Ухвала

від 30.10.2018 по справі 911/3351/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" жовтня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3351/15

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши заяву Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» №16 від 10.10.2018 року (вх. №30218/18 від 17.10.2018 року) про відстрочення виконання рішення суду

у справі №911/3351/15

за позовом Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, Київська область, м. Біла Церква

до Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» , Київська область, м. Біла Церква

про стягнення 173541,01 грн.

секретар судового засідання О.О.Стаднік

представники:

від позивача (стягувача) - не з'явився

від відповідача (боржника) - ОСОБА_1

від прокуратури - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 позов Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради задоволено повністю. Стягнуто з Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» на користь Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради 167626,93 грн. заборгованості, 5914,08 грн. пені. Стягнуто з Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» в доход державного бюджету України 3470,82 грн. судового збору.

Судом на примусове виконання зазначеного рішення 28.07.2016 року видано відповідні накази.

До суду від боржника - Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» надійшла заява №16 від 10.10.20118 року (вх. №30218/18 від 17.10.2018 року) про відстрочення виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15. У поданій заяві боржник посилається на недостатність фінансових можливостей для повної оплати боргу відповідно до судового рішення, тому боржник просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 01.11.2019 року з графіком погашення присудженої до стягнення суми, рівними частинами по 14462,00 грн. з листопада 2018 року по листопад 2019 року.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 19.10.2018 року заяву Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» №16 від 10.10.2018 року (вх. №30218/18 від 17.10.2018 року) про відстрочення виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 прийнято до розгляду та призначено судове засідання.

В обґрунтування поданої заяви відповідач (боржник) посилається на обставини, що, на його думку, унеможливлюють виконання рішення господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15, а саме, важкий фінансовий стан, оскільки сплата всієї суми одразу може призвести до зупинки діяльності підприємства відповідача, що призведе до втрати робочих місць та унеможливить повне виконання боргових зобов'язань перед кредиторами та призведе до банкрутства.

Таким чином, вважаючи наведені обставини такими, що унеможливлюють виконання рішення суду у справі на даний час, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15, згідно наведеного в заяві про відстрочення виконання судового рішення графіку.

В підтвердження можливого надходження коштів, за рахунок яких можливо буде погасити заборгованість у даній справі, відповідач надав копію договору поставки №12 від 04.09.2018 року, який укладено між Приватним виробничо-торгівельним підприємством «Промтехнік» та ТОВ АТ Механіка .

До суду від позивача (стягувача) - Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради надійшло клопотання б/н б/д (вх. №31001/18 від 30.10.2018 року) про відкладення судового засідання та письмові пояснення №01-22/548 від 29.10.2018 року (вх. №31002/18 від 30.10.2018 року), в яких позивач заперечує проти відстрочення виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 в повному обсязі. Також позивач зазначає, що з часу набрання рішенням законної сили та відкриття виконавчого провадження відповідачем (боржником) не проведено жодних дій щодо погашення заборгованості, що підтверджується довідкою №04-21/26 від 29.10.2018 року.

У судовому засіданні 30.10.2018 року відповідачем (боржником) подано клопотання №29 від 30.10.2018 року (вх. №31160/18 від 30.10.2018 року) про перенесення графіку погашення заборгованості до 31 грудня 2019 року.

Дослідивши у судовому засіданні 30.10.2018 року заяву відповідача (боржника) та подані докази, заслухавши пояснення боржника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частинами 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2016 року у справі №908/4247/14.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Обставини, на які відповідач (боржник) посилається як на підставу для відстрочення виконання рішення суду від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 не є такими, що ускладнюють та/або роблять неможливим виконання рішення, і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що негайне виконання судового рішення у даній справі може негативно вплинути на фінансовий стан відповідача, і його можливість виконувати свої зобов'язання.

Натомість, суд зазначає, що згідно п. 4 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Сам по собі незадовільний фінансовий стан боржника, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для розстрочки виконання рішення суду, оскільки їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання (відповідача).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Однак, всупереч ст.ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем (боржником) не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що унеможливлюють виконання відповідачем (боржником) рішення суду у даній справі та сплату боргу у повному обсязі, а саме: доказів відсутності у Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» грошових коштів та майна, на які можливо було б звернути стягнення, у той час як складний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною в розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якої можливе надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, оскільки відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, з якими останній пов'язує виникнення у відповідача можливості виконати рішення у даній справі та сплатити борг у зазначений у заяві строк - грудень 2019 року, у той час, як додані до заяви копії договорів поставки, укладені між відповідачем, як постачальником, та іншими господарюючими суб'єктами, як покупцем, судом оцінюються критично, оскільки доказів виконання взаємних обов'язків сторонами за вказаними правочинами, як-то постачання товару та відповідно здійснення оплати, суду не надано. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження до відповідача грошових коштів у строк, вказаний у заяві про розстрочку виконання рішення у даній справі, відповідачем не було надано.

Також, судом враховано, що станом на день розгляду заяви відповідачем (боржником) не проведено жодних дій щодо погашення заборгованості, тобто рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 не виконується.

Дослідивши наведені відповідачем (боржником) у заяві мотиви та надані документи, надавши оцінку аргументам відповідача (боржника), суд дійшов висновку, що надані заявником документи не є доказами, які підтверджують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення в даній справі у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги наведене, враховуючи, що покладені відповідачем в основу обґрунтування поданої заяви обставини не є винятковими у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких можливе надання відстрочки виконання рішення суду у даній справі, у той час, як інших доказів на підтвердження зазначених обставин не надано, з урахуванням балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд, яке може бути порушене у випадку довготривалого невиконання рішення суду, суд дійшов висновку, що заява Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» про відстрочення виконання судового рішення від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 є необґрунтованою, а тому, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 331 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного виробничо-торгівельного підприємства «Промтехнік» (09100, Київська область, м. Біла Церква, пров. Будівельників,1, код ЄДРПОУ 20620710) №16 від 10.10.2018 року (вх. №30218/18 від 17.10.2018 року) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2015 року у справі №911/3351/15 відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст.ст.255-257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 02.11.2018 року.

Суддя Д.Г. Заєць