморою в підвалі загальною площею 8,0 кв.м.; 25 % частки в розмірі 85 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю ШРБУ №1-АВТО (ідентифікаційний код юридичної особи 37362801) номінальною вартістю 807,50 грн.; 50 % частки в розмірі 50% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю Парапет (ідентифікаційний код юридичної особи 20816956) номінальною вартістю 11118,01 грн.; 70 % у корпоративному праві (частці у статутному капіталі) ОСОБА_4 у Приватному акціонерному товаристві Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління (ідентифікаційний код юридичної особи 03331134), що відповідає 7058 (семи тисячам п`ятдесяти восьми) простим іменним акціям.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою від 27 квітня 2017 року про забезпечення позову у справі № 466/2941/17 (т.2, а.с. 18-23).

Дане рішення оскаржив ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та направити справу в суд першої інстанції , покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає неправомірним відхилення судом його клопотання про призначення по справі судово-медичної експертизи та клопотання про допит свідків (т.2, а.с. 29-32).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони ОСОБА_2 і його представника, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає часткового до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту частини 1 ст. 34 ЦК України, даною нормою права встановлено презумпцію повної цивільної дієздатності фізичної особи, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Заповіт є одностороннім правочином.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" міститься роз`яснення про те, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У позовній заяві та у Заяві про уточнення позовних вимог правовою підставою визнання недійсним Заповіту названо статті 203, 210, 215 та 219 ЦК України (том 1, а.с. 2-3, 41).

У клопотанні ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи, поданому ним до суду першої інстанції, також міститься посилання на статті 203 та 215 ЦК України (том 1, а.с. 163-166).

А вже у апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що батьком складено заповіт під тиском та попередніми погрозами Івана (том 2, а.с. 31).

За вище наведених обставин суд першої інстанції своєю ухвалою від 01.10.2018 року обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його вище згаданого клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи з тих підстав, що Заповіт позивачами за первісним позовом не оспорюється з підстав психічного стану заповідача (том 1, а.с. 223) і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Часткове задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 суд з посиланням на статтю 392 ЦК України мотивував тим, що право власності спадкоємця ( ОСОБА_2 ) на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, оскільки таке право оспорюється або не визнається іншою особою (позивачами за первісним позовом).

Колегія суддів вважає, що вище наведені висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності у випадку, якщо:

1)це право оспорюється або не визнається іншими особами;

2)у разі втрати нею документа, який засвідчує її право власності.

Як вбачається зі змісту ст. 392 ЦК України, передумовою для застосування цієї норми матеріального права є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права .

За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

В той же час, як вбачається зі змісту первісного позову та самих позовних вимог за ним, позивачі за первісним позовом оспорюють дійсність Заповіту ОСОБА_4 , посвідченого нотаріусом 04 серпня 2015 року, а не право власності на майно, яка входить до спадкової маси після смерті згаданого спадкодавця .

Відтак, після вирішення в судовому порядку питання про дійсність чи недійсність Заповіту ОСОБА_4 від 04 серпня 2015 року питання про права власності на майно, яке входить до спадкової маси, може і повинно бути вирішеним у встановленому чинним законодавством порядку, а саме - шляхом оформлення у нотаріуса свідоцтва про право власності в порядку спадкування, про що і свідчить вже заведена спадкова справа, копія якої є наявною матеріалах справи (том 1, а.с. 227-240).

І лише у випадку відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину (з тих чи інших причин, які мають бути зазначеними ним у такій відмові) спадкоємець (спадкоємці) вправі звернутися до суду за захистом права власності на яке він (вони) претендує (претендують).

З урахуванням вище наведеного оскаржуване рішення в частині часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2018 року в частині часткового задоволення позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно скасувати і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом у повному обсязі.

В решті рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 31 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 28 жовтня 2019 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.