Постанова

від 16.01.2019 по справі 803/1212/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 рокуЛьвів№857/4276/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Бруновської Н.В., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання: Гнатик А.З.

з участю представників: позивача Тертичного Ю.В., відповідача Хитрик Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства Волиньприродресурс Волинської обласної ради на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі №803/1212/18, винесене головуючим суддею Лозовським О.А., проголошене о 11.52 год., у м. Луцьку, за адміністративним позовом Комунального підприємства Волиньприродресурс Волинської обласної ради до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання рішень протиправним та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Волиньприродресурс Волинської обласної ради (далі КП Волиньприродресурс ) звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі ГУ Держгеокадастру у Волинській області) про визнання протиправними рішень про відмову в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину від 18.01.2018 № 16-3-0.31-460/2-18, № 16-3-0.31-461/2-18, № 28-3-0.32-462/2-18, № 28-3-0.32-463/2-18, № 16-3-0.31-464/2-18, № 28-3-0.32-465/2-18, № 16-3-0.31-467/2-18, № 16-3-0.31-468/2-18, № 28-3-0.32-469/2-18, № 16-3-0.31-470/2-18, № 28-3-0.32-471/2-18, № 16-3-0.31-472/2-18, № 28-3-0.32-473/2-18, № 16-3-0.31-474/2-18, № 28-3-0.32-475/2-18, № 16-3-0.31-476/2-18, № 28-3-0.32-477/2-18, № 16-3-0.31-478/2-18, № 28-3-0.32-479/2-18, № 16-3-0.31-480/2-18, № 28-3-0.32-481/2-18, № 16-3-0.31-482/2-18, № 28-3-0.32-483/2-18, № 28-3-0.31-484/2-18, № 28-3-0.32-485/2-18, № 28-3-0.31-486/2-18, № 28-3-0.32-487/2-18, № 28-3-0.31-488/2-18, № 28-3-0.31-489/2-18, № 28-3-0.31-490/2-18, № 28-3-0.31-491/2-18, № 28-3-0.31-492/2-18, № 28-3-0.31-493/2-18, № 28-3-0.31-494/2-18, № 28-3-0.31-495/2-18, № 28-3-0.31-496/2-18, № 28-3-0.31-497/2-18; зобов'язання надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) від 15.12.2017 №№176-199, від 26.12.2017 №№ 201-213.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ Держгеокадастру в Волинській області в оскаржуваних відмовах безпідставно покликається на норми ст. ст. 23, 65, 66 Земельного кодексу України, статті 17-19 Кодексу України про надра, постанову Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59, оскільки вказані норми регулюють використання земель промисловості, а не сільськогосподарського призначення. Вважає, що відповідач, вказуючи на необхідність надання гірничого відводу, не розрізняє понять користування надрами та користування землею, крім того, з 37 поданих заяв (клопотань) 34 містять кадастрові номери земельних ділянок, 3 викопіювання з кадастрової карти (плану), а тому є безпідставними висновки про неможливість визначити на графічних матеріалах місце розташування земельних ділянок та перевірити на відповідність вимогам законодавства. Таким чином, в порушення вимог статті 123 Земельного кодексу України відповідачем безпідставно оскаржуваними рішеннями відмовлено в задоволенні клопотань (заяв) про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для видобування корисних копалин на території Любешівського, Маневицького, Камінь-Каширського районів Волинської області, тому просить суд визнати протиправними оскаржувані рішення та з метою захисту та відновлення порушених прав КП Волиньприродресурс зобов'язати відповідача надати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) за №№176-199 від 15.12.2017 та №№201-213 від 26.12.2017.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, у якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є протиправним й таким, що не лише суперечить нормам чинного земельного законодавства, а й таким, сприяє порушенню органам державної влади, уповноваженим на видачу аналогічних дозволів, встановленого порядку оформлення прав на земельні ділянки. Так апелянт вказує на те, що Волинським окружним адміністративним судом не враховано положення ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідно до якого законодавцем зазначено вичерпний перелік документів та інформації, що подаються разом із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування. Також вважає протиправним посилання відповідача на норми статей 65-66 Земельного кодексу України, оскільки зазначені норми ЗК України визначають та регламентують поняття, склад та правовий режим використання земель промисловості. На час звернення із клопотаннями до відповідача, землі, про які йшла мова, відносились до земель сільськогосподарського призначення й до зміни їх цільового призначення такі землі не можуть відноситись до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони і т.п. Зазначення ГУ Держгеокадастру у Волинській області у відповідях про те, що розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння, фактично являється перекручуванням норм чинного законодавства, так як дана норма (це ч. З ст. 66 Земельного кодексу України) стосується саме тих цілей, про які законодавцем зазначено в ч. 1 ст. 66 Земельного кодексу України (цієї ж статті), а саме: до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд .

Відповідно, посилання на норми, що регламентують правовий статус земель промисловості у відповідях на клопотання (заяви) про надання дозволів на розробку документації із землеустрою позивач вважає є передчасним, окрім цього зміна цільового призначення земельних ділянок, у відповідності до ст. 20 Земельного кодексу України, здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення (ст. 123 Земельного кодексу України). Для того ж, щоб розробити відповідний проект землеустрою, заявнику необхідний дозвіл компетентного органу, визначеного ст. 122 Земельного кодексу України, на розробку такої документації із землеустрою, про що було подано клопотання позивачем. Також вважає, що відповідачем порушено норми ст. 66 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 66 ЗК України визначено, що надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки, тому відповідно дана норма Земельного кодексу України стосується виділення раніше відпрацьованих площ земельних ділянок.

Що стосується посилання суду першої інстанції на окремі норми статей 18-19 Кодексу України про надра та про необхідність першочергово оформити позивачу гірничий відвід, то зазначає, що земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, надаються в порядку, встановленому земельним законодавством України й надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів (ч. 2 Кодексу України про надра). Стаття19 Кодексу України про надра стосується ж не надання земельних ділянок, а надання надр у користування й відповідно до норм якої, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Стосовно строку дії спеціального дозволу на користування надрами та можливості набуття земельних ділянок в постійне користування, то ст. 92 Земельного кодексу України передбачено можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної та комунальної власності.

Спеціальні дозволи на користування надрами отримано КП Волиньприродресурс на максимальний для видобування корисних копалин строк, тобто 20 років. При цьому, законодавцем встановлено можливість користувачам надр на першочергове продовження строку тимчасового користування надрами (ст.ст. 15, 24 Кодексу України про надра). Земельним законодавством, в свою чергу, передбачено можливість припинення прав на земельну ділянку, в т.ч. в разі використання не за цільовим призначенням (ст. 143 Земельного кодексу України), відповідно такі аргументи, вважаємо, не повинні були б братись до уваги Волинський окружним адміністративним судом, особливо враховуючи відсутність посилання на них у оскаржуваних відповідях.

Щодо висновку відповідача про неможливість визначити на графічних матеріалах місце розташування земельних ділянок і перевірити на відповідність вимогам законів, підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, то такі є безпідставними, оскільки із 37 поданих клопотань (заяв), 34 з них містять кадастрові номери земельних ділянок. За наявності кадастрових номерів можна чітко ідентифікувати земельні ділянки, про які йшла мова в клопотаннях (заявах) позивача. Що ж до інших 3 клопотань (вих. № № 183, 184 та 197 від 15.12.2017 року) стосовно земельних ділянок, щодо яких подавались заяви й кадастрові номери на які відсутні, за наявності викопіювань з кадастрової карти (плану), що долучались до усіх, без винятку заяв, також можна абсолютно чітко встановити місцезнаходження таких земельних ділянок. Для отримання дозволів на розробку проектів землеустрою КП Волиньприродресурс достатньо було б зазначити орієнтовний розмір земельних ділянок, цільове призначення, додавши графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Позивачем не лише долучено необхідні документи, а й зазначено відомості (кадастрові номери), що найбільш точно ідентифікують земельні ділянки, щодо яких були подані відповідні заяви. Таким чином, надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок не залежить від наявності чи відсутності гірничого відводу в заявників, тим паче, на стадії подання клопотань про надання таких дозволів на розробку документації із землеустрою.

Щодо відсутності необхідних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видів діяльності КП Волиньприродресурс . З 19 квітня 2018р., й на даний час, основним видом діяльності позивача являється Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у. , код виду економічної діяльності 08.99. Незважаючи на внесення підприємством змін до видів економічної діяльності, відмічаємо, що повноваження щодо нагляду та контролю за здійсненням юридичними особами видів діяльності, внесених до ЄДРЮО, ФОП та ГФ не відноситься до компетенції ГУ Держгеокадастру й не може бути підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Більше того, оформлення документації на користування надрами, користування землею чинним законодавством не передбачає необхідності внесення до державних реєстрів тих чи інших видів діяльності, й являється необхідним уже на стадії безпосереднього проведення таких робіт.

Щодо дискреційних повноважень державних органів, про що зазначає суд першої інстанції, то в даному випадку, вимога про зобов'язання вчинити дії органом державної влади являється виключно способом захисту порушених ГУ Держгеокадастру у Волинській області прав, свобод та інтересів позивача. Визначення дискреційних повноважень надано Міністерством юстиції України в Наказі №1395/5 від 24.04.2017р. Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи , й такими являються сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Відповідно, підстави для відмови в задоволенні клопотань позивача обрано відповідачем з порушенням норм законодавства, а тому КП Волиньприродресурс правомірно скористалось можливістю захисту прав, свобод та інтересів в судовому порядку. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що надання позивачу дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок можливе лише із зміною цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Частинами 1, 3, 4 ст. 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно- побутових будівель, інших споруд. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння. Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки. Згідно із ст. 19 Кодексу надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Кодексу гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється. Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року №827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення визначено, що бурштин відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення. Згідно із пунктами 3, 11 вказаного Положення, право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством. Деякі види надрокористування вимагають лише наявності дозволу на користування надрами. Дане положення стосується надання надр для геологічного вивчення та надання надр у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу (ст. ст. 20, 21 Кодексу України про надра). У випадку звернення позивача про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин, то таке надання не можливе без отримання у встановленому порядку гірничого відводу, що прямо передбачено вищевказаними нормами законодавства. Твердження апелянта про те, що норми ч. 2 ст. 18 Кодексу України про надра надають можливість заявникам спершу оформити права на земельні ділянки, після цього гірничий відвід, не відповідає вимогам законодавства, оскільки відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин можливе лише після отримання у встановленому законодавством порядку гірничого відводу. Крім цього, відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 02.02.2017 № 6174 строк дії спеціального дозволу на користування надрами становить 20 років, а земельну ділянку Комунальне підприємство Волиньприродресурс Волинської обласної планує отримати в постійне користування, що не узгоджується з терміном дії спеціального дозволу на користування надрами.

Також вказує на те, що за відсутності інформації в Спеціальних дозволах про місце розташуваннях ділянок для видобування корисних копалин та за відсутності гірничих відводів Головне управління позбавлене можливості перевірити місце розташування земельних ділянок, на яких буде здійснюватися видобування корисних копалин, та їх площу із земельними ділянками, що зазначені на графічних матеріалах, а також перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що передбачено частиною третьою статті 123 ЗК України.

Крім цього, позивач у апеляційній скарзі вказує на те, що з 19.04.2018 року і на даний час, основним видом діяльності позивача являється Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, н.в.і.у , код виду економічної діяльності 08.99. Проте, позивач звертався із заявами до Головного управління від 15.12.2017 та від 26.12.2017 і додавав до матеріалів виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, в якій основним видом економічної діяльності Комунального підприємства Волиньгїриродресурс Волинської обласної ради є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, а відповідно до спеціального дозволу на користування надрами від 02.02.2017 № 6174 метою користування надрами є видобування бурштину. Таким чином, види корисних копалин, зазначені у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та спеціальному дозволі на користування надрами є різними.

Також зазначає, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, а тому вимога позивача про зобов'язання Головного управління прийняти відповідне рішення про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою не підлягає до задоволення. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. КП Волиньприродресурс 15.12.2017 звернувся до відповідача із 24 заявами за №№ 176 199 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин на ділянках Камінь-Каширська-1, Камінь-Каширська-2, Манеицька-2, Маневицька-1 площами 16,8389 га, 6,0 га, 6,9536 га, 19,6 га з кадастровими №№ 0723182300:03:002:009, 0723182300:02:002:2250, 0723182300:02:002:2248, 0723182300:02:002:2247 відповідно на території Бихівської сільської ради Любешівського району Волинської області; площами 6,9332 га, 17,0 га, 19,0429 га з кадастровими №№0721483100:03:000:0003, 0721487400:01:000:1226, 0721483100:04:000:0034 відповідно - Гута-Боровенської, Тоболівської сільських рад Камінь-Каширського району Волинської області; площами 17,4 га, 10,0 га 7,9226 га, 3,7050 га, 2,6775 га, 2,1553 га, 20,8031 га, 44,3 га, 12,0 га, 9,6997 га, 11,0 га, 24,7552га, 9,7137 га, 17,2652 га, 60,0 га, 23,4425 га, 13,0289 га з кадастровими №№0723684000:03:002:0490, 0723684000:03:002:0485, 0723684000:03:002:0484, 0723680600:04:002:0138, 0723680600:04:002:0132, 0723687600:06:001:0168, 0600:04:002:0137, 0723687600:06:001:0169, 0723687600:06:001:0170, 07236840000:03:001:0264, 0000:03:001:0256, 07236840000:03:001:0259, 0723681500:03:003:0372, 0723681500:02:003:0374 Лісівської, Будківської, Цмінівської, Прилісненської сільських рад Маневицького району Волинської області.

З матеріалів справи слідує, що 26.12.2017 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявами за №№201-213 про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин на ділянці Камінь-Каширська-1 площами 13,4197 га, 7,7392 га, 37,2763 га, 6,9382 га, 16,8523 га, 61,2467 га, 14,7395 га, 13,9532 га, 59,9540 га, 13,6054 га, 182724 га, 12,0 га, 4,0 га з кадастровими №№0723184200:02:001:000, 0723184200:00:002:0659, 0723184200:02:001:0002, 0723184200:00:002:0650, 0723184200:00:002:0649, 0723184200:00:002:0656, 0723184200:00:002:0652, 0723184200:00:0002:0651, 0723184200:02:001:0001, 0723184200:00:002:0657, 0723184200:00:002:0661, 0723184200:00:002:0660, 0723184200:02:001:0004 відповідно на території Деревківської сільської Любешівського району Волинської області.

До вказаних заяв позивачем були надані викопіювання з чергового кадастрового плану щодо кожної земельної ділянки, копії виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань та копії Спеціальних дозволів на користування надрами (видобування бурштину) від 02.02.2017 №№6172, 6173, 6174, 6175.

Рішеннями відповідача у формі листів від 18.01.2018 за №16-3-0.31-460/2-18, №16-3-0.31-461/2-18, № 28-3-0.32-462/2-18, № 28-3-0.32-463/2-18, № 16-3-0.31-464/2-18, № 28-3-0.32-465/2-18, № 16-3-0.31-467/2-18, № 16-3-0.31-468/2-18, № 28-3-0.32-469/2-18, № 16-3-0.31-470/2-18, № 28-3-0.32-471/2-18, № 16-3-0.31-472/2-18, № 28-3-0.32-473/2-18, № 16-3-0.31-474/2-18, № 28-3-0.32-475/2-18, № 16-3-0.31-476/2-18, № 28-3-0.32-477/2-18, № 16-3-0.31-478/2-18, № 28-3-0.32-479/2-18, № 16-3-0.31-480/2-18, № 28-3-0.32-481/2-18, № 16-3-0.31-482/2-18, № 28-3-0.32-483/2-18, № 28-3-0.31-484/2-18, № 28-3-0.32-485/2-18, № 28-3-0.31-486/2-18, № 28-3-0.32-487/2-18, № 28-3-0.31-488/2-18, № 28-3-0.31-489/2-18, № 28-3-0.31-490/2-18, № 28-3-0.31-491/2-18, № 28-3-0.31-492/2-18, № 28-3-0.31-493/2-18, № 28-3-0.31-494/2-18, № 28-3-0.31-495/2-18, № 28-3-0.31-496/2-18, № 28-3-0.31-497/2-18 у задоволенні заяв КП Волиньприродресурс щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин відмовлено.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що місце розташування земельних ділянок, щодо яких звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів, населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що передбачено ч. 3 ст. 123 ЗК України, тому Головним управлінням правомірно не надано позивачу дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин та відповідно дії відповідача відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин першої третьої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування для сільськогосподарських цілей.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України. Так, відповідно до частини другої та третьої вказаної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховної ради Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з частинами першою та третьою статті 23 ЗК України землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Земельні ділянки, що відводяться для потреб надрокористування належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення або повинні бути переведені у зазначену категорію в порядку зміни цільового призначення.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції вірно вказав, що надання позивачу дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок можливе лише із зміною цільового призначення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони.

Згідно із ст. 65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 66 ЗК України передбачено, що до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених в установленому порядку державних норм і проектної документації, а відведення земельних ділянок здійснюється з урахуванням черговості їх освоєння.

Надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, проводиться після оформлення в установленому порядку прав користування надрами і відновлення земель згідно із затвердженим відповідним робочим проектом землеустрою на раніше відпрацьованих площах у встановлені строки.

Наведене свідчить, що земельним законодавством чітко визначений порядок передачі в користування земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користування кадрами, - лише після оформлення в установленому порядку прав користування надрами.

Відповідно до статті 18 Кодексу України про надра (далі Кодекс) надання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, провадиться в порядку, встановленому земельним законодавством України. Земельні ділянки для користування надрами, крім випадків, передбачених статтею 23цього Кодексу, надаються користувачам надр після одержання ними спеціальних дозволів на користування надрами чи гірничих відводів. Місцеві ради при наданні земельної ділянки для розробки родовищ корисних копалин місцевого значення одночасно надають у користування і надра.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу ( ч. 1 ст. 19 цього ж Кодексу).

Наведене свідчить, що чинним законодавством чітко визначений документ, який посвідчує право на користування надрами акт про надання гірничого відводу.

Відповідно до частин першої, другої статті 17 Кодексу гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин. Користування надрами за межами гірничого відводу забороняється.

Гірничі відводи для розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, будівництва і експлуатації підземних споруд та інших цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827 Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення бурштин відноситься до переліку корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до пунктів 3, 11 Положення про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №59 (далі Положення №59№) право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Земельні ділянки для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, якщо інше не передбачено актами законодавства, виділяються після надання гірничого відводу в порядку, передбаченому чинним земельним законодавством.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування корисних копалин здійснюється лише після отримання в установленому порядку гірничого відводу. Натомість позивачем акти про надання гірничих відводів на користування надрами до заяв про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину такі надані не були.

Щодо місця розташування земельних ділянок.

Апелянт вказує на те, що у більшості заяв були зазначені кадастрові номери земельних ділянок, а до заяв були надані викопіювання до кадастрових планів, а тому висновки відповідача, зазначені в оскаржуваних рішеннях, про неможливість визначити місце розташування земельних ділянок і перевірити на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, є безпідставними.

Апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає доводи апелянта невірним з огляду на наступне.

Позивачем до заяв про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину були надані викопіювання з чергових кадастрових планів та копії Спеціальних дозволів на користування надрами для видобування бурштину на ділянках Маневицька 1, Маневицька 2, Камінь-Каширська 1 та Камінь Каширська 2. Однак, як слідує, із даних Спеціальних дозволів, інформація щодо географічних координат ділянок, привязки до місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України та площа ділянки є інформацією з обмеженим доступом.

Пунктом 12 Положення №59 передбачено, що, гірничий відвід на розробку родовищ корисних копалин надається з урахуванням меж об'єкта надрокористування, визначених у спеціальному дозволі на користування надрами, та з дотриманням вимог пункту 18 цього Положення.

Відповідно до пункту 18 Положення №59 межі гірничого відводу визначаються для розробки родовищ корисних копалин - контурами їхніх запасів, оцінених ДКЗ, у тому числі запасів категорії С2, з урахуванням зон зсування гірських порід або розносу бортів кар'єру.

Таким чином, за відсутності інформації в Спеціальних дозволах про місце розташуваннях ділянок для видобування корисних копалин та за відсутності гірничих відводів, відповідач був позбавлений можливості перевірити місце розташування земельних ділянок, на яких буде здійснюватись видобування корисних копалин, та їх площу із земельними ділянками, що зазначені на графічних матеріалах, а також перевірити їх на відповідність вимогам законів та підзаконних актів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що передбачено частиною третьою статті 123 ЗК України, тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою.

Також суд апеляційної інстанції погоджується як з доводами суду першої інстанції, так і запереченнями відповідача про те, що згідно із копією Виписки з єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, що надавалася позивачем разом із заявами про надання дозволів на розробку проектів землеустрою, основним видом економічної діяльності КП Волиньприродресурс зазначено добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, що не узгоджується з цілями використання земельних ділянок, про які клопотало підприємство, - видобування бурштину.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 ЗК України.

Частиною 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного, у даному випадку місце розташування земельних ділянок, щодо яких звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів, населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, що передбачено ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Головним управлінням правомірно не надано позивачу дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для видобування корисних копалин та відповідно дії відповідача відповідають вимогам законодавства, а відтак правомірні та обґрунтовані.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправними рішень відповідача у формі листів від 18.01.2018 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, та як наслідок, не підлягає задоволенню вимога позивача в частині зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області надати КП Волиньприродресурс дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для видобування бурштину відповідно до клопотань (заяв) за №№176-199 від 15.12.2017 та №№201-213 від 26.12.2017.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним, натомість прийняте відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог законів України, що свідчить про відсутність підстав для визнання його протиправними.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Волиньприродресурс Волинської обласної ради - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі №803/1212/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська В. С. Затолочний Повний текст судового рішення складений 25.01.2019р.