Постанова

від 29.10.2018 по справі 904/809/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року м.Дніпро Справа № 904/809/15

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 186 від 19.07.2018, адвокат;

представники відповідачів (1, 2) в судове засідання не з`явились; про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року, ухвалене суддею Фещенко Ю.В., прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 за нововиявленими обставинами у справі № 904/809/15

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1 : ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром", м. Львів Львівської області

до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк", м. Дніпропетровськ

про визнання недійсним договору цесії № 180414ц від 18.04.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі №904/809/15 (суддя Фещенко Ю.В.) заяву ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 по справі № 904/809/15 за нововиявленими обставинами задоволено; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 по справі №904/809/15 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі:

- визнано недійсним договір цесії № 180414ц про відступлення права вимоги боргу (заміну кредитора у зобов'язанні) від 18.04.2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" та ОСОБА_2 підприємством "Укрексімпром";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з даним рішенням, Приватне підприємство "Укрексімпром" (Відповідач-1) звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року по справі № 904/809/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відхилити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 у справі № 904/809/15 - залишити без змін.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки Позивачем не було доведено у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку на підставі належних і допустимих доказів, як істотності нововиявлених обставин для правильного вирішення справи №904/809/15 та юридичної оцінки обставин, здійсненої судом у судовому рішенні, що переглядалося, так і підстав, визначених чинним законодавством України, з якими пов'язується недійсність договору цесії.

А саме, Позивачем не було надано до суду першої інстанції допустимого доказу, в розумінні ч.2 ст. 34 ГПК України, ст.ст. 204, 215 ЦК України, недійсності оспорюваного правочину - договору поставки, а саме - рішення господарського суду, що набрало законної сили, яким би цей договір був визнаний недійсним.

Зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України імперативно не передбачено, що відступленню підлягає тільки дійсна вимога кредитора, яка існувала на момент переходу цих прав, і порушення цього правила має наслідком недійсність відповідного правочину.

Вважає, що поза увагою господарського суду залишені роз'яснення, наведені у абз. 4 п.2.9. розділу 2 Постанови Пленуму ВГСУ №11, відповідно до яких, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності.

У зв'язку з чим, посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі №911/2445/14, яка була прийнята після укладання сторонами договору цесії, вважає безпідставними.

Зазначає, що Договір поставки укладався Позивачем із Відповідачем-2 за наслідками застосування процедур, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель", у зв'язку з чим Відповідачем-2 у складі пропозиції конкурсних торгів була надана вся технічна документація заводу - виробника запасних частин, яка перевірялася членом комітету з конкурсних торгів Позивача.

Вважає, що у вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року не міститься посилань на обставини, встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014040000000083.

Стверджує про поставку продукції відповідно до договору поставки, посилаючись при цьому на первинні документи, акт звірки взаємних розрахунків та часткову оплату заборгованості.

Вважає, що господарським судом безпідставно відновлено ОСОБА_2 акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" процесуальний строк на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу Відповідача-2 залишити без задоволення, зазначає, що договір цесії № 180414ц від 18.04.2014 не відповідає вимогам ст.203 ЦК України оскільки підписаний неуповноваженою особою; вчинений під впливом обману; порушує публічний порядок, так як направлений на незаконне заволодіння майном державного підприємства (Позивача).

Що стосується підписання між сторонами справи акту звірки, мирової угоди (яка не була затверджена судом у справі №904/10192/14), часткової сплати заборгованості, то всі ці дії робились з боку ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до моменту отримання вироку суду Жовтневого району, тобто до часу коли посадові особи підприємства не дізнались про підробку первинних документів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В., суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі №904/809/15 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

У зв`язку з поверненням до суду апеляційної інстанції матеріалів справи із висновком експерта, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 провадження у справі № 904/809/15 поновлено, розгляд апеляційної скарги призначений на 17.10.2018.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 10.10.2018 для розгляду справи № 904/809/15 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Іванов О.Г., суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г., розгляд справи призначено на 29.10.2018 року.

Також слід зазначити, що за час перебування справи в провадженні суду апеляційної інстанції у скаржника змінилася адреса місця реєстрації юридичної особи з міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на місто Львів Львівської області, втім вказані обставини не перешкоджають подальшому розгляду справи, оскільки місце реєстрації Відповідача-2 - ТОВ "Толк" - не змінилось.

Представники скаржника (Відповідача-1) та Відповідача-2, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились.

Беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 29.10.2018 року Центральним апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не є обґрунтованою, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" 30.08.2013 було укладено договір поставки № 13064т (далі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність замовника товар, відповідно до специфікації, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити поставлену продукцію на умовах договору.

Відповідно до пунктів 6.1-6.3 договору поставки замовник оплачує товар за ціною, вказаною в специфікації. Ціни в накладних і/або в рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України. Загальна сума за договором складає 9 885 786 грн. 85 коп.(з ПДВ).

Пунктами 7.1 - 7.4 договору поставки визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковій формі.

Замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 60-ти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається дата підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної.

Відповідно до видаткових накладних від 18.09.2013 року №181 на суму 149751 грн. 12 коп., від 16.10.2013 року №16/1 на суму 1591142 грн. 38 коп., від 17.10.2013 року №17/1 на суму 1983800 грн. 36 коп. Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" було поставлено ОСОБА_2 акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товар на загальну суму 3 724 693 грн. 86 коп.

З урахуванням положень договору щодо оплати протягом 60-ти банківських днів з дня отримання товару відповідач мав сплатити постачальнику кошти:

- за видатковою накладною від 18.09.2013 року №181 на суму 149751 грн. 12 коп. - до 11.12.2013 року.

- за видатковою накладною від 16.10.2013 року №16/1 на суму 1591142 грн. 38 коп. - до 15.01.2014 року.

- за видатковою накладною від 17.10.2013 року №17/1 на суму 1 983800 грн. 36 коп. - до 16.01.2014 року.

ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" у 2013 році були перераховані кошти, якими частково погашено заборгованість за видатковою накладною від 17.10.2013 року №17/1 - платіж 20.11.2013 року на суму 200000грн., платіж 22.11.2013 року на суму 200800 грн. 36 коп.

В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (цедент) та ОСОБА_2 підприємством "Укрексімпром" (цесіонарій) був підписаний договір цесії від 18.04.2014 року №180414ц, згідно якого цедент відступає, а цесіонарій отримує право вимоги виконання зобов'язання приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (боржник) з оплати товару за договором від 30.08.2013 року №13064т в сумі 3 323 893 грн. 50 коп.

Пунктом 1.2 договору цесії, сторони передбачили, що загальна грошова оцінка права вимоги, що є предметом відступлення по даному договору, становить 3 323 893 грн. 50 коп.

Сторони домовилися, що цедент відступає право вимоги за 3 323 893 грн. 50 коп. (пункт 1.3. договору).

Відповідно до умов пункту 1.4. договору цесії всі зобов'язання цедента, який виступає стороною за вказаними відносинами, повністю зберігаються за цедентом і за їх невиконання цесіонарій не відповідає.

Ця сума боргу також зазначена у підписаному та засвідченому печатками підприємств акті звіряння розрахунків, складеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" за період з 01.01.2013 року по 31.03.2014 року.

Відповідно пункту 4.1 договору від 18.04.2014 року №180414ц відступлення права вимоги вважається здійсненим з моменту підписання сторонами цього договору.

Листом від 18.04.2014 року №1804/01 Приватне підприємство "Укрексімпром" повідомило Позивача про відступлення права вимоги за договором від 30.08.2013 року №13064т та направив копію договору від 18.04.2014 року №180414ц.

У лютому 2015 року Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просило визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 підприємством "Укрексімпром" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" договір цесії №180414ц про відступлення права вимоги боргу (заміну кредитора у зобов'язанні) від 18.04.2014.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року у справі №904/809/15 було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" про визнання недійсним укладеного між приватним підприємством "Укрексімпром" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" договору уступки вимоги (цесії) від 18.04.2014 року №180414ц.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 у справі № 904/809/15 залишено без змін.

Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 у справі № 904/809/15 встановлено наступне.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним зазначеного вище договору цесії, позивач зазначає, що вказаний правочин укладено без його згоди, як боржника за відступленим правом вимоги, необхідність отримання якої, на його думку, передбачена пунктом 14.1. договору поставки. Крім того, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що зміна кредитора у договорі поставки № 13064т від 30.08.2013, як зміна умов цього договору, мала відбуватися за згодою сторін цього договору, шляхом підписання відповідної додаткової угоди, чого не було зроблено.

Приймаючи вказане рішення суд виходив з того, що положення договору поставки №13064т від 30.08.2013 не містять жодних умов щодо заборони здійснення відступлення права вимоги за вказаним правочином, або здійснення її за згодою боржника, а посилання позивача як на умову договору, що передбачає погодження відступлення права вимоги з боржником, на пункт 14.1. договору, згідно якого сторони погодили, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, суд визнав безпідставними, оскільки зі змісту спірного договору цесії не вбачається, що його укладання опосередковує розголошення відповідачем-2 конфіденційної інформації щодо позивача на користь відповідача-1. Суд встановив, що спірний договір лише визначає обсяг прав вимоги, які набуваються відповідачем-1.

При цьому, необхідність визначання такого обсягу (відповідних сум) при вчиненні договору відступлення права вимоги безпосередньо випливає зі змісту статті 514 Цивільного кодексу України та спрямована на забезпечення у подальшому можливості належного у розумінні статті 525 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України виконання позивачем зобов'язань перед новим кредитором.

Крім того, у прийнятому по справі № 904/809/15 рішенні суд відзначив, що діюче законодавство взагалі не пов'язує можливість визнання недійсним договору відступлення права вимоги з обставинами розголошення або нерозголошення конфіденційної інформації за зобов'язаннями, у яких здійснюється заміна кредитора.

Отже, доводи позивача стосовно того, що зміна кредитора у договорі поставки №13064т від 30.08.2013 є зміною умов цього договору, і, відповідно, мала відбуватися за згодою сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди (пункт 13.1. договору), суд визнав безпідставними, оскільки зміна кредитора у зобов'язанні не має наслідком зміну умов самого зобов'язання, що відповідно виключає необхідність внесення будь-яких змін до такого зобов'язання.

При цьому, у мотивувальній частині рішення від 10.03.2015 зазначено, що суд не вбачає підстав вважати, що спірний договір цесії укладено з порушенням вимог законодавства, недодержання яких, дає підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, в зв'язку з чим, заявлений позов підлягає відхиленню в повному обсязі.

28.09.2015 від ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 за нововиявленими обставинами, в якій заявник просить суд:

- поновити пропущений строк на подачу заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 за нововиявленими обставинами;

- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заява мотивована тим, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015, що набрав законної сили, було встановлено фальшивість документів, зокрема, договору поставки № 13064т від 30.08.2013 та видаткових накладних від 09.09.2013 № 91, від 13.09.2013 № 131, від 16.09.2013 № 161, від 18.09.2013 № 181, а дії директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" ОСОБА_3 були кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, та виражаються у службовому підробленні (видачі службовою особою завідомо неправдивих документів). Також у заяві позивач (заявник) зазначає, що договір цесії зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" (ОСОБА_3Л.) підписано не уповноваженою особою, оскільки згідно з витягом з єдиного державного реєстру Міністерства юстиції України з 29.11.2013 директором є ОСОБА_4.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року, що набрав законної сили, встановлено, що "обвинувачений ОСОБА_3, будучи згідно наказу від 21.06.2013 року № 2/К директором товариства з обмеженою відповідальністю "Tолк", перереєстрованого Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією 26.06.2013 року під №10701050011034799 за адресою: м. Київ, вулиця Шовковична/Липський провулок, буд. 13/2, тобто будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, що є відповідальним за організацію й ведення бухгалтерського обліку та звітності, при здійсненні фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства, діючи умисно, в період з 01.08.2013 року по 31.10.2013 року завірив завідомо неправдиві відомості у первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю "Tолк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101), які являються офіційними документами, і вчиняючи службове підроблення з метою отримання винагороди, видав їх невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську в Жовтневому районі на ринку "Нагорний", в результаті чого вчинив службове підроблення.

Так, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що фінансово-господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101) не було, однак в середині серпня 2013 року, в денний час, знаходячись за адресою: м. Дніпропетровськ, в Жовтневому районі на ринку "Нагорний", погодившись на пропозицію незнайомого йому чоловіка на ім'я ОСОБА_3, підписав та завірив печаткою підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" завідомо неправдиві відомості в отриманих від вказаного чоловіка первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101), а саме: договір поставки від 30.08.2013 № 13064т, який являється офіційним документом, і з метою отримання винагороди, та видав його невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську в Жовтневому районі на ринку "Нагорний" для подальшого використання, в результаті чого вчинив службове підроблення.

Далі, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що фінансово-господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101) не було, однак у вересні 2013 року, в денний час, знаходячись за адресою: м. Дніпропетровськ, в Жовтневому районі на ринку "Нагорний", погодившись на пропозицію незнайомого йому чоловіка на ім'я ОСОБА_3 підписав та завірив печаткою підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" завідомо неправдиві відомості в отриманих від вказаного чоловіка первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101), а саме: видаткові накладні: 09.09.2013 року № 91, 13.09.2013 року № 131, 16.09.2013 року № 161, 18.09.2013 року № 181; податкові накладні: 09.09.2013 року № 256, 13.09.2013 року №411, 16.09.2013 року № 466, 18.09.2013 року №540; товарно-транспортні накладні від 09.09.2013 року, від 13.09.2013 року, від 16.09.2013 року, від 18.09.2013 року, які являються офіційними документами, і з метою отримання винагороди, та видав їх невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську в Жовтневому районі на ринку "Нагорний" для подальшого використання, в результаті чого вчинив службове підроблення.

Також, ОСОБА_3, достовірно знаючи, що фінансово-господарських взаємовідносин між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101) не було, однак у жовтні 2013 року, в денний час, знаходячись за адресою: м. Дніпропетровськ, в Жовтневому районі на ринку "Нагорний", погодившись на пропозицію незнайомого йому чоловіка на ім'я ОСОБА_3, підписав та завірив печаткою підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" завідомо неправдиві відомості в отриманих від вказаного чоловіка первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101), а саме: видаткові накладні: 16.10.2013 року № 16/1, 17.10.2013 року №17/1; податкові накладні: 16.10.2013 року №477, 17.10.2013 року №514; товарно-транспортні накладні від 16.10.2013 року, від 17.10.2013 року, які являються офіційними документами, і з метою отримання винагороди, та видав їх невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську в Жовтневому районі на ринку "Нагорний" для подальшого використання, в результаті чого вчинив службове підроблення.

Загалом, в період з 01.08.2013 року по 31.10.2013 року, тобто протягом декількох звітних періодів, нерозривно зв'язаних між собою, директор товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" ОСОБА_3, діючи умисно, в період з 01.08.2013 року по 31.10.2013 року завірив завідомо неправдиві відомості у первинних документах по фінансово-господарським взаємовідносинам між товариством з обмеженою відповідальністю "Толк" (код 31302396) та приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (код 00659101), які являються офіційними документами, і з метою отримання винагороди, та видав їх невстановленій особі на ім'я ОСОБА_3 у м. Дніпропетровську в Жовтневому районі на ринку "Нагорний", в результаті чого вчинив службове підроблення.

Таким чином, умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, які виразились в службовому підробленні, тобто у видачі службовою особою завідомо неправдивих документів".

Задовольняючи заяву ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 по справі № 904/809/15 за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив із того, що у випадку, якщо б при прийнятті рішення від 10.03.2015 по справі № 904/809/15 суду били відомі обставини, встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015, господарський суд не дійшов би висновку, що спірний договір цесії укладено з додержанням вимог законодавства, недодержання яких, дає підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, у зв'язку з чим і було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі статтею 112 Господарського процесуального кодексу України (в редакції на момент винесення оскаржуваного рішення), господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011, з метою забезпечення однакового і правильного застосування норм Господарського процесуального кодексу України про перегляд рішень, ухвал, постанов (далі - судове рішення) за нововиявленими обставинами роз'яснено наступне.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Зокрема, у пункті 2 частини 1 статті 112 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить із наступного.

У відповідності до норм статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

Вказана правова позиція зазначена також в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі № 911/2445/14.

Таким чином, для визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги Позивачу не обов'язково доводити недійсність первісного (основного) правочину (в даному випадку договору поставки), а достатньо довести лише факт недійсності на момент укладання договору цесії вимоги, яка відступалась первісним кредитором новому кредитору, тобто позивачу необхідно довести відсутність у первісного кредитора у зобов`язанні права, яке він, нібито, передає новому кредитору.

Вищезазначеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про ненадання Позивачем до суду першої інстанції допустимого доказу недійсності договору поставки, а саме - рішення господарського суду, що набрало законної сили, яким би цей договір був визнаний недійсним, оскільки це не є обов'язковим для визнання недійсним договору цесії.

Доводи апеляційної скарги про те, що жодним нормативно-правовим актом України імперативно не передбачено, що відступленню підлягає тільки дійсна вимога кредитора, яка існувала на момент переходу цих прав, безпосередньо спростовуються ст. 514 ЦК України.

Посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі № 911/2445/14, яка була прийнята після укладання сторонами договору цесії, є підставними та не суперечать роз'ясненням, наведеним у абз. 4 п.2.9. розділу 2 Постанови Пленуму ВГСУ №11, відповідно до яких, відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, оскільки будь-яка постанова суду, в тому числі у постанова Верховного Суду України від 01.04.2015 по справі № 911/2445/14 відповідно до ст. 4 ЦК України не є актом цивільного законодавства та на неї не розповсюджуються положення ст. 5 ЦК України щодо дії актів цивільного законодавства у часі.

Як зазначено вище, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року встановлено факт, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" ОСОБА_5JI. здійснив службове підроблення, а саме видав завідомо неправдиві документи, до переліку яких увійшли видаткові накладні від 18.09.2013 року №181, від 16.10.2013 року №16/1, від 17.10.2013 року №17/1, податкові накладні, договір поставки від 30.08.2013 року №13064т, на яких ґрунтуються вимоги первісного кредитора ТОВ "Толк" до Позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод".

Таким чином, вироком суду встановлена фальшивість документів, на підставі яких ТОВ "Толк" передав ОСОБА_2 підприємству "Укрексімпром" права за договором поставки від 30.08.2013 року №13064т, на підставі чого Позивачем доведена недійсність вимоги, яка відступалась первісним кредитором новому кредитору.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на вказані положення заперечення заявника апеляційної скарги щодо надання оцінки встановленим вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 обставинам та ставлення їх під сумнів колегією суддів не приймаються до уваги судом.

Не приймаються до уваги і доводи апелянта стосовно порушень, які, на його думку, були допущені слідчим органом в процесі розслідування вказаної справи. Фактично Приватне підприємство "Укрексімпром" в апеляційній скарзі вдається до перегляду фактів, встановлених вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року, та надає оцінку діям слідчих органів в процесі проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Таким чином, з системного аналізу викладеного вбачається, що позивач (заявник) правомірно звернувся із заявою про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 за нововиявленими обставинами, а встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 обставини є нововиявленими в розумінні норм статті 112 Господарського процесуального кодексу України та відповідають всім трьом ознакам, що були вказані вище, оскільки:

- існували на час розгляду справи;

- не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;

- істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Через що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що у випадку якщо б при прийнятті рішення від 10.03.2015 по справі № 904/809/15 суду били відомі обставини, встановлені вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015, господарський суд не дійшов би висновку, що спірний договір цесії укладено з додержанням вимог законодавства, недодержання яких, дає підстави для визнання його недійсним в судовому порядку, у зв'язку з чим і було відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що Договір поставки укладався Позивачем із Відповідачем-2 за наслідками застосування процедур, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель", у зв'язку з чим Відповідачем-2 у складі пропозиції конкурсних торгів була надана вся технічна документація заводу - виробника запасних частин, яка перевірялася членом комітету з конкурсних торгів Позивача, не спростовують встановленого вироком суду факту службового підроблення з боку директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Толк" ОСОБА_5JI., оскільки тендер, це процедура яка встановлює особу, з якою можливо укладання договору, а члени тендерного комітету не контролюють укладання та фактичне виконання договору.

Заперечення скаржника про фактичну поставку продукції, колегією суддів не приймаються, оскільки скаржник, доводячи ці обставини, продовжує посилатись лише на первинні документи, службова підробка яких встановлена вироком суду.

Більш того, відповідно до висновку експерта № 2824/2825-16 за результатами проведення судової економічної експертизи по господарській справі № 904/809/15, з урахуванням вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 у кримінальному провадженні № 201/3047/15-к про те, що господарські операції між ТОВ "Толк" та ПрАТ "ДТРЗ" за договором № 13064т від 30.08.2013 року не здійснювалися, а договір та первинні документи були підроблені, експертом документально не підтверджується отримання ОСОБА_2 акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товарно-матеріальних цінностей (запасних частин тепловоза ТЕ116) на загальну суму 3 724 693,86 грн. згідно договору поставки № 13064 від 30.08.2013 року у період з 18.09.2013 року по 18.10.2013 за наступними видатковими накладними: №181 від 18.09.2016 року, №16/1 від 16.10.2013 року, № 17/1 від 17.10.2013 (т. 2, а.с. 203-210).

Що стосується посилання скаржника на підписання між сторонами акту звірки, мирової угоди (яка не була затверджена судом у справі №904/10192/14), часткової сплати заборгованості, то, відповідно пояснень відповідача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, всі ці дії з боку приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" вчинялися до моменту отримання вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року, тобто до часу, коли посадові особи підприємства дізнались про підробку первинних документів.

Щодо відновлення приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" судом першої інстанції процесуального строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами судова колегія зазначає наступне.

У своїй заяві від 28.09.2015 року про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач, серед іншого, просив суд відновити пропущений строк на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року за нововиявленими обставинами.

За змістом ч.1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно роз'яснень, наведених у абз.2 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", день встановлення нововиявлених обставин, зазначених у пунктах 2-5 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України, визначається у відповідності з приписами пунктів 2-4 частини другої статті 113 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності з п.2 ч.2 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Враховуючи положення ст.ст. 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2015 року набрав законної сили 10.04.2015 року, а тому процесуальний строк, встановлений ч.1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України на подання заяви про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2015 року за нововиявленими обставинами, сплинув, відповідно, 11.05.2015 року.

Заяву про перегляд вказаного рішення господарського суду за нововиявленими обставинами подано відповідачем до суду першої інстанції 28.09.2015 року.

У разі подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропуском строку, встановленого частиною першою статті 113 Господарського процесуального кодексу України, без клопотання про його відновлення, господарський суд має повернути заяву згідно з пунктом 1 частини шостої статті 113 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням заявника цей строк може бути відновлено відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України за наявності поважних причин його пропуску.

Клопотання відповідача про відновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення господарського суду від 10.03.2015 року за нововиявленими обставинами мотивоване тим, що відповідач, його працівники (посадові особи) не були залучені Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська до розгляду кримінальної справи. Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" отримало вирок суду від 10.03.2015 року тільки у вересні 2015 року на адвокатський запит від 25.09.2015 року № 2814. Таким чином, на момент винесення Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 10.03.2015 року у справі № 904/809/15 Позивачу не було відомо про існування вироку.

Відтак, судом першої інстанції підставно, зважаючи на поважність причин пропуску, відновлено строк подання Позивачем заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ухвалою від 01.10.2015 року.

За таких обставин підстави для скасування судового рішення, на думку колегії суддів, відсутні.

З огляду на викладене і встановлені по справі обставини колегією суддів відхиляється подане ОСОБА_2 підприємством "Укрексімпром" клопотання від 25.01.2016 року № 103/1 про виклик у судове засідання для дачі пояснень посадових осіб приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод": ОСОБА_6 - економіста відділу зовнішньої кооперації та ОСОБА_7 - старшого майстра з зовнішньої прийомки відділу технічного контролю.

Клопотання ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" від 25.01.2016 року № 133/1 про витребування у Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" належним чином завірених копій наступних документів:

- щодо передачі приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на капітальний ремонт тепловозу № 1152 за договором від 27.10.2014 року № 84/2014/ЦЮ-14077п від 27.10.2014 року, та тепловозу №0883 за договором №17/2014/ЦЮ-14008п від 11.02.2014 року;

- які містять перелік запасних частин, що встановлювалися приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" при проведенні робіт з капітального ремонту вказаних тепловозів;

- що підтверджують виконання приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зобов'язань за вказаними договорами та його прийняття замовником робіт,

не підлягає задоволенню, оскільки перелічені в ньому документи не стосуються розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром", м. Львів на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі № 904/809/15 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 у справі №904/809/15 - залишити без змін.

Судові витрати ОСОБА_2 підприємства "Укрексімпром" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 05.11.2018.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік