Ухвала

від 02.11.2018 по справі 908/1218/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1218/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Катеринчук Л.Й.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго",

боржник - Комунальне підприємство "Доркомунгосп" Енергодарської міської ради,

кредитор - Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

ліквідатор - арбітражний керуючий Коршун Владислав Володимирович

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 25.09.2018

у складі колегії суддів: Дучал Н.М. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.

та ухвалу Господарського суду Запорізької області (в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області)

від 12.04.2018

у складі судді Черкаського В.І.

у справі №908/1218/17

за заявою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

про банкрутство Комунального підприємства "Доркомунгосп" Енергодарської міської ради

ВСТАНОВИВ:

19.10.2018 поштовим відправленням Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №1583/8-01-10-04 від 19.10.2018 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області (в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) від 12.04.2018 у справі №908/1218/17 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/1218/17 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018.

Відповідно до частин 1, 2 статті 288 ГПК України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Як вбачається з касаційної скарги, предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції від 25.09.2018, яка була прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції від 12.04.2018 (в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) у справі №908/1218/17.

Отже, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі №908/1218/17, повний текст якої складено 26.09.2018, підлягала касаційному оскарженню протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, а саме до 16.10.2018 включно.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області касаційну скаргу на постанову апеляційного суду від 25.09.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 12.04.2018 у справі №908/1218/17 подано поштовим відправленням 19.10.2018, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження на 3 дні.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не додав до касаційної скарги клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, а також не клопотав про поновлення пропущеного строку у касаційній скарзі.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України, до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 25.09.2018, якою переглянуто ухвалу суду першої інстанції від 12.04.2018 в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області у справі №908/1218/17 про банкрутство Комунального підприємства "Доркомунгосп" Енергодарської міської ради.

Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" №2246-VIII від 07.12.2017, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 становив 1 762 грн.

Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду у жовтні 2018 року постанову апеляційного суду від 25.09.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 12.04.2018 у справі №908/1218/17 в частині розгляду заяви податкової інспекції з кредиторськими вимогами, заявленими у дану справу про банкрутство 17.01.2018, скаржнику належало сплатити судовий збір в розмірі 7 048 грн. (1 762 * 2 * 200%).

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, про що працівниками Верховного Суду складено акт №247 від 23.10.2018.

Положеннями статті 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Отже, надіслання копії касаційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника касаційної скарги.

Виходячи з положень статей 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Однак, скаржником не надано доказів надсилання копії касаційної скарги з додатками на постанову апеляційного суду від 25.09.2018 та ухвалу суду першої інстанції від 12.04.2018 учасникам справи №908/1218/17.

Відповідно до частин 2, 5 статті 292 та статті 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на таке, подана Головним управлінням Державної фіскальної служби у Запорізькій області касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.04.2018 в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області у справі №908/1218/17 не відповідає вимогам ГПК України, у зв'язку з чим така касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків щодо форми поданої ним касаційної скарги.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтею 4 Закону України "Про судовий збір", статтями 73, 76, 77, 174, 234, 288, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.09.2018 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 12.04.2018 (в частині розгляду кредиторських вимог Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) у справі №908/1218/17 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області строк на усунення недоліків касаційної скарги до 21 листопада 2018 року.

3. Роз'яснити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Запорізькій області, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Л.Й. Катеринчук