Постанова

від 31.10.2018 по справі 826/4344/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4344/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Епель О.В.,

Степанюка А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерного товариства Черкасиобленерго , звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06 листопада 2017 року №Ю-5708-17 про сплату боргу (недоїмки), і рішення Державної фіскальної служби України від 12 лютого 2018 року №4801/6/99-99-11-02-25 про результати розгляду скарги.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2017 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-5708-17, якою встановлено, що станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені становить 253 263,15 грн, яка підлягає сплаті до державного бюджету.

Позивач оскаржив сказану вимогу в адміністративному порядку, однак, за результатами розгляду скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення №4801/6/99-99-11-02-02-25 від 12.02.2018 року, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказані вимогу та рішенням протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в редакції після 19 січня 2013 року, в статті 19 не містить абсолютної заборони на застосування санкції, та обмежує таку заборону вимогами, на які поширюється мораторій.

Колегія суддів не повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.

Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому, факт несвоєчасної сплати єдиного внеску, підстави та порядок застосування штрафу та пені, їх розрахунок не є спірним в межах цих правовідносин, відтак порушення позивачем вимог Закону №2464-VI не спростовано.

В той же час, положення частини 4 статті 12 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від №2343-XII від 01.07.1992 (далі - № 2343-XII) (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року та на час введення мораторію), визначали абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

В подальшому, Законом України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII, в тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі 823/2240/17, вирішуючи питання того, в якій редакції має бути застосований Закон 2343-XII до спірних правовідносин, суди мають враховувати норму пункту 1-1 Розділу Х Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, відповідно до якої положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19 січня 2013 року.

Розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією. У зв'язку з здійсненням переходу до застосування нової редакції Закону необхідно привести реєстр вимог кредиторів у відповідність до вимог статті 45 Закону в новій редакції і з урахуванням його вимог вирішити питання щодо переобрання представницьких органів кредиторів (зборів кредиторів та комітету кредиторів).

У межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, а відтак застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

Таким чином, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до вимоги про сплату боргу недоїмки від 06.11.2017 №Ю-5708-17 грошове зобов'язання позивача становить 253 263,15 грн, з яких недоїмка - 120 286, 80 грн, штраф - 107 341,47 грн, пеня - 25 635,18 грн.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування податкової вимоги на суму штрафних санкцій та пені, що становить 132 976,65 грн (107 341,47 грн + 25 635,18 грн).

Водночас, щодо позовних вимог про протиправність рішення Державної фіскальної служби України від 12.02.2018 року №4801/6/99-99-11-02-02-25 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що воно не несе юридичних наслідків для позивача, при цьому, як вбачається з тексту адміністративного позову, а так само з тексту апеляційної скарги, вони не містять будь-яких обґрунтувань, в чому, саме, на погляд позивача, полягає неправомірність цього рішення ДФС.

Крім того, належним та достатнім способом захисту порушеного права в даному випадку є оскарження податкової вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення частково ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому воно підлягає скасуванню в частині з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 243 , 250 , 315 , 317 , 321 , 322 , 325 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Черкасиобленерго - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.11.2017р. №Ю-5708-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 132 976,65 грн - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області від 06.11.2017 року №Ю-5708-17 про сплату боргу (недоїмки) на суму 132 976,65 (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень 65 копійок.

В решті рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.В.Епель

А.Г.Степанюк