Рішення

від 26.10.2018 по справі 802/1814/18-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2018 р. Справа № 802/1814/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Агроніка"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Агроніка» (далі - ПП «Агроніка» , підприємство, позивач) із позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - податковий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005331401 від 12.06.2018 р., №0002031402 від 05.03.2018 р.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідком проведеної податковим органом планової виїзної перевірки податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування, складено акт, в якому зафіксовано, серед іншого, виявлені порушення п. 103.4 ст. 103, п.141.4.4 п.14.4 ст.141, п. 198.1, 198.3 ст.198, п.198.6 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Агроніка» у висновку вказано про заниження податку на додану вартість та заниження податку з доходів нерезидента.

В подальшому податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму грошових зобов'язань за платежами податок на додану вартість та податок на доходи фізичних осіб і нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Позивач не погоджується із спірними рішеннями вказуючи , що ним подано довідку нерезидента, відтак, такий дохід не підлягає оподаткуванню.

Також, позивач зазначає, що спірне рішення датоване 12.06.2018 р. підписано наперед, оскільки відправлено останньому 11.06.2018 р.

Окрім того, позивач акцентує увагу на тому, що господарські операції з постачання ПП «Агроніка» кукурудзи 3 - го класу власного виробництва за межі митного кордону підлягають оподаткуванню не за пунктом 15 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX ПК України, а за загальним правилом, а саме, відповідні операції мають оподатковуватись за нульовою ставкою згідно п.193.1 ст. 193 ,пп.195.1.1 п.195.1 ст.15 ПК України.

Окремо, позивач вказує на недоліки акту перевірки, зокрема, що такий не прошитий, не вірно пронумерований та сторінки не завізовані працівником, відповідальним за проведення перевірки.

За таких обставин, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 23.06.2018 р. відкрито провадження у справі і призначено підготовче засідання на 19.07.2018р.

19.07.2018 р. підготовче судове засідання відкладено на 26.07.2018 р., а 26.07.2018 р. - на 21.09.2018 р. у зв'язку із витребуванням додаткових доказів. Окрім того, протокольною ухвалою від 26.07.2018 р. продовжено строк підготовчого засідання.

21.09.2018 р., закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду справу до розгляду по суті на17.10.2018 р.

Ухвалою суду від 17.10.2018 р. відкладено розгляд справи на 26.10.2018 р., в зв'язку з неявкою позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав зазначених у відзиві. Зокрема пояснили, що в ході проведеної перевірки встановлено заниження податку на додану вартість та з доходів нерезидента. Зокрема вказали, що перевіркою встановлено, що на користь нерезидента було виплачено дохід з джерелом походження з України, однак такий не оподатковано та відповідної довідки не надано. Стосовно оподаткування за нульовою ставкою, вказано, що в перевіряємий період позивач був звільнений від оподаткування, та не підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, відтак, звітність подано не вірно. Окремо вказали, що недоліки акту, не є вирішальними при вирішенні даного спору.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі направлень №124, №125, №126, №127, №128 від 25.01.2018 року та наказу від 11.01.2018 року за № 111 державними ревізорами/інспекторами у період з 25.01.2018 року по 14.02.2018 року проведена планова виїзна документальна перевірка ПП «Агроніка» податкового законодавства за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р., валютного за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове страхування за період з 01.01.2011 р. по 30.11.2017 р.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.02.2018 року за № 746/1401/30002541, у якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення, серед іншого, п. 103.4 ст. 103, п.141.4.4 п.14.4 ст.141, п. 198.1, 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Агроніка» встановлено, що має місце завищення від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та податкового періоду на суму 14672 грн., заниження податку з доходів нерезидента на суму 11 643, 69 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 231 407, 00 грн.

Так, в акті зазначено, що підприємством при виплаті нерезиденту « TRANSALEX Internationale Spedition GmbH доходу у вигляді фрахту в сумі 4300 євро/101600,43 грн. та при виплаті нерезиденту TRANS - ENGLERT» Poland доходу у вигляді фрахту в сумі 3200 євро/92460,96 грн., не оподатковано такі доходи за ставкою 6% у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів нерезидента на загальну суму 450 євро /11643,69 грн.

При цьому, довідка про нерезиденство (або її нотаріально засвідчена копія ), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі- довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України, в ході перевірки не надавалась.

Також перевіркою встановлено, що в порушення п.198.5 ст. 198 ПК України занижено суму податкових зобов'язань у сумі 231 407 грн.

Так, в перевіряємому періоді (з 1.01.2015 р. по 31.12.2015 р.) ПП Агроніка реалізовано кукурудзу 3-го класу власного виробництва урожаю 2014 року (код товару - НОМЕР_1) за межі митного кордону України у загальній кількості 1988,038 т.

В ході проведення перевірки встановлено, що у процесі вирощування кукурудзи врожаю 2014 р. платником сформовано податковий кредит з ПДВ у розрахунку на 1 тонну кукурудзи 116,40 грн.

У підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ, відповідних звітних (податкових періодів), а також суми податкового кредиту у розрахунку на 1 тонну кукурудзи отримано довідку за підписами посадових осіб платника.

Відповідно до п. 198,3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.11 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

Згідно з абзацом першим пункту 15 2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, на операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, поширюється тимчасовий (до 31 грудня 2017 року) режим звільнення від оподаткування ПДВ.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу та скласти не пізніше останнього дня (податкового ) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, за якими не нараховуються податкові зобов'язання з ПДВ.

На підставі зазначеного сума ПДВ, що підлягає відображенню у складі податкових зобов'язань з ПДВ розрахована за березень 2015 р. -204690,45 грн., за квітень 2015 р. у розмірі 26717,18 грн..

Враховуючи викладене, на порушення п. 198.5 ст. 198, п. 15 2 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України ПП Агроніка занижено суму податкових зобов'язань у сумі 231407 грн. у тому числі за березень 2015 р. у сумі 204690 грн., квітень 2015 р. - 26717 грн.

Окрім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту за період з 01.11.2014 р. по 31.12.2016 р. встановлено його завищення всього на суму 15 431 грн., в тому числі за травень 2016 року на суму 14 374 грн. та за вересень 2016 р. на суму 1057 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення - рішення :

- №0002031402 від 05.03.2018 р. , яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - 11 643, 69 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1386, 92 грн.;

- №0002001401 від 07.03.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість у сумі - 233 854 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 58 464 грн.

Податкові повідомлення - рішення від 05.03.2018 р. та від 07.03.2018 р., оскаржені до ДФС України, за наслідком розгляду чого рішення №0002001401 скасовано в частині порушення щодо використання коштів зі спеціального рахунку не за призначенням, а в іншій частині залишено без змін.

В подальшому, прийнято податкове - повідомлення рішення №0005331401 від 12.06.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з податку на додану вартість у сумі - 231 407 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 57 852 грн.;

Не погоджуючись із рішеннями №0005331401 від 12.06.2018 р., №0002031402 від 05.03.2018 р., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002031402 від 05.03.2018 р., суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.4 статі 103 ПК України визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 статті 103 ПК України).

Отже, як видно підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

При цьому, слід вказати, що підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до підпункту 141.4.4 пункту 141.4 статті 141 ПК України, сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб'єктом спрощеного оподаткування.

Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (п. 127. 1 статті 127 ПК України).

Із аналізу вище процитованих норм випливає, що у разі не подання відповідної довідки нерезидентом, такий не звільняється від оподаткування та сума фрахту підлягає оподаткуванню за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому у разі ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом нараховується штраф.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, по договору №8 від 29.04.2016 року укладеному з фірмою « TRANS - ENGLERT» Poland, на користь нерезидента було виплачено дохід з джерелом походження з України в сумі 3200 євро/92 460, 96 грн. При цьому, нерезидентом не подано довідки чи інших документів, які підтверджують, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відсутність відповідної довідки підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Відтак, дохід в сумі 3200 євро/92 460, 96 грн. підлягав оподаткуванню за ставкою 6% , однак такий (дохід) не оподатковано, отже контролюючим органом правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції.

За таких обставин, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення № №0002031402 від 05.03.2018 р. є правомірним та не підлягає скасуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005331401 від 12.06.2018 р., суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України (тут та далі по тексту в редакції чинній на момент проведення перевіряємих операцій) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 193.1 статті 193 ПК України, ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах:

а) 20 відсотків;

б) 0 відсотків;

в) 7 відсотків по операціях з:

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком , затвердженим Кабінетом Міністрів України;

постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я".

Разом з тим, згідно пункту 15 -2 підрозділу 2 розділу XX Особливості справляння податку на додану вартість Перехідних положень ПК України, що набули чинності 1.01.2015 р., встановлено, що тимчасово до 31 грудня 2017 року включно від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

При формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту, норми статті 199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

До 31 грудня 2017 року включно призупинити дію пункту 197.21 статті 197 цього Кодексу.

Із аналізу процитованої норми Перехідних положень видно, що тимчасово до 31 грудня 2017 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД.

При цьому, суд акцентує увагу, що аналізуєма норма носить тимчасовий характер, а її другий абзац, в сукупності з вимогами першого, розповсюджується лише на певні види операцій, зокрема, на операції по вивезенню в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД. При цьому, виключення з цієї норми або застереження щодо платників (кола осіб) та/або першого / не першого постачання законодавцем не встановлено. А отже, на думку суду, зазначені норми другого абзацу пункту 15 2 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України стосуються всіх платників податків, без виключень сільськогосподарських товаровиробників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

Як встановлено судом, за період з березень - квітень 2015 р. ПП «Агроніка» реалізовано кукурудзу 3-го класу власного виробництва урожаю 2014 р. за межі митного кордону України, відповідно до договорів : №1р00972 від 26.02.2015 р., укладеного з компанією « HEALTHWAY LIMITED» Suite 925-A Europort Auenue Gibraltar та №1р01027 від 04.03.2015 р., укладеного з компанією « HEALTHWAY LIMITED» Suite 925-A Europort Auenue.

При цьому, згідно УКТ ЗЕД товарна позиція кукурудзи 1005, тобто остання підпадає під дію норми щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість при здійсненні операції з вивезення в митному режимі.

Відтак, на думку суду, операція по реалізації кукурудзи 3- го класу за межі митного кордону згідно даних договорів звільнена від оподаткування, а положення абзацу другого пункту 15 -2 підрозділу 2 розділу XX Особливості справляння податку на додану вартість Перехідних положень ПК України розповсюджуються на позивача. Відтак, суд погоджується з висновками податкового органу щодо допущення підприємством порушення п.198. 5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання в розмірі 231 407 грн.

При цьому, доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень пункту 195.1 статті 195 ПК України судом не беруться до уваги, з мотивів наведених вище.

Окрім того, суд додатково вважає за необхідне зазначити про наступне.

Стаття 195 ПК України стосується операцій, які підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою та діє протягом всього часу її існування, тобто до моменту її скасування або внесення змін.

Так, відповідно до пункту а підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України, на який посилається позивача, за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту.

Поряд з цим, Податковий кодекс України передбачав тимчасову норму з чітким визначенням періоду її дії - з 1.01.2015 до 31.12.2017 р.

Тут слід зазначити, що тимчасові норми діють певний період часу у чітко визначених хронологічних межах, після чого їх дія припиняється. Такі норми й знайшли своє відображення у пункті 15 -2 підрозділу 2 розділу XX Особливості справляння податку на додану вартість Перехідних положень ПК України та мають перевагу у їх застосуванні поряд із спеціальною нормою, яка регулює подібні правовідносини.

Враховуючи, що, як вже зазначалось, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, товарних позицій 1001 - 1008 та 1205 і 1206 00 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій згідно з УКТ ЗЕД, а також відсутність застережень чи виключень щодо кола осіб, суд вважає, що саме пункті 15 -2 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень ПК України належало застосовувати підприємству.

Оцінюючи позицію позивача щодо не правильного зазначення дати спірного рішення та норми ПК України, які порушено підприємством, суд зазначає про наступне.

Так, як зазначалось вище позивачем допущено порушення п.198. 5 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податкового зобов'язання в розмірі 231 407 грн., відтак контролюючим органом правомірно збільшено зобов'язання за платежем ПДВ та застосовано штрафні санкції. Отже по суті оскаржуване рішення є правильним, а допущені відповідачем технічні помилки в його даті та нормі, жодним чином не впливають на права та обов'язки позивача, адже позивач допустив порушення, воно виявлено та зафіксовано.

Наявність певних помилок у рішенні контролюючого органу, які не впливають на зміст порушення не може звільняти платника від обов'язку сплати податку.

Стосовно аргументів позивача відносно недоліків акту перевірки, зокрема, що такий не прошитий і не пронумерований, а також не підписаний інспектором І.М.Ребрій, то суд такі до уваги не приймає та зазначає про наступне.

Як видно зі змісту акту перевірки № 746/1401/30002541 він не підписаний головним державним ревізором інспектором І.М. Ребрій, оскільки остання, як зазначено в акті, на момент підписання перебувала на лікарняному.

В свою чергу, інспектор І.М. Ребрій була присутня та здійснювала перевірку протягом усього часу, що не заперечується учасниками справи.

Відносно формальних недоліків акту, то такі судом до уваги не беруться, оскільки не спростовують наявність виявлених порушень та не впливають на їх суть.

Окрім того, слід окремо зазначити, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Відповідно до пункту 1.4 Наказу Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005 «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів» , нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Разом з тим, актом перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення

За таких обставин акт перевірки є лише засобом документування, а отже не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке оскаржується.

Оцінюючи спірне рішення , суд також зазначає про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вище наведене, на думку суду, підстави вважати, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством - відсутні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство Агроніка (вул. Центральна,10 Б, с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 30002541).

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 39402165 ).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 05.11.18

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна