Рішення

від 23.10.2018 по справі 906/363/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/363/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №б/н від 18.06.18

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1 від 17.07.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотрекс-Україна"

про стягнення 415 585,10 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотрекс-Україна" (далі - відповідач) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.08.2018, в якому просить суд стягнути з відповідача 269 954,00 грн суму основного боргу на підставі договору купівлі - продажу нафтопродуктів за №61-/17 від 19.05.2017; 9005,99 грн - пені; 794,64 грн - 3% річних; 95337,37 грн - процентів та 40 493,10 грн - штрафу;, а всього суму у загальному розмірі 415 585,10 грн; стягнути з відповідача суму в розмірі 6 233,78 грн, витрачену позивачем суму судового збору.

Ухвалою суду від 22.05.2018 було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

19.07.2018 ухвалою суду строк проведення підготовчого засідання було продовжено на тридцять днів до 20.08.2018 включно.

14.08.2018 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що товар було отримано саме ТОВ "Дотрекс-Україна" або уповноваженим на це відповідними документами, зокрема, довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, представником товариства, позивачем до суду не надано, що виключає за собою встановлення тих фактів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відповідно унеможливлює встановлення всіх фактичних обставин справи.

Також, відповідач вказує на те, що згідно п. 4.2 договору, покупець несе наступну відповідальність: за прострочку платежу більше ніж на 30 календарних днів, додатково сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочення плати. Окрім пені покупець у разі прострочення розрахунків сплачує продавцю штраф у розмірі 15 процентів від простроченої суми боргу.

У відповідності до п. 4.3 договору, покупець, зобов'язується у разі прострочення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів, що встановлено в п. 4.2 договору, крім пені та штрафу, сплатити продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 1 відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більше ніж тридцять календарних днів.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 95 337,37 грн. позивачем зазначені норми статті 536 ЦК України. Однак, відповідач не погоджується з даною позовною вимогою оскільки згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплене в статті 549 ЦК України, є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня. Таким чином, на думку відповідача, умовами договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Крім того, відповідач не погоджується з наведеним позивачем розрахунком пені, оскільки останнім, при здійсненні розрахунку, не враховано п.3.1 договору, відповідно до якого покупець зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються продавцем згідно рахунку-фактури на протязі 5 днів після отримання товару.

Враховуючи наведене у відзиві на позов, відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

21.08.2018 представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що разом із позовною заявою були подані копії видаткових накладних, які підтверджують факт відпуску товару і його прийняття відповідачем. Також. позивач зазначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою ст. 231 ГК України.

Ухвалою суду від 04.10.2018 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав. викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнає та просить відмовити в позові з підстав. викладених ним у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

19.05.2017 між ТОВ "Доменант ЛТД" (продавець/позивач) та ТОВ "Дотрекс-Україна" (покупець/відповідач) був укладений договір № 61-/17 купівлі-продажу нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець бере на себе зобов'язання здійснювати реалізацію нафтопродуктів покупцю, згідно видаткових накладних, з оптового складу ПММ, що знаходиться за адресою м. Житомир, вул. Корольова, 158.

Ціна товару, що відпускається встановлюється окремо для кожної партії і відображається у видатковій накладній і в рахунку - фактурі продавця (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються продавцем згідно рахунку-фактури на протязі 5 (п'яти) днів після отримання товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).

Даний договір автоматично пролонгується на наступний рік, якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону за 20 (двадцять) днів до його припинення (п. 9.3 договору).

Так на виконання умов договору позивачем було відпущено відповідачу товар (дизельне паливо) , що підтверджується видатковими накладними № 176 від 19.02.2018 на суму 26 950,00 грн, №196 від 21.02.2018 на суму 18 800,00 грн, № 211 від 23.02.2018 на суму 20 400,00грн,№220 від 26.02.2018 на суму 26 400,00 грн, № 235 від 28.02.2018 на суму 19 920,00 грн, № 271 від 07.03.2018 на суму 49 350,00грн, № 278 від 12.03.2018 на суму 14 100,00 грн, №298 від 15.03.2018 на суму 32 900,00 грн, №324 від 19.03.2018 на суму 21 150,00 грн, № 351 від 22.03.2018 на суму 18 424,00 грн, № 356 від 23.03.2018 на суму 23 265,00 грн, №369 від 26.03.2018 на суму 22 325,00 грн.

Однак, відповідач в установлений п. 3.1 договору строк розрахунок належним чином за отриманий товар не провів, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 269 954,00 грн, що також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків за І квартал 2018 року.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 269 954,00 грн боргу за отриманий але не оплачений товар, такою що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо не доведеності факту отримання ним товару спростовуються наявними в матеріалах справи видатковими накладними підписаними сторонами, з яких вбачається що покупцем є саме відповідач по справі на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 61/-17 від 19.05.2017. Також в матеріалах справи міститься оригінал підписаного та скріпленого мокрими печатками сторін акту звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 31.03.2018 заборгованість ТОВ "Дотрекс-Україна" перед ТОВ "Доменант ЛТД" становить 269 954,00 грн.

Також позивачем пред'явлена вимога про стягнення з відповідача 9 005,99 грн пені та 40 493,10 грн штрафу нарахованих на підставі п. 4.2 договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.2 договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочку платежу більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, додатково сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних від простроченої суми за кожен день прострочки платежу. Окрім пені покупець, у разі прострочення розрахунків сплачує продавцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцяти) процентів від простроченої суми боргу.

Зважаючи на п. 4.2 договору, за розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає штраф в сумі 40 493,10 грн.

Вказана сума штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку пені, суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що нарахування пені по кожній видатковій накладній ним розпочинається на 31 календарний день від дати поставки товару. Однак, позивачем не врахований п. 3.1 договору, згідно якого покупець зобов'язується проводити оплату за нафтопродукти, які відпускаються продавцем згідно рахунку -фактури на протязі 5 (п'яти) днів після отримання товару. Тобто прострочення оплати у відповідача починається після спливу п'яти днів від дати отримання кожної партії товару.

З врахуванням вимог встановлених п. 4.2 договору, нарахування пені починається після спливу більш ніж 30 (тридцять календарних) днів з дня початку прострочення платежу, а не з дня поставки, як зазначено позивачем в його розрахунку пені.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок пені за порушення строків оплати отриманого товару з урахуванням положень п. 3.1 та п. 4.2 укладеного між сторонами договору та визначив, що розмір пені за прострочення оплати товару становить 7 602,63 грн.

Таким чином, позовна вимога в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню на суму 7 602,63 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 794,64 грн. 3% річних.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у сумі 794,64 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 95 337,37 грн відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець зобов'язується у разі прострочення строку оплати товару більш ніж 30 (тридцять) календарних днів, що встановлено п. 4.2 договору, крім пені та штрафу, сплатити продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 1 (одного) відсотка від суми простроченого платежу, за кожен день такого прострочення. Такі відсотки починають нараховуватись з першого дня виникнення заборгованості, але на суму заборгованості, яка прострочена більш ніж тридцять календарних днів.

Правовою підставою позовної вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами позивачем зазначені норми ст. 536 ЦК України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є факт користування чужими коштами і встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Разом з тим згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в ст. 549 ЦК України грошовою сумою, яку боржник повинен передати у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 4.3 укладеного між сторонами у справі договору нараховуються від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені, яка також була нарахована позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки платежу, що не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України, за змістом якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.07.2018 по справі №927/1091/17.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні заявленої позовної вимоги в частині стягнення 95 337,37 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення 269 954,00грн основного боргу, 7 602,63 грн пені, 794,64 грн 3% річних, 40 493,10 грн штрафу та відмовляє в іншій частині позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дотрекс-Україна" ( 10029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 33649583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Доменант ЛТД" ( 22100, Вінницька область, м. Козятин, вул. Пилипа Орлика, 10, офіс 4, ідентифікаційний код 40545800) - 269 954,00 грн боргу,7 602,63 грн пені, 794,64 грн 3% річних, 40 493,10 грн штрафу, 4 782,67 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 02.11.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 - сторонам (рек. з повід.)