Ухвала

від 09.11.2020 по справі 908/1218/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

09.11.2020 м.Дніпро Справа № 908/1218/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді Мороза В.Ф. (доповідач у справі)

суддів Білецької Л.М., Чередко А.Є.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2019

у справі № 908/1218/17

Кредитори:

1. Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926)

2. Головне управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

боржник - Комунальне підприємство «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Придніпровська, 3В; поштова адреса голови ліквідаційної комісії - 71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, код ЄДРПОУ 34697334)

банк, здійснюючий розрахунково-касове обслуговування боржника - АТ «ОТП Банк» , МФО 300528

Ліквідатор - Коршун В.В. (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 19-А)

Учасники провадження:

1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )

3. Енергодарська міська рада (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, 11, код ЄДРПОУ 20514818)

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 у справі №908/1218/17 заяву ПАТ «Запоріжжяобленерго» задоволено частково. Встановлено порушення засновником (власником майна) боржника - Комунального підприємства «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради Енергодарською міською радою, керівником боржника - Прачем Віталієм Васильовичем, головою ліквідаційної комісії боржника - Курдею Ігорем Івановичем вимог ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно невиконання ліквідатором (ліквідаційною комісією) боржника обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Комунального підприємства «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради. В іншій частині заяви відмовлено.

Звіт ліквідатора (вх. 08-08/16764/19 від 15.08.2019) та ліквідаційний баланс банкрута - Комунального підприємства «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради затверджено.

Банкрута - Комунальне підприємство «Доркомунгосп» Енергодарської міської ради ліквідовано.

Не погодившись з вказаною ухвалою Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" подано апеляційну скаргу, згідно якої останнє просить скасувати на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 у справі №908/1218/17 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом не було надано оцінки чи було виконано ліквідатором всієї повноти дій для можливості задоволення кредиторських вимог, зокрема щодо покладення субсидіарної відповідальності на засновників (власника майна) банкрута або інших осіб.

Окрім того апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, згідно якого останній зазначає, що ст. 95 Закону про банкрутство було надано право стягнення з винних осіб сум незадоволених вимог після закриття провадження у справі про банкрутство.

Апелянтом було подано позовну заяву до власника майна Енергодарської міської ради. Проте рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/739/20 було відмовлено в задоволенні позовних вимог ПАТ "Запоріжяобленерго". Враховуючи, що ПАТ "Запоріжяобленерго" намагалося повернути непогашені кредиторські вимоги у спосіб, визначений ч.6 ст. 95 Закону про банкрутство, останній вважає поважними причинами пропуск строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, Центральний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою.

Відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом 15.08.2019, повний текст підписано 21.08.2019, отже, строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, для подання апеляційної скарги сплив 31.08.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статтею 119 передбачено, що суд за заявою учасника поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом якщо визнає причини пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин , які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, з огляду на приписи статті 256 ГПК, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування такого клопотання апелянт зазначає, що ПАТ "Запоріжяобленерго" намагалося повернути непогашені кредиторські вимоги у спосіб, визначений ч.6 ст. 95 Закону про банкрутство, шляхом подання позовної заяви до власника майна Енергодарської міської ради. Відмова в задоволенні позовних вимог стала підставою для звернення з даною апеляційною скаргою.

Наведені апелянтом доводи щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не є тими обставинами, з якими норми Господарського процесуального кодексу пов`язують можливість поновлення строку на апеляційне оскарження після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що пропуск строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду зумовлений, з огляду на доводи, наведені скаржником, не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Колегія суддів враховує висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 12.11.2018 по справі №54/239, що у разі встановлення судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження саме на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України виключає необхідність застосування судом ч. 3 ст.260 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Застосування цієї норми можливе у випадку, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення в межах річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. У цій ситуації, дійшовши висновку про неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлені строки, у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом , змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке право повинно бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У пункті 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справах "de Rada Cavanilles v. Spain" від 28.10.1998, "Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine" від 21.12.2010).

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ у справі "Diya 97 v. Ukraine" від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Суд зазначає, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" від 03.12.2003).

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 у справі № 908/1218/17.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 у справі № 908/1218/17.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 15.08.2019 у справі № 908/1218/17 повернути заявникові.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга №008-32/15930 від 1610.2020 та додані до неї документи на 11 аркушах, у тому числі клопотання про поновлення строку та оригінал платіжного доручення №24494 від 13.10.2020.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Ф.Мороз

Суддя Л.М.Білецька

Суддя А.Є.Чередко