Постанова

від 03.07.2007 по справі б-48/22-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Б-48/22-07

Харківський апеляційний господарський суд

                                 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2007  р.                                                            Справа № Б-48/22-07

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Погребняка В.Я., судді Гончар Т.В., судді Істоміної О.А.

при секретарі –Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

ліквідатора:   не з'явився

кредитора, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова:  Животков Д.Л. (дов. № 8401/10/10-017 від 07.06.07 р.), Пихтіна В.В.М. (дов. № 9202/10/10-017 від 25.06.07 р.)

ПП «А.С.А.» - Бреуса Р.А. (дов. б/н від 09.03.07 р.)

розглянувши апеляційну скаргу (вх. №1913Х/2) ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на ухвалу господарського суду Харківської області від 17.05.2007 р. по справі  № Б-48/22-07

за заявою Приватного підприємства «А.С.А.», м. Харків

до Приватного підприємства «А.С.А.», м. Харків

про визнання банкрутом                                                

встановила:

Господарський суд Харківської області ухвалою від 22.02.07 р. порушив  провадження у справі про визнання ПП «А.С.А.»банкрутом за заявою голови ліквідаційної комісії підприємства, в зв'язку з прийняттям його засновником рішення про ліквідацію підприємства та призначення ліквідаційної комісії, керуючись ст. ст. 6, 7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закон). Постановою суду  від 06.03.07 р. визнав боржника, який ліквідується,  банкрутом.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. (суддя Крестьянінов О.О.) було затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - ПП «А.С.А.», код 32951120, зареєстроване 04.06.04 р. Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та  фізичних осіб –підприємців Харківської  міської ради, запис № 26488128Ю00322661, місцезнаходження: м. Харків, вул. Новгородська, б. 3, керуючись ст.ст. 40, 51 Закону. Провадження у справі припинено.

Кредитор - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (далі –Інспекція) не погоджуючись з даною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції від 17.05.2007 р., передачу справи до місцевого господарського суду, вважає,  що судом при винесенні оскаржуваної ухвали були порушені норми матеріального та процесуального права.

Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу  просить суд апеляційної інстанції  ухвалу господарського суду Харківської області від 17.05.2007 р. по справі  залишити без змін, а апеляційну скаргу Інспекції без задоволення, оскільки вважає доводи апелянта необґрунтованими.

Представник ПП «А.С.А.»в судовому засіданні просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу кредитора без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

 Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Ухвала місцевого суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як свідчать матеріали справи  постановою господарського суду Харківської області від 06.03.2007р. ПП А.С.А." визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Антоненка С.О.

10.05.2007р в судовому засіданні ліквідатор звітував про проведену роботу, доповів про завершення ліквідаційної процедури та звернувся до суду з клопотанням про затвердження ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу.

Розглянувши звіт ліквідатора, суд першої інстанції встановив наступне.

Ліквідатором в газеті „Голос України" №49 від 21.03.2007р. було надруковано оголошення про визнання банкрутом ПП ДС.А.", були визнані та включені до реєстру наступні вимоги кредиторів: Антоненко С.О. в сумі 1000 грн.; Інспекції в сумі 21963520,30 грн.; Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості на суму 12,00 грн.

В ході здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором було виявлено, що майна та  дебіторської  заборгованості у підприємства-банкрута не має, ліквідаційна маса дорівнює нулю.  Тому ліквідатором були додатково зроблені запити до КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації", Управління ДАІ УМВС України у Харківській області та Харківської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру". Згідно отриманих відповідей, об'єктів права власності за боржником не зареєстровано.

В зв'язку з недостатністю майна банкрута, ліквідатором було складено ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю в сумі 21964,5323 тис грн.

Господарський суд Харківської області також встановив, що поточний рахунок підприємства банкрута в АКБ „Факторіал - Банк" ліквідатором закрито, про що свідчить корінець повідомлення про закриття рахунків від 09.02.2007р. та відповідна довідка банку. До архіву передані документи, які підлягають довгостроковому зберіганню, про що свідчить довідка №23 від 17.04.2007р. Печатка та штамп підприємства-банкрута передані для знищення до органів внутрішніх справ (квитанція № 00138 від 20.04.2007р.).

Інформація про завершення ліквідаційної процедури була направлена  до відповідних державних  органів та установ, в тому числі і до Інспекції.

Таким чином, розглянувши наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, суд дійшов висновку, що ліквідатор виконав необхідні дії по ліквідації підприємства-банкрута, надані документи свідчать про завершення ліквідаційної процедури, у тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю, а тому визнав за необхідне затвердити ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс, припинити провадження по справі і сповістити державні органи про ліквідацію банкрута.

Затверджуючи ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс суд першої інстанції, виходячи з приписів ч. 6 ст. 31 Закону, дійшов також висновку, що вимоги кредиторів не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

З такими висновками місцевого господарського суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції зазначаючи  при цьому наступне.

На підставі ч.2 ст. 106 Господарського процесуального Кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Стаття 5 Закону встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється вказаним Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як свідчать матеріали справи  ухвалою господарського суду Харківської області від 22.02.2007р. порушено провадження у справі № Б-48/22-07 про банкрутство ПП «А.С.А.»,  відповідно до  ст.ст. 6, 7, 51  Закону.

Після опублікованого оголошення про порушення судом першої інстанції провадження у справі про   банкрутство    боржника  - ПП «А.С.А.»кредитори в установлений статтею 14  Закону строк мають звернутися до господарського суду та надати заяви  з грошовими вимогами до боржника. З грошовими вимогами до боржника після публікації оголошення звернувся лише один кредитор - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості на суму 12,00 грн. Інспекція до суду не зверталася та заяву з грошовими вимогами до боржника  суду не надавала.

Однак ліквідатором був складений реєстр кредиторських вимог та визнані в повному обсязі вимоги щодо виплати  заробітної плати у розмірі 1000 грн. та вимоги  Інспекції у розмірі 21963520,30 грн. і Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості на суму 12,00 грн. Дана заборгованість була віднесена до першої та третьої черги вимог кредиторів у відповідності до ст. 31 Закону. Кредиторська заборгованість банкрута ПП «А.С.А.»перед Інспекцією, що згідно реєстру вимог кредиторів становила в сумі 21963520,30 грн., є безспірною і виникла внаслідок судового рішення господарського суду Харківської області від 15.06.06 р. по справі № 42/227-06. Про визнання у повному обсязі вимог Інспекції до боржника у  зазначеному вище розмірі ліквідатор 23.04.2007р. направив ДПІ повідомлення ( арк. 86 справи).

В зв'язку з недостатністю майна банкрута, ліквідатором було складено ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю в сумі 21964,5323 тис грн., який разом з уточненим звітом ліквідатора був направлений для затвердження суду.

Колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу  суд першої інстанції правомірно, керуючись ч.2 ст. 32 Закону, виходив з того, що якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Затвердження звіту ліквідатора в порядку статті 32 Закону є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, відповідно до вимог ч. 1 п. 6 ст. 40 Закону.

В зв'язку з тим, що ліквідаційна процедура завершена, у банкрута не залишилося майна, ліквідатором проведені всі дії, пов'язані  з ліквідацією банкрута та надано суду ліквідаційний баланс, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 17.05.07 р. правомірно затвердив ліквідаційний звіт, ліквідаційний баланс та припинив провадження у справі.

Як вже зазначалося вище строк  пред'явлення до боржника  кредиторських вимог закінчився –21.04.07 р.

Проте 22.05.07р., тобто після визначеного Законом строку на звернення з конкурсними вимогами, Інспекція  звернулась до суду та просила, в порядку ст. 14 Закону,  збільшити свої кредиторські вимоги, з якими взагалі не зверталась до боржника у встановлений строк, на суму 334,05 грн.-штрафних ( фінансових ) санкцій за неподання або несвоєчасне подання  звітності  у строки, визначені законодавством та нарахованих за результатами невиїздних документальних перевірок  Інспекції ( акти від 27.02.2007р. та від 28.03.2007р.) податковими повідомленнями-рішеннями від 12.03.2007р та від 10.04.2007р.,  тобто після порушення провадження у справі..

Оскільки дані суми не були заявлені під час процедури банкрутства належним чином та в належний строк, дана обставина позбавляла ліквідатора розглянути кредиторські вимоги.

При цьому колегія суддів  зазначає, що  протягом же дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, згідно п.4 ст. 12 Закону, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів діє на протязі провадження у справі про банкрутство і до припинення провадження у справі –ст. 12 Закону, то штрафи  і пеня, визначені Законом,  за цей період дії мораторію не застосовуються.  

В обґрунтування  апеляційної скарги  апелянт посилається на те, що суд першої інстанції повинен був  зупинити провадження у справі у зв'язку проведенням слідчих дій та документальної перевірки фінансово-господарської діяльності боржника, а також  не було прийнято до уваги клопотання слідчого ОВС СВПМ ДПІ  не виносити рішення про ліквідацію ПП «А.С.А.»у зв'язку з розслідуванням злочину у сфері господарської діяльності, скоєного посадовими особами боржника.

Колегія суддів зазначає, що цим посиланням надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства. Наведені  апелянтом твердження спростовуються  наступним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому слід зазначити, що провадження у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях (діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину. Більш того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, незаконні дії у разі  банкрутства, приховування  стійкості фінансової неспроможності тощо.

Зазначені обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному провадженні.

Однак пріоритет між провадженням у кримінальній справі та провадженням у справі про банкрутство обґрунтовано віддається останньому, оскільки юридичні факти, зокрема фінансова неспроможність  суб'єкта господарської діяльності, незаконна передача майна в інше  володіння або його відчуження чи знищення, визнання банкрутом, -  без яких не може мати місце кримінальне судочинство та застосовуватися статті Кримінального кодексу України, встановлюється виключно господарським судом під час провадження справи про банкрутство.

За таких обставин, враховуючи вимоги законодавства про банкрутство, висновок  суду першої інстанції про відсутність необхідності зупинення провадження у справі є правомірним, оскільки вирішення кримінальної справи не вплине ні на збільшення ліквідаційної маси банкрута, ні на результати розгляду справи. До того ж доказів щодо фактів виявлення майна боржника  або дебіторської заборгованості під час вирішення кримінальної справи апелянтом, в спростування доводів ліквідатора, суду не було надано. Як не було  надано апелянтом в якості доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги і обвинувального висновку по кримінальній справі, який би містив відомості про майнові активи боржника.

А зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням  слідчих дій та проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника для нарахування Інспекцією можливих обсягів податкових зобов'язань, ГПК України взагалі не передбачено.

Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що суд першої інстанції не сповістив його про призначене на 17.05.07 р. судове засідання і це, на його думку, позбавило можливості Інспекції своєчасно подати заяву про збільшення суми кредиторських вимог та заявити клопотання про зупинення провадження у справі,  то ці посилання колегія суддів вважає  необґрунтованими та безпідставними.

Приписами ст. 51 ГПК України  передбачені особливості застосування процедури банкрутства  до боржника, що ліквідується власником. В даному випадку  визнання боржника банкрутом здійснюється за спрощеною процедурою банкрутства з використанням принципу неоплатності, тобто перевищення пасива над активом. В залежності від строку виявлення недостатку майна, застосовуються різні правила ініціювання та здійснення  процедури банкрутства. При встановленні неоплатності  під час роботи ліквідаційної комісії  після ініціювання процедури банкрутства розгляд справи здійснюється за правилами ч. 2, 3 зазначеної статті. Аналіз норм ст. 51 Закону  свідчить про те, що при встановленні факту неоплатності боргів в процесі прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи наступають інші правові наслідки, а саме процедура банкрутства здійснюється за правилами розділу III Закону.  Таким чином розгляд даної справи  здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею і не за правилами розділу III Закону, статтею 32 якого передбачено затвердження судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу після заслуховування звіту та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.  Відтак зазначене не обумовлює обов'язкового сповіщення кредиторів про призначене судове засідання.  

Таким чином  господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог ст. 43 ГПК України, всебічно, повно та об'єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством.

Враховуючи викладене  колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування ухвали  господарського суду Харківської області від 17.05.2007 р. по справі  № Б-48/22-07 відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, 106 ГПК України,

                                                       постановила:

  Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

  Ухвалу  господарського суду Харківської області від 17.05.2007 р. по справі  № Б-48/22-07 залишити без змін.

    Головуючий суддя                                                       В.Я.Погребняк

                          Суддя                                                        Т.В. Гончар

                           Суддя                                                       О.А.Істоміна