Постанова

від 01.11.2018 по справі 810/3450/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3450/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Брагіна О.Є.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьменка В.В.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Лайф Девелопмент на ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2018 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Державної авіаційної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Лайф Девелопмент , Ірпінської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України про зобов'язання виконати рішення, визнання протиправними дії та бездіяльність,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2018 року, Державної авіаційної служби України (далі - позивач, Державіаслужба України) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Лайф Девелопмент , Ірпінської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України про зобов'язання виконати рішення

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2018 року відмовлено у відкритті провадженні в адміністративній справі.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Колегія суддів звертає увагу на ие, що Державіаслужба України звернулася до суду з позовом про зобов'язання ТОВ Комфорт Лайф Девелопмент виконати її рішення від 08.04.2018 р. № 123, а також визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради в частині непогодження об'єкта будівництва за вказаною адресою та зобов'язати вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва та визнати протиправними дії ДАБІ України щодо видачі дозвільних документів на виконання підготовчих та будівельних робіт та Ірпінської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по вказаному об'єкту будівництва та їх скасування.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що Державіаслужба України є уповноваженим органом з питань цивільної авіації та діє відповідно до Положення про Державну авіаційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2014 р. № 520 (далі - Положення № 520).

Тобто, у даній позовній заяві позивач позиціонує себе як суб'єкта владних повноважень, у межах завдань на здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, якого він зобов'язує виконати своє рішення та просить суд визнати неправомірними дії та бездіяльність інших суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 171 КАСУ, відповідно до яких суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом, суд звертає увагу на таке:

Згідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 9 липня 2014 р. № 294 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 р. № 408) Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, в тому числі і задля здійснення контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури та їх структурними підрозділами.

За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. На підставі ч. 1-2 ст.16 цього ж Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради, - ч. 5 ст. 16 Закону № 280/97-ВР.

Отже, звертаючись до суду з вище переліченими вимогами Державіаслужба визначала себе у спірних відносинах як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі стосовно інших суб'єктів владних повноважень, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Ірпінської міської ради Київської області.

У ст.19 КАСУ зазначені справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень передбачено у таких випадках: спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, - п. 3 ч. 1 ст. 19 КАСУ; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів, - п. 4 ч. 1 ст. 19 КАСУ та за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом, - п. 5 ч. 1 ст. 19 КАСУ.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закріплення на конституційному рівні спеціально-дозвільного принципу має важливе значення як для побудови в Україні демократичної, правової держави, так і становлення розвитку інститутів громадянського суспільства для забезпечення стабільності та непорушності існуючого конституційного ладу. Дотримання та практична реалізація цього принципу полягає в тому, що він, суттєво обмежуючи поведінку суб'єктів владних повноважень, фактично встановлює правові межі державно-владної діяльності в цілому, чим охороняє людину, інститути громадянського суспільства та й усе суспільство від необґрунтованого втручання у сферу їхньої свободи з боку держави та її органів. При цьому слід зазначити, що спеціально-дозвільний принцип часто називають принципом законності, позаяк поняття законність у строго юридичному сенсі виражає загальнообов'язковість права та безумовне дотримання органами публічної влади та їх посадовцями вимог Конституції і чинного законодавства, забезпечуючи встановлення в державі правового порядку. Адже, як відомо, однією з основних сентенцій права є Legalitas regnorum fundamentum: Законність - основа держави . А будь-яке правове регулювання влади означає її впорядкування, що передбачає з одного боку, організаційне і змістовне зміцнення владних інститутів через їх установи і наділення гарантованою компетенцією, а з другого - обмеження влади певними правилами, встановленням її обов'язків. Поза межами повноважень влади існує сфера саморегуляції громадянського суспільства і сфера життєдіяльності людини, вільна від державно-владного втручання.

Таким чином, право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень, згідно із змістом спеціально-дозвільного принципу, є обмеженим та чітко регламентованим.

Державіаслужба у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, який заявляє свої претензії до інших суб'єктів владних повноважень - ДАБІ України та Ірпінської міської ради Київської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадженні у даній справі в частині вимог позивача до ДАБІ та Ірпінської міської ради, з огляду на таке: статтею 28 Закону України Про центральні органи виконавчої виклади встановлено, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Законами та нормативними актами, які регулюють діяльність позивача та межі його повноважень як центрального органу виконавчої влади є Повітряний Кодекс України, Положення про Державну авіаційну службу України, Закон України Про основні засади державного нагляду та контролю , Правила сертифікації цивільних аеродромів України, затверджених наказом Державіаслужби від 25.10.2005 р. № 796, зареєстрованих в Мін'юсті України 10.11.2005 р. за № 1357/11637.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення Про Державіаслужбу України контрольні та наглядові функції цього органу обмежуються чітко визначеними об'єктами та суб'єктами. Так, об'єктом компетенції позивача є відносини у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України, які покриваються заходами державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації, нагляду за забезпеченням аеронавігаційного обслуговування, а також засобами реагування на виявлені порушення.

Суб'єктами контролю визначено юридичні та фізичні особи, які здійснюють авіаційну діяльність та експлуатанти аеродромів.

Чинним Положенням позивачеві не надано право як центральному органу виконавчої влади в межах проведення контрольних заходів або за їх наслідками на звернення до суду з будь-якими позовами. Таким правом законодавець не наділив ні Повітряним Кодексом України, ні Правилами сертифікації цивільних аеродромів України, які за своєю сутністю є правилами проведення інспекційних заходів (перевірок) позивачем.

Єдиний законодавчий акт, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) є Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Так, за правилами абз. 7 ст. 4 Закону № 877-V орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Як слідує із наказу Державіаслужби № 127 від 14.02.2018 р. Про проведення позапланових інспекційних перевірок позивачем була утворена комісія для проведення позапланової інспекційної перевірки приаеродромної території та експлуатантів аеродромів КП Міжнародний аеропорт Київ (Жуляни) , ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль , ДП Антонов , КП Міжнародний аеропорт Запоріжжя (м. Запоряжжя), Харків (Основа) з метою перевірки підприємства з питань узгодження будівництва на приаеродромній території. У якості правової аргументації винесення наказу та проведення позапланового заходу голова Державіаслужби зазначив ст. 5 Повітряного Кодексу України, Положення про Державіаслужбу та п.7 Правил сертифікації цивільних аеродромів України від 25.10.2005 р. № 796.

Колегія суддів зазначає, що Повітряний Кодекс України та Положення про Державіаслужбу чітко обумовлює об'єкти та суб'єкти, на які розповсюджується компетенція позивача, це суб'єкти авіаційної діяльності та експлуатанти аеропортів; об'єктом законного нагляду позивача є повітряний простір держави Україна; повітряні перевезення та авіаційні роботи - (п. 9 Положення, Державіаслужба здійснює нагляд та контроль за дотриманням суб'єктами авіаційної діяльності вимог законодавства, авіаційних правил України, зокрема шляхом проведення планових і позапланових перевірок, аудитів та інспектувань, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень; п. 40 Положення, Державіаслужба організовує та контролює у межах повноважень, передбачених законом, суб'єктів авіаційної діяльності та експлуатантів аеропортів щодо дотримання авіаційних правил України в частині забезпечення екологічної безпеки цивільної авіації).

Відповідно преамбули до Повітряного кодексу України останній встановлює правові основи діяльності в галузі авіації. Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.

Частиною 1 ст. 3 Повітряного Кодексу України передбачено, що сфера дії Повітряного кодексу України поширюється лише на фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі авіації та використання повітряного простору України.

Згідно Правил сертифікації цивільних аеродромів, на підставі яких і була проведена позапланова інспекційна перевірка, останні визначають порядок контролю за аеродромами. Абзацом 1 п. 7.1.2 п. 7.1 п. 7 Правил передбачено, що позапланові інспекційні перевірки, що проводяться за рішенням Державіаслужби України здійснюються для контрольної оцінки відповідності аеродрому сертифікаційним вимогам, виконання умов та обмежень, установлених під час видачі Сертифіката.

За приписами п.п. 7.2.3. п. 7.2 п. 7 Правил під час проведення інспектування аеродромів інспектори повинні переконатися в тому, що будівлі, споруди, адміністративні приміщення, контрольні зони радіотехнічного забезпечення польотів, проведення технічних робіт, об'єкти метеорологічного забезпечення та інші об'єкти мають відповідне оснащення, безперебійно функціонують, придатні для виконання передбачених завдань і відповідають сертифікаційним вимогам.

Згідно п. 1.1 Правил сертифікації Цивільних аеродромів України їх дія (Правил) поширюється і є обов'язковою для всіх фізичних і юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої належності, які займаються експлуатацією та введенням у дію аеродромів, внесених до державного реєстру цивільних аеродромів України. Правила встановлюють єдиний порядок сертифікації аеродромів, внесених до державного реєстру цивільних аеродромів України. Правила використовуються при підготовці матеріалів для сертифікації аеродромів та застосовуються посадовими особами Державіаслужби України, підприємствами й організаціями, які беруть участь у проведенні процедури сертифікації, внесених до державного реєстру цивільних аеродромів України.

Статтею 63 Повітряного Кодексу України визначено перелік елементів, які утворюють поняття аеродром. Аеродром (вертодром) включає такі елементи (аеродромні об'єкти): 1) поверхні (штучні, ґрунтові або водні), призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому; 2) ґрунтові елементи аеродрому; 3) об'єкти обслуговування повітряного руху; 4) засоби зв'язку, навігації та спостереження; 5) візуальні засоби забезпечення польотів; 6) об'єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного обслуговування, електрозабезпечення аеродрому; 7) споруди та мережі інженерних комунікацій, що забезпечують роботу аеродромних об'єктів.

Як видно із зазначеного переліку приаеродромна територія не входить до складу аеродрома, а відтак не може бути об'єктом перевірки позивача.

Крім того, відповідно до вимог Закону України від 06.09.2012 р. № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Пунктом 6 прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору України звертаючись до суду з вимогами до інших суб'єктів владних повноважень про зобов'язання їх вчинити певні дії та скасувати прийняті ними акти, грубо порушив межі наданої йому законом компетенції.

Приймаючи рішення про проведення перевірки приаеродромної території, яка входить до сфери відповідальності та контролю Ірпінської міської ради, яке оформлене наказом № 127 від 14.02.2018 р. Про проведення позапланових інспекційних перевірок та, проводячи відповідний інспекційний захід, позивач в особі його голови перевищив надані йому законом повноваження та фактично, як державний орган, незаконно здійснив втручання у діяльність іншого державного органу, позаяк приаеродромна територія не може та не могла бути об'єктом перевірки Державіаслужби України.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що ДАБІ України та Ірпінська міська ради не бути суб'єктами позапланової перевірки Державіаслужби, а тому є безпідставними і висновки акту перевірки щодо виявлення порушень на непідконтрольній для перевірки позивача території (території прилеглої до аеродрому).

Отже, приймаючи рішення про проведення позапланового заходу інспектування, з непередбачених Правилами інспектування аеродромів підстав (адже така підстава для проведення позапланового інспектування аеродрому як лист Служби безпеки або будь-яке інше звернення не передбачені), позивач порушив ст. 19 Конституції України та діяв із суттєвим перевищенням та порушенням наданих йому законом повноважень.

На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що звернення позивача із даним позовом до суду є безпідставним, оскільки у даному випадку відсутній публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАСУ як спір де хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Та вказує, що Державіаслужба не мала повноважень на здійснення владних управлінських функцій (у тому числі шляхом проведення позапланового інспектування) на непідконтрольному йому об'єкті - території, яка є прилеглою до аеродрому та належить Ірпінській міській раді згідно Закону № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності .

Відповідачі - ДАБІ України та Ірпінська міська рада Київської області - суб'єкти владних повноважень не підпорядковані позивачу та не є суб'єктами сфери його відповідальності та нагляду. Вказані відповідачі є самостійними суб'єктами владних повноважень і мають діяти як наглядові та контролюючи органи у визначених законом сферах, тому спір між ними можливий лише з приводу реалізації їхньої компетенції, що позивач категорично відкинув, звертаючись до суду з інших підстав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у даному випадку справи, на яку поширюється юрисдикція адміністративного суду (пп. 3-5 ч. 1 ст. 19 КАСУ); відсутність публічно-правового спору та компетенції позивача відповідно до ст. 28 Закону України № 3166-VI на звернення до суду у зв'язку з необхідністю здійснення повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Дана позиція суду повністю узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 15.03.2018 р. у справі № 800/414/17(П/9901/77/18).

Отже, звертаючись до суду з вимогами про визнання неправомірною бездіяльності Ірпінської міської ради в частині не погодження об'єкта будівництва за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Тургенівська, 21, з Державіаслужбою та зобов'язання вчинити дії щодо погодження вищезазначеного будівництва, а також визнання протиправними дії ДАБІ України щодо видачі дозвільних документів на початок виконання підготовчих та будівельних робіт по вказаному об'єкту будівництва та Ірпінської міської ради щодо видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по вказаному об'єкту будівництва, позивач не оспорює привласнення вказаними суб'єктами належних позивачу владних управлінських функцій, що підтверджується наступним: по-перше, як слідує із змісту позову, Державіаслужбі не відомо, чи були надані такі погодження та дозволи чи ні, тому такі позовні вимоги є вимогами на майбутнє.

По-друге, повноваження Державіаслужби та Ірпінської міської ради, а також ДАБІ України щодо погодження та видачі спірних документів, не перетинаються.

Тобто, у відносинах позивача з іншими суб'єктами владних повноважень відсутній спір щодо реалізації компетенції кожного із суб'єктів, а відтак, дана справа не підсудна в цій частині адміністративному суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАСУ, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів дійшла висновку, що суддею суду першої інстанції винесено законне, обґрунтоване рішення з врахуванням норм чинного законодавства і не знаходить підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та є таким, що не відповідають обставинам справи.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з додержання норм процесуального та матеріального права, в зв'язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю Комфорт Лайф Девелопмент - залишити без задоволення, а ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 02 листопада 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

В.В. Кузьменко