Рішення

від 26.10.2018 по справі 803/1212/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1212/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Волиньприродресурс Волинської обласної ради (далі - КП Волиньприродресурс ) звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправними рішень про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину від 18.01.2018 № 16-3-0.31-460/2-18, № 16-3-0.31-461/2-18, № 28-3-0.32-462/2-18, № 28-3-0.32-463/2-18, № 16-3-0.31-464/2-18, № 28-3-0.32-465/2-18, № 16-3-0.31-467/2-18, № 16-3-0.31-468/2-18, № 28-3-0.32-469/2-18, № 16-3-0.31-470/2-18, № 28-3-0.32-471/2-18, № 16-3-0.31-472/2-18, № 28-3-0.32-473/2-18, № 16-3-0.31-474/2-18, № 28-3-0.32-475/2-18, № 16-3-0.31-476/2-18, № 28-3-0.32-477/2-18, № 16-3-0.31-478/2-18, № 28-3-0.32-479/2-18, № 16-3-0.31-480/2-18, № 28-3-0.32-481/2-18, № 16-3-0.31-482/2-18, № 28-3-0.32-483/2-18, № 28-3-0.31-484/2-18, № 28-3-0.32-485/2-18, № 28-3-0.31-486/2-18, № 28-3-0.32-487/2-18, № 28-3-0.31-488/2-18, № 28-3-0.31-489/2-18, № 28-3-0.31-490/2-18, № 28-3-0.31-491/2-18, № 28-3-0.31-492/2-18, № 28-3-0.31-493/2-18, № 28-3-0.31-494/2-18, № 28-3-0.31-495/2-18, № 28-3-0.31-496/2-18, № 28-3-0.31-497/2-18; зобов'язання надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) від 15.12.2017 №№176-199, від 26.12.2017 №№ 201-213.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України відповідачем безпідставно оскаржуваними рішеннями відмовлено в задоволенні клопотань (заяв) про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для видобування корисних копалин на території Любешівського, Маневицького, Камінь-Каширського районів Волинської області.

Вказує на безпідставне посилання ГУ Держгеокадастру в Волинській області в оскаржуваних відмовах на статті 23, 65, 66 Земельного кодексу України, статті 17-19 Кодексу України про надра, постанову Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59, оскільки вказані норми регулюють використання земель промисловості, а не сільськогосподарського призначення. Зазначає при цьому, що відповідач, вказуючи на необхідність надання гірничого відводу не розрізняє понять користування надрами та користування землею, крім того, з 37 поданих заяв (клопотань) 34 містять кадастрові номери земельних ділянок, 3 - викопіювання з кадастрової карти (плану), а тому вважає безпідставними висновки про неможливість визначити на графічних матеріалах місце розташування земельних ділянок та перевірити на відповідність вимогам законодавства.

За таких обставин просить суд визнати протиправними оскаржувані рішення та з метою захисту та відновлення порушених прав КП Волиньприродресурс зобов'язати відповідача надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) за №№176-199 від 15.12.2017 та №№201-213 від 26.12.2017.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 30.07.2018 представник відповідача позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності відмов, які зазначені в оскаржуваних рішеннях.

На обґрунтування своєї правової позиції покликається на норми статті 23 Земельного кодексу України, які передбачають, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні насамперед надаватись для сільськогосподарського використання.

Зазначає, що згідно з нормами законодавства земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування, належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути передані в зазначені категорії в порядку зміни цільового призначення земель, а, відтак, вважає правомірними застосування статей 65, 66 Земельного кодексу України у спірних правовідносинах. Вказує на те, що розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

З посиланням на норми статей 17, 18, 19 Кодексу України про надра та Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 вважає, що надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин можливе лише після отримання у встановленому порядку гірничого відводу.

Крім того, зазначає, що строк надання земельної ділянки в постійне користування, про який просить позивач, не узгоджується з терміном дії Спеціального дозволу на користування надрами, який становить 20 років, а тому місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законодавства, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, що передбачено частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України.

За таких обставин, вважає, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно не надано позивачу дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин.

Водночас вказує на безпідставність вимоги позивача про зобов'язання надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) від 15.12.2017 №№176-199, від 26.12.2017 №№ 201-213 з огляду на дискреційні повноваження органу виконавчої влади при прийнятті оскаржуваних рішень.

За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити повністю.

У відповіді на відзив від 15.08.2018 №77 представник позивача додатково зазначив, що зміна цільового призначення земельних ділянок із сільськогосподарського призначення в землі промисловості відповідно до статті 20 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України Про землеустрій здійснюється на стадії розробки та затвердження проектів землеустрою.

Також вказує на те, що позивачем дотримано черговість отримання земельних ділянок, оскільки КП Волиньприродресурс до заяв долучені копії Спеціальних дозволів на користування надрами. Водночас зазначає, що норми статей 17, 19 Кодексу України про надра стосуються можливості набуття прав на користування надрами, а не земельними ділянками. З посиланням на пункт 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59, та частину 2 статті 18 Кодексу України про надра вважає хибними твердження відповідача про необхідність отримання гірничого відводу.

Представник відповідача у запереченнях від 21.08.2018 з додатково вказує на необхідність отримання гірничого відводу саме для такого виду надрокористування як видобування корисних копалин, просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 21.08.2018 закрито підготовче провадження в даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що КП Волиньприродресурс 15.12.2017 звернувся до відповідача із 24 заявами за №№ 176 - 199 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин на ділянках Камінь-Каширська-1, Камінь-Каширська-2, Манеицька-2, Маневицька-1 площами 16,8389 га, 6,0 га, 6,9536 га, 19,6 га з кадастровими №№ 0723182300:03:002:009, 0723182300:02:002:2250, 0723182300:02:002:2248, 0723182300:02:002:2247 відповідно на території Бихівської сільської ради Любешівського району Волинської області; площами 6,9332 га, 17,0 га, 19,0429 га з кадастровими №№0721483100:03:000:0003, 0721487400:01:000:1226, 0721483100:04:000:0034 відповідно - Гута-Боровенської, Тоболівської сільських рад Камінь-Каширського району Волинської області; площами 17,4 га, 10,0 га 7,9226 га, 3,7050 га, 2,6775 га, 2,1553 га, 20,8031 га, 44,3 га, 12,0 га, 9,6997 га, 11,0 га, 24,7552га, 9,7137 га, 17,2652 га, 60,0 га, 23,4425 га, 13,0289 га з кадастровими №№ 0723684000:03:002:0490, 0723684000:03:002:0485, 0723684000:03:002:0484, 0723680600:04:002:0138, 0723680600:04:002:0132, 0723687600:06:001:0168, 0723680600:04:002:0137, 0723687600:06:001:0169, 0723687600:06:001:0170, 07236840000:03:001:0264, 07236840000:03:001:0256, 07236840000:03:001:0259, 0723681500:03:003:0372, 0723681500:02:003:0374 - Лісівської, Будківської, Цмінівської, Прилісненської сільських рад Маневицького району Волинської області (а.с. 26-49, т,1).

З матеріалів справи слідує, що 26.12.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявами за №№201-213 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин на ділянці Камінь-Каширська-1 площами 13,4197 га, 7,7392 га, 37,2763 га, 6,9382 га, 16,8523 га, 61,2467 га, 14,7395 га, 13,9532 га, 59,9540 га, 13,6054 га, 182724 га, 12,0 га, 4,0 га з кадастровими №№0723184200:02:001:000, 0723184200:00:002:0659, 0723184200:02:001:0002, 0723184200:00:002:0650, 0723184200:00:002:0649, 0723184200:00:002:0656, 0723184200:00:002:0652, 0723184200:00:0002:0651, 0723184200:02:001:0001, 0723184200:00:002:0657, 0723184200:00:002:0661, 0723184200:00:002:0660, 0723184200:02:001:0004 відповідно на території Деревківської сільської Любешівського району Волинської області (а.с. 50-62, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, до вказаних заяв позивачем були надані викопіювання з чергового кадастрового плану щодо кожної земельної ділянки, копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань(а.с. 20, т.1) та копії Спеціальних дозволів на користування надрами (видобування бурштину) від 02.02.2017 №№ 6172, 6173, 6174, 6175 (а.с. 63 - 66, зворот, т.1; а.с. 148 т.1 - 148 т.2).

Судом також встановлено, що рішеннями відповідача у формі листів від 18.01.2018 за № 16-3-0.31-460/2-18, № 16-3-0.31-461/2-18, № 28-3-0.32-462/2-18, № 28-3-0.32-463/2-18, № 16-3-0.31-464/2-18, № 28-3-0.32-465/2-18, № 16-3-0.31-467/2-18, № 16-3-0.31-468/2-18, № 28-3-0.32-469/2-18, № 16-3-0.31-470/2-18, № 28-3-0.32-471/2-18, № 16-3-0.31-472/2-18, № 28-3-0.32-473/2-18, № 16-3-0.31-474/2-18, № 28-3-0.32-475/2-18, № 16-3-0.31-476/2-18, № 28-3-0.32-477/2-18, № 16-3-0.31-478/2-18, № 28-3-0.32-479/2-18, № 16-3-0.31-480/2-18, № 28-3-0.32-481/2-18, № 16-3-0.31-482/2-18, № 28-3-0.32-483/2-18, № 28-3-0.31-484/2-18, № 28-3-0.32-485/2-18, № 28-3-0.31-486/2-18, № 28-3-0.32-487/2-18, № 28-3-0.31-488/2-18, № 28-3-0.31-489/2-18, № 28-3-0.31-490/2-18, № 28-3-0.31-491/2-18, № 28-3-0.31-492/2-18, № 28-3-0.31-493/2-18, № 28-3-0.31-494/2-18, № 28-3-0.31-495/2-18, № 28-3-0.31-496/2-18, № 28-3-0.31-497/2-18 у задоволенні заяв КП Волиньприродресурс щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин відмовлено (а.с. 67-103, т. 1).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як слідує із змісту рішень відповідача від 18.01.2018, вирішення порушеного у заявах питання неможливе з огляду на норми статей 23, 65, 66 Земельного кодексу України, статей 17, 18, 19 Кодексу України про надра та пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 - земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством; місце розташування земельних ділянок, зазначених на графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої - третьої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування - для сільськогосподарських цілей.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України. Так, відповідно до частини другої та третьої вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути переведені у зазначену категорію в порядку зміни цільового призначення.

Таким чином, надання позивачу дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок можливе лише із зміною цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Відповідно до статті 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Таким чином, земельним законодавством чітко визначений порядок передачі в користування земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користування кадрами, - лише після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Одночасно слід зазначити, що відповідно до статті 18 Кодексу України про надра (далі - Кодекс) надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23 цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Отже, законодавством чітко визначений документ, який посвідчує право на користування надрами - акт про надання гірничого відводу.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Кодексу гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення бурштин відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до пунктів 3, 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 (далі - Положення №59№) право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством.

Винятки з цього випадку визначені статтями 20 та 21 Кодексу України про надра, однак, вони не поширюються на спірні правовідносини.

Аналізуючи викладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин здійснюється лише після отримання в установленому порядку гірничого відводу.

Однак, як встановлено в ході судового розгляду даного справи, акти про надання гірничих відводів на користування надрами до заяв про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину позивачем надані не були.

Разом з тим, як слідує із оскаржуваних рішень, однією з підстав для відмов у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування, з якою не погоджувався позивач, є те, що місце розташування земельних ділянок, зазначених на графічних матеріалах, не дозволяє визначити та перевірити його на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач покликався на те, що в більшості заяв були зазначені кадастрові номери земельних ділянок, а до заяв були надані викопіювання до кадастрових планів, а тому висновки відповідача, зазначені в оскаржуваних рішеннях, про неможливість визначити місце розташування земельних ділянок і перевірити на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, вважає безпідставними.

Проте, суд не приймає до уваги такі твердження з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяв про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину були надані викопіювання з чергових кадастрових планів та копії Спеціальних дозволів на користування надрами для видобування бурштину на ділянках Маневицька - 1, Маневицька - 2, Камінь-Каширська - 1 та Камінь - Каширська - 2. Однак, як слідує, із даних Спеціальних дозволів, інформація щодо географічних координат ділянок, прив'язки до місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України та площа ділянки є інформацією з обмеженим доступом.

Водночас пункт 12 Положення №59 передбачає, що, гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об'єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Відповідно до пункту 18 Положення №59 межі гірничого відводу визначаються для розробки родовищ корисних копалин - контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар'єру.

Таким чином, за відсутності інформації в Спеціальних дозволах про місце розташуваннях ділянок для видобування корисних копалин та за відсутності гірничих відводів відповідач був позбавлений можливості перевірити місце розташування земельних ділянок, на яких буде здійснюватись видобування корисних копалин, та їх площу із земельними ділянками, що зазначені на графічних матеріалах, а також перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що передбачено частиною третьою статті 123 ЗК України.

За таких обставин суд вважає зазначену підставу для відмови правомірною.

Крім того, згідно з копією Виписки з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, що надавалася позивачем разом із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою (а.с. 76-77, т. 2), основним видом економічної діяльності КП Волиньприродресурс зазначено добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, що не узгоджується з цілями використання земельних ділянок, про які клопотало підприємство, - видобування бурштину.

За приписами статей 71, 86 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів та вищезазначених положень чинного законодавства України, за сукупністю доказів, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними рішень відповідача у формі листів від 18.01.2018 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області надати КП Волиньприродресурс дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) за №№ 176-199 від 15.12.2017 та №№201-213 від 26.12.2017, то вони є похідними від першої позовної вимоги, а, оскільки суд відмовив у її задоволенні, також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський